Ухвала

від 17.04.2019 по справі 420/1316/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1316/19

УХВАЛА

17 квітня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Кравченко М.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

В позовній заві ОСОБА_1 просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо не оформлення та невидачі позивачу ОСОБА_1 трудової книжки у день звільнення з органів внутрішніх справ; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Одеській області поновити порушені права ОСОБА_1 шляхом належного оформлення трудової книжки з зазначенням дня звільнення з органів МВС України, який повинен співпадати з днем видачу трудової книжки та шляхом видачі трудової книжки, а також зобов'язати відповідача сплатити середньомісячне грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме з дня фактичного звільнення з органів МВС України по день фактичної видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 07.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії було залишено без руху, а позивача повідомлено про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали від 07.03.2019 року усунути недоліки у позовній заяві та роз'яснено, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута позивачеві.

Підставою для залишення позовної заяви без руху був, крім іншого, пропуск строку звернення до суду.

В зв'язку з цим, суд своєю ухвалою від 07.03.2019 року зазначив про необхідність вказані недоліки усунути шляхом подання до суду належним чином оформленої заяви про усунення недоліків позовної заяви з відповідними додатками (документами) для суду та відповідно до кількості учасників справи.

Позивач копію ухвали суду від 07.03.2019 року отримав 03.04.2019 року.

15.04.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 07.03.2019 року для суду та відповідача.

В заяві позивач вказує, що 17.11.1995 р. він був звільнений з органів МВС України у зв'язку з порушенням дисципліни, в день звільнення при зверненні до працівників кадрового забезпечення ГУ МВС України в Одеській області про необхідність видачі трудової книжки, йому в порушення діючого законодавства вона не була видана, так як вона нібито з незрозумілих причин зовсім не оформлювалася. На послідуючі неодноразові звернення до працівників кадрового забезпечення ГУ МВС України в Одеській області з цього приводу до цього часу не отримав трудової книжки. 18.07.2018 р. представником - адвокатом ОСОБА_2 була подана заява про оформлення та видачу трудової книжки позивачу - бувшому працівнику МВС України та про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу до голови Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС в Одеській області. Таким чином, вказана заява повинна була бути розглянута в строк не більше ніж сорок п'ять днів, тобто до 03.09.2018 p., тому саме з цієї дати починається 6 місячний строк для подачі адміністративного позову до суду на протиправну бездіяльність відповідача, та первісний позов був поданий до суду в цей 6-ти місячний строк, тому строки звернення до суду з позовом не були порушені. На неодноразові звернення представника до працівників Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС в Одеській області про необхідність надання відповіді на вказану заяву, до наступного часу відповіді не надано, що свідчить про бездіяльність та відмову в задоволенні цієї заяви з боку відповідача.

В заві ОСОБА_1 просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо не оформлення та невидачі позивачу ОСОБА_1 трудової книжки у день звільнення з органів внутрішніх справ; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Одеській області поновити порушені права ОСОБА_1 шляхом належного оформлення трудової книжки з зазначенням дня звільнення з органів МВС України, який повинен співпадати з днем видачу трудової книжки та шляхом видачі трудової книжки.

Розглянувши вказані документи, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачеві з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В позовній заяві та заяві про усунення недоліків позивач зазначає, що 17.11.1995 року він був звільнений з органів МВС України у зв'язку з порушенням дисципліни. В день звільнення при зверненні до працівників кадрового забезпечення ГУ МВС України в Одеській області про необхідність видачі трудової книжки позивачу в порушення діючого законодавства вона не була видана, так як вона нібито з незрозумілих причин зовсім не оформлювалася. На послідуючі неодноразові звернення до працівників кадрового забезпечення ГУ МВС України в Одеській області з цього приводу він до цього часу не отримав трудової книжки, у зв'язку з чим знаходився у вимушеному прогулі та йому заробітну плату безпідставно не виплачували. На час його звільнення з органів внутрішніх справ йому не була видана трудова книжка та поштою не надсилалася. При звільненні органів внутрішніх справ не розписувався у особистій картці і в книзі обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них. В день звільнення ГУ МВС України в Одеській області не видало трудову книжку, що, в свою чергу, стало перешкодою для працевлаштування.

Згідно з ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при його звільненні з лав МВС України, що виразилося у не оформленні та невидачі ОСОБА_1 трудової книжки у день звільнення 17.11.1995 року, водночас стверджує, що про цю обставину він дізнався лише в липні 2018 року після звернення адвоката до ГУ МВС України в Одеській області та ненадання на нього відповіді.

Однак, суддя вважає вказані посилання позивача необґрунтованими.

Суддя зазначає, що датою, з якої позивач мав би довідатися про порушення своїх трудових прав, є наступний день після звільнення. Саме від цієї дати (18.11.1995 року) минуло більше 23 років до звернення до суду з вказаним позовом.

За таких обставин, в даному випадку ще після 17.11.1995 року, тобто одразу після звільнення, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а саме про не оформлення та невидачу йому трудової книжки в день звільнення.

Однак, до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 04.03.2019 року.

Таким чином, з сукупного аналізу матеріалів позовної заяви та з урахуванням встановлених законодавством приписів щодо строку звернення до суду вбачається, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом.

Суддя зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Голдер проти Сполученого Королівства ).

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа Gradescolo S.R.L. проти Молдови . У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Разом з цим, будь-якої належної заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку від позивача до суду не надходило.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії необхідно повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.169, 171, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко