Рішення

від 17.04.2019 по справі 200/19767/18

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/19767/18

Провадження № 2/200/2588/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року. Суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Томаш В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-АКТИВ про захист прав споживачів визнання угоди недійсною та стягнення сплачених коштів , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з вказаним позовом. В позові посилається на те, що 14.09.2018 року між ним та ТОВ АВТО-АКТИВ було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0128, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання придбати у власність у третіх осіб предмет договору - автомобіль Great Wall , який в подальшому зобов'язався відчужити на користь позивача на умовах укладення основного договору. Основний договір мав бути укладений між сторонами 14 вересня 2018 року. Позивачем було зроблено авансовий внесок у розмірі 55 000 тисяч гривень. Позивач неодноразово звертався із вимогою до відповідача щодо укладання основного договору та виконання по ньому зобов'язань або повернення внесених коштів в сумі 55 000 грн., однак на теперішній час відповідач зобов'язання не виконав. Тому позивач просить, стягнути з ТОВ АВТО-АКТИВ грошові кошти в розмірі 55 000 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та понесені витрати по справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідачеві було запропоновано надати відзив на позов, але від нього відзиву на позов не надано.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_2 із ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 14 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ АВТО-АКТИВ було укладено попередній договір № 0128 купівлі-продажу транспортного засобу.

ОСОБА_2 п.п.1.1, 1.2 попереднього договору, сторони зобов'язуються у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у цьому договорі. Транспортний засіб (майно), яке продавець зобов'язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за основним договором, та який буде предметом основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: марка GREAT WALL , модель М 4, рік випуску 2014, інші характеристики , 1,5 МТ Comfort чорний.

ОСОБА_2 п.1.5 попереднього договору, сторони зобов'язуються укласти основний договір 14 вересня 2018 року, за умови повного виконання п. 2.1. цього попереднього договору

Відповідно до п.2.1 попереднього договору, в момент його укладення покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 55 000,00 грн., а продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких коштів.

Крім того, згідно п.1.5 попереднього договору, якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 (п'ятий) день після придбання продавцем майна, про що останній зобов'язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили "31" грудня 2020 року.

ОСОБА_2 п.3.4 договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

14 вересня 2018 року позивачем було перераховано суму в розмірі 55 000,00 грн. на рахунок ТОВ АВТО-АКТИВ , що підтверджується квитанцією № 19922.

Позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про повернення йому внесених коштів.

Відповідно до ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Зі змісту спірного договору випливає, що отримання автомобіля позивачем можливе за умови внесення коштів та за умови виконання зобов'язання відповідачем щодо придбання майна у третіх осіб, на що вказано в розділі 1 наведеного договору. Визначена дата укладення основного договору 14.09.2018 року, але в іншому підпункті цього попереднього договору вже вказана інша дата виконання своїх зобов'язань продавцем та термін укладення основного договору до 31.12.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

ОСОБА_2 вимог ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.

Позивач вказує, що виконав умови договору щодо сплати відповідачу грошових коштів та розраховував на укладення основного договору 14.09.2018 року.

Відповідач не повідомив причини невиконання ним укладеної угоди.

ОСОБА_2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

В п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Пунктами 4 ч.5 ст.11; ч.ч.1-2, п.3 ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

ОСОБА_2 п.14 ст.1 Закону України Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;

Враховуючи положення п.п.2 п.6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист споживачів №5 від 12.04.1996 року, умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.

Статтею 15 Закону України Про захист прав споживачів , передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Крім того, споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), що передбачено п. 4 ч. 1ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів .

ОСОБА_2 зі ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За положеннями ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачем на виконання умов укладеної між ним та ТОВ АВТО-АКТИВ угоди було сплачено 55 000 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З огляду на викладене, суд вважає, що попередній договір № 0128 купівлі-продажу транспортного засобу від 14.09.2018 року, укладений між позивачем та відповідачем, за відсутності майна, яке відповідач зобов'язується відчужити позивачу, ухилення відповідача від укладення основного договору тау зв'язку з несправедливими умовами договору, на що вказано вище, - належить визнати недійсним та стягнути з ТОВ АВТО-АКТИВ на користь позивача сплачені ним грошові кошти в сумі 55 000 грн.

Окрім того, позивачем ОСОБА_1 пред'явлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., які підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

ОСОБА_2 роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р №4, зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 р №5 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. У зв'язку з чим моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження нормального активного громадського життя, при настанні інших негативних явищ.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і яка може полягати у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у тому числі у зв'язку з відчуттям фізичного болю та страждань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Зіставляючи у сукупності зазначені обставини, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд вважає співрозмірним з урахуванням того, що відповідачем, як стороною попереднього договору купівлі-продажу не було дотримано обов'язків щодо виконання умов надання послуг за даним договором, з власності позивача вибула відповідна сума грошових коштів, позивач не набув право власності на транспортний засіб на який сподівався, а також те, що позивач був позбавлений можливості протягом значного періоду реалізувати свої плани за допомогою грошових коштів в розмірі 55 000 грн., які були сплачені відповідачу, відповідно він, переніс певний дискомфорт життя, моральні страждання внаслідок обману його відповідачем, суд вважає співрозмірною сатисфакцією відшкодування моральної шкоди слід визначити і стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

ОСОБА_2 з ч.1, ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача в межах задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем була заявлена вимога про відшкодування витрат на правову допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 23.09.2018 р. уклав договір про надання юридичних послуг з ФОП ОСОБА_3 - юридична компанія Human Rights , яке здійснює діяльність у сфері права. Виконавцем за цим договором, тобто особою, яка безпосередньо надавала юридичні послуги є ФОП ОСОБА_3.

23 вересня 2018 р. було укладено Додаток №1 до Договору від 23.09.2018 р. у відповідності до п.1.3 якого замовник сплачує 7 000 грн. у якості авансового платежу на карту №5168742211939628 (ОСОБА_4, отримувач: ОСОБА_3Ю.) після підписання договору; Замовник сплачує 7 000 грн. у якості гонорару після стягнення на його користь суми боргу протягом наступного банківського дня на карту №5168742211939628 (ОСОБА_4, отримувач: ОСОБА_3.

ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 23 вересня 2018 р. п.1.3. загальна сума яка була сплачена ОСОБА_1 у фактичне виконання послуг, складає 14 000 грн.

Таким чином, правова допомога надавалась на підставі договору, є докази сплати таких витрат, представник, який надавав правову допомогу позивачу є ФОП ОСОБА_3 - юридична компанія Human Rights .

На підставі наведеного, понесені відповідачем витрати на правову допомогу є такими, що відповідають підставам, межам та порядку відшкодування судових витрат на правову допомогу, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 14 000 грн.

Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь держави і судовий збір за розгляд даного позову у суді та від сплати якого позивач звільнений відповідно до ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів .

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , суд вважає у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору у розмірі 704,80 грн. за подання позивачем до суду позовної заяви майнового характеру.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір сплачений ним при подачі позовної заяви за позовні вимоги не майнового характеру в розмірі 704 грн. 80 коп..

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-АКТИВ про захист прав споживачів та стягнення матеріальних та моральних збитків - задовольнити частково.

Визнати попередній договір № 0128 купівлі-продажу транспортного засобу від 14.09.2018 року - недійсним.

Стягнути з ТОВ Авто-Актив ( ЄДРПОУ 42381915) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачені кошти в розмірі 55 000 ( п'ятдесят п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з ТОВ Авто-Актив ( ЄДРПОУ 42381915) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з ТОВ Авто-Актив ( ЄДРПОУ 42381915) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) витрати на правову допомогу в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ТОВ Авто-Актив ( ЄДРПОУ 42381915) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.

Стягнути з ТОВ Авто-Актив ( ЄДРПОУ 42381915) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя

Бабушкінського районного

Суду м. Дніпропетровська В.І. Томаш