Рішення

від 05.04.2019 по справі 463/5370/16-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/5370/16-ц

Провадження № 2/463/838/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Матвол про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд стягнути з ПП Матвол на його користь заборгованість із заробітної плати, визнати незаконним та скасувати наказ № 15 від 22.08.2016р. Про відсторонення від роботи ОСОБА_3І. , виданий ПП Матвол та стягнути з ПП Матвол на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що працює на посаді бармена ПП Матвол на підставі трудової угоди, проте з грудня 2015р. відповідач не виплачує йому заробітної плати, в результаті чого утворилась заборгованість, яку просив стягнути в примусовому порядку. ОСОБА_1 того, з 22.08.2016р. відповідач не допускає його до робочого місця та не виплачує йому заробітної плати, а свої дії мотивує тим, що відсторонив його від посади згідно наказу № 15 від 22.08.2016р. Про відсторонення від роботи ОСОБА_3І. . Підставою для видання такого наказу стало оголошення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, однак згідно вимог чинного законодавства в такому випадку відсторонення від роботи можливе виключно на підставі ухвали слідчого судді. Такої ухвали слідчим суддею не постановлялось, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ вважає незаконним та просить його скасувати, виплативши середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Провадження у справі відкрито ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова Головатого Р.Я. від 21.11.2016р.

ОСОБА_1 того, ухвалою суду від 21.04.2017р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі.

У зв'язку з закінченням повноважень судді Головатого Р.Я., на підставі розпорядження керівника апарату Личаківського районного суду м. Львова від 03.08.2017р. проведено повторний автоматизований розподіл справи, яка передана для розгляду судді Лакомській Ж.І.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Личаківського районного суду м. Львова від 01.06.2018р., у справі проведено повторний автоматизований розподіл і така передана для розгляду судді Леньо С.І.

Ухвалою від 27.06.2018р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

Протягом строку, встановленого ухвалою судді від 27.06.2018р. відзиву на позовну заяву відповідач не скерував. Позивач натомість подав до суду заяву про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати. Ухвалою від 01.10.2018р. таку позовну вимогу залишено без розгляду та у зв'язку з цим, представник позивача відмовився від попередньо поданого клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31.10.2018р. позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Приватного підприємства Матвол за № 15 від 22 серпня 2016 року Про відсторонення від роботи ОСОБА_3І. . Стягнуто з Приватного підприємства Матвол на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.08.2016 року до дня ухвалення рішення суду в розмірі 33 573,02 грн. ОСОБА_1 того, стягнуто з Приватного підприємства Матвол в дохід держави 1102,40 грн. судового збору.

За заявою повноважного представника відповідача ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17.01.2019р. вказане заочне рішення суду скасоване, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Одночасно, визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

Повноважний представник відповідача скерував до суду відзив на позовну заяву, долучивши докази направлення такого іншим учасникам справи. З позовними вимогами не погоджується, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності заборгованості ПП Матвол перед ОСОБА_3 з виплати заробітної плати, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Повноважний представник позивача надав суду відповідь на відзив, долучивши докази її направлення іншим учасникам справи. Зазначає, що згідно оскаржуваного наказу відповідач відсторонений від роботи без збереження заробітної плати, тоді як відповідач не надав суду доказів протилежного.

Письмових заперечень проти відповіді на відзив відповідач не подав.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1, повноваження якої підтверджуються ордером на надання правової допомоги серії ЛВ № 081720, позовні вимоги підтримала. Дала пояснення, аналогічні вищенаведеним та просить позов задовольнити.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2, повноваження якого підтверджуються ордером на надання правової допомоги серії ЛВ № 107840, в судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просить в задоволенні такого позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12016140040002530 про обвинувачення позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191, ч. ч. 1, 2 ст. 361 КК України (справа № 463/6069/16-к). Відповідно до ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 17.01.2017р. (а.с.33), вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду. Станом на даний час розгляд такого кримінального провадження не закінчено.

Відповідно до наказу ПП Матвол № 15 від 22.08.2016р., копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.8), ОСОБА_3, який займає посаду бармена відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 22.08.2016р. у зв'язку з підозрою про вчинення злочину та веденням слідства.

Згідно ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом цієї норми, при відстороненні від посади трудові відносини не припиняються, також не припиняється і дія трудового договору, а працівник лише тимчасово не допускається до роботи. При цьому, рішення про відсторонення від займаної посади приймається одноосібно власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відсторонення від посади особи, яка підозрюється у вчиненні злочину відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 131 КПК України, є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Порядок відсторонення такої особи від посади врегульовано Главою 14 Розділу ІІ КПК України. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

При цьому, за змістом ст. ст. 155, 156, 157 КПК України, рішення слідчого судді про тимчасове відсторонення від посади приймається за результатами розгляду відповідного клопотання, поданого прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що відсторонення особи від посади у зв'язку з оголошенням такій особі підозри у вчиненні кримінального правопорушення не може відбуватись інакше, ніж за правилами кримінально-процесуального законодавства, оскільки за правилами трудового законодавства рішення про відсторонення особи від займаної посади приймається одноосібно власником або уповноваженим ним органом, тоді як відсторонення особи від посади у зв'язку з оголошенням такій особі підозри у вчиненні кримінального правопорушення є заходом забезпечення кримінального провадження, рішення про що вправі ухвалити лише слідчий судді і лише у випадку, коли прокурор доведе наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 132 КПК України.

Натомість, у справі яка розглядається відповідач прийнявши оскаржуваний наказ по суті перебрав на себе повноваження слідчого судді, що свідчить про незаконність оскаржуваного наказу та є порушенням ч. 5 ст. 17 КПК України, згідно якої поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

У зв'язку з цим, оскаржуваний наказ як незаконний підлягає скасуванню, а позов в цій частині, задоволенню.

Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

З огляду на це, вимога про стягнення середнього заробітку також підлягає до задоволення.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Оскільки відсторонення позивача відбулось у серпні 2016р., такими базовими місцями є червень та липень 2016р.

Відповідно до відомостей про виплату грошей (а.с.57, 58), у червні та липні 2016р. позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 1291,27 грн. за один місяць.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки представником відповідача не подано графіку роботи підприємства у червні та липні 2016р., в тому числі після скасування заочного рішення суду, а також інформації про кількість фактично відпрацьованих днів у цьому періоді, при визначенні розміру середнього заробітку суд враховує розмір заробітної плати, який у базовому періоді не змінювався і яка фактично була отримана позивачем, тобто 1291,27 грн.

За період з 01.09.2016р. по дату ухвалення рішення загальна кількість місяців, протягом якого позивач був відсторонений від посади на підставі скасованого наказу становить 31. У зв'язку з цим, середній заробіток, який підлягає стягненню за такий період становить 40 029,37 грн. грн. (31 * 1291,27 = 40 029,37 грн.).

Тому, суд визнає позов обґрунтованим, а що стосується доводів представника відповідача про відсутність доказів наявності заборгованості, звертає увагу останнього, що в даній категорії справ не позивач зобов'язаний доводити протиправність дій роботодавця, а саме роботодавець повинен довести правомірність своїх дій.

Жодного доказу на підтвердження того, що позивачу протягом періоду відсторонення від посади виплачувалась заробітна плата сторона відповідача не надала, тоді як за змістом оскаржуваного наказу, позивач відсторонений від посади без збереження заробітної плати.

При цьому, судом враховано, що з часу звернення позивача до суду, що мало місце 18.11.2016р., склад суду змінювався двічі, у зв'язку з чим справа розглядалась спочатку. Відповідно до матеріалів справи, за клопотанням сторони позивача (а.с.27) розгляд справи відкладався лише одного разу. Будь-яких інших підстав, які б свідчили про розгляд справи більше одного року з вини позивача матеріали справи не містять у зв'язку з чим за правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України суд стягує середній заробіток за час вимушеного прогулу протягом усього періоду.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог за ставками, чинними на момент звернення до суду згідно Закону України Про судовий збір , що становить 1102,40 грн., а саме 551,40 грн. за вимогу немайнового характеру та 551,40 грн. за вимогу майнового характеру.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268 ЦПК України, ст. ст. 3, 15, 9, 16 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 46, 235 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Приватного підприємства Матвол за № 15 від 22 серпня 2016 року Про відсторонення від роботи ОСОБА_3І. .

Стягнути з Приватного підприємства Матвол (м. Львів-Винники, вул. Забава, 45, ЄДРПОУ 13818920) на користь ОСОБА_3 (м. Львів, вул. Листопадового Чину, 14/1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.08.2016 року до дня ухвалення рішення суду в розмірі 40 029,37 грн. (сорок тисяч двадцять дев'ять грн. тридцять сім коп.).

Стягнути з Приватного підприємства Матвол в дохід держави 1102,40 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10.04.2019 року.

Суддя: Леньо С. І.