Ухвала

від 16.04.2019 по справі 581/227/19

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/227/19

Провадження № 2-о/581/20/19

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

16 квітня 2019 року сел. ОСОБА_1

Суддя Липоводолинського районного суду Сумської області Бутенко Д.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_2, заінтересовані особи: Липоводолинська районна державна нотаріальна контора, Байрацька сільська рада Липоводолинського району Сумської області, про встановлення факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини,

в с т а н о в и в :

11 квітня 2019 року представник заявника за довіреністю ОСОБА_3 подано до суду зазначену заяву, в якому порушував питання про встановлення факту того, що ОСОБА_2 постійно проживала разом зі своєю матір'ю, ОСОБА_4, яка померла 10 серпня 2008 року, до часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Форма позовної заяви, її зміст та інші вимоги визначені ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву (заяву) подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Частиною 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Згідно з ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді фізичної особи може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з п. 3 ст. 131-2 Коституції України, яка набрала чинності 30 вересня 2016 року відповідно до Закону України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) № 1401-VIII від 02 червня 2016 року, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Водночас, згідно ст. 131-2 Конституції України, Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до пп. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 01 січня 2019 року.

Оскільки заявлені вимоги полягають у підтвердженні наявності або відсутності певного юридичного факту, то предмет даної заяви не відноситься до виняткових випадків щодо представництва в суді, передбачених положеннями ст. 131-2 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 4 статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

З тексту довіреності виданої на ім'я ОСОБА_3 не вбачається, що останній є адвокатом та діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, представляти інтереси заявника у справі окремого провадження.

На думку судді, залишення даного позову без руху з метою уточнення істотних обставин справи та доказової підстави потенційного цивільного спору не є порушенням вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі-Конвенція) в аспекті гарантування права на доступ до суду, оскільки національне законодавство може обмежувати окремі судові процедури, а держава в особі національних судів також може реалізувати певну свободу розсуду в різних аспектах без порушення самої сутності зазначеного права, зокрема, включаючи різні питання до відкриття проваджень у справах тощо із визначенням критеріїв прийнятності заяв і позовів (правові позиції із даного питання викладені Європейським судом з прав людини у п. 230 рішення від 17 січня 2012 року у справі Станєв проти Болгарії та у п. 85 рішення від 17 жовтня 2003 року у справі Луордо проти Італії ).

Усунути недоліки позову пропонується шляхом подачі до суду доказів щодо підтвердження процесуального статусу представника заявника або підписання заяви окремого провадження особисто заявником.

Для усунення вказаних недоліків установити позивачу строк - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали. Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Керуючись ст. 175, 185, 260 ЦПК України, суддя,

постановив :

Залишити без руху заяву ОСОБА_2, про встановлення факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Установити 10-денний строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, перебіг якого починається з дня її вручення позивачу.

Роз'яснити заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений строк, заява бути вважатися неподаною і повернута заявнику.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Копію ухвали направити позивачу для виконання.

Суддя Д. В. Бутенко