Рішення

від 17.07.2019 по справі 581/227/19

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/227/19

Провадження № 2-о/581/20/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2019 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання - Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Липова Долина в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Липоводолинська районна державна нотаріальна контора, Байрацька сільська рада Липоводолинського району Сумської області, про встановлення факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини,

в с т а н о в и в :

Сутність заявленої вимоги до суду

У квітні 2019 року представник заявника звернувся до суду із вказаною заявою, яку мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тирасполь, Республіка Молдова, померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельного паю, який розміщений на території Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Заявниця звернулася до Липоводолинської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріусом заявнику роз`яснено, що у зв`язку з тим, що вона не подала заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, їй необхідно звернутися до суду. Також нотаріус повідомив, що довідка, яка підтверджує спільне проживання заявниці та спадкодавця на момент смерті останньої, не може бути прийнята до уваги, оскільки видана органами самопроголошеної Придністровської Республіки. У зв`язку з чим представник заявниці просив установити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиції заявника, його представника та заінтересованих осіб по даній справі

До суду заявниця ОСОБА_3 не з`явилася, подала заяву про підтримання заяви в повному обсязі, просила її задовольнити, просила справу розглядати без неї.

Представник заявниці ОСОБА_4 у судовому засіданні вимоги заяви підтримав та додатково суду пояснив, що ОСОБА_5 , як мати ОСОБА_6 , виїхала на початку 2000-х років до самопроголошеної Придністровської Республіки і з цього часу постійно проживала, будучи зареєстрованою в м. Тираспіль разом зі своєю дочкою, і померла по місцю проживання у Придністровській Республіці, за свого життя до с. Байрак Липоводолинського району вона більше не поверталася.

Липоводолинська районна державна нотаріальна контора подала заяву про розгляд справи у без участі представника, про відсутність заперечень з приводу поданої заяви.

Заінтересована особа, Байрацька сільська рада Липоводолинського району Сумської області, проти задоволення заяви не заперечувала, просила справу розглядати у її відсутність.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року залишено без руху заяву по даній справі з метою уточнення сутності вимог та істотних обставин справи. Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 квітня 2019 року у даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд на 17 травня 2019 року о 10 год. 20 хв. 17 травня 2019 року протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено до 05 червня 2019 року у зв`язку з неявкою всіх учасників справи. 05 червня 2019 року протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено до 26 червня 2019 року за клопотанням представника заявника. 26 червня 2019 року протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено до 17 липня 2019 року за клопотанням представника заявника.

Установлені судом обставини даної справи

Заявниця ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в сел. Черкаське Фрунзінського району Ворошиловградської області, її матір`ю записана ОСОБА_8 (а.с. 15). Заявниця після одруження із ОСОБА_9 у березні 1974 року обрала прізвище чоловіка - ОСОБА_10 (а.с. 13).

Мати заявниці ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в х. Ющенківка Липоводолинського району Сумської області, її батьками у свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (14). 14 листопада 1958 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , після реєстрації шлюбу нею обрано прізвище ОСОБА_14 (а.с.16).

29 серпня ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , яка проживала у с. Байрак Липоводолинського району Сумської області, як члену колективного сільськогосподарського підприємства Ясна Зірка , видано сертифікат на право на земельну частку (пай), серії НОМЕР_1 , розміром частки 4,02 умовних кадастрових гектарів (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тирасполь, Республіка Молдова, померла ОСОБА_15 (а.с.9,11-12).

Згідно з довідкою Байрацької сільради Липоводолинського району Сумської області від 02 квітня 2019 року № 127/02-37, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 26 жовтня 2002 року знята з реєстрації та вибула в м. Тирасполь АДРЕСА_2 Молдова (а.с. 20).

Відповідно до довідки, виданої Муніципальним унітарним підприємством ЖЕУК м. Тирасполя від 13 вересня 2016 року № 3229, гр. ОСОБА_2 ,1924 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дочкою ОСОБА_6 , зятем ОСОБА_9 , онуками ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (а.с. 18).

Відповідно до довідки Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області № 127/02-33 від 02 квітня 2019 року, ОСОБА_2 знята з реєстраці в с. Байрак 26 жовтня 2002 року та вибула до м. Тираспіль, Республіка Молдова, до с. Байрак Липоводолинського району Сумської області не поверталася (а.с. 71).

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , як односельчани ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і мешканці с. Байрак Липоводолинського району Сумської області, суду підтвердили ті обставини, що спочатку у 1990-х роках ОСОБА_6 (дочка ОСОБА_2 ) виїхала до Республіки Молдова, там створила сім`ю та переїхала постійно проживати до м. Тираспіль, потім через похилий вік її матері у 2002 році ОСОБА_6 забрала свою матір до себе в м. Тираспіль (Республіка Молдова) на постійне проживання, де її доглядала, та після її смерті в місті її проживання, поховала свою матір. На початку 2000-х років в с. Байрак Липоводолинського району Сумської області приїздила онука ОСОБА_2 розповідала про життя в Придністровській Республіці, про те, що її мати працевлаштована в м. Тираспіль, тощо. На даний час садиба в с. Байрак, де разом проживала ОСОБА_6 та ОСОБА_2 до виїзду з України першої, є покинутою, її ніхто не використовує за призначенням.

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з положеннями пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до норм п. 3.21, 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Висновки суду по суті заявленої вимоги

Установлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Як установлено судом, заявниця, відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 , так як є дочкою померлої, звернулася до нотаріальної контори після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто лише в листопаді 2018 року, оскільки вважала, що вона прийняла спадщину, так як проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 серпня ІНФОРМАЦІЯ_1 , як це передбачено ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Статтями 70, 71 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, що спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

22 січня 1993 року держави - члени СЕД (Договірні Сторони) підписали Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (далі - Конвенція).

10 листопада 1994 року Верховною Радою України ратифіковано цю Конвенцію та 14 квітня 1995 року вона набула чинності для України.

Зазначена Конвенція застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном.

Конвенція закріплює право громадян кожної із Договірних Сторін щодо успадковування на територіях інших Договірних Сторін майна чи прав за законом чи заповітом на рівних умовах і в тому ж обсязі, що і власні громадяни. Право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої розташоване це майно.

Пунктом 2 статті 45 Конвенції встановлено, що право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно.

Відповідно до статті 48 зазначеної Конвенції провадження у справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірної Сторони, на території якої знаходиться майно. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті застосовуються також при розгляді спорів, що виникають у зв`язку з провадженням по справах про спадщину.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору щодо спадкування прав на майно, яке знаходиться за кордоном, або за участю іноземця, необхідно з`ясовувати, чи існує договір про правову допомогу з цією країною, і чи в цьому договорі не передбачені інші правила щодо спадкування, ніж в українському законодавстві. У разі розбіжностей застосовуються норми міжнародного договору. Право на успадкування нерухомого майна, згідно зі статтею 71 Закону України Про міжнародне приватне право , регулюється законодавством країни, на території якої знаходиться це майно.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини у справі Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим ЄСПЛ. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (рішення у справі Cyprus v. Turkey від 10 травня 2001 року, §92).

Таким чином, суд уважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки доказів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як джерела інформації, оскільки можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення факту, про який просить заявниця, має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

У п. 330,331 рішення від 08 липня 2004 року у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії Європейського Суду з прав людини задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдови за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я . Однак навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів у межах своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

З огляду на вищенаведену судову практику та норми міжнародного і національного права, суд уважає, що смерть спадкодавця на території Молдавської Республіки Придністров`я не повинно бути практичною перешкодою для реалізації спадкових прав заявника на території за законодавством України.

Отже, у судовому засіданні установлено, що обставини, викладені заявником у заяві в обґрунтування заявленої вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, є судом доведеними, у зв`язку з чим заява про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини на території м. Тираспіль підлягає задоволенню, оскільки це має юридичне значення для спадкування заявником прав на майно після смерті її матері.

Керуючись ст. 89, 247, 258-259, 293-294, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Установити факт постійного проживання ОСОБА_15 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тирасполь, Республіка Молдова, з ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 01 січня 2002 року до 10 серпня 2008 року (включно).

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявниця: ОСОБА_21 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ).

Заінтересована особа: Липоводолинська районна державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: сел. Липова Долина, вул. Загорянка,2 Сумська область).

Заінтересована особа: Байрацька сільська рада Липоводолинського району Сумської області (адреса місцезнаходження: с. Байрак, вул. Миру, 1, Липоводолинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04389689).

Повне рішення суду складено 17 липня 2019 року.

Суддя Д. В. Бутенко