Рішення

від 09.04.2019 по справі 200/14766/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. Справа№200/14766/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Дідевич І.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Промисловий альянс 2012 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватного підприємства Промисловий альянс 2012 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області щодо неприйняття декларацій з податку на додану вартість за період з травня 2017 року по червень 2018 року, зобов'язати прийняти декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства Промисловий альянс 2012 за період з травня 2017 року по червень 2018 року з дати їх фактичного отримання податковим органом.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що своєчасно за допомогою поштового зв'язку подавав паперові податкові декларації з податку на додану вартість в період з травня 2017 по червень 2018 року. Однак податковий орган, у порушення вимог Податкового кодексу податкові декларації не приймав, про що не повідомив позивача. Вважає, що підстав для неприйняття зазначених податкових декларацій у податкового органу не було, оскільки назву податкового органу було зазначено вірно, подача паперових декларацій у разі неможливості їх подачі в електронному вигляді визначена пп.б) п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України, всі податкові декларації були підписані повноважною особою, що підтверджується витягом з ЄДРПО. Тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що позивач є платником з податку на додану вартість. Отримані від позивача за допомогою поштового зв'язку подавав паперові податкові декларації з податку на додану вартість в період з травня 2017 по червень 2018 року не відповідають вимогам п.48.3 ст.49 Податкового кодексу України, оскільки в них не було правильно зазначено найменування податкового органу, були підписані не повноваженою особою позивача, невірно зазначене місцезнаходження позивача, не вказані реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків, не підписані особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку. Оскільки позивач знаходиться на непідконтрольній території, з якої відсутній поштовий зв'язок, податковий орган не мав можливості повідомити про неприйняття податкових декларацій, про що були складені відповідні акти. З огляду на вищезазначене просив суд відмовити у задоволенні позову.

У своєї відповіді на відзив позивач зазначив, що не погоджується з твердженнями податкового органу про те, що подання податкових декларацій в паперовому, а не в електронному вигляді є порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки позивач діяв у відповідності пп.б) п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України у зв'язку з розірванням податковим органом відповідного договору, що унеможливило подачу податкової декларації в електронному вигляді.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 26 грудня 2018 було залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 04 лютого 2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 28 лютого 2019 року.

28 лютого 2019 року підготовче засідання було відкладено до 05 березня 2019 року.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 05.03.2019 року було замінено відповідача ОСОБА_3 ОДПІ на належного ГУ ДФС України в Донецькій області та відкладено підготовче засідання до 12.03.2019 року.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 12 березня 2019 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 квітня 2019 року.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав зазначених у відзиві.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство Промисловий альянс 2012 (ЄДРПОУ 37790181, 83015, АДРЕСА_1), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, діє в особі Дніпровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Як було встановлено судом, в період з травня 2017 року по червень 2018 року, позивач, як зареєстрований платник з податку на додану вартість направляв за допомогою поштового зв'язку податкову декларації.

Податковим органом зазначені декларації прийняті не були, у зв'язку з чим були складені листи про відмову в їх прийнятті:

- згідно листа №22562/10/05/-62-08 від 15.06.2017 року декларація з ПДВ за травень 2017 року складена із порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПКУ, а саме: невірно вказане найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

- згідно листа №24653/10/05-62 від 13.07.2017 року декларація з ПДВ за червень 2017 року складена із порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПКУ, а саме: невірно вказане найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

- згідно листа №20928/10/05-62 від 18.08.2017 року декларація з ПДВ за липень 2017 року складена із порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПКУ, а саме: невірно вказане найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

- згідно листа №21827/10/05-62 від 15.09.2017 року декларація з ПДВ за серпень 2017 року подана на паперовому носії, чим порушено вимоги п. 49.4 ст. 49 ПКУ;

- згідно листа №23825/10/05-62 від 31.10.2017 року декларація з ПДВ за вересень 2017 року складена із порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПКУ, а саме: невірно вказане найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

- згідно листа №30741/10/05-19-62-08 від 21.11.2017 року декларація з ПДВ за жовтень 2017 року подана на паперовому носії, чим порушено вимоги п. 49.4 ст. 49 ПКУ;

- згідно листа №31675/10/05-19-62-08 від 15.12.2017 року декларація з ПДВ за листопад 2017 року подана на паперовому носії, чим порушено вимоги п. 49.4 ст. 49 ПКУ;

- згідно листа №655/10/05-19-62-08 від 22.01.2018 року декларація з ПДВ за грудень 2017 року складена із порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПКУ, а саме: невірно вказане найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, а також подана на паперовому носії, чим порушено вимоги п. 49.4 ст. 49 ПКУ;

- згідно листа №1534/10/05-19-62-08 від 16.02.2018 року декларація з ПДВ за січень 2018 року складена із порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПКУ, а саме: невірно вказане найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, а також подана на паперовому носії, чим порушено вимоги п. 49.4 сг. 49 ПКУ;

- згідно листа №2291/10/05-19-62-08 від 13.03.2018 року декларація з ПДВ за лютий 2018 року подана на паперовому носії, чим порушено вимоги п. 49.4 ст. 49 ПКУ;

- згідно листа №3215/10/05-19-62-08 від 12.04.2018 року декларація з ПДВ за березень 2018 року подана на паперовому носії, чим порушено вимоги п. 49.4 ст. 49 ПКУ;

- згідно листа №4207/10/05-19-62-08 від 17.05.2018 року декларація з ПДВ за квітень 2018 року складена із порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПКУ, а саме: зазначено недостовірне зазначення обов'язкового реквізиту «податкової адреси платника» , а також подана на паперовому носії, чим порушено вимоги п. 49.4 ст. 49 ПКУ;

- згідно листа № 5237/10/05-19-62-08 від 18.06.2018 року декларація з ПДВ за травень 2018 року подана на паперовому носії, чим порушено вимоги п. 49.4 ст. 49 ПКУ, а також зазначено недостовірне значення обов'язкового реквізиту« індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період» ( п. 48.4 ст. 48 ПКУ) у зв'язку з анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість від 11.06.2018 року;

- згідно листа №5983/10/05-19-62-08 від 11.07.2018 року декларація з ПДВ за червень 2018 року подана на паперовому носії, чим порушено вимоги п. 49.4 ст. 49 ПКУ, а також зазначено недостовірне значення обов'язкового реквізит індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період ( п. 48.4 ст. 48 ПКУ) у зв'язку з анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість від 11.06.2018 року.

Крім вищезазначених листі про відмову в прийнятті податкової звітності податковим органом були складені акти про неможливості їх вручення.

Як було встановлено у судовому засіданні на підставі того, що протягом року податкова звітність не приймалась, 11.06.2018 року податковим органом було прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до п.46.1. ст.46 Податкового кодексу України Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 47.1.1 п.471. Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Пунктами 48.2. та 48.3 ст.48 Податкового кодексу встановлено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова декларація повинна бути підписана:

- керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником (пп. 48.5.1. п.48.5. ст.48 Податкового кодексу України);

- особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції ( пп. 48.5.3. п.48.5. ст.48 Податкового кодексу України).

Як було встановлено у судовому засіданні підставою для неприйняття податкових декларацій податковим органом стали такі підстави: не правильно зазначено найменування податкового органу, підписання звітності не повноваженою особою позивача, невірно зазначене місцезнаходження позивача, не вказані реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків, не підписані особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку, подання в паперовому вигляді, у зв'язку з анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість.

В судовому засідання були дослідженні в якості доказів декларації за період травень 2017 року - червень 2018 року, в результаті чого було встановлено, що в них зазначено найменування податкового органу ОСОБА_3 ОДПІ. Далі в дужках зазначено: Північне відділення . Як заявив представник позивача напис в дужках був зроблений автоматично програмою, за допомогою якої складалась податкова звітність.

Відповідно до п.49.1. ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п.49.8. ст.49 Податкового кодексу України).

З огляду на вищезазначене, оскільки позивач подав декларації до податкового органу, в якому він перебуває на обліку, зазначив його найменування - ОСОБА_3 ОДПІ, тому запис в дужках не може бути підставою робити висновок про невірне найменування податкового органу у розумінні приписів п.48.2 ст.48 та п.49.1, п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України.

Крім того, як вбачається з досліджених податкових декларацій їх підписував як керівник та головний бухгалтер ОСОБА_4, який на думку податкового органу не є повноваженою особою.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи станом на день подання Позивачем декларацій з ПДВ за період травень 2017 року - червень 2018 року до контролюючого органу керівником ПП Промисловий альянс 2012 був ОСОБА_5. Крім того право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності (у тому числі право підпису) було надано ОСОБА_4. Позивач направив до ОСОБА_3 ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області заяву за формою №1-ОПП від 12.12.2016 року, якою повідомив контролюючий орган про надання права першого підпису і покладення обов'язків із ведення бухгалтерського обліку підприємства на ОСОБА_4

Отже, право підписувати декларації з ПДВ за період травень 2017 року - червень 2018 року Позивача було надано як керівнику ОСОБА_5, так і його заступнику ОСОБА_4

Таким чином, посилання контролюючого органу на зазначені порушення вчинені позивачем при поданні податкової звітності є безпідставними.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що позивачем не вказані реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків. Як вбачається з наданих декларацій реєстраційні картки посадових осіб позивача зазначені.

Крім того, в податкових деклараціях позивач зазначив адресу: АДРЕСА_2, за якої він зареєстрований згідно з відомостями ЄДРПО, тому доводи податкового органу з приводу невірної адреси зазначеної позивачем у податковій звітності також є безпідставними.

Що стосується подачі позивачем податкових декларацій в паперовому вигляді, що на думку відповідача теж є порушенням, яке стало однією з підстав для їх не прийняття суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 49.3. ст.49.3 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Пунктом 49.4. ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Як було зазначено представником позивача податкова звітність направлялась за допомогою поштових відправлень, у зв'язку з припинення з 6 квітня 2017 року в односторонньому порядку податковим органом з невідомих причин дії договору про визнання електронних документів №191220161 від 02.02.2017р. і не реєстрацією нового договору. Будь яких доказів з цього приводу позивач не надав.

Представником відповідачем обставина розірвання договору та не укладення нового з вини податкового органу заперечувалась, відповідних доказів надано теж не було.

Разом з цим, представник відповідача погодився, що електронна системи подачі декларацій, у зв'язку з місцезнаходженням позивача на непідконтрольній українській владі території через перебої можливо не працювала. Про зазначену обставину також зазначену податковим органом у відповіді на скаргу позивача від 08.08.2018 року.

Таким чином, податковим органом фактично не заперечується, що позивач у спірний період не мав можливості надсилати податкову звітність засобами електронного зв'язку через перебої електронної системи подачі декларацій.

За таких обставин, суд вважає, що позивач направляючи звітність за допомогою поштових відправлень, діяв у відповідності до приписів пункту 49.3. ст.49.3 та 49.4. ст.49 Податкового кодексу України, тому у податкового органу не було правових підстав відмовляти в прийнятті податкової звітності з цієї підстави.

Крім того, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання - у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку (підпункт 49.11.1. п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України).

Як було зазначено представником відповідача, зв'язку із місцезнаходженням позивача на непідконтрольній Україні території, з якої поштовий зв'язок відсутній, податковий орган був позбавлений можливості повідомити позивача про не прийняття податкових декларацій шляхом надіслання поштових направлень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомляв у супровідних листах до поданих податкових декларацій діючу поштову адресу позивача на території України підконтрольній українській владі, а також електронну адресу. Те що зазначена поштова адреса діюча та була відома відповідачу підтверджується тим, що саме на неї ним було направлено відповідь від 08.08.2018 року на скаргу позивача.

Разом з цим, згідно з підпунктом 49.11.1. п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України на податковий орган покладається зобов'язання надсилати письмові відправлення в тому числі засобами електронного зв'язку.

Втім, як було встановлено у судовому засіданні у порушення вищезазначених приписів Податкового кодексу України податковим органом протягом року не направлялись вищезазначені письмові відправлення, в тому числі на електронну адресу позивача.

Таким чином, листи про відмову у прийнятті поданих декларацій з податку на додану вартість за період травень 2017 року - червень 2018 року позивачем отримані не були, тим самим були порушині права позивача.

Відповідно до підпункту 49.9.2. п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Разом з цим, як вже наголошувалось судом раніше, 11.06.2018 року податковим органом прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

На час розгляду справи вищезазначене рішення є чинним.

Відповідно до п.184.6 ст.184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Аналізуючи зазначену норму суд дійшов висновку, що неприйняття податкової звітності за травень 2018 року податковим органом є неправомірним, оскільки зазначений в ній звітний період закінчується до анулювання реєстрації платника податку .

Разом з цим, податкова декларація за червень 2018 року охоплює період після анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість. Тому податковим органом було правомірно відмовлено в прийнятті зазначеної податкової декларації за червень 2018 року, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд вважає дії податкового органу щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за період з травня 2017 по травень 2018 року протиправними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено частково в силу ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн., що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи квитанцією № 37658104 від 18.12.2018.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 881 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Промисловий альянс 2012 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області щодо неприйняття декларацій з податку на додану вартість за період з травня 2017 року по травень 2018 року.

Зобов'язати прийняти декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства Промисловий альянс 2012 за період з травня 2017 року по травень 2018 року з дати їх фактичного отримання податковим органом.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область м. Маріуполь, вул.130 Таганрогської дивізії, буд. 114) на користь Приватного підприємства Промисловий альянс 2012 (ЄДРПОУ 37790181, 83015, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 881 ( вісімсот вісімдесят одна) грн.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 квітня 2019 року.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2019 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.