Рішення

від 18.04.2019 по справі 810/2217/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року справа № 810/2217/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у місті Києві за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консенсус ТМ" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Консенсус ТМ з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.03.2017 № НОМЕР_1, яким було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 71955 грн. та від 02.03.2017 № НОМЕР_2, яким було визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 79950 грн. та штрафні санкції у сумі 19 988 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 07.02.2017 №58/1006-1701/344404813 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Консенсус ТМ з питань достовірності визначення показників податкових декларацій з податку на додану вартість, сум податку прибуток та підтвердження господарських відносин з контрагентом ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія та ТОВ Інгер буд за період 01.01.2014 по 29.07.2016.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія та ТОВ Інгер буд , господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують перевезення придбаного товару.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагент позивача має ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що позивач протиправно сформував податковий кредит, що мав вплив на формування показника від'ємного значення ПДВ та занизив фінансовий результат до оподаткування податку на прибуток.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 відкрито загальне провадження в адміністративній справі №320/5600/18 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 вирішено здійснювати подальший розгляд справи №810/2217/17 за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів зі стадії підготовчого засідання; вважати початком підготовчого засідання 11.10.2018.

У зв'язку із звільненням з посади головуючого судді у справі, розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 призначений повторний автоматизований розподіл справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 справу прийнято до провадження судді Леонтовича А.М.; розгляд справи вирішено здійснювати спочатку та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 закрите підготовче провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті.

28 березня 2019 року від уповноважених представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, зважаючи на волевиявлення сторін, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

У період з 25.01.2017 по 31.01.2017 ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 24.01.2017 № 71 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлень від 25.01.2017 №95 та №96, виданих ГУ ДФС у Київській області, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва Демідовської А.І. від 01.08.2016 по справі №760/6919/16-к щодо призначення позапланової перевірки за клопотанням слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630 від 08.12.2015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 215, ч. 3 ст.212, ч. 4 ст. 190 КК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Консенсус ТМ дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Акротус-Систем , ТОВ Арнад Плюс , ТОВ ОСОБА_2 Інвестмент , ТОВ ОСОБА_3 Київ , ТОВ Торгово-Інвестиційна компанія Енергія , ТОВ Біо Плюс , ТОВ Світ Фуд , ТОВ Металлсервіс Україна , ТОВ Фондор Груп , TOB СТ Мідл , ТОВ Гран Бутік , ТОВ Арабікус , ТОВ Барбадос ЛТД , ТОВ Бром форс , ТОВ Інтер техноледжі , ТОВ ЕлітстарКомпані , ТОВ Марино Торг , ТОВ Домініка трейд , ТОВ Бурж ком , ТОВ Бурбон трейд , ТОВ ВендерПроджект , ТОВ Коралсіті , TOB ВТК Сіріус , ТОВ Молгрант , ТОВ Мідленд Інвест , ТОВ Гард Комьюніті , ТОВ БілдКомьюніті , ТОВ БестКомьюніті , ТОВ Консалтком , ТОВ Ленсі груп , ТОВ Макао Союз , ТОВ ОСОБА_4 Груп , ТОВ Компанія Інвест гарант , ТОВ Кортес-Плюс , ТОВ Форест-таун 2015 , ТОВ Олмофо , ТОВ Профбудкомплекс , ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія , ТОВ Енкодконстракшн , TOB ТК Спектр , ТОВ Фреш продакшн , ТОВ ОСОБА_5 , ТОВ Анадора , ТОВ Сафарс , ТОВ Всеукраїнська тютюнова компанія (ТОВ Альтерсвіфт ), ТОВ Врожай 2015 , ТОВ Стандарт промбуд , ТОВ РЗХ Лімітед , ТОВ Малаві , ТОВ Наполі Груп , ТОВ БагіраФінанс , TOB ІК Дельта , ТОВ ГолдТрейд , ТОВ Шериф комфорт , ТОВ Супінам плюс , ТОВ Промомаркетгруп , ТОВ БК Нові горізонти , ТОВ Нова перспектива-2015 , ТОВ Інтер буд , ТОВ Будівельні технології Кразбуд , ТОВ ІнтербілдКомьюніті , ТОВ ЕкаСтрой Плюс , ТОВ Підлога Бетон , ТОВ Біз-лайн , ТОВ Метрокепітал Груп , ТОВ Сільник , ТОВ Фоса-Інтернейшнл , ТОВ Панорама-Скай , ТОВ Омелюх груп , ТОВ Профбуд-2015 , ТОВ Гранді плюс , ПП Будпостач-Закарпаття , ТОВ Салес ЛТД , ТОВ Аргенто Україна , ТОВ АлтімаТрейд , ТОВ Континент ДК , ТОВ Нубіром , ТОВ АсторАгротрейд , ТОВ Ковач-Проммонтаж за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

Результати перевірки оформлені актом від 17.02.2017 №23/10-36-14-05/36448971 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 63-82).

В акті перевірки стверджується про порушення ТОВ Консенсус ТМ вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, а саме:

- ст.22, п. 44, ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 185.1 статті 185, п. 200.1 статті 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму на 79950,00 грн., у тому числі по періодах: березень 2015 року у сумі - 20538,00 грн.; травень 2015 року - 59412,00 грн.

- пп.134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 71955,00 грн.

Такі висновки контролюючий орган повязує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ Консенсус ТМ та ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія , ТОВ Інгер буд , які ґрунтуються на аналізі наявної в контролюючому органі податкової інформації щодо контрагентів ТОВ Консенсус ТМ . На думку перевіряючих, контрагенти ТОВ Консенсус ТМ не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій по продажу кабелю ВВГ-нгд 3*2,5 мм та електромонтажних робіт.

В обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в Акті перевірки зазначив, що при дослідженні ланцюга постачання на адресу ТОВ Консенсус ТМ кабелю ВВГ-нгд 3*2,5 мм та електромонтажних робіт вказаними контрагентами встановлено, що у них відсутні трудові ресурси, відсутні докази залучення трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу.

Так, за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем встановлено, що номенклатура товарів, які купуються вказаними контрагентами у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів в адресу реально діючого сектору економіки. Даний факт, на думку податкового органу, свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України.

Крім того, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що допитана в якості свідка засновник та директор ТОВ Інгер буд ОСОБА_6 повідомила, що до реєстрації та ведення господарської діяльності підприємства ніякого відношення не має, звітні бухгалтерські та фінансово-господарські документи не підписувала.

Також, податковим органом було використано ухвалу слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Консенсус ТМ в рамках досудового розслідування, в якій зазначено, що "досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному проваджені встановлено, що учасниками організованої групи були зареєстровані та перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств та на даний час використовують групу транзитно-конвертаційних підприємств, в тому числі ТОВ ЄС Єврепойськабудівельнофасадна компанія , ТОВ Інгер буд та інші, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Так на банківські рахунки такихсуб'єктів господарювання з ознаками фіктивності перераховувались кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи, поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та переведення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків .

Отже, на думку податкового органу, фактично ТОВ ЄС Єврепойська будівельно-фасадна компанія , ТОВ Інгер буд займалися документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів - покупців з метою ухилення останніх від оподаткування.

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що за операціями надання товарів оформлювались первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ Консенсус ТМ необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ та у зв'язку із заниженням фінансового результату до оподаткування, а тому в ході проведення перевірки ТОВ Консенсус ТМ не підтверджено відображення у податковому обліку здійснення господарських операцій з придбання товарів від контрагентів постачальників ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія , ТОВ Інгер буд .

Вищенаведене, на думку відповідача, вказує на неможливість придбання товарів у контрагентів-постачальників та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалося із вказаними контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в Акті перевірки, 16.02.2017 звернувся до відповідача із запереченнями на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 07.02.2017 №23/10-36-14-05/36448971 (т. 1, а.с.15-17).

В даних запереченнях позивач зазначив, що висновки перевірки та факти і дані, викладені в акті перевірки, є безпідставними та такими, що зроблені без урахування всіх наявних по справі документів та рішень.

Позивач у даних запереченнях зауважив, що посилання контролюючого органу на підтвердження використання використання ТОВ Консенсус ТМ послуг транзитно-конвертаційної групи по обліковуванню перерахованих коштів, до якої належать ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія та ТОВ Інгер буд на пояснення осіб, слідчі досудові дії, не можуть прийматися посадовими особами контролюючого органу як встановлені обставини з огляду на відсутність відповідного рішення суду.

Позивач також вказує, що висновки перевірки здебільшого ґрунтуються на нібито неподанні посадовими особами платника податків первинних документів. При цьому та обставина, що у відповідь на запит про надання документів контролюючий орган було повідомлено листами від 30.01.2017 та 06.02.2017 про втрату документів та необхідність надання позивачу терміну для пошуку та відновлення первинних документів свого відображення в акті не знайшли.

До вказаного заперечення на акт перевірки позивачем були додані документи, які підтверджують господарські операції з контрагентами ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія та ТОВ Інгер буд , що становили предмет перевірки, а саме: копія договору поставки №1/5/11 від 16.03.2015 між ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія та ТОВ Консенсус ТМ ; копія податкової накладної виписаної ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія на ТОВ Консенсус ТМ ; копія видаткової накладної виписаної ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія на ТОВ Консенсус ТМ ; копія договору підряду №1/5-15 від 06.05.2015 між ТОВ Інгер буд та ТОВ Консенсус ТМ ; копія податкової накладної виписаної ТОВ Інгер буд на ТОВ Консенсус ТМ ; копія договірної ціни, що є частиною договору підряду, копія акту виконаних робіт за травень 2015 року між ТОВ Інгер буд та ТОВ Консенсус ТМ .

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у Київській області листом "Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки" від 20.02.2017 №14-05-12 повідомило позивача, що висновки акта перевірки від 07.02.2017 №23/10-36-14-05/36448971 залишено без змін, а заперечення без задоволення (а.с.26-39).

На підставі висновків Акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 02.03.2017 №0007541405, згідно з яким ТОВ Консенсус ТМ визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 79950 грн. та штрафні санкції у сумі 19988 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.03.2017 №0007531405, згідно з яким ТОВ Консенсус ТМ визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 71955 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями 16.03.2017 ТОВ Консенсус ТМ подано скаргу №1/16-4 до ДФС України (т. 1, а.с.83-86).

Рішенням про результати розгляду скарги, ДФС України від 26.04.2017 №8933/6/99-99-11-01-02-25 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 02.03.2017 №0007541405 та від 02.03.2017 №0007531405, збільшила на 510 грн. штрафну санкцію за неподання скаржником до контролюючому органу оригіналів документів та їх копій, а скаргу без задоволення (т.1 ,а.с.87-93).

Однак, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а також із діями відповідача щодо проведення перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія , ТОВ Інгер буд , податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 16.03.2015 між ТОВ Консенсус ТМ (Замовник) та ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія (Постачальник) укладено договір поставки №06-10/11, відповідно до умов якого покупець зобов'язується оплатити товар на умовах, визначених цим договором, а продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, який зобов'язується його прийняти (т. 1 а.с.203).

Доставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця. У випадку здійснення доставки товару силами та транспортом продавця, вартість доставки зазначається у розрахунково-платіжних документах.

Загальна сума договору складається з суми вартості товару, поставленого продавцем протягом строку дії цього договору та вказаного у накладних на такий товар.

Датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата накладної).

Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем згідно з кількістю, вказаною в накладних.

На підтвердження факту купівлі товару у ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія позивачем надано суду копії наступних документів: видаткову накладну від 31.03.2015 №3103 на суму123228,00 грн., (в т.ч. ПДВ 20538,00 грн.); податкову накладну від 31.03.2015 №155 на суму123228,00 грн., (в т.ч. ПДВ 20538,00 грн.); платіжне доручення від 21.04.2015 №1788, платіжне доручення від 03.07.2015 №1862; банківську виписку за 21.04.2015; банківську виписку за 03.07.2015 (т. 1 а.с. 199, 200, 201, 202, 204, 205).

У подальшому, придбаний у ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія товар був використаний позивачем у його господарській діяльності шляхом подальшої реалізації іншим особам технологічного обладнання, що використовується при будівництві об'єктів архітектури, а саме ПАТ ХК Київміськбуд , ТОВ Західенергомонтаж , ТОВ Укрбудінвест , на підтвердження чого позивачем надано копії акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року, акт 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року, акт 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року, акт 1 приймання виконаних будівельних робіт (том 1, а.с.207-214, 223-228, 234-239, том 2 а.с.1-7).

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що позивач має ліцензію серії АЕ №260943, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією на провадження господарської діяльності зі створенням об'єктів архітектури: систем електротехнічного обладнання, електричного обладнання, об'єктів електроенергетики, електропостачання, електроосвітлення, зв'язку, монтаж зовнішніх, внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (а.с.30).

Крім того позивач має дозвіл Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на виконання робіт з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту та технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, зокрема, в діючих електроустановках напругою понад 1000В, в траншеях, земляни роботах, що виконуються в зоні розташування підземних комунікацій, верхолазні роботи, що виконуються на висоті 5 метрів і більше на поверхнею грунту з перекриття або робочого настилу (а.с.33).

06 травня 2015 року між ТОВ Консенсус ТМ (Замовник) і ТОВ Інгер буд (Підрядник) був укладений договір підряду №1/5-15 (том 1, а.с. 56-59).

Згідно п. 1.1 та п. 1.3 даного договору підрядник зобов'язується своїми силами і засобами чи/або із залученням третіх осіб відповідно до умов цього договору та відповідно до проектної документації проводити електромонтажні та супровідні роботи на об'єктах замовника, які зазначаються сторонами у додатках до даного договору, що є невідємними частинами цього договору. Склад робіт, а також їх вартість передбачаються сторонами у додатках до даного договору (Договірна ціна), що є невідємними частинами даного договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що у разі необхідності щомісяця підрядник складає та передає замовнику у двох екземплярах проміжний Акт прийому-передачі виконаних робіт. Замовник після отримання ним проміжного Акту прийому-передачі виконаних робіт у разі відсутності у нього претензій до робіт зазначених в цьому акті підписує його.

Відповідно до пункту 2.4 Після завершення виконання підрядником усіх робіт передбачених цим договором підрядник складає та передає замовнику в двох екземплярах заключний Акт прийому-передачі виконаних робіт, а Замовник у разі відсутності у нього претензій до виконаних підрядником робіт підписує його.

Також між сторонами були підписані додатки до договорів, а саме: Договірна ціна та Локальний кошторис на будівельні роботи (а.с.48-49).

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ Інгер буд виконало, а ТОВ Консенсус ТМ прийняло підрядні роботи на загальну суму 356469,00 грн., що підтверджується актами виконаних загально-будівельних робіт за травень 2015 року від 29.05.2017 на суму 356469,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 59411,50 грн.), які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (том 2, а.с.11-15).

ТОВ Інгер буд була виписана позивачу податкова накладна за №16 від 29.05.2015 на суму 356469,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 59411,50 грн.), сума ПДВ за якою була включена до складу податкового кредиту за травень 2015 року (т.10, а.с.104-109).

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згіднорозділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

VI. Оцінка суду

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія , ТОВ Інгер Буд був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Контролюючий орган не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія, ТОВ Інгер буд були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість вказаних контрагентів позивача - ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія, ТОВ Інгер буд були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та податку на додану вартість за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмовий відзив на позовну заяву відповідача не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагентів ТОВ Консенсус ТМ , як-то відсутність ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія, ТОВ Інгер буд за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки.

В Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія, ТОВ Інгер буд від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Щодо обсягів основних засобів та трудових ресурсів контрагента.

Акцентуючи в Акті перевірки на обмеженій кількості трудових ресурсів ТОВ Делькар-Груп , контролюючим органом було залишено поза увагою, що залучення фізичних осіб до виконання відповідних робіт контрагентами може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру: субпідряду, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У свою чергу основні та транспортні засоби, якщо того вимагає конкретний вид робіт, можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти виконання робіт, що засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, з урахуванням їх змісту та обсягу, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Доводи відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагента, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов'язаний дослідити первинні документи.

Таким чином, наведені в Акті перевірки аргументи про недостатність у ТОВ Делькар-Груп персоналу та основних засобів для виконання взятих на себе зобов'язань за договором з позивачем є припущеннями, що не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія, ТОВ Інгер буд матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання, (відсутність інформації про придбання контрагентом товарів, що були поставлені позивачу) судом до уваги не приймаються.

Аргументи податкового органу в Акті перевірки про непідтвердження надання послуг за ланцюгом постачання (його обрив) є таким, що не відповідають правовій природі послуги як явища та приписам статті 901 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, відтак її не можливо перевиставити .

Крім того, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Щодо підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Отже, підставою для прийняття контролюючим органом наказу про проведення документальної позапланової перевірки відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є, зокрема, отримання податковим органом рішення слідчого судді про призначення перевірки, а не про надання дозволу на проведення перевірки.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у наказі від 24.01.2017 №71 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області підставою для її проведення визначено пп. 78.1.11 п. 78.1ст. 78 ПК України та ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01.08.2016 року у справі №760/6919/16-к. При цьому, судом враховується, що даною ухвалою надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань вимог податкового законодавства України, зокрема, ТОВ Консенсус ТМ (код ЄДРПОУ 36448971) за період з 01.01.2014 по 29.07.2016. Проте, як свідчать матеріали справи, вказаною ухвалою слідчого судді безпосередньо не призначалася перевірка вказаного суб'єкта господарювання.

Таким чином, приймаючи спірний наказ про призначення перевірки позивача на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу про проведення перевірки, контролюючий орган діяв всупереч вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 813/1302/16.

Посилання відповідача на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 р. у справі № 760/6919/16-к щодо призначення позапланової перевірки, як і на факт вилучення печаток деяких контрагентів позивача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ані ухвала, ані протокол обшуку не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 р. у справі № 808/2360/17.

VII. Висновок суду

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для збільшення контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків у зв'язку з відображенням у бухгалтерському обліку нереальних господарських операцій, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність спірних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі Кобець проти України . Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у податкових спорах недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія , ТОВ Інгер буд правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог - пунктів п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 185.1 статті 185, п. 200.1 статті 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 статті 201, пп.134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, є необгрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 03.03.2017 №0007531405 та від 02.03.2017 №0007541405є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання послуг та реальність понесених у зв'язку з цим витрат.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2578,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.06.2017 №3006.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.03.2017 № НОМЕР_1, яким було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 71 955 грн. та від 02.03.2017 № НОМЕР_2, яким було визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 79 950 грн. та штрафні санкції у сумі 19 988 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (РНОКПП 36448971, місце проживання: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петровське, вул. Красний Пахар, 2Б ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 2578 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 39 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 18.04.2019.

Суддя Леонтович А.М.