Ухвала

від 15.04.2019 по справі 127/10374/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/10374/17

Провадження №1-кп/127/1023/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 382 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017020010001122від 14.03.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 382 КК України.

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він як голова гаражного кооперативу «Оптік» маючи можливість добровільно виконати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року, ухилився від його виконання, за що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» до нього неодноразово буди застосовані заходи впливу, однак ОСОБА_6 як голова гаражного кооперативу «Оптік» умисно не виконав рішення суду, що набрало законної сили.

В судовому засіданні стороною захисту обвинуваченим ОСОБА_4 заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчиненнязлочину,передбаченого ч.1ст.382КК Українита закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання свого підзахисного та просив його задовольнити, враховуючи, що ОСОБА_4 погоджується на звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою обставиною.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечувала щодо задоволення клопотання сторони захисту та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України, зазначивши, що з дня набрання законної сили рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року, в умисному невиконанні якого обвинувачується ОСОБА_4 , минуло понад 5 років.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого стороною захисту клопотання, дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно доп.3 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачений ч.1 ст. 382 КК України відповідно до положень ч.3 ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Відповідно ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Так, ОСОБА_4 в судовому засіданні наполягає на звільненні його від кримінальної відповідальності в даному кримінальному провадженні на підставі ст. 49 КК України.

Разом з тим, суд враховує загальні положення закону про кримінальну відповідальність, а також роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", з якої вбачається, що закриття кримінальної справи із звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише у разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч.1 ст.44 КК України. Відповідно до п.8 вказаної постанови слідує, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилилася від слідства та суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого. Таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст.49 КК України.

Так, ОСОБА_4 дійсно обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, а саме постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року, яка набрала законної сили 03.04.2014 року.

Разом з тим, злочин, передбачений ч.1 ст. 382 КК України, за фактичних обставин встановлених в даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , зважаючи на відсутність прямої вказівки в рішенні суду терміну виконання вказаного рішення суду, відноситься до триваючих злочинів. При цьому протиправна поведінка, яка йде за первісним актом злочинного посягання і охоплюється складом злочину, має невизначено тривалий характер. Строк давності стосовно триваючих злочинів обчислюється з дня, наступного за днем їхнього завершення за волею або всупереч волі винного (дії сторонніх осіб, якими припинено вичинювання злочину особою, затримання особи, з`явлення із зізнанням, добровільне виконання обов`язку, покладеного на особу під загрозою кримінального переслідування), або з часу настання подій, які трансформують його поведінку в незлочинну.

Незважаючи на відсутність законодавчого закріплення в ст. 49 КК України особливостей перебігу строків давності при триваючому злочині, такі особливості випливають із загального аналізу норм КПК України.

Так, системний аналіз норм КК України, дає підстави вважати, що при триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані.Для цього виду злочинів характерним є неспівпадання моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. Завершення триваючого злочину (тобто момент фактичного завершення протиправних дій) може бути зумовлене різними обставинами: як об`єктивними, так і суб`єктивними. Тривалість перебування особи в стані неперервного вчинення злочину, тобто тривалість власне злочину, на його кваліфікацію не впливає (злочин кваліфікується як закінчений з моменту вчинення певної дії), проте береться до уваги судом при призначенні покарання.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що незважаючи на те, що рішення, в умисному невиконанні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а саме постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року, набрало законної сили 03.04.2014 року, однак в рішенні суду не було визначено термін виконання вказаного рішення. При цьому виконавчий лист №802/4744/113-а на підставі вказаного рішення суду був виданий 18.04.2014 року та надійшов до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області 23.04.2014 року, а 23.06.2014 року державним виконавцем Ленінського ДВС Вінницького МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43786104 на підставі вказаного виконавчого листа, а також в подальшому повторно 05.05.2015 року №47494785. Вказане свідчить про те, що протиправні дії, в яких обвинувачується ОСОБА_4 носили триваючий характер та були фактично припинені після направлення 25.08.2015 року державним виконавцем на адресу Вінницького МВ УМВС у Вінницькій області повідомлення у виконавчому провадженні №47494785 про притягнення голови ГК «Оптік» ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, у зв`язку з невиконанням вищевказаного рішення суду та порушенням 14.03.2017 року кримінального провадження відносно ОСОБА_4 по даному факту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що станом на 15.04.2019 року строки, передбачені п.3 ч.1 ст. 49 КК України не минули, оскільки відповідно до п.155 Реєстру матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні №12017020010001122 від 14.03.2017 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру 15.03.2017 року, тобто з того часу минуло менше 3 років, а тому суд приходить до переконання про необхідність відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1ст.382КК України та закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України через його необґрунтованість.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 285, 286, 288, 350, 370, 372, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1ст.382КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017020010001122 від 14.03.2017 року та закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: