Ухвала

від 11.02.2020 по справі 127/10374/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/10374/17

Провадження №1-кп/127/93/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 увчиненні злочину,передбаченого частиною другоюстатті 382,відомості проякий внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2017 р. за № 12017020010001122,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницькогоміського судуВінницької областіпісля скасуваннярішення судуВінницьким апеляційнимсудом надійшлиматеріали кримінальногопровадження заобвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнізлочину,передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі КК).

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 382 КК на підставі пункту 3 частини першої статті 49 КК.

Обвинувачений ОСОБА_5 клопотання свого захисника підтримав та просив його задовольнити, при цьому зазначив, що наслідки такого звільнення йому зрозумілі.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення сторони захисту не заперечував.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Зі змісту частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

При вирішенні клопотання сторони захисту про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК, суд враховує наступне.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною четвертою статті 286 КПК регламентовано, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з частиною першою статті 285 КПК, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Пунктом 3 частини першої статті 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Так, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 382 КК. Відповідно до положень частини третьої статті 12 КК даний злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Суд враховує роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», з якої вбачається, що закриття кримінальної справи із звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише у разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК. Зі змісту пункту 8 зазначеної постанови слідує, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилилася від слідства та суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого. Таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого частиною четвертою статті 49 КК.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, а саме: постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р., яка набрала законної сили 03.04.2014 р.

Разом з тим, суд враховує, що злочин, передбачений частиною першою статті 382 КК відноситься до триваючих злочинів. При цьому протиправна поведінка, яка йде за первісним актом злочинного посягання і охоплюється складом злочину, має невизначено тривалий характер. Строк давності стосовно триваючих злочинів обчислюється з дня, наступного за днем їхнього завершення за волею або всупереч волі винного (дії сторонніх осіб, якими припинено вичинювання злочину особою, затримання особи, з`явлення із зізнанням, добровільне виконання обов`язку, покладеного на особу під загрозою кримінального переслідування), або з часу настання подій, які трансформують його поведінку в незлочинну.

Положеннями статті 49 КК не регламентовано особливостей перебігу строків давності при триваючому злочині, такі особливості випливають із загального аналізу норм кримінального законодавства.

Зокрема, системний аналіз норм КК, дає підстави вважати, що при триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадання моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. Завершення триваючого злочину (тобто момент фактичного завершення протиправних дій) може бути зумовлене різними обставинами: як об`єктивними, так і суб`єктивними. Тривалість перебування особи в стані неперервного вчинення злочину, тобто тривалість власне злочину, на його кваліфікацію не впливає (злочин кваліфікується як закінчений з моменту вчинення певної дії), проте береться до уваги судом при призначенні покарання.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне зазначити наступне. Рішення, в умисному невиконанні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а саме постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р., набрало законної сили 03.04.2014 р., однак в рішенні суду не було визначено термін виконання вказаного рішення. При цьому виконавчий лист №802/4744/113-а на підставі вказаного рішення суду був виданий 18.04.2014 р. та надійшов до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області 23.04.2014 р., а 23.06.2014 р. державним виконавцем Ленінського ДВС Вінницького МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43786104 на підставі вказаного виконавчого листа, а також в подальшому повторно 05.05.2015 р. № 47494785. Вказане свідчить про те, що протиправні дії, в яких обвинувачується ОСОБА_5 носили триваючий характер та були фактично припинені після направлення 25.08.2015 р. державним виконавцем на адресу Вінницького МВ УМВС у Вінницькій області повідомлення у виконавчому провадженні № 47494785 про притягнення голови ГК «Оптік» ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що станом на 11.02.2020 р. строки, передбачені пунктом 3 частини першої статті 49 КК не минули, а тому в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника слід відмовити.

Отже, суд також вважає, що правові підстави для прийняття будь-яких інших рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК, тобто для затвердження угоди, направлення обвинувального акта до іншого суду чи закриття кримінального провадження відсутні. Натомість з наданого суду обвинувального акта вбачається, що кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області, а тому кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

Керуючись статтями 314-316, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акту, згідно з яким ОСОБА_5 обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочину,передбаченого частиною першоюстатті 382Кримінального кодексуУкраїни, відомості проякі внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2017 р. за № 12017020010001122, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 14 лютого 2020 року о 15 год. 00 хв.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: