Постанова

від 10.04.2019 по справі 160/2133/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2133/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року в адміністративній справі №160/2133/19 (головуючий суддя у 1 інстанції Олійник В.М., повний текст рішення складено 07.03.2019 року)

за заявою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду з заявою, в якій просив підтвердити обґрунтованість умовного арешту майна ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідач безпідставно відмовив у допуску на перевірку посадовим особам контролюючого органу, а відтак відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України є законні підстави для арешту майна платника податків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", який застосовано рішенням Офісу великих платників податків ДФС від 05 березня 2019 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі №160/2133/19 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в даній справі наявний спір про право, оскільки підприємством оскаржено до суду наказ про призначення перевірки. Також судом першої інстанції не враховано той факт, що до компетенції відповідача належить накладення арешту майна, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням суду на підставі звернення контролюючого органу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представником позивача 09.04.2019 року було подано клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні, проте колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки справу призначено в порядку письмового провадження на 10.04.2019 року, а отже призначення справи у судове засідання потребує її відкладення на іншу дату з метою своєчасного сповіщення сторін, що в свою чергу є затягуванням розгляду справи.

Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Офісу великих платників податків ДФС від 27.02.2019 року № 454 призначено документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з питання правомірності визначення податкового кредиту за серпень - грудень 2017 року, січень - березень 2018 року по податковим накладним виписаних ТОВ "Українсько-Французьке підприємство "ЛА СІРЕН" (код ЄДРПОУ 34500290) (в частині застосування п.45 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI).

04 березня 2019 року о 17 годині 00 хвилин ревізорами-інспекторами Офісу великих платників ДФС складено акт №14/28-10-46-15 про відмову в допуску до проведення /відмову від проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ПІВДГЗК» .

Представник підприємства відмовився підписати зазначений акт, а також відмовився від отримання другого примірнику акту.

05 березня 2019 року начальником Криворізького відділу податкового супроводження підприємств направлено звернення №14558/28-10-46-15, адресоване начальнику відділу податкового супроводження підприємств металургійної галузі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_1 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

05 березня 2019 року начальником відділу податкового супроводження підприємств металургійної галузі Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС ОСОБА_1 винесено рішення №11193/10/28-10-46-15, згідно якого вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна та залишків товарно-матеріальних цінностей платника податків та арешт коштів на рахунку платника податків «ПІВДГЗК» (код ЄДРПОУ 00191000), що перебуває (розміщене, зберігається) - 5 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Інгулецький район.

Задовольняючи заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 05.03.2019 року про умовний арешт майна є обґрунтованим.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 94.3 ст. 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Згідно п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Пунктом 94.5 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно пп. 94.6.2, п. 94.6, ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підстави для застосування адміністративного арешту, визначені пунктом 94.2статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

В той час, контролюючим органом не доведено наявність у платника податку податкового боргу, та відсутності у нього майна та/або того, що балансова вартість майна менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 року у справі №2а/0470/13212/12 (провадження №К/9901/4493/18).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з п.2 ч.4 ст.283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Між тим, стаття 283 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано позов про визнання протиправним та скасування наказу від 27.02.2019 року №454 та ухвалою суду від 12.03.2019 року у справі №160/2193/19 за вказаним позовом відкрито провадження.

Так, оскарження відповідачем наказу про проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу.

У спірній ситуації звернення до суду з заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв'язку з недопуском до проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу.

Відтак, незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах, а отже є підставою для відмови у задоволені заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту.

Щодо закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, то зазначеною нормою врегульовано закриття провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, проте ця справа підсудна адміністративній юрисдикції і у разі наявності спору про права суд першої інстанції мав відмовити у відкриті провадження відповідно до п.2 ч.4 ст.283 КАС України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи а неправильно застосовані норми матеріального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року в адміністративній справі №160/2133/19 за заявою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року в адміністративній справі №160/2133/19 - скасувати.

У задоволені заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш

суддя В.А. Шальєва