Постанова

від 16.04.2019 по справі 820/336/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №820/336/15

касаційне провадження №К/9901/8134/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДИОСКУР (далі - Товариство) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 (суддя - Нуруллаєв І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді - Жигилій С.П., Дюкарєва С.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДИОСКУР до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція) про визнання дій незаконними та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому просило: визнати неправомірними дії Інспекції щодо прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та оформлення її в наказ від 13.01.2015 №20 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства ; скасувати наказ Інспекції від 13.01.2015 №20 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства .

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство посилалось на те, що Інспекцією було безпідставно направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження, у запиті не зазначено жодного конкретного та обґрунтованого факту, який би свідчив про порушення Товариством податкового законодавства України, з огляду на що відмова Товариства у наданні такої інформації є обґрунтованою, а наказ від 13.01.2015 №20 є незаконним, оскільки прийнятий Інспекцією за відсутності законодавчо передбачених підстав.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10.03.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: запит Інспекції від 08.12.2014 № 20052/10/20-70/22-03 містив посилання на надходження податкової інформації щодо ланцюга постачання товарів (послуг) у вересні 2014 року, яка з урахуванням наявних ризиків може свідчити прол формування показників податкової звітності з податку на додану вартість за наслідками проведення безтоварних операцій з ТОВ СХІДМЕГАТРАНС та ТОВ ЕТАЛОНТРЕЙД за вересень 2014 року, у зв'язку з чим зазначена у запит Інспекцією підстава для надіслання такого запиту є фактичною підставою для проведення перевірки у розумінні норм статті 73 Податкового кодексу України; окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, не повинні розглядатися як підстава для визнання оспорюваного наказ протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки; перевірку, для проведення якої був виданий оспорюваний наказ від 13.01.2015 №20, було проведено, а отже наказ вичерпав свою дію; дії Інспекції щодо прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства не можуть бути визнані протиправними, оскільки самі по собі дії не є юридично значимими та не мають безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків суб'єкта господарювання, вони не встановлюють ніяких вимог чи обов'язкових правил поведінки для платника податків.

Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на те, що: суди не надали належної правової оцінки тому, що Товариством була надана відповідь на запит Інспекції про надання інформації та її документального підтвердження, а саме - лист від 25.12.2014 № 150/12; у запиті Інспекції від 08.12.2014 № 20052/10/20-70/22-03 не зазначено жодного конкретного та обґрунтованого факту, який би свідчив про порушення Товариством податкового законодавства України; у наказі від 13.01.2015 №20 юридичною підставою для проведення перевірки Інспекція зазначає підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, але жодної фактичної підстави не вказує; перевіряючих не було допущено до проведення перевірки, про що складено лист про не допуск до перевірки від 16.01.2015 № 15/01, проте Інспекція склала акт про результати документальної виїзної перевірки Товариства, проведеної на підставі оспорюваного наказу, а на підставі висновків акту перевірки - прийняла податкове повідомлення-рішення, чим порушила права Товариства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.05.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Інспекція не реалізувала свої процесуальне право на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.04.2019 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 16.04.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Товариства та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція направила Товариству запит від 08.12.2014 № 20052/10/20-70/22-03 Про надання пояснень та їх документального підтвердження , у якому з посиланням на підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку з надходженням податкової інформації щодо ланцюга постачання товарів (послуг) у вересні 2014 року, яка з урахуванням наявних ризиків може свідчити про формування Товариством показників податкової звітності з податку на додану вартість за наслідками безтоварних операцій з ТОВ СХІДМЕГАТРАНС та ТОВ ЕТАЛОНТРЕЙД за вересень 2014 року, що є порушенням податкового законодавства, а саме статті 198 Податкового кодексу України, з огляду на що Інспекція просила Товариство надати інформацію та її документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ СХІДМЕГАТРАНС та ТОВ ЕТАЛОНТРЕЙД за вересень 2014 року із наданням відповідної інформації та підтверджуючих документів згідно вказаного у запиті переліку документів.

Листом від 25.12.2014 № 150/12 Товариство надало Інспекції відповідь на запит, у якій повідомило, що вважає викладені у вказаному запиті вимоги щодо надання інформації та копій документів безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки у запиті не зазначено про існування актів перевірок (не вказані номери та дати актів), податкових повідомлень-рішень (не вказані номери та дати), судових рішень, у запиті не вказано про наявність кримінальних проваджень тощо, а також не вказана конкретна обґрунтована підстава для надіслання запиту. Також, Товариство вказало, що у випадку надіслання Інспекцією обґрунтованого письмового запиту, який у повній мірі буде відповідати діючому законодавству України, Товариство виконає його у найкоротший строк.

Начальник Інспекції, керуючись підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 78.4 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, прийняв наказ від 13.01.2015 № 20 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства .

Копію вказаного наказу разом із направленням на перевірку було вручено директору Товариства під розписку 16.01.2015 о 09:00 год.

Листом від 16.01.2014 №15/01 Про оскарження наказу про проведення перевірки Товариство повідомило Інспекцію, що не погоджується з наказом від 13.01.2015 № 20 та запитом від 08.12.2014 № 20052/10/20-70/22-03, оскільки в останньому не наведено підстав для проведення перевірки, зокрема: існування актів перевірок, податкових повідомлень-рішень, судових рішень тощо, у зв'язку з чим Товариство звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій Інспекції та скасування наказу від 13.01.2015 № 20, на підтвердження чого додало до листа копію адміністративного позову.

Також, судами було встановлено, що перевірку, для проведення якої був виданий оспорюваний наказ, було проведено, за результатами якої складений акт та прийняте податкове повідомлення-рішення.

Підпунктами 20.1.2, 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацами четвертим, п'ятим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з абзацами 1, 2, пунктом 1 абзацу 3, абзацами 4, 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запит від 08.12.2014 № 20052/10/20-70/22-03, направлений Інспекцією на адресу Товариства, містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статті 73 Податкового кодексу України. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на Товариство покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до положень статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання Товариства на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Фактичною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень був сформований Інспекцією на підставі податкової інформації, отриманої відповідно до статті 73 Податкового кодексу України, а саме - листа ДФС України від 23.10.2014 № 8257/7/99-99-20-02-01-17 щодо відпрацювання ризикових підприємств, у тому числі й Товариства.

За змістом статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що Інспекція при направленні запиту від 08.12.2014 № 20052/10/20-70/22-03, а також при прийнятті спірного наказу від 13.01.2015 №20 діяла на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Також, правомірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що дії Інспекції щодо прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства не можуть бути визнані протиправними, оскільки самі по собі дії не є юридично значимими та не мають безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків суб'єкта господарювання, вони не встановлюють ніяких вимог чи обов'язкових правил поведінки для платника податків.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДИОСКУР залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна