Рішення

від 28.03.2019 по справі 638/17307/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17307/17

Провадження № 2/638/1066/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

28.03.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Омельченко К.О.

при секретарі Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс про стягнення заробітної плати пропорційно фактично відпрацьованого часу, заборгованості по заробітній платі, невиплачених відпускних, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся 14.11.2017 року до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс про стягнення сум.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він працював на посаді заступника директора Харківської філії ТОВ Укргазтехкомплекс у відділу Адміністрації (12А) з 01 вересня 2005 року до 16 січня 2017 року включно. Під час існування трудових відносин з боку підприємства неодноразово та грубо порушувалися його трудові права, що проявлялося в наступному: у тривалих затримках виплати заробітної плати, нездійсненні авансових виплат, недотриманні законодавчо встановлених строків виплати відпускних, у веденні недостовірного обліку виконуваної ним роботи, в недотриманні власниками строків повідомлення працівника про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення та скасування неповного робочого часу), в нарахуваннях до виплати заробітної плати непропорційно фактично відпрацьованого ним часу (в заниженому розмірі) в період дії на підприємстві режиму неповного робочого дня, в безпідставному заниженні його страхового стажу та у невикористанні наданих робтотодавцеві (як страхувальнику) законом можливостей для захисту його економічних прав та інтересів від зайвих втрат в умовах часткового безробіття, ненарахуваннях та невиплатах сум компенсації втрати частини грошових доходів за весь час затримки у виплаті заробітної плати та прирівняних до неї виплат з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у ненаданні розрахункових документів перед виплатою (і після) заробітної плати та довідок про доходи, у відсутності відповідей на його письмові звернення до керівництва з питань порушень його прав та таке інше . Після звільнення позивачу не було виплачено вихідну допомогу, нараховану та не нараховану заробітну плату, компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки, в тому числі компенсацію за невикористані дні відпусток під час його попередньої роботи протягом з 10.11.2000 р. до 31.08.2005 р. в ТОВ Укргазтех , що була на його письмове прохання переведеною (виплаченою на рахунок ТОВ Укргазтехкомплекс ) від його попереднього роботодавця під час звільнення шляхом переведення з одночасним прийняттям на роботу на підприємство відповідача. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду та з урахуванням уточнених станом на 13.11.2018 року позовних вимог просить:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс , код ЄДРПОУ 31202656, що розташоване 03148 м. Київ, вул. Василя Верховинця, 12 (Відповідача) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1 (Позивача) грошові кошти загальним розміром щонайменш *) 155 120,45 грн (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто двадцять гривень 45 копійок), що складається з :

1) грошових коштів нарахованих до виплати але не виплачених своєчасно та до цього часу загальним розміром 5 219,05 грн (п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять гривень 05 копійок), що складаються з наступних сум:

- 1 714,22 грн (одна тисяча сімсот чотирнадцять гривень 22 копійки) - сума заробітної плати за січень місяць 2017 року.

- 3 504,83 грн (три тисячі п'ятсот чотири гривні 83 копійки) - сума грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за час попередньої роботи в ТОВ Укргазтех , яка була перерахована новому роботодавцеві під час переведення ОСОБА_1 в ТОВ Укргазтехкомплекс та не виплаченою останнім в день звільнення та до цього часу.

2) грошових коштів не нарахованих до виплати під час трудових відносин та не виплачених ані в день звільнення, ані після звільнення й до цього часу загальним розміром 26 073,74 грн (двадцять шість тисяч сімдесят три гривні 74 копійки), що складаються з наступних сум:

- 3 096,79 грн (три тисячі дев'яносто шість гривень 79 копійок) - сума грошової компенсації за 25 невикористані календарні дні щорічної основної відпустки;

- 22 976,95 грн (двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість гривень 95 копійок) - сума заробітної плати, що підлягає додаткової виплаті пропорційно до фактично відпрацьованого часу за період роботи з 01.09.2014 року до 31.12.2015 року включно згідно до вимог закону;

3) грошевих коштів компенсації втрати частини заробітної плати та прирівняних до неї законом виплат (як нарахованих, так і не нарахованих, як виплачених, так і не виплачених роботодавцем), у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, загальним розміром 19 583,39 грн (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 39 копійок) щонайменш , що складається з наступних сум:

- 13 074,49 грн (тринадцять тисяч сімдесят чотири гривні 49 копійок) - суми компенсації втрати частини нарахованої та фактично вже виплаченої з порушенням законодавчо встановлених строків заробітної плати за період роботи з лютого місяця 2014 року по грудень місяць 2016 року (згідно з розрахунком, наведеним на а.с. 203-208 у Таблиці 1 Додатку 2 до заяви від 10.04.2018 року, наданим на заміну документа 2 із Додатки 12 до позову);

- 356,56 грн (триста п'ятдесят шість гривень 56 копійок) щонайменш - суми компенсації втрати частини нарахованої але не виплаченої в день звільнення та до цього часу заробітної плати за останній відпрацьований січень місяць 2017 року (розрахунок станом на 13.11.2018 року);

- 4 779,21 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят дев'ять гривень 21 копійка) щонайменш - суми компенсації втрати частини не нарахованої та не виплаченої в день звільнення та до цього часу частки заробітної плати, що підлягала додаткової виплаті пропорційно до фактично відпрацьованого часу за період роботи з 01.09.2014 року по 31.12.2015 року включно згідно до вимог закону (розрахунок станом на 13.11.2018 року);

- 729,00 грн (сімсот двадцять дев'ять гривень 00 копійок) щонайменш - суми компенсації втрати частини нарахованої але не виплаченої в день звільнення та до цього часу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за час попередньої роботи в ТОВ Укргазтех , яка була перерахована новому роботодавцеві під час переведення ОСОБА_1 в ТОВ Укргазтехкомплекс (розрахунок станом на 13.11.2018 року);

- 644,13 грн (шістсот сорок чотири гривні 13 копійок) щонайменш - суми компенсації втрати частини не нарахованої та не виплаченої в день звільнення та до цього часу грошової компенсації за 25 невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за увесь час роботи в ТОВ Укргазтехкомплекс (розрахунок станом на 13.11.2018 року);

4) суми грошових коштів у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати після звільнення до дати фактичного проведення повного розрахунку включно (санкція відповідальності роботодавця відповідно до ст.117 КЗпП України внаслідок невиконання ним обов'язку, зазначеному в ст.116 КЗпП України), яка в умовах не здійснення проведення повного розрахунку станом на 13.11.2018 року, становить (згідно до відомостей та уточнених розрахунків, наведених на арк. 7-8 заяви від 13.11.2018 року) за розміром щонайменш :

- у випадку визначення датою звільнення 16.01.2017 року: 199,32 х 457 = 91 089,24 грн (дев'яносто одна тисяча вісімдесят дев'ять гривень 24 копійки),

- у випадку визначення датою звільнення 10.02.2017 року: 199,32 х 438 = 87 302,16 грн (вісімдесят сім тисяч триста дві гривні 16 копійок),

де : 199,32 - розмір середньоденного заробітку, грн; 457 та 438 - кількість робочих днів у відповідному розрахунковому періоді (періоді затримки проведення повного розрахунку).

ДОВІДКОВО : станом на дату судового засідання 13.12.2018 року в умовах не здійснення проведення повного розрахунку середній заробіток для стягнення відповідно має становити за розміром щонайменш :

- у випадку визначення датою звільнення 16.01.2017 року: 199,32 х 479 = 95 474,28 грн (дев'яносто п'ять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 28 копійок),

- у випадку визначення датою звільнення 10.02.2017 року: 199,32 х 460 = 91 687,20 грн (дев'яносто одна тисяча шістсот вісімдесят сім гривень 20 копійок);

5) грошових коштів не нарахованих та не виплачених мені у зв'язку з недотриманням роботодавцем законного порядку та процедури звільнення загальним розміром щонайбільше 16 942,11 грн (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 11 копійок), що складаються з наступних сум:

- 13 155,03 грн (тринадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень 03 копійки) - сума вихідної допомоги у зв'язку з припиненням трудового договору на підставі до ч.3 ст.38 КЗпП України (нараховується та виплачується у розмірі, що встановлюється в ст.44 КЗпП України, тобто у розмірі 3-х середніх заробітків, виходячи із розміру середньомісячного заробітку - 4 385,01 грн .;

- 3 787,08 грн (три тисячі сімсот вісімдесят сім гривень 08 копійок) - середній заробіток за весь час вимушеного прогулу внаслідок затримки у видачі трудової книжки (санкція, що передбачена ч.3 і ч.5 ст.235 КЗпП України внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку, зазначеному в ч.1 ст.47 КЗпП України), виходячи із наступних розрахункових даних: середньоденний заробіток - 199,32 грн ; загальний час затримки у видачі трудової книжки з 17.01.2017 року до 10.02.2017 року включно - 19 робочих днів .

Також позивач зазначив, що ним заявлено до стягнення з Відповідача з різних законних підстав фактично одні й ті самі грошові кошти 3 787,08 грн (однакові за розміром, базою розрахунку та розрахунковими даними) за один й той самий період часу одночасного існування цих порушень (з 17 січня по 10 лютого 2017 року ). Тому при вирішенні цих двох вимог просив суд звернути увагу на необхідність визначити в судовому рішенні достеменно дату його фактичного звільнення (10 лютого або 16 січня 2017 року), оскільки до цієї юридично значимої події (факту) саме і прив'язані ці дві позовні вимоги - стягнення грошових коштів у вигляді середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу внаслідок затримки у видачі трудової книжки (санкція, що передбачена ч.3 і ч.5 ст.235 КЗпП України внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку, зазначеному в ч.1 ст.47 КЗпП України) та стягнення грошових коштів у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати після звільнення до дати фактичного проведення повного розрахунку включно (санкція відповідальності роботодавця відповідно до ст.117 КЗпП України внаслідок невиконання ним обов'язку, зазначеному в ст.116 КЗпП України). При цьому, під повним розрахунком із звільненим працівником ОСОБА_1 слід розуміти настання події з повної виплати усіх наступних грошових сум : не нарахованої та не виплаченої мені заробітної плати пропорційно фактично відпрацьованого мною часу із вересня місяця 2014 року по грудень місяць 2015 року включно, наявної заборгованості по нарахованій заробітній платі за останній місяць моєї роботи січень 2017 року, не виплачених (як нарахованих так і не нарахованих у відповідності до закону) відпускних, не нарахованої та не виплаченої вихідної допомоги при моєму звільненні з підстав порушення роботодавцем законодавства про працю.

Окрім того, позивач з метою вжиття заходів до належного виконання вимог закону при розгляді судами справ про оплату праці просив прийняти також рішення в частині клопотань , заявлених ним, згідно до яких передбачити в рішенні суду наступне :

1) відповідно до ч.2 ст.430 ЦПК України допустити до негайного виконання вимог про стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати та виплат, що прирівнюються до неї загальним розміром 50 876,18 грн (п'ятдесят тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 18 копійок), або прийняти рішення відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, яким допустити до негайного виконання вимоги про стягнення заборгованості в межах середньомісячного заробітку 4385,01 грн однієї з наступних пар сум (на власний вибір суду ), тобто не більше ніж за один місяць;

2) стягнення сум грошевих коштів з Відповідача на користь Позивача призначити у спосіб безготівкового банківського перерахування за реквізитами:

Отримувач: ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1)

Банк отримавача: ПАТ ОСОБА_2 Аваль , МФО 300335, ЄДРПОУ 14305909

Розрахунковий рахунок отримувача: 26252101

Призначення: поповнення карткового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;

3) зобов'язати Відповідача подати до суду першої інстанції звіт про стан виконання рішення суду не пізніше, ніж через один календарний місяць від дати набуття цим рішенням чинності.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.11.2017 року відкрито провадження по справі.

12.04.2018р., позивачем подана заява про уточнення розміру позовних вимог.

14.06.2018р. та 23.08.2018р. позивачем подана заява про надання довідкових та поточних розрахункових відомостей.

29.11.2018р. позивачем подана заява про уточнення розміру позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав 28.03.2019 року заяву про слухання справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення у справі на підставі наявних у справі матеріалів та доказів не заперечував. Надав до суду також заяву з довідковими відомостями та розрахунковими даними щодо визначення розмірів окремих позовних вимог з не припинених (триваючих у часі) порушень станом на дату судового розгляду 28 березня 2019 року, грошовий розмір яких може бути остаточно визначеним позивачем лише на дату їх припинення або на дату постановлення судом рішення у справі, клопотав перед судом врахувати їх в разі винесенні рішення у справі за його відсутності. Позовні вимоги з урахуванням їх уточнень підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України , в судове засідання повторно не з'явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.03.2019 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року , яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України ).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України ).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України ).

Згідно ст.ст. 12 , 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 76 , ч.ч. 1, 2 ст. 77 , ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1 та 3 статті 89 ЦПК України встановлено , що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які виникли між сторонами.

ОСОБА_1 01.09.2005 року був працевлаштований у ТОВ Укргазтехкомплекс (ЄДРПОУ - 31202656, м. Київ, вул. Василя Верховинця, 12) шляхом переведення з одночасним звільненням 31.08.2005 року згідно до п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України із попередньої роботи в ТОВ Укргазтех (ЄДРПОУ - 30265715, що розташоване за адресою: 03148, АДРЕСА_1), що підтверджуються заявою ОСОБА_1 від 25.08.2005 р. на ім'я Генерального директора ТОВ Укргазтех ОСОБА_3 з проханням звільнення шляхом переводу для подальшої роботи в ТОВ Укргазтехкомплекс із перерахуванням грошевої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (а.с. 42 ), заявою ОСОБА_1 від 31.08.2005 р. на ім'я Виконавчого директора ТОВ Укргазтехкомплекс ОСОБА_4 про прийняття на роботу з 01.09.2005 року по переводу із ТОВ Укргазтех (а.с. 43 ), випискою з наказу ТОВ Укргазтехкомплекс № 57-к від 01.09.2005 р. про прийняття на роботу з 01.09.2005 року ОСОБА_1 по переводу з ТОВ Укргазтех (а.с. 44) та відповідними записами в трудовій книжці (а.с. 39-41 ). З 01.09.2005 року до 16.01.2017 року включно ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора Харківської філії ТОВ Укргазтехкомплекс у відділу Адміністрації (12А) .

У відповідності до відомостей з розрахункового листка звільненої 31.08.2005 року особи заступника директора Харківської філії ТОВ Укргазтех ОСОБА_1 та згідно з платіжною відомістю № ДО-0000137 від 05.09.2005 р. на загальну суму 131353,90 грн з боку ТОВ Укргазтех проведена оплата ТОВ "Укргазтехкомплекс" по банку 05 вересня 2005 року, у тому числі ОСОБА_1 до виплати сума 3 504,83 грн (три тисячи п'ятсот чотири гривні 83 копійки). Призначення платежу: "Компенсація за невикористані відпустки для ТОВ "Укргазтехкомплекс" (згідно до даних із документів на а.с. 63 та а.с. 68 ).

Розмір нарахованої ТОВ Укргазтех суми компенсації за невикористані дні щорічної відпустки підтверджується також випискою з веб-порталу Пенсійного Фонду України за формою ОК-5 про страхувальників застрахованої особи ОСОБА_1 (а.с. 52 ). В подальшому за увесь час роботи на підприємстві ТОВ Укргазтехкомплекс з боку відповідача не було зараховано до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, той час, за який ОСОБА_1 не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи в ТОВ Укргазтех . Так саме не було проведено і виплати відповідної грошевої компенсації за їх невикористання у день звільнення позивача із ТОВ Укргазтехкомплекс 16.01.2017 року, хоча позивач прохав про це у своєї заяві про звільнення (а.с. 45 ). З боку ТОВ Укргазтехкомплекс не наданого жодного документу, який би спростував вказаних обставин.

За ініціативою керівництва ТОВ Укргазтехкомплекс наказом № 30-к від 27 червня 2014 року у зв'язку з економічною кризою та погіршенням фінансово-господарського стану підприємства з 01 вересня 2014 року терміном на 4 місяці було введено режим неповного робочого часу тривалістю у 2 години на день з оплатою праці пропорційно фактично відпрацьованого часу, на що ОСОБА_1 (як працівник) надав свою згоду шляхом проставляння свого підпису про ознайомлення на копії такого наказу датою 02.07.2014 р. (а.с. 81 ).

Згідно наказу ТОВ Укргазтехкомплекс № 56-к від 31 грудня 2014 року продовжено дію наказу № 40-к від 29.08.2014 (про встановлення режиму неповного робочого часу) терміном на 3 місяці з оплатою праці пропорційно фактично відпрацьованого часу, з яким ОСОБА_1 (як працівник) був ознайомлений шляхом проставляння свого підпису на копії такого наказу датою 27.03.2015 р. з рукописною відміткою про одночасне надання із підписаним документом заяви О режиме рабочего времени и оплате труда (а.с. 90 ). Вказаною заявою від 27.03.2015 р. (із додатками) на ім'я генерального директора ТОВ Укргазтехкомплекс ОСОБА_5 з боку ОСОБА_1 були висловлені зауваження та пропозиції з усунення виявлених порушень трудового законодавства при продовженні режиму неповного робочого часу, вимоги щодо проведення службової перевірки дотримання законності при здійсненні нарахувань заробітної плати бухгалтерією та щодо необхідності здійснення донарахувань заробітної плати пропорційно фактично відпрацьованого ним часу відповідно до Табелів обліку використання робочого часу за період з вересня місяця 2014 року по березень місяць 2015 року включно (а.с. 91-93; а.с. 83-89, 96-97 ).

В подальшому протягом 2015 календарного року позивач (як працівник та посадова особа) ще неодноразово звертався письмовими заявами та службовими листами із зауваженнями та вимогами до керівництва установи відповідача стосовно необхідності нарахування та виплати заробітної плати пропорційно фактично відпрацьованого ним часу згідно з даними Табелів обліку використання робочого часу (а.с. 95-111 ).

Про надання відповідей на звернення ОСОБА_1 з боку ТОВ Укргазтехкомплекс наявні в матеріалах справи документи не вказують. Наказом ТОВ Укргазтехкомплекс № 1-к від 04 січня 2016 року ОСОБА_1 з 04 січня 2016 року встановлено робочий графік тривалістю 8 годин на день (а.с. 112 ). Суд звертає увагу на те, що наказом ТОВ Укргазтехкомплекс № 56-к від 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 було продовжено дію наказу № 40-к від 29.08.2014 (про встановлення режиму неповного робочого часу), з яким позивач не був обізнаним, оскільки раніше його було ознайомлено лише з наказом № 30-к від 27 червня 2014 року. Крім того, з наказу № 56-к від 31 грудня 2014 року неможливо достеменно визначити та встановити фактичний період його дії на підприємстві відповідача (дату початку продовження режиму неповного робочого дня та дату його закінчення). Отже, фактично режим неповного робочого дня в законний спосіб був встановленим для позивача лише з 01 вересня 2014 року до 31 грудня 2014 року (на 4 місяці, згідно з наказом № 30-к від 27 червня 2014 року), а підставність продовження таких умов праці для робітника ОСОБА_1 протягом всього 2015 календарного року належним чином документами справи не підтверджується, та з боку ТОВ Укргазтехкомплекс не надано також жодного документу, який би давав підстави суду дійти до іншого висновку.

Згідно з відомостями із довідки № 2 від 15.01.2015 р. від ТОВ Укргазтехкомплекс про нараховані доходи у вигляді заробітної плати та утримання ОСОБА_1 за 2014 календарний рік (а.с. 47 ) та довідки б/н, б/д від ТОВ Укргазтехкомплекс про нараховані доходи у вигляді заробітної плати та утримання ОСОБА_1 за 2015 календарний рік (а.с. 48 ) за період часу з вересня місяця 2014 року до грудня місяця 2015 року включно підприємством було нараховано до виплати працівнику заробітну плату (без врахування відпускних) загальним розміром 20273,10 грн, що офіційно підтверджується також довідкою від 10.02.2017 р. з веб-порталу ДФС України фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про загальні суми нарахованих доходів та утриманих податків за 2014-2016 р.р. (а.с. 49-50 ).

Відповідно до Табелів обліку використання робочого часу за вказаний період (а.с. 83-86, 88-89, 96-97, 99-106 ) вказана сума заробітної плати до виплати нарахована відповідачем за 1098 робочих годин, але фактично в цей період позивач відпрацював 2363 робочі години. Тобто, пропорційно фактично відпрацьованого часу за період з 01.09.2014 року по 31.12.2015 року заробітна плата, яка повинна була бути нарахована до виплати, становить суму розміром 43250,05 грн. Різниця становить 22976,95 (= 43250,05 - 20273,10) грн (двадцять дві тисячи дев'ятьсот сімдесят шість гривень 95 копійок). Ці розрахунки обгрунтовані та наведені позивачем в додатку до позову (на а.с. 153-154 ).

ТОВ Укргазтехкомплекс не наданого жодного документу, який би спростував розрахунок у вказаному розмірі, наданий позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач під час своєї роботи неодноразово звертався з письмовими вимогами до керівництва відповідача відносно необхідності здійснення оплати його праці у відповідності до вимог закону за вказаний період, але відповідей не отримав. В заяві ОСОБА_1 про звільнення з 16.01.2017 року (а.с. 45 ) також вказано вимогу про оплату праці за період дії на підприємстві режиму неповного робочого дня пропорційно фактично відпрацьованого ним часу з 01.09.2014 року до 04.01.2016 року.

Суд також бере до уваги той факт, що зі встановленням режиму неповного робочого дня ТОВ Укргазтехкомплекс не використало надані йому законом можливості для захисту економічних прав та інтересів працівника для ОСОБА_1 , не вжило заходів щодо реалізації застрахованій державою особі в реалізації її права на допомогу по частковому безробіттю, що призвело до заниження страхового стажу ОСОБА_1 в листопаді та грудні місяцях 2014 року загалом на 27 календарних днів (а.с. 52 ).

Відповідно до наявних у справі документів, що підтверджують кількість фактично заявлених та використаних ОСОБА_1 календарних днів щорічної основної відпустки за увесь час роботи у ТОВ Укргазтехкомплекс з 01.09.2005 р. по 16.01.2017 р. (а.с. 69-80 ), вбачається, що позивач використав 248 календарних днів відпустки з належних йому за 11 років та 4 Ѕ місяці трудових відносин 273 календарних днів. Тобто, 25 к.д. (= 273 - 248) становить кількість не використаних ОСОБА_1 за весь час роботи календарних днів щорічних основних відпусток, що повинно було бути нараховано та компенсовано грошима з боку ТОВ Укргазтехкомплекс у день звільнення 16 січня 2017 року. Але розрахунку при звільненні відповідачем не було надано позивачу, на чисельні письмові звернення ОСОБА_1 в день звільнення та після звільнення (а.с. 121-125, 128-131 ) про узгодження відповідних сум компенсації відповідей також не було надано. Так саме не було проведено і виплати відповідної грошевої компенсації за дні не використаної відпустки у день звільнення та після звільнення позивача із ТОВ Укргазтехкомплекс 16.01.2017 року, хоча позивач прохав про це у своєї заяві про звільнення (а.с. 45 ). Згідно з наведеним позивачем у додатку до позову розрахунком (а.с. 157-158 ) загальний розмір суми не нарахованої та не виплаченої йому відповідачем грошової компенсації за 25 невикористані під час роботи календарні дні щорічної основної відпустки становить 3096, 78 грн (три тисячи дев'яносто шість гривень 79 копійок), з чим суд погоджується, враховуючи те, що з боку відповідача не надано до суду жодного документу, який би спростував твердження та наявні розрахунки позивача.

Заявою від 16 січня 2017 року на ім'я генерального директора ТОВ Укргазтехкомлекс ОСОБА_1 прохав звільнити його в день її подання за ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з порушеннями з боку роботодавця (відповідача) законодавства про працю та умов трудового договора, що проявлялося у безпідставному заниженні розміру винагороди за його працю до рівня нижчого за державні стандарти, несвоєчасній виплаті заробітної плати та відпускних, в довготривалих затримках виплат та накопиченні чутних боргів по зарплаті за великі періоди часу, без пояснення причин щодо цього з боку керівництва та з повним ігноруванням його чисельних клопотань та вимог з цих та інших питань (а.с. 45 ). 16 січня 2017 року, на підставі цієї письмової заяви, ОСОБА_1 був звільненим із ТОВ Укргазтехкомплекс за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, про що свідчить видання Наказу № 4-к від 16.01.2017 р. (а.с. 46 ). До трудової книжки позивача внесено відповідний запис № 16, проставлена печатка, але відомості про особу яка зробила цей запис (посада, ПІБ), так саме, як і посвідчувальний підпис такої особи, в цьому документі відсутні (а.с. 41 ).

Суд звертає свою увагу на те, що за результатами інспекційної перевірки ТОВ Укргазтехкомплекс з питань дотримання на підприємстві законодавства про працю Головним Управлінням Держпраці у Київській області у серпні місяці 2017 року було виявлено безліч порушень по відношенню до працівника ОСОБА_1 як під час його роботи на підприємстві так і під час та після звільнення. В наданому до суду позивачем оригінальному Листі № 4/4.4-Д-3725,3739-4373 від 28.08.2017 року за підписом начальника Управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області ОСОБА_6 про розгляд звернення ОСОБА_1 (а.с. 150-152 ) зазначається, зокрема, про наступне:

- у порушення вимог ч.2 ст.30 ЗУ Про оплату праці не забезпечений достовірний облік виконуваної працівником роботи (так, згідно наданих табелів обліку використання робочого часу у ТОВ Укргазтехкомплекс здійснюється не достовірний облік виконуваної працівником роботи, а саме не зазначається кількість відпрацьованих працівником годин згідно з режимом роботи підприємства);

- у порушення вимог ч.3 ст.32 КЗпП України про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) працівники не повідомлені більше ніж за 2 місяці. Так, згідно Наказу № 1-к від 02.01.2015 року Про внесення змін до Наказу № 56-к від 31.12.2014 з 1 січня 2015 року вводиться в дію новий режим робочого часу для працівника ОСОБА_1 , однак про зміну істотних умов праці було повідомлено менше ніж за 2 місяці;

- у порушення вимог ч.3 ст.38 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, не розривається у строк, про який просить працівник якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Так, згідно наданої копії Заяви від 16.01.2017 року ОСОБА_1 про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України з 16.01.2017 року та Наказу № 4-к від 16.01.2017 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади з 16.02.2017 року за ч.1 ст.38 КЗпП України;

- у порушення вимог п.2.5 Гл.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника ОСОБА_1 (згідно наданої його особової картки) не ознайомлюють під розписку в особовій картці з кожним записом, що заноситься до трудової книжки, про що свідчить відсутність підписів;

- у порушення вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться не в день звільнення (так, згідно наказу № 4-к від 16.01.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з 16.02.2017 року за власним бажанням ст.38 КЗпП України, однак підтверджуючих документів про виплату всіх належних при звільненні сум ОСОБА_1 надано не було);

- у порушення вимог ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП України виплата заробітної плати проводиться менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, та пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

- згідно наданих копій оборотно-сальдових відомостей по рахунку 661 за період з 01.01.2014 по 10.08.2017 року заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 за період з квітня 2016 року по січень 2017 року - 31 297, 50 грн;

- у порушення вимог ч.4 ст.115 КЗпП України та ст.21 ЗУ Про відпустки заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Так, відповідно Наказу Про відпустки № 40-к від 11.11.2017 року ОСОБА_1 було надано частину щорічної відпустки з 18 листопада по 31 грудня 2016 року та Наказу Про відпустки № 48-к від 30.12.2016 року ОСОБА_1 було надано частину щорічної відпустки з 01 по 15 січня 2017 року, однак виплату заробітної плати за весь час щорічної відпустки здійснено не було, про що свідчить відсутність підтверджуючих документів на виплату даних сум;

- у порушення вимог ст.34 ЗУ Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством не проводиться (так, підтверджуючих документів нарахування та виплати компенсації ОСОБА_1 втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством надано не було);

- та таке інше.

Як вбачається з досліджуваного документа, за результатами проведеної перевірки відносно генерального директора ТОВ Укргазтехкомплекс ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП, винесено припис про усунення порушень трудового законодавства, а також відповідно до статті 265 КЗпП України розглядатиметься питання щодо накладання штрафних санкцій на ТОВ Укргазтехкомплекс .

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч.3 ст.38 КЗпП України).

Тим самим, суд погоджується із доводами позивача про те, що його зверненя 16 січня 2017 року до відповідача з заявою про звільнення на підставі до положення ч.3 ст.38 КЗпП України є правомірним, обгрунтованим та цілковито підставним.

Працівник ОСОБА_1 скористався своїм законним правом та у визначений ним самим строк розірвав трудовий договір за власним бажанням. Підприємство ТОВ Укргазтехкомплекс не мало будь-яких законних підстав провести та оформити звільнення в даному випадку інакше, аніж як на підставі до заяви ОСОБА_1 та у повній відповідності до ч.3 ст.38 КЗпП України. Зважаючи на вагоме значення для цієї справи встановлених судом обставин та звертаючи увагу на нечіткість формулювання причини звільнення ОСОБА_1 в Наказі ТОВ Укргазтехкомплекс № 4-к від 16.01.2017 року, суд доходить до висновку, що позивач був фактично звільненим на підставі до положення ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору .

Як зазначається позивачем, в день звільнення з боку відповідача йому не було видано належним чином оформлену трудову книжку. Датою 11.02.2017 р. позивачем отримано у відділенні кур'єрської служби доставки кореспонденції та вантажів ТОВ Нова пошта № 118 міста Харкова надіслані 10.02.2017 р. із міста Києва представником відповідача документи: дві посвідчені копії Наказу про звільнення від 16.01.2017 р. та трудова книжка із відповідним записом про звільнення. Ця обставина підтверджується ЕКСПРЕС-НАКЛАДНОЙ ТОВ Нова Пошта № 59000236972592 від 10.02.2017 р. про прийняття від відправника представника ТОВ Укргазтехкомплекс ОСОБА_7 та вручення одержувачу ОСОБА_1 документів (а.с. 127 ). Одна посвідчена копія наказу була підписаною позивачем із зазначенням дати її отримання та поштою повернутою ОСОБА_1 на адресу ТОВ Укргазтехкомплекс разом із окремою заявою від 11.02.2017 р. та заявою від 12.02.2017 р. на ім'я генерального директора ТОВ Укргазтехкомплекс ОСОБА_5 з вимогами внесення відповідаючих закону змін до формулювання наказу про звільнення та відповідного запису в трудовій книжці на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, щодо негайного вивільнення з проведенням остаточного розрахунку у відповідності до вимог закону, з вимогами негайно видати довідки та відомості (а.с. 128-131, 132 ), що підтверджується ОПИСОМ вкладення до цінного поштового відправлення, фіскальним ЧЕКОМ Укрпошти № НОМЕР_3 від 13.02.2017 р. про сплату за відправлення цінного рекомендованого листа та ПОВІДОМЛЕННЯМ про вручення поштового відправлення № 6102406280810/0314815525510 (а.с. 133) .

Крім того, в матеріалах справи наявні інші документи, які свідчать про неодноразові письмові нагадування та клопотання ОСОБА_1 , направлені засобами службової та власної електронної пошти протягом з 10 січня до 10 лютого 2017 року включно до керівників та посадових осіб ТОВ Укргазтехкомплекс з питань належного документального оформлення його звільнення, включаючи вимоги щодо своєчасної видачі трудової книжки (а.с. 119-125) .

Вказані обставини засвідчують те, що трудову книжку позивачеві (як звільненому працівнику) було фактично повернуто відповідачем (як роботодавцем) не у день звільнення 16.01.2017 року, а лише 10 лютого 2017 року. Пояснень з приводу цієї ситуації відповідач до суду не надав. Отже, затримка у видачі трудової книжки сталася не з вини позивача, а внаслідок винних дій відповідача.

За твердженнями позивача станом на дату звільнення 16.01.2017 року заробітна плата не була виплаченою йому з боку відповідача за останні 14 місяців роботи (а.с. 6-7). В листі № 4/4.4-Д-3725,3739-4373 від 28.08.2017 року за підписом начальника Управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області ОСОБА_6 про розгляд звернення ОСОБА_1 (а.с. 150-152) зазначаються результати проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Укргазтехкомплекс з питань дотримання законодавства про працю. В цьому документі, зокрема, вказується про те, що згідно наданих копій оборотно-сальдових відомостей по рахунку 661 за період з 01.01.2014 по 10.08.2017 року заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 за період з квітня 2016 року по січень 2017 року - 31297,50 грн. На дату звернення із позовом до суду 14.11.2017 року заборгованість із заробітної плати перед позивачем з боку відповідача становила суму розміром 15 499,42 грн за період часу із з вересня 2016 року по січень 2017 року включно (в тому числі неоплачені дві останні використані ним відпустки перед звільненням - 44 к.д. з 18.11.2016 р. та 13 к.д. з 01.01.2017 р.), тобто за останні 5 місяців роботи (а.с. 21), яка в подальшому за рахунок перерахування грошевих коштів на користь позивача, була зменшена до 1714,22 грн, про що позивачем зазначено в уточнених позовних вимогах та підтверджено банківськими виписками (а.с. 196, 202 ). В тому числі про факт останньої самостійної часткової сплати 26.03.2018 року відповідачем на користь позивача невиплаченої при звільненні заробітної плати в розмірі 6886,34 гривен йдеться в заяві представника відповідача від 23.04.2018 року (а.с. 210 ).

Представником відповідача в суді ОСОБА_8 (яка діяла за довіреністю від 23.11.2017 року) в судовому засіданні 13.12.2018 року не заперечувався факт того, що заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивачу виплачена не була, що фактично свідчить про певне визнання відповідачем вимог за позовом.

За відповідною вимогою позивача (в уточненій редакції позовних вимог) до стягнення зазначено суму нарахованої до виплати, але не виплаченої своєчасно та в повному обсязі, заробітної плати за останній місяць січень 2017 року розміром 1714,22 грн (одна тисяча сімсот чотирнадцять гривень 22 копійки). Розмір цієї суми заборгованості не був підтвердженим відповідачем в суді. Але він визначається із даних отриманих з офіційних джерел позивачем - з виписки станом на 11.04.2017 р. з веб-порталу ПФ України за формою ОК-5 про страхувальників застрахованої особи ОСОБА_1 із детальними даними про нарахований заробіток, з якого утримані страхові внески для пенсії, та про страховий стаж за 2005, 2012-2017 роки, із помісячною розбивкою (а.с. 52 ) та з однієї з відповідей від 28.05.2017 р. з веб-порталу ДФС України на мій запит позивача фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про загальні суми нарахованих доходів та утриманих податків за 1-й квартал 2017 року, із поквартальною розбивкою (а.с. 51 ).

В зазначених документах вказано, що від страхувальника та податкового агента ТОВ Укргазтехкомлекс (ЄДРПОУ - 31202656) ОСОБА_1 було нараховано за січень місяць 2017 року дохід у вигляді заробітної плати розміром 2129,46 грн, з якого утримано податок з доходів 383,30 грн (ПДФО - 18%). Загально відомо, що крім сум ПДФО, з вказаного доходу утримується також військовий податок (1,5%), що становить від 2129,46 грн суму розміром 31,94 грн.

Таким чином, відповідачем нараховано до виплати позивачу за січень місяць 2017 року дохід у вигляді заробітної плати (після очищення від податків ) в розмірі саме 1714, 22 грн (= 2129,46 - 383,30 - 31,94). Зважаючи на те, що вказана сума є офіційно підтвердженою з боку ТОВ Укргазтехкомплекс перед контролюючими органами (у складі звітності перед ДФС України та ПФ України) ще на початку 2017 року, маються підстави стверджувати, що це боргове зобов'язання відповідача перед позивачем та його розмір є чітко визначеним та не може бути спірним.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що стягненню на його користь з відповідача підлягає як нарахована та не нарахована проте не виплачена заробітна плата, нараховані та ненараховані проте невиплачені суми відпускних, так і суми компенсації втрати частини заробітної плати та прирівняних до неї виплат у зв'язку з порушенням стоків їх виплати, середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні до дати фактичного проведення повного розрахунку, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки у видачі трудової книжки та вихідна допомога при звільненні.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату. А саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП України , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення цього періоду, за який здійснюється виплата.

Ця ж норма пролонгована змістом частини 1 статті 24 Закону України Про оплату праці .

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, виплати проводилися менше двох разів на місяць.

Згідно з ч.4 ст.115 КЗпП України заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України Про відпустки якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Статтею 81 КЗпП України також визначаються способи використання працівником права на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи.

За бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 83 КЗпП України за невикористані щорічні відпустки надається грошова компенсація за наступних обставин:

- у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

- у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Відповідно до окремих положень ст.24 Закону України Про відпустки якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Статтею 116 КЗпП України встановлюються строки проведення розрахунку при звільненні. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Верховний Суд України в п.23 постанови Пленуму Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13 роз'яснив, що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст. 182-1 КЗпП ), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом "Про відпустки" (до 1 січня 1997 р.). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Відповідно до положень ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235 ), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

В матеріалах справи наявні відомості, що вказують на те, що заробітна плата ОСОБА_1 за весь час використаних ним під час роботи щорічних відпусток не виплачується за три дні до початку відпустки. Станом на сьогодні неоплаченою залишається також остання з використаних позивачем відпустка за період часу з 01 до 13 січня 2017 року (до 15 січня - з урахуванням двох святкових днів).

Матеріалами справи підтверджується також наявність невикористаних позивачем щорічних відпусток за роки, що передували звільненню, та наявність певних невиконаних зобов'язань з боку відповідача перед позивачем в частині невиплати компенсацій за невикористані 25 днів щорічної відпустки.

Суд погоджується із позивачем в тому, що він (як звільнений працівник) має право та підставно вимагає повної виплати сум грошевої компенсації як за використані, так і за невикористані під час роботи дні щорічної основної відпустки, а також виплати суми грошевої компенсації за невикористані під час попередньої роботи дні щорічної відпустки, що була переведеною (компенсованою грошима) від попереднього роботодавця новому під час звільнення шляхом переводу працівника на нове підприємство. Визначені суми та надані позивачем розрахунки сум компенсацій судом перевірені. З боку відповідача ці розрахунки не заперечувалися та не спростовувалися.

Суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача сума грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за час попередньої роботи в ТОВ Укргазтех , яка була перерахована новому роботодавцеві під час переведення ОСОБА_1 в ТОВ Укргазтехкомплекс та не виплаченою останнім в день звільнення розміром 3 504,83 грн (три тисячі п'ятсот чотири гривні 83 копійки), а також сума грошової компенсації за 25 невикористані календарні дні щорічної основної відпустки розміром 3 096,79 грн (три тисячі дев'яносто шість гривень 79 копійок).

Позивач просить задовольнити вимогу про стягнення з відповідача суми заробітної плати за період часу з 01.09.2014 року до 31.12.2015 року включно розміром 22976,95 грн. Вказана сума на думку позивача підлягає додаткової виплаті пропорційно до фактично відпрацьованого ним часу в зазначений період роботи, згідно до вимог закону. Розмір цієї суми самостійно розраховано та визначено позивачем (а.с. 154 ), базується на офіційних відомостях та документах, створених та виданих відповідачем (а.с. 47-52, 81-111 ). З правильністю здійснених розрахунків суд погоджується . Обставини з цим пов'язані детально вивчені судом та належним чином підтверджені документально (в т.ч. на а.с. 150-152 ) .

Відповідно до ст.56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Положеннями КЗпП України визначаються вимоги стосовно обов'язковості дотримання строків повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці.

Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ст.103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Верховний Суд України в п.12 постанови Пленуму Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13 роз'яснив, що судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 21, 22 Закону роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором. Розмір заробітної плати за працю може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати тільки в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилась браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП ), введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст. 103 КЗпП ) роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження.

Згідно до ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці на роботодавця покладається обов'язок щодо забезепечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи. В разі заниження розміру нарахування та виплати заробітної плати у зв'язку з порушенням підприємством вимог ч.2 ст.56 КЗпП України в умовах режиму неповного робочого часу працівник має право вимагати оплати своєї праці пропорційно фактично відпрацьованому ним часу.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було. Відповідач не вів достовірний облік виконуваної позивачем роботи, про впровадження нових умов праці позивача попереджувалося пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, заробітна плата у період дії режиму неповного робочого дня нараховувалася та виплачувалася позивачеві непропорційно фактично відпрацьованого часу, нижче за встановлені державою стандарти при відсутності в цьому вини працівника. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю (Головне Управління Держпраці у Київській області), здійснюючи перевірку підприємства відповідача, виявив вказані порушення (а.с. 150-152 ). За увесь час здійснення судового провадження в цій справі з боку відповідача не було надано жодних документів та доказів щодо спростування цих обставин. Суд вважає надані позивачем докази щодо вказаних обставин достатніми для прийняття рішення з цього питання на підставі наявних у справі матеріалів.

Суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь не нараховану та не виплачену заробітну плату пропорційно до фактично відпрацьованого часу за вказаний період часу розміром 22 976,95 грн (двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість гривень 95 копійок).

Суд задовольняє також вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми вихідної допомоги при звільненні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.44 КЗпП України: при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1 , 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 ) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 ) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 , - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем вказаних вимог закону щодо виплати позивачу вихідної допомоги при припиненні трудового договору дотримано не було.

Оскільки, як вже встановлено, трудовий договір між позивачем (як працівником) та відповідачем (як власником та роботодавцем) було припинено внаслідок порушення з боку ТОВ Укргазтехкомплекс законодавства про працю, колективного чи трудового договору (за ч.3 ст. 38 ), то ОСОБА_1 підлягає виплата вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Отже, у зв'язку з припиненням трудового договору на підставі до ч.3 ст.38 КЗпП України підлягає задоволенню вимога позивача зі стягнення на його користь 13155,03 грн (тринадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень 03 копійки) - сума вихідної допомоги, що нараховується та виплачується у у розмірі тримісячного середнього заробітку, виходячи із розміру середньомісячного заробітку 4385,01 грн, згідно до відомостей та розрахунків, наведених позивачем (а.с. 161, 162-163 ). З наданими позивачем розрахунками суд погоджується. З боку відповідача ці розрахунки не заперечуються та не спростовуються.

Суд зауважує, що позивачем у даному випадку не ставиться до вирішення вимога стосовно визнання судом формулювання причини його звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, коли це не тягне за собою поновлення його, як працівника, на роботі . При цьому суд погоджується із тим, що наведене формулювання в наказі ТОВ Укргазтехкомплекс № 4-к від 16.01.2017 року про звільнення (а.с. 46 ) та у відповідному запису № 16 в трудовій книжці ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам звільнення, що відбулося 16 січня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем вказаних вимог закону щодо своєчасної видачі працівникові в день звільнення належно оформленої трудової книжки дотримано не було. Затримка у видачи трудової книжки відбулася з вини відповідача. А тому позивачем підставно заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, у зв'язку з безпідставною затримкою видачі трудової книжки, яка сталася з вини відповідача, позивачеві має бути виплаченим середній заробіток за весь час вимушеного прогулу розміром 3787,08 грн (три тисячі сімсот вісімдесят сім гривень 08 копійок), виходячи із таких розрахункових даних: середньоденний заробіток - 199,32 грн; загальний час затримки у видачі трудової книжки з 17.01.2017 року до 10.02.2017 року включно - 19 робочих днів. Відповідні розрахунки проведені позивачем (а.с. 161, 163-164 ), з якими суд погоджується. З боку відповідача ці розрахунки не спростовуються та не заперечуються.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства , установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають біти виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст.116 КЗпП України виплата всіх сум, які належать працівнику при звільненні, проводиться в день звільнення, при цьому про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, письмово позивача не повідомляв, не здійснив виплату позивачу всіх сум, що належали йому від цієї установи, в день звільнення 16 січня 2017 року.

Беручи до уваги наведене вище, порушення з боку відповідача полягає, зокрема, в порушенні права позивача на отримання всіх сум, що належать заявнику від цієї установи, в день звільнення згідно зі ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір установа повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з урахуванням компенсації за несвоєчасно проведений розрахунок. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вже було з'ясовано та документально належним чином підтверджено, на дату 28.03.2019 року мається невиконане безспірне зобов'язання відповідача перед позивачем з виплати нарахованої, але не виплаченої при звільненні та до цього часу заробітної плати за останній січень місяць 2017 року його роботи у розмірі 1714,22 грн.

Тому суд задовольняє відповідну вимогу позивача зі стягнення на його користь грошевих коштів у розмірі 1714,22 грн (одна тисяча сімсот чотирнадцять гривень 22 копійки) нарахованої до виплати, але не виплаченої своєчасно та до цього часу заробітної плати за січень місяць 2017 року.

Позивачем ставиться до вирішення питання про стягнення з відповідача грошових коштів у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати після звільнення до дати фактичного проведення повного розрахунку включно.

Здійснення розрахунку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (далі за текстом - Порядок). Цей нормативний акт застосовується для визначення середньої заробітної плати в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, та не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я, призначення пенсії.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом 5 розділу IV порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої (годинної) заробітної плати. Згідно п.8 цього ж розділу нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Зважаючи на зазначене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на число робочих днів в період затримки.

Матеріали справи містять відомості про проведений позивачем розрахунок середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку (а.с. 161 ) та кількості робочих днів в періоді затримки у проведенні повного розрахунку станом на 28.03.2019 року, з якими суд погоджується. Заперечення з боку відповідача проти наданих позивачем розрахунків відсутні.

Стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати після звільнення до дати фактичного проведення повного розрахунку є санкцією відповідальності відповідно до ст.117 КЗпП України внаслідок невиконання ним обов'язку, зазначеному в ст.116 КЗпП України.

Суд відзначає, що невиконання роботодавцем вимог ст.116 КЗпП України є триваючим правопорушенням, тому звільнений працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог за ст.117 цього ж Кодексу моментом припинення правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, у тому числі за рішенням суду.

В Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012 р. по справі № 1-5/201 щодо взаємозв'язку положень ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України зазначено наступне: Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку .

Судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в частині невиплати заробітної плати за січень місяць 2017 року в розмірі 1714, 22 грн, а також інших належних позивачу при звільненні сум, щопідтверджується доказами наданими позивачем, та в певній мірі визнанням представника відповідача вказаної суми невиплаченої суми заробітної плати.

Верховний Суд України в п. 20 постанови Пленуму Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13 роз'яснив, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівником не були виплачені йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Такі ж правові позиції наведені в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-39 цс 11 та від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60 цс 11.

Отже, моментом припинення правопорушення із невиплати заробітної плати у спірних правовідносинах є день фактичного розрахунку, тобто день винесення рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі, а саме 28.03.2019 року.

З урахуванням довідкових відомостей наданих позивачем, розрахунок розміру суми до стягнення за увесь період часу затримки виплати заробітної плати - від дати 17.01.2017 року (наступної за датою звільнення) до дати 28.03.2019 року (винесення судового рішення, яким припиняється правопорушення) включно становить:

199,32 х 550 = 109626,00 (грн.), де: 199,32 грн - середньоденний заробіток; 550 - кількість робочих днів в періоді часу затримки виплат.

Таким чином, в умовах не здійснення проведення повного розрахунку відповідача з позивачем суд задовольняє вимогу ОСОБА_1 зі стягнення з ТОВ Укргазтехкомплекс середнього заробітку за увесь час затримки виплати заробітної плати на дату винесення рішення в цій справі 28.03.2019 року в розмірі 109626,00 грн (сто дев'ять тисяч шістьсот двадцять шість гривень 00 копійок).

При цьому суд наголошує, що задовольняючи вимогу позивача про стягення на його користь з відповідача середнього заробітку за увесь час затримки виплати заробітної плати в розмірі 109626,00 грн, суд не задовольняє вимоги позивача про стягення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачи трудової книжки в розмірі 3787,08 грн, з огляду на наступне.

Розрахункова база і дані для визначення розмірів сум до стягнення у вигляді як середнього заробітку за затримку виплат, так і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, одні й ті самі: середньоденний заробіток (199,32 грн) та час затримки (робочі дні). Порядок проведення розрахунків також один й той самий. Суд врахувує, що з метою усунення двох правопорушень позивачем заявлено до стягнення з відповідача з різних законних підстав фактично одні й ті самі грошові кошти 3787,08 грн (за розміром, базою розрахунку та розрахунковими даними) за один й той самий період часу одночасного існування цих порушень (протягом 19 робочих днів - з 17 січня до 10 лютого 2017 року включно).

Судова практика допускає прийняття судом в тотожних до цього випадках обставинах рішень з повного задоволення вимог стосовно усунення того правопорушення, що існує більш тривалий час у порівнянні з іншим. Порушення з невиконання відповідачем обов'язку, зазначеному в ст.116 КЗпП України, тривало у часі з 17.01.2017 року до 28.03.2019 року. На відміну, порушення з невиконання відповідачем обов'язку, зазначеному в ч.1 ст.47 КЗпП України, тривало у часі лише з 17.01.2017 року до 10.02.2017 року, що є значно коротшим.

Щодо вимог позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати та прирівняних законодавством до них виплат у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, суд зазначає про наступне.

До складу вимог позивача зі стягнення з відповідача грошевих коштів компенсації втрати частини заробітної плати та прирівняних до неї законом виплат підставно віднесено як суми нарахованих та виплачених, нарахованих але не виплачених, так і суми не нарахованих та не виплачених доходів.

Відповідач ТОВ Укргазтехкомплекс не заперечує того, що ним не здійснена виплата позивачу всіх сум, що належали йому при звільненні в день звільнення 16.01.2017 року (а.с. 210 ). За час роботи зарплата виплачувалась із затримками, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги не проводилася, що підтверджується результатами перевірки підприємства відповідача з боку контролюючого органу ГУ Держпраці у Київській області (а.с. 150-152 ), довідками роботодавця про нараховані доходи (а.с. 47, 48 ), наданими позивачем виписками з веб-порталів ДФС України та ПФ України (а.с. 49, 50 ), розглянуті судом разом із виписками обслуговуючого банку (а.с. 51-60, 196, 202 ) та іншими наявними у справі документами. Матеріали справи містять відомості по нарахованій та виплаченій заробітній платі. З вказаних відомостей вбачається, що позивачу нарахована та не виплачена заробітна плата станом на дату розгляду справи 28.03.2019 року у розмірі 1714,22 грн за період січень місяць 2017 року.

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов'язок з нарахування та сплати якої, згідно ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , покладено на підприємство, яке зобов'язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013у щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексів законів про працю України , у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці передбачено, що до структури заробітної плати входять компенсаторні виплати.

Згідно зі ст.1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат , підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (1 січня 2001 року).

Аналогічні норми закріпленні в статті 34 Закону України Про оплату праці , якими передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Приймаючи до уваги вказані положення та факт невиплати заробітної плати позивачу, ТОВ Укргазтехкомплекс має також обов'язок здійснити виплату ОСОБА_1 компенсаторні виплати, передбачені законом.

Статтею 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який сплачується доход, до уваги не береться).

Верховний Суд України в п.22 постанови Пленуму Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13 роз'яснив, що у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що (витяг):

1) індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону "Про індексацію грошових доходів населення" і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. N 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації)…

2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692 ), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

У позовній заяві, з урахуванням уточнень, позивач, зокрема, просить стягнути з відповідача суму компенсації втрати частини нарахованої та фактично вже виплаченої з порушенням законодавчо встановлених строків заробітної плати за період його роботи з лютого місяця 2014 року по грудень місяць 2016 року в розмірі 13074,49 грн, надавши при цьому відповідні розрахунки (а.с. 203-208 ), з якими суд повністю погоджується. Відповідачем наданий розрахунок не заперечувався та не спростовувався, інші розрахунки в справі відсутні. Суд задовольняє вказану вимогу позивача.

Матеріали справи містять також достатньо відомостей та доказів для точного визначення розмірів та задоволення судом до стягнення всіх інших компенсаторних вимог позивача. Зважаючи на те, що до складу таких грошових вимог входять як нараховані та невиплачені, так і не нараховані та невиплачені доходи, втрати позивача за причиною невиплати яких за законом підлягають компенсації, суд вирішив перевірити розрахункові дані наданих позивачем розрахунків таких сум.

Суд бере до уваги довідкові та розрахункові відомості, що надані позивачем в заяві до суду від 28.03.2019 року та які він просить суд врахувати в разі прийняття рішення по справі.

Приймаючи до уваги також системний та триваючий характер порушень прав позивача з боку відповідача, суд вважає за необхідне здійснити власні розрахунки відповідних сум компенсації втрати частини заробітної плати та прирівняних до неї законом виплат у з'вязку з порушенням строків їх виплати за період з лютого місяця 2017 року (місяця, наступного за місяцем звільнення позивача) по день фактичного розрахунку, тобто по день винесення рішення судом, а саме 28 березня 2019 року.

Діючий на дату розгляду справи порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено більш новою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (надалі за текстом - Порядок).

Згідно п.4 вказаного Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період не виплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Період часу, за який здійснюються розрахунки: з лютого місяця 2017 року (місяць наступний за місяцем звільнення позивача) по лютий місяць 2019 року (попередній місяць до місяця, в якому виноситься рішення про усунення порушення).

Індекси споживчих цін (ІСЦ) опубліковані на офіційному сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua/ .

Відповідно до Порядку коефіцієнт приросту ІСЦ (К) - результат множення місячних індексів (ділених на 100) за період часу з лютого місяця 2017 р. по лютий місяць 2019 р.:

К = 101,0/100 х 101,8/100 х 100,9/100 х 101,3/100 х 101,6/100 х 100,2/100 х 99,9/100 х 102,0/100 х 101,2/100 х 100,9/100 х 101,1/100 х 101,5/100 х 100,9/100 х 101,1/100 х 100,8/100 х 100,0/100 х 100,0/100 х 99,3/100 х 100,0/100 х 101,9/100 х 101,7/100 = 1,010 х 1,018 х 1,009 х 1,013 х 1,016 х 1,002 х 0,999 х 1,020 х 1,012 х 1,009 х 1,010 х 1,015 х 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 1,017 х 101,4/100 х 100,8/100 х 101,0/100 х 100,5/100 = 1,253.

Відповідно, величина приросту ІСЦ за період часу з лютого місяця 2017 року по лютий місяць 2019 року включно становить 25,3%.

Так, з урахуванням Порядку, розміри окремих сум компенсації втрати частини заробітної плати та прирівняних до неї законом виплат у з'вязку з порушенням строків їх виплати за період з лютого місяця 2017 року по день фактичного розрахунку, тобто по день винесення рішення судом, а саме 28 березня 2019 року, мають бути визначені та розраховані наступним чином:

1. Нарахована, але не виплачена позивачу заробітна плата за січень місяць 2017 року становить 1714,22 грн.

Розмір суми компенсації : 1714,22 х 25,3/100 = 433,70 (грн).

2. Не нарахована та не виплачена позивачу заробітна плата, що підлягає виплаті позивачу пропорційно до фактично відпрацьованого ним часу за період роботи з 01.09.2014 року по 31.12.2015 року включно становить 22976,95 грн грн.

Розмір суми компенсації: 22976,95 х 25,3/100 = 5813,17 (грн).

3. Нарахована, але не виплачена позивачу сума грошової компенсації за невикористані ним календарні дні щорічної основної відпустки за час його попередньої роботи (за попередні роки) становить 3504,83 грн.

Розмір суми компенсації: 3504,83 х 25,3/100 = 886,72 (грн).

4. Не нарахована та не виплачена позивачу сума грошової компенсації за 25 невикористані календарні дні щорічної основної відпустки під час роботи з 01.09.2005 року по 16.01.2017 року становить 3096,79 грн грн грн.

Розмір суми компенсації: 3096,79 х 25,3/100 = 783,49 (грн).

Загальний розмір суми до стягнення за всіма (п'ятьма) компенсаторними вимогами позивача становить: 13074,49 + 433,70 + 5813,17 + 886,72 + 783,49 = 20991,57 (грн).

Таким чином, суд задовольняє до стягнення з відповідача на користь позивача суму компенсації втрати частини заробітної плати та прирівняних до неї законом виплат у з'вязку з порушенням строків їх виплати за період з лютого місяця 2017 року по день фактичного розрахунку, тобто по день винесення рішення судом, а саме 28 березня 2019 року, загальним розміром 20991,57 грн (двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня 57 копійок).

Позивач просить також суд задовольнити заявлені ним у складі позовних вимог клопотання та прийняти рішення, яким: допустити до негайного виконання вимог про стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати та виплат, що прирівнюються до неї загальним розміром 50876,18 грн або в межах середньомісячного заробітку 4385,01 грн; призначити стягнення сум грошевих коштів з відповідача у спосіб безготівкового банківського перерахування за реквізитами карткового рахунку позивача; зобов'язати відповідача подати до суду першої інстанції звіт про стан виконання рішення суду не пізніше, ніж через один календарний місяць від дати набуття цим рішенням чинності.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.26 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 р ., задовольняючи вимоги про оплату праці, суди повинні в усіх випадках відповідно до ст. 217 Цивільного процесуального кодексу зазначати в рішенні про негайне його виконання в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць, а суди касаційної і наглядної інстанцій - не залишати без реагування виявлені при розгляді справ даної категорії факти порушення судами першої інстанції вимог цього закону.

Відповідно до діючої станом на дату прийняття рішення у справі редакції ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України) .

Згідно з ч.2 ст.430 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Слід зазначити, що вказаною статтею 430 ЦПК України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в цивільній справі, допустити негайне виконання рішень суду у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Тому суд приймає рішення допустити до негайного виконання вимог про стягнення суми заборгованості із заробітної плати та виплат, що прирівнюються до неї, в межах середньомісячного заробітку, а саме - допустити негайне виконання вимог про стягнення 1714,22 грн нарахованої та не виплаченої заробітної плати, що відповідає стягненню заробітної плати не більш як за один місяць.

Стосовно вимоги позивача призначити стягнення сум грошових коштів з відповідача у спосіб безготівкового банківського перерахування за наданими реквізитами карткового рахунку позивача, суд вважає за доцільне відмовити в її задоволенні, щоб не омежувати відповідача в інших можливих способах виконання рішення суду.

Відносно вимоги позивача зобов'язати відповідача подати до суду першої інстанції звіт про стан виконання рішення суду не пізніше, ніж через один календарний місяць від дати набуття цим рішенням чинності суд роз'яснює, що зобов'язання судом учасників цивільної справи подавати звіт до суду про стан виконання рішення суду не передбачено процесуальним законодавством. А тому в цій частині суд відмовляє позивачу.

Керуючись ст.ст. 9, 21, 32, 38, 47, 49, 56, 75, 81, 83, 94, 95, 103, 110, 115-117, 221, 233, 235, 238 КЗпП України, положеннями Закона України Про оплату праці , Закона України Про відпустки , Закона України Про індексацію грошових доходів населення , Закона України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , ст.ст. 43, 46, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 13, 18, 76-83, 89, 95, 211, 223, 258, 259, 263-265, 267, 280-283, 289, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс про стягнення сум - частково задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс (код ЄДРПОУ 31202656, юридична адреса 03148 м. Київ, вул. Василя Верховинця, 12) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1 , що проживає 61204 АДРЕСА_2 ) грошові кошти загальним розміром 175 065,39 грн (сто сімдесят п'ять тисяч шістдесят п'ять гривень 39 копійок), що складається з:

- 1 714,22 грн (одна тисяча сімсот чотирнадцять гривень 22 копійки) - сума нарахованої до виплати але не виплаченої заробітної плати за січень місяць 2017 року;

- 3 504,83 грн (три тисячі п'ятсот чотири гривні 83 копійки) - сума не виплаченої грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за час попередньої роботи в ТОВ Укргазтех (код ЄДРПОУ 30265715), яка була перерахована новому роботодавцеві під час переведення в ТОВ Укргазтехкомплекс (код ЄДРПОУ 31202656);

- 3 096,79 грн (три тисячі дев'яносто шість гривень 79 копійок) - сума ненарахованої до виплати та не виплаченої грошової компенсації за 25 невикористані календарні дні щорічної основної відпустки;

- 22 976,95 грн (двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість гривень 95 копійок) - сума ненарахованої до виплати та не виплаченої заробітної плати пропорційно до фактично відпрацьованого часу за період роботи з 01.09.2014 року до 31.12.2015 року включно;

- 20 991,57 грн (двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня 57 копійок) - загальна сума грошевих коштів компенсації втрати частини заробітної плати та прирівняних до неї законом виплат у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, що включає в себе: 13 074,49 грн - суму компенсації втрати частини нарахованої та фактично вже виплаченої з порушенням строків заробітної плати за період роботи з лютого місяця 2014 року по грудень місяць 2016 року; 433,70 грн - суму компенсації втрати частини нарахованої але не виплаченої заробітної плати за січень місяць 2017 року; 5 813,17 грн - суму компенсації втрати частини не нарахованої та не виплаченої частки заробітної плати пропорційно до фактично відпрацьованого часу за період роботи з 01.09.2014 року по 31.12.2015 року включно; 886,72 грн - суму компенсації втрати частини нарахованої але не виплаченої компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за час попередньої роботи в ТОВ Укргазтех , яка була перерахована новому роботодавцеві під час переведення в ТОВ Укргазтехкомплекс ; 783,49 грн - суму компенсації втрати частини не нарахованої та не виплаченої компенсації за 25 невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за увесь час роботи в ТОВ Укргазтехкомплекс ;

- 109626,00 грн (сто дев'ять тисяч шістьсот двадцять шість гривень 00 копійок) - сума середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати після звільнення до дати фактичного проведення повного розрахунку включно (станом на дату винесення рішення в цій справі 28.03.2019 року);

- 13 155,03 грн (тринадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень 03 копійки) - сума вихідної допомоги у зв'язку з припиненням трудового договору на підставі до ч.3 ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс (код ЄДРПОУ 31202656) на користь держави суму судового збору в розмірі 704,00 грн (сімсот чотири гривні 00 коійок).

Допустити негайне виконання вимог про стягнення 1714,22 грн нарахованої та не виплаченої заробітної плати, що відповідає стягненню заробітної плати не більш як за один місяць.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня йому вручення повного заочного рішення суду.

Позивач, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - відповідач , мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Харківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України , не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 08.04.2019 року.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua .

Суддя: Омельченко К.О.