Постанова

від 17.04.2019 по справі 219/1120/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 219/1120/19 Номер провадження 22-ц/804/1107/19

Суддя-доповідач ОСОБА_1П

Головуючий у 1 інстанції Медінцева Н.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі:

Головуючого Никифоряка Л.П.

Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ілюс до ОСОБА_2, за участі третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю Красносільське про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2019 року про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

В позові пред'явленому до суду 05 лютого 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Ілюс /надалі Товариство/ просить суд стягнути з поручителя ОСОБА_2 3 % річних в розмірі 475 511,39грн та інфляційні витрати в розмірі 2 297 356,97грн, що утворилися за період з 13 вересня 2016 року по 22 січня 2019 року.

Існування такої заборгованості Товариство пов'язувало із неналежним виконанням з боку позичальника Товариства з додатковою відповідальністю Красносільське зобов'язань взятих перед кредитором ОСОБА_3 акціонерним товариством ОСОБА_4 кредит на підставі кредитного договору від 06 січня 2012 року, яке було забезпечено поручителем ОСОБА_2 згідно договору від 06 січня 2012 року.

В обґрунтування позову Товариство посилалось на те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 30 серпня 2016 року вже було визначено суму заборгованості за кредитним договором від 06 січня 2012 року, керуючись якою Товариство, якому належить право вимоги на підставі договору відступлення права вимоги від 20 вересня 2018 року, вирахувало розмір 3 % річних та інфляційних витрат.

14 лютого 2019 року Товариство звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, у якому просило накласти арешт на: квартиру АДРЕСА_1, площею 45,50 м2, реєстраційний номер майна 3946289; житловий будинок 31 в провулку Свободи в селі Іванівське, Бахмутського району Донецької області, площею 47,5м2; та земельну ділянку кадастровий номером 1420985500:01:047:0040 площею 2,00 га розташовану на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, а також на інше рухоме майно та нерухоме майно, достатнє за вартістю для задоволення позову в сумі 2 772 868,36грн .

В заяві Товариство вказувало на те, що все зазначене майно належить на праві власності відповідачу та існує ймовірність відчуження майна.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2019 року заяву Товариства про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2, площею 45,50 м2, реєстраційний номер майна 3946289 та земельну ділянку кадастровий номером 1420985500:01:047:0040 площею 2,00 га розташовану на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, а також на інше рухоме майно та нерухоме майно, достатнє за вартістю для задоволення позову в сумі 2 772 868,36грн, в іншій частині заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування скарги заявник посилалась на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та прав відповідача як власника.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що не підтверджено належності вказаного в заяві майна відповідачу. Також не відповідає вимогам законодавства щодо співмірності положення зазначені в ухвалі згідно яких суд обмежився вказівкою про арешт належного ОСОБА_2 іншого рухомого майна та нерухомого майна, достатнього за вартістю для задоволення позову в сумі 2 772 868,36грн.

Інший довід зводився до того, що судом не враховано попереднього рішення господарського суду яким вже стягнуто з основного боржника ТДВ Красносільське всю суму боргу та рішення фактично виконане і відсутні підстави для повторного стягнення 3% річних та інфляційних витрат з поручителя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, за відсутності представника позивача який в письмовому клопотанні просив розглянути справу без нього та відмовити в задоволенні апеляційної скарги, також за відсутності третьої особи повідомленої про час та місце судового розгляду належним чином, переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/ суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

06 січня 2012 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством ОСОБА_4 кредит та Товариством з додатковою відповідальністю Красносільське , в особі директора ОСОБА_5 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії та Договір про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 29 квітня 2015 року /а.с. 76-80/.

Виконання зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії забезпечено порукою, згідно договору від 06 січня 2012 року (договору про внесення змін в договір поруки) поручителем виступила ОСОБА_5 /а.с. 81-87, 88-89/.

За наслідками розгляду спору між ОСОБА_3 акціонерним товариством ОСОБА_4 кредит та Товариством з додатковою відповідальністю Красносільське господарський суд Донецької області від 30 серпня 2016 року стягнув на користь Банку заборгованість за договором в загальному розмірі 5 053 460,00грн /а.с. 66-75/.

Згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 13 листопада 2017 року ОСОБА_3 акціонерне товариством ОСОБА_4 кредит відступило належні Банку в обсязі та на умовах, визначених договором права вимоги Банку до боржника за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 06 січня 2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Амбер /а.с. 53-54/.

За договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Амбер відступило визначені договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 06 січня 2012 року права вимоги ОСОБА_6 /а.с. 55-56/.

Та 20 вересня 2018 року ОСОБА_6 за договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги відступив визначені договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 06 січня 2012 року права вимоги Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Ілюс /а.с. 62-63/.

Земельна ділянка кадастровий номером 1420985500:01:047:0040 площею 2,00 га розташована на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області згідно договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2015 року передана орендодавцем ОСОБА_5 орендарю Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Ілюс /інформація з державного реєстру а.с.16/.

Квартира АДРЕСА_2, площею 45,50 м2, реєстраційний номер майна 3946289 станом на підставі договору дарування належить ОСОБА_5 /інформація з державного реєстру а.с. 16/.

Суд задовольнив заяву Товариства про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на квартиру та земельну ділянку, а також арешту на інше рухоме та нерухоме майно, достатнє за вартістю для задоволення позову в сумі 2 772 868,36грн, та відмовив в накладенні арешту на житловий будинок 31 в провулку Свободи в селі Іванівське, Бахмутського району Донецької області, площею 47,5м2 з підстав відсутності даних щодо власника будинку. Та умовою застосування таких заходів суд вважав що, майно з приводу якого йдеться в ухвалі суду належить відповідачу на праві власності та достатньо обґрунтованим є припущення з приводу того, що це майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або бути відчуженим.

Проте колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви Товариства про забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже наведеною нормою встановлена вимога про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись в суд із позовом Товариство посилалось на право вимоги до поручителя ОСОБА_2, яке куплене згідно договору відступлення права вимоги, та просило стягнути 3 % річних та інфляційні витрати через неналежне виконання основним боржник зобов'язань за кредитним договором. Товариство доводило в суді своє право на виплати зазначених сум за період з 13 вересня 2016 року по 22 січня 2019 року, з огляду на невиконання попередньо ухваленого рішення Господарського суду Донецької області від 30 серпня 2016 року про стягнення боргу з основного боржника.

Предмет спору визначений в позовній заяві дає підстави для висновку про те, що між сторонами дійсно виник спір, при цьому апеляційний суд виходить з того, що обґрунтованість позовних вимог, достатність наданих доказів та переконливість наведеного обґрунтування не можуть бути предметом перевірки суду під час вирішення питання про забезпечення позову та ці питання підлягають з'ясуванню під час вирішення спору по суті.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність вжиття заходу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належну відповідачу на праві власності квартиру та передану орендодавцем ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку, а також арешту іншого рухомого та нерухомого майна, достатнього за вартістю для задоволення позову в сумі 2 772 868,36грн посилався на існування обґрунтованого припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому наявність самого по собі позову про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, з огляду на те, що право власності ОСОБА_2 включає також вільне володіння та користування майном, в тому числі для власного проживання та шляхом передачі майна в оренду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову, не обґрунтовано чому проживання відповідача в належній їй на праві власності квартирі може призвести до невиконання чи неналежного виконання рішення суду, так само судом не обґрунтовано яким чином використання земельної ділянки призведе до імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття арешту.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Виходячи з вищенаведеного та з урахуванням того, що зміст поданої Товариством заяви про вжиття заходів забезпечення позову не містить належного обґрунтування, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви та арешт майна.

Також є помилковим висновок про співмірність розміру позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат вартості квартири та земельної ділянки, які арештовані, оскільки матеріали справи не містять відомостей стосовно ринкової вартості вказаного майна, з огляду на що судом також не вирішено питання щодо співмірності накладення арешту на все інше належне відповідачу рухоме та нерухоме майно.

Відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.

За таких обставин оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття такого заходу як арешт, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.

За змістом статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2019 року скасувати в частині вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ілюс про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, площею 45,50 м2, реєстраційний номер майна 3946289 та земельну ділянку кадастровий номером 1420985500:01:047:0040 площею 2,00 га розташовану на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області та інше рухоме і нерухоме майно, достатнє за вартістю для задоволення позову в сумі 2 772 868,36грн.

Відмовити в задоволені заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ілюс про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, площею 45,50 м2, реєстраційний номер майна 3946289 та земельну ділянку кадастровий номером 1420985500:01:047:0040 площею 2,00 га розташовану на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області та інше рухоме і нерухоме майно, достатнє за вартістю для задоволення позову в сумі 2 772 868,36грн.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: