Постанова

від 10.04.2019 по справі 1512/7926/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/891/19

Номер справи місцевого суду: 1512/7926/2012

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дрішлюка А.І.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Півнєві Д.С.,

за участю: позивача ОСОБА_3

та його представника - ОСОБА_4;

представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ліквідатора ОСОБА_7, в особі приватного акціонерного товариства Українська екологічна страхова компанія , Моторно (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - ліквідатора ОСОБА_8, в особі приватного акціонерного товариства Українська екологічна страхова компанія , про відшкодування шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ліквідатора ОСОБА_9 в особі ПрАТ Українська екологічна страхова компанія , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я, який в подальшому був ним уточнений та просив стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) матеріальну шкоду в розмірі 80 382,22 гривень (вісімдесят тисяч триста вісімдесят дві гривні 22 копійки) та моральну шкоду в розмірі 4019,11 гривень (чотири тисячі дев'ятнадцять гривень 11 копійок) та стягнути з ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 70 000 гривень.

Мотивуючи позовні вимоги тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 було спричинено ушкодження здоров'я і у зв'язку з цим позивач і звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Представником МТСБУ до суду були надані заперечення на позовну заяву ОСОБА_3, відповідно до яких відповідач зазначав, що не погоджується з позовними вимогами, оскільки процедура банкрутства ПАТ УЕСК не завершена, страхова компанія не визнана банкрутом, а отже позивач може мати претензії до ПАТ УЕСК .

Від представника ОСОБА_5 до суду надійшли заперечення на позовну заяву ОСОБА_3, згідно яким відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, оскільки позивач ОСОБА_3 знехтував правилами дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та перебігаючи дорогу у невстановленому для цього місці, чим порушив Правила дорожнього руху. При цьому, відповідач стверджував, що вини ОСОБА_5 у спричиненні шкоди взагалі немає.

Під час судового засідання ОСОБА_5 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи - ліквідатора ОСОБА_9 в особі ПрАТ Українська екологічна страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12 310 гривень.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовував тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 пошкодив його автомобіль та він витратив 12 310 гривень на його ремонт, які і просив стягнути з ОСОБА_3 в судовому порядку.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 зустрічний позов не визнав та просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 80 382,22 гривень та моральну шкоду у розмірі 4 019,11 гривень. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 гривень. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 у повному обсязі.

У апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього моральної шкоди та відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині, а також ухвали нове рішення, яким задовольнити вимоги його зустрічної позовної заяви, посилаючись на порушення норм права.

В апеляційній скарзі МТСБ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення по апеляційній скарзі ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_5А, та заперечення на апеляції позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_10, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2011 року, приблизно о 20:10 год., водій ОСОБА_5, керуючи особистим, технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись в темну пору доби на неосвітленій ділянці проїзної частини по Окружній дорозі зі сторони смт. Авангард в напрямку села ОСОБА_11 в районі електричної опори №208 по вул. Високовольтній, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в стані алкогольного сп'яніння переходив проїжджу частину дороги зліва направо по ходу руху автомобіля, в невстановленому для переході місці.

В результаті ДТП ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) №4234 від 09.11.2011 року.

При зверненні за медичною допомогою 11 лютого 2011 року у громадянина ОСОБА_3 були наявні наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, перелом лобової кістки, відкритий перелом великоберцової кістки правої голені у верхній та середній третині, відкритий перелом малоберцової кістки правої голені в середній третині, рвана рана голені, забійні рани лобової області.

Відповідно до висновку експерта №81 від 24.02.2015р., який проведений за ухвалою суду, у ОСОБА_3 вбачається професійна та загальна втрата працездатності в розмірі 50 відсотків.

У зв'язку з тілесними ушкодженнями, які отримав ОСОБА_3, він перебував на лікуванні в Комунальній установі Міська клінічна лікарня №11 з 01.02.2011р. по 17.03.2011р. та з 06.02.2012 р. по 27.03.2012 р. та йому призначалося лікування та виписувалися ліки, що підтверджується листом КУ №814 від 23.06.2014р. та виписками з медичних карток хворого №1452/155 та 1551/158.

23 січня 2012 року ОСОБА_3 була встановлена друга група інвалідності відповідно до довідки МСЕК №083897.

21 січня 2013 року ОСОБА_3 була встановлена третя група інвалідності відповідно до довідки МСЕК №965089.

По даному факту ДТП була порушена кримінальна справа у відношенні ОСОБА_5. Дана кримінальна справа була закрита 12 квітня 2012 року постановою про закриття кримінальної справи слідчим Кондращенко В.П. за відсутністю складу злочину.

Відповідно до абзацу 4 п. 4 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013р. Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК .

У постанові слідчого від 12 квтіня 2012 року про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 вказано, що, на думку слідчого, причиною вчинення ДТП є порушення вимог п. 4.7. та п. 4.14 Правил дорожнього руху самим потерпілим ОСОБА_3, який за межами населеного пункту на неосвітленій частині проїзної частини не впевнився у відсутності небезпеки для себе та інших учасників процесу, переходив проїжджу частину в невстановленому для переході місці у безпосередній близькості біля рухомого автомобіля.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, докази, надані сторонами, та дослідивши матеріали кримінальної справи, прийшов до вірного висновку про те, що такий висновок слідчого не в повній мірі відповідає обставинам справи.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 знаходився в стані алкогольного сп'яніння 1.8% етилового спирту в крові на час дорожньо-транспортної пригоди. Однак, в матеріалах кримінальної справи відсутні дані обов'язкового огляду водія ОСОБА_5 під час ДТП на стан алкогольного сп'яніння. Хоча, представник ОСОБА_5 і вказував на те, що огляд проводився, а матеріали кримінального провадження не містять такого огляду у зв'язку з тим, що вони є неповними, не скористався своїм правом, яке передбачене в ст. 60 ЦПК України (у редакції, яка дяла на момент розгляду справи), та не надав до суду будь-яких доказів проведення медичного огляду водія ОСОБА_5.

Суд першої інстанції вірно враховував вищенаведені обставини при визначення ступеня вини сторін дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

З урахуванням всіх фактичних обставин кримінальної справи та ступеня вини сторін у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити саме розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_5, а розмір матеріальної шкоди стягнути в повному обсязі.

Щодо тієї обставини, на яку посилається ОСОБА_5, а саме, що ОСОБА_3 знехтував правилами дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, коли переходив дорогу, суд першої інстанції зазначив, що це не є порушення Правил дорожнього руху.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково.

Посилання ОСОБА_5 в апеляційній скарзіна те, що рішення суду першої інстанції є незаконним й необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не було оглянуто матеріальни кримінальної справи у повному обсязі, не приймаються до уваги за таких підстав.

За змістом статей 10 та 60 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час розгляду справи), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач - ті обставини, на які він посилалася як на заперечення проти позову .

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи) передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 212 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, в порушення вказаних принципів цивільного процесу відповідач ОСОБА_5 не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаних письмових доказів та свідчень свідків, які надані у підтвердження обставин справи стороною позивача, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Крім того, під час розгляду справи Одеським апеляційним судом сторони не наполягали на витребуванні матеріалів кримінальної справи, погодившись на те, що доказів, які містяться в матеріалах справи, достатньо для вирішення спору по суті.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відмови у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, а саме: дата чеку (16 липня 2012 року) є датою звернення до продавця за видачею вказаного документу, а не датою купівлі, суд апеляційної інстанції зазначає, що видача чеку є підтвердженням вчинення договору купівлі-продажу у відповідності до норм чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що скло купувалося (16 липня 2012 року) вже після того, як воно було встановлене (12 червня 2012 року).

Щодо апеляційної скарги МТСБУ, яка обгрутована тим, що на даний час триває розгляд справи про банкрутство ПрАТ УЕСК і достаменно встановити факт достатності коштів ПрАТ УЕСК для виконання зобовязання можливо лише на підставі затвердженого ліквідаційного балансу ПрАТ УЕСК , то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказана правова норма вказує, що МТСБУ зобов'язано відшкодувати шкоду у випадку визнання страховика банкуртом у разі недостатності коштів та майна, а отже доводи апеляційної скарги є безпідставними та неспроможними.

Отже, суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та вірно виходив з того, що матеріалами справи об'єктивно та достовірно встановлено те, що позивачу за первісним позовом ОСОБА_3 завдана матеріальна та моральна шкода внаслідок вчинення ДТП ОСОБА_5 , а тому є законні підстави для задоволення частково позовних вимог.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28 жовтня 2010 року, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв'язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1) .

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та Моторно (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного ОСОБА_11.

Повне судове рішення складено: 16 квітня 2019 року.

Головуючий М.М. Драгомерецький

Судді: А.І. Дрішлюк

ОСОБА_2