Рішення

від 17.07.2007 по справі 39/133-07(32/341)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/133-07(32/341)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.07р.

Справа № 39/133-07(32/341)

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Фрегат", м. Харків 

до  Відкритого акціонерного товариства "Центральний ГЗК", м. Кривий Ріг 

про стягнення 68 775,16грн

Головуючий колегії  Ліпинський О.В.

Судді:                        Подобєд І.М.

     Широбокова Л.П.

Представники:

  від позивача: Толмачев М.І., ген. дир.

від відповідача: Смірний О.С., дов. № 10/01         

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача  суму 68755 грн. 16 коп., в тому числі 50775 грн. 16 коп. інфляційних нарахувань за період із 01.08.2002 по 01.08.2004, та 18000 грн. 00 коп.  проценти річні, нараховані за аналогічний період. Позовні вимоги, обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11-16.12.02 по справі № 8/587 щодо оплати простого векселя № 3218422845 в сумі 300 000 грн. 00 коп., в зв'язку з чим та у відповідності з діючим законодавством позивач нарахував інфляційні втрати та річні.

25.04.2007 року позивач збільшив розмір своїх позовних вимог, і просить суд додатково стягнути з відповідача інфляційні нарахування та три проценти річних за період із 02.08.2004 по 01.05.2007 в розмірі 128237 грн. 72 коп., де 103530 грн. 87 коп. інфляційні, 24706 грн. 85 коп. проценти.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в даному випадку з його боку не мало місце порушення строків виконання грошового зобов'язання, оскільки в зв'язку з порушенням відносно ВАТ „Центральний ГЗК” справи про банкрутство, своєчасність розрахунків останнього в межах справи про банкрутство, залежить від порядку черговості, встановленого Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Окрім того, заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та відсотків річних у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по оплаті  векселя на підставі ст. 625 ЦК України, не підлягають задоволенню, оскільки правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем носять вексельний характер, та регулюється  положеннями вексельного права, а ні загальними нормами цивільного законодавства.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 26.06.2007 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -             

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11-16.12.02 по справі № 8/587, залишеним в силі Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2003, з ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ТОВ “Флагман” було стягнуто 300 000 грн. 00 коп. заборгованості за простим векселем № 3218422845, емітованим відповідачем.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що  заборгованість в сумі 300 000 грн. відповідачем не сплачена, в зв'язку з чим, відповідно до  статті 625 Цивільного кодексу України останні зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.08.02 по 01.05.07, розмір яких згідно доданих розрахунків становить 154306 грн. 03 коп. інфляційні, 42706 грн. 85 коп. три проценти річних.

Відповідно до статті 214 Цивільного кодексу УРСР, статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу УРСР, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання грошового зобов'язання щодо оплати заборгованості за векселем в сумі 300 000 грн. 00 коп., в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та річних  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виконуючи вимоги Постанови Вищого господарського суду України від 17.01.2007 по справі № 32/341, колегія суддів звертає увагу на перебіг строку позовної давності для стягнення відсотків та річних у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання згідно уступленого права вимоги (цесії).

Відповідно до вимог ст. 264 ЦК України (ст. 79 ЦК УРСР) перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову до суду. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11-16.12.02 по справі № 8/587, залишеним в силі Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2003 відновлено строк позовної давності для стягнення заборгованості ВАТ „Центральний ГЗК” на користь ТОВ „Фрегат” за векселем  № 3218422845.

Таким чином після перериву строку позовної давності для стягнення заборгованості за векселем № 3218422845, викликаного пред'явлення позову по справі № 8/587, перебіг позовної давності почався з початку.

Позовна заява про стягнення з відповідача інфляційних збитків та трьох процентів річних за період із 01.08.2002 подана до суду 04.08.2004 року, що підтверджується календарним штемпелем поштового відділення  на конверті, в якому позовну заяву було направлено до суду (том. 1, а.с. 11), тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ст. 625 ЦК України, відхиляються судом, оскільки зобов'язання сплатити за векселем є грошовим зобов'язанням, яке відповідно до ст. 599 ЦК України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 264, 525, 526, 599, 625 ЦК України, ст. 79, 216 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -       

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (500066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрегат” (61103, м. Харків, вул. Дерев'янко, 4 к. 134, код ЄДРПОУ 30412541) 154306 грн. 03 коп. інфляційних нарахувань, 42706 грн. 85 коп. три проценти річних, 1970 грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з кожного, видати наказ.

Головуючий колегії

 О.В. Ліпинський

 Суддя                                                                                                                   І.М. Подобєд

 Суддя                                                                                                                   Л.П. Широбокова

Рішення підписано 16.07.07р.