Постанова

від 26.03.2019 по справі 911/1212/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2019 р. Справа№ 911/1212/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шкурат О.М., дов. № 649 від 26.12.18

від відповідача: Рижковська Ю.Є., дов. № 79 від 30.10.18

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

на рішення господарського суду Київської області від 27.12.2018 р. (повний текст складено 21.01.2019 р.)

у справі № 911/1212/18 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта"

про визнання недійсним статуту та припинення юридичної особи,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року публічне акціонерне товариство акціонерного банку "Укргазбанк" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" про визнання недійсним статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів 26.04.2016 р. (протокол № 25/2016), та припинення приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта".

Рішенням господарського суду Київської області від 27.12.2018 р. у справі № 911/1212/18 відмовлено у задоволенні позову.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено невідповідності положень статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта", затвердженого загальними зборами акціонерів 26.04.2016 р. (протокол № 25/2016), нормам Закону України "Про акціонерні товариства", у зв'язку з чим відмовлено у задоволені позовних вимогах про визнання статуту недійсним та, як похідної, про припинення приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта".

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач - публічне акціонерне товариство акціонерного банку "Укргазбанк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.12.2018 р. у справі № 911/1212/18 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що позовні вимоги про визнання недійсним статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів 26.04.2016 р. (протокол № 25/2016), та припинення приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта", з викладених в позові підстав, є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, вказуючи на те, що положення пунктів 5.21-5.27 чинної редакції статуту відповідача не відповідають вимогам статей 65-2 -65-5 Закону України "Про акціонерні товариства".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та призначено розгляд справи на 26.03.2019 р.

04.03.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 26.03.2019 р. представник позивача просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, АБ "Укргазбанк" станом на 30.05.2018 р. є акціонером приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка (ЄДРПОУ 23702532) та володіє акціями (іменні прості, бездокументарна форма) відповідача в кількості 130 001 шт. загальною номінальною вартістю 1 300 010,00 грн. з відповідною часткою у статутному капіталі товариства - 1,0484 % (а.с. 12 том 1).

Зі змісту статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" в редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів товариства, оформленим протоколом № 25/2016 від 26.04.2016 р. (далі - статут) (а.с. 122-132 том 1) вбачається, що статутний капітал (фонд) товариства становить 124 000 000,00 грн., який поділено на 12 400 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 грн. кожна (п. 4.1 статуту).

Згідно пункту 5.21 статуту особа (особи, що діють спільно), яка має намір придбати акції, що з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, за наслідками такого придбання становитимуть 10 і більше відсотків простих акцій товариства (далі - значний пакет акцій), зобов'язана не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання відповідного пакета акцій подати товариству письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його. Оприлюднення повідомлення здійснюється шляхом надання його Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку та опублікування в офіційному друкованому органі. Положення цього пункту 5.22 статуту не поширюються на осіб, які вже є власниками значного пакета акцій, з урахуванням кількості акцій, що належать їм та їх афілійованим особам.

За умовами пункту 5.22 статуту у повідомленні зазначаються кількість, тип та/або клас акцій товариства, що належать особі (кожній з осіб, що діють спільно) та кожній з її афілійованих осіб, а також кількість простих акцій товариства, які особа (особи, що діють спільно) має намір придбати.

Положеннями пункту 5.23 статуту визначено, що особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам (прямо або опосередковано), стала власником більш ніж 50 відсотків акцій товариства, протягом 20 днів з дати придбання зобов'язана запропонувати всім акціонерам придбати у них акції товариства. Зазначена особа (особи, що діють спільно) надсилає до товариства публічну безвідкличну пропозицію (оферту) для всіх акціонерів - власників акцій товариства про придбання акцій на адресу місцезнаходження товариства на ім'я Наглядової ради та повідомляє про це Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Наглядова рада зобов'язана надіслати зазначену письмову пропозицію кожному акціонеру відповідно до переліку акціонерів (реєстру власників іменних цінних паперів) товариства протягом 10 днів з моменту отримання відповідних документів від особи (осіб, що діють спільно), яка придбала контрольний пакет акцій товариства. Обов'язок особи, яка набула контрольний пакет акцій товариства, запропонувати всім акціонерам придбати у них прості акції товариства не поширюється на випадки набуття контрольного пакета в порядку спадкування або правонаступництва.

У відповідності до пункту 5.24 статуту пропозиція акціонерам про придбання належних їм акцій має містити дані про: особу (кожну з осіб, що діють спільно), яка придбала контрольний пакет акцій

товариства, та її афілійованих осіб - прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій товариства, належних кожній із зазначених осіб; запропоновану ціну придбання акцій та порядок її визначення; строк, протягом якого акціонери можуть повідомити про прийняття пропозиції: щодо придбання акцій; порядок оплати акцій, що придбаваються.

Строк, протягом якого акціонери можуть повідомити особу (осіб, що діють спільно), яка придбала контрольний пакет акцій, щодо прийняття пропозиції про придбання акцій становить 60 днів з дати надходження пропозиції. Ціна придбання акцій не може бути меншою за ринкову ціну, визначену відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (пункти 5.25, 5.26 статуту).

Згідно пункту 5.27 статуту, протягом 30 днів з дня закінчення зазначеного у пропозиції строку особа (особи, що діють спільно), яка придбала більш ніж 50 відсотків акцій товариства, повинна сплатити акціонерам, які прийняли пропозицію, вартість їхніх акцій виходячи із зазначеної у пропозиції ціни придбання, а акціонер, який прийняв пропозицію, повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття особою (особами, що діють спільно), яка придбала більш ніж 50 відсотків акцій товариства, права власності на його акції.

Пунктом 14.6 статуту зазначено, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість (правочин із заінтересованістю), приймається відповідним органом товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом правочину із заінтересованістю, перевищує сто мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Таке рішення може містити перелік умов проекту правочину, які можуть змінюватися за рішенням Правління під час вчинення правочину із заінтересованістю. У разі відсутності такого переліку умови правочину не можуть відрізнятися від умов проекту, наданого відповідно до частини четвертої цієї статті.

Також, пунктом 14.16 статуту товариства передбачено, що його положення щодо вчинення правочинів із заінтересованістю не застосовуються у разі: реалізації акціонерами переважного права при додатковій емісії акцій товариства; викупу товариством в акціонерів розміщених ним акцій відповідно до статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" та цього статуту; виділу та припинення товариства; надання посадовою особою органів товариства або акціонером, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, на безоплатній основі гарантії, поруки (у тому числі майнової поруки), застави або іпотеки особам, які надають товариству позику.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що положення пунктів 5.21-5.27 статуту товариства суперечать вимогам ст. 65 2 -65 5 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки у статуті не відображено порядок обов'язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, а також обов'язкового придбання особою (особами, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства, акцій на вимогу акціонерів. Окрім цього, за твердженням позивача, положення пунктів 14.6, 14.16 статуту не відповідають вимогам статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо правочину, в якому є заінтересованість, оскільки пункт 14.6 статуту містить інакший порядок визначення граничної суми правочину, ніж ч. 1 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", а пунктом 14.16 статуту не передбачено, що положення щодо правочину, в якому є заінтересованість, не застосовується у разі вчинення правочину за державними регульованими цінами та тарифами відповідно до вимог законодавства, так як це визначено у ч. 10 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства".

Також, за твердженнями позивача, положення статуту товариства не відображають та суперечать статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства", чим порушуються корпоративні права позивача, який є акціонером приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта", адже у зв'язку з вищевказаною невідповідністю відповідач всупереч вимог чинного законодавства може вчиняти правочини, щодо яких є заінтересованість, і як наслідок, може бути завдано збитків як товариству, так і його акціонерам.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено невідповідності положень статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта", затвердженого загальними зборами акціонерів 26.04.2016 р. (протокол № 25/2016), нормам Закону України "Про акціонерні товариства .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 Господарського процесуального кодексу України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення органу управління товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Отже, обов'язковою умовою визнання установчих документів недійсними є порушення, у зв'язку з їх прийняттям, прав та законних інтересів позивача.

Якщо за наслідками розгляду справи господарським судом не встановлено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку з невідповідністю змісту установчих документів закону або недотриманням закону під час їх прийняття, суд не має підстав для прийняття рішення про визнання установчих документів товариства або їх окремих положень недійсними.

Відповідно до п. 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції АТ або вступу до інших юридичних осіб. Тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права. Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.

В обґрунтування факту порушення своїх прав позивач зазначав, що він є одним із акціонером відповідача, про що свідчить довідка Депозитарної установи № 1068 від 30.05.2018 р. згідно якої позивач володіє акціями відповідача в кількості 130 001 шт., що складає 1,0484 % статутного капіталу товариства (а.с. 12 том 1), і затверджені загальними зборами акціонерів 26.04.2016 р., які оформлені протоколом № 25/2016, положення статуту відповідача суперечать законодавчим нормам.

За приписами ст. ст. 87, 88, 154 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Аналогічні вимоги щодо установчих документів суб'єкта господарювання унормовано статтями 57, 82 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про акціонерні товариства" установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про: повне та скорочене найменування товариства українською мовою; тип товариства; розмір статутного капіталу; розмір резервного капіталу у разі його формування; номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій; розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством; умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у разі розміщення привілейованих акцій; права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу у разі розміщення привілейованих акцій; наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації або відсутність такого права; порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; порядок скликання та проведення загальних зборів; компетенцію загальних зборів; спосіб повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та про зміни у порядку денному загальних зборів; склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; порядок внесення змін до статуту; порядок припинення товариства. Статутом акціонерного товариства не може бути передбачено надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень. Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

Пунктами 5.1, 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" визначено, що під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися пунктом 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України.

У пункті 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. зазначено, що відповідно до вимог ст.ст. 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 82 Господарського кодексу України, ст.ст. 4 , 37 , 51 , 65 , 67 , 76 Закону "Про господарські товариства", ст.ст. 27, 30 Закону "Про державну реєстрацію" суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися, зокрема, визначені статтями 88, 120, 134, 143, 151, 154 Цивільного кодексу України, статтями 57, 82 Господарського кодексу України, статтями 4 , 51 , 65 , 67 , 76 Закону України "Про господарські товариства", статтею 13 Закону України "Про акціонерні товариства". Якщо до прийняття судом рішення про визнання установчих документів недійсними їх було приведено у відповідність до закону, суд не має підстав для прийняття рішення про визнання установчих документів недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент звернення позивача до суду із позовом статут відповідача діяв в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" від 26.04.2016 р., оформленим протокол загальних зборів акціонерів № 25/2016 (далі - редакція від 26.04.2016 р.) та в процесі розгляду судом першої інстанції спору до статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" були внесені зміни шляхом викладення його у новій редакції, згідно з рішенням загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" від 20.07.2018 р., оформленим протокол загальних зборів акціонерів № 29/2018 від 20.07.2018 р. (далі - редакція від 20.07.2018 р.; а.с. 208-224 том 1).

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що до статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" в редакції від 26.04.2016 р. внесено усі законодавчо передбачені статтею 13 Закону України "Про акціонерні товариства" відомості, які визначені як обов'язкові, а тому доводи апелянта про невідповідність положень статуту вимогам цієї статті є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Посилання апелянта на невідповідність пунктів 5.21-5.27 статуту вимогам ст. ст. 65 2 -65 5 Закону України "Про акціонерні товариства" також є необґрунтованими та спростовується з огляду на наступне.

Станом на момент затвердження статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" в редакції від 26.04.2016 р. статтею 65 Закону України "Про акціонерні товариства" було визначено порядок придбання акцій товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій, який частково (не дослівно та не повністю) був викладений у п.п. 5.21-5.27 статуту товариства.

В подальшому, під час дії статуту товариства в редакції від 26.04.2016 р., Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" № 1983-VIII від 23.03.2017 р. статтю 65 Закону України "Про акціонерні товариства" викладено в новій редакції, а розділ XI Закону України "Про акціонерні товариства" доповнено статтями 65 1 -65 5 , якими унормовано: порядок придбання акцій публічного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій або значного контрольного пакета акцій; обов'язковий продаж акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій; обов'язкове придбання особою (особами, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства, акцій на вимогу акціонерів; наслідки недотримання вимог щодо виконання обов'язків власником контрольного пакета акцій, значного контрольного пакета акцій або домінуючого контрольного пакета акцій товариства; особливості придбання контрольного пакета акцій та домінуючого контрольного пакета акцій в приватних акціонерних товариствах.

Статутом приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" в редакції від 20.07.2018 р. положення стосовно придбання акцій товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій було змінено та, відповідно, пунктами 5.34-5.39 передбачено право акціонера вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних йому простих акцій, умови та порядок реалізації такого права.

Так, пунктом 5.40 статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" в редакції від 20.07.2018 р. передбачено, що у разі придбання особою (особами, що діють спільно) у порядку, визначеному Законом України "Про акціонерні товариства", домінуючого контрольного пакету (95 і більше відсотків) акцій товариства, порядок дій, права та обов'язки такої особи (осіб, що діють спільно), самого товариства, інших акціонерів товариства визначаються відповідно до законодавства.

У пункті 5.41 статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" в редакції від 20.07.2018 р., відповідно до ч. 1 статті 65 5 Закону України "Про акціонерні товариства", передбачено, що на товариство не поширюються вимоги статті 65 Закону України "Про акціонерні товариства".

При цьому, приписами статті 13 та приписами статей 65 2 -65 5 Закону України "Про акціонерні товариства" не передбачено обов'язкової дослівної наявності у статуті товариства положень статей 65 2 -65 5 Закону України "Про акціонерні товариства".

Слід також зазначити, що пунктом 2 перехідних та прикінцевих положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" № 1983-VIII від 23.03.2017 р. вказано, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 65 2 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Тобто акціонери та товариство надалі діють у відповідності до даних положень закону, при чому зобов'язань вносити ці положення закону в установчі документи товариств не виникло, а отже відсутність у статуті (в редакції від 26.04.2016 р.) положень, обов'язковість наявності у статуті яких не встановлена законодавством, зокрема частиною 2 статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства", не є порушенням, оскільки при виникненні відповідних обставин акціонери та товариство керуються положеннями закону, де врегульовані відповідні відносини.

Права акціонерів регулюються розділом 6 статуту від 26.04.2016 р., де окрім перерахованих у статуті прав та обов'язків акціонерів товариства, зокрема вказано, що акціонери мають інші права, передбачені законодавством (п. 6.6.7 статуту), а отже статут не обмежував акціонерів користуватися своїми правами, передбаченими законом.

З огляду на наведене, доводи апелянта про невідповідність положень статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" статтям 65 2 -65 5 Закону України "Про акціонерні товариства" є безпідставними.

Щодо доводів апелянта про невідповідність пунктів 14.6, 14.16 статуту вимогам ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" слід зазначити таке колегія суддів , також вважає їх необґрунтованими .

Відповідно до частини 1 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції від 17.06.2018 р.) рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), приймається відповідним органом акціонерного товариства згідно з цією статтею, якщо ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом правочину із заінтересованістю, перевищує 1 відсоток вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства. Статутом акціонерного товариства може бути встановлене нижче граничне значення, а також можуть встановлюватися додаткові випадки віднесення правочину до правочину із заінтересованістю. Таке рішення може містити перелік умов проекту правочину, які можуть змінюватися за рішенням виконавчого органу акціонерного товариства під час вчинення правочину із заінтересованістю. У разі відсутності такого переліку умови правочину не можуть відрізнятися від умов проекту, наданого відповідно до частини четвертої цієї статті.

Після прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, акціонерне товариство зобов'язане оприлюднити інформацію про таке рішення в передбаченому законом порядку. Вимоги цієї частини не застосовуються до приватного акціонерного товариства, якщо інше не встановлено його статутом. Положення цієї статті не застосовуються у разі: реалізації акціонерами переважного права відповідно до статті 27 цього Закону; викупу товариством в акціонерів розміщених ними акцій відповідно до статті 66 цього Закону; виділу та припинення акціонерного товариства; надання посадовою особою органів товариства або акціонером, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками голосуючих акцій товариства, на безоплатній основі гарантії, поруки (у тому числі майнової поруки), застави або іпотеки товариству або особам, які надають товариству позику; вчинення правочину за державними регульованими цінами та тарифами відповідно до вимог законодавства; вчинення банками правочинів, пов'язаних з наданням банківських та інших фінансових послуг, за умови дотримання положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (частина 10 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" в редакції від 17.06.2018 р.).

Разом з тим, пунктами 14.6, 14.16 статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" в редакції від 20.07.2018 р. передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість (правочин із заінтересованістю), приймається відповідним органом товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом правочину із заінтересованістю, перевищує порогове значення, визначене Законом України "Про акціонерні товариства". Таке рішення може містити перелік умов проекту правочину, які можуть змінюватися за рішенням правління під час вчинення правочину із заінтересованістю. У разі відсутності такого переліку умови правочину не можуть відрізнятися від умов проекту, наданого відповідно до частини четвертої цієї статті. Положення цього статуту щодо вчинення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю не застосовуються у випадках, визначених законодавством.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення статуту приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта", у тому числі пункти 14.6, 14.16, не суперечать вимогам ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", у той час як відсутність у статуті дослівного викладу приписів зазначеної норми права та лише наявність посилання на вказану норму в частині порядку врегулювання відповідних правовідносин не свідчить про невідповідність статуту вимогам законодавства.

Таким чином, позивачем не наведено підстав визнання статуту недійсним та не доведено, що його права, як акціонера приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта" порушені положеннями цього статуту, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання недійсним статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів 26.04.2016 р. (протокол № 25/2016) та про припинення приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова карта", заявлена позивачем як похідна вимога, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 27.12.2018 р. у справі № 911/1212/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення господарського суду Київської області від 27.12.2018 р. у справі № 911/1212/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 27.12.2018 р. у справі № 911/1212/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи № 911/1212/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.04.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко