Постанова

від 02.04.2019 по справі 910/2351/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р. Справа№ 910/2351/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання: Ярмак О.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова группа

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 (повне рішення складено 19.11.2018)

у справі № 910/2351/17 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова группа

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна

третя особа 1, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Юнісон Страхування

про стягнення 576076 грн. 08 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (далі - відповідач) про стягнення 576 076 грн. 08 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що позивачем внаслідок страхового випадку, на виконання умов договору страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015, укладеного між позивачем та третьою особою-1, було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 576 076,08 грн., а тому, враховуючи вимоги статей 924 , 934 , 993 , 1191 Цивільного кодексу України , статті 27 Закону України Про страхування та статті 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова группа

перейшло право вимоги відшкодування вказаних коштів за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №910/2351/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі №910/2351/17 скасовано, справу №910/2351/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу №910/2351/17 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 29.01.2018 вказав на те, що суду першої інстанції необхідно встановити, чи є Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор), в розумінні статей 618 , 932 Цивільного кодексу України та статті 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , а також умов договору експедиторських послуг №0116В від 01.01.2016, відповідальною особою у спірних правовідносинах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №910/2351/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор) є відповідальною особою у спірних правовідносинах, так як його відповідальність за збитки, завдані у зв'язку з втратою вантажу, передбачені як умовами договору №0116В від 01.01.2016, так і нормами законодавства.

При цьому, суд зазначив, що з урахуванням приписів статті 1194 ЦК України та статей 13 , 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність позивач має право на відшкодування виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 за рахунок страховика - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування , з можливістю подальшого стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитора) різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням. Проте, враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в межах розгляду даної справи у суду відсутні підстави надавати оцінку правомірності відмови страховика у виплаті страхового відшкодування за договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015, та в тому числі встановлювати суму (розмір) такого страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу у даній справі (зважаючи й на те, що ліміт відповідальності Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування становить 2000000 грн. 00 коп., а франшизи - 10000 грн. 00 коп., що повністю достатньо для компенсації понесених позивачем витрат), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна грошових коштів у розмірі 576076 грн. 08 коп. задоволенню не підлягають (у зв'язку з необґрунтованістю заявленої позивачем суми грошових коштів).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначає, що відповідач у встановленому законом порядку не довів належного виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 відповідальності щодо збереження ввіреного йому майна під час експедирування спірного вантажу, належними засобами доказування не спростував правомірності відмови Приватного акціонернеого товариства Страхова компанія Юнісон Страхування у виплаті страхового відшкодування за договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015, а тому відповідальною особою за завдані позивачеві збитки є саме відповідач.

Скражник стверджує, що нормами статті 26 Закону України Про страхування передбачена можливість оскарження відмови у виплаті страхового відшкодування саме страхувальником, ані будь якою іншою особою. Отже, на думку апелянта, обов'язок оскарження відмови у виплаті страхового відшкодування (доведення неправомірності відмови) ПрАТ Страхова компанія Юнісон Страхування (страховиком), покладено на ТОВ Вєста Україна (страхувальника).

Апелянт наголошує, що позовні вимоги до експедитора заявлені правомірно, тобто, саме Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор) має відшкодувати завдану шкоду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що, оскільки ні третя особа, ні позивач як страховик не відмовилися від права отримати страхове відшкодування за спірний вантаж, а відповідач звертався з заявами про відшкодування шкоди потерпілому до свого страховика ПрАТ Страхова компанія Юнісон Страхування , то стороною, яка порушила договір укладений на користь третьої особи, є не відповідач, а його страховик.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна звертає увагу, що місцевий господарський суд правильно вказав, що детальний розгляд причин відмови страховика виплатити страхове відшкодування потерпілому чи його страховику, позивачу у даній справі, виходить за межі повноважень суду, оскільки жодних вимог до страховика відповідача у даному провадженні позивачем не висувається. Позивач в процесі розгляду даної справи не звертався з позовною вимогою про відшкодування вартості втраченого вантажу до страховика відповідача, не відбулася заміна неналежного відповідача належним, страховик не був залучений в якості співвідповідача.

На думку відповідача, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач передусім набув право вимоги до страховика, як особи зобов'язаної відшкодувати збитки, а не до експедитора, відповідальність якого в силу приписів статті 1194 Цивільного кодексу України є субсидіарною.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою-1, третьою особою-2 та третьою особою-3 не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка учасників у судове засідання

28.01.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи-1.

У судове засідання представники третьої особи-2 та третьої особи-3 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України ).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України , статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, однак не скористались своїм правом участі в судовому засіданні.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.04.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 02.04.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.12.2015 між ПАТ Страхова компанія Українська страхова группа , (правонаступником якого є ПрАТ Страхова компанія "Українська страхова группа ) (страховик) та ПрАТ А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (страхувальник) укладений договір добровільного страхування вантажів № 40-0105-15-00011 (далі - договір добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015) (т. 1; а.с. 11-19), відповідно до умов якого предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим вантажем (будь-які товари та/або вироби, пов'язані із діяльністю страхувальника, та/або власністю, або, за страхування яких, страхувальник несе відповідальність, або отримує інструкції щодо їх страхування до початку перевезення.

Згідно з п. 5 договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 застрахованими перевезеннями є всі перевезення, щодо яких страхувальник має майновий інтерес, та/або за які несе відповідальність.

Страховим випадком є втрата, знищення або пошкодження застрахованого вантажу внаслідок подій, передбачених п. 3.1.1 Правил добровільного страхування вантажів та багажу "З відповідальністю про всі ризики" у відповідності до Institute Cargo Clauses (A) ICC 252 (1/182), включаючи проміжне зберігання вантажів на складах (п. 7 договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015).

Строк дії договору встановлений з 00 год. 00 хв. 01.01.2016 і діє до 24 год. 00 хв. 31.12.2016 (п. 9 договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015).

Приписами пункту 10 договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 страхове покриття встановлюється у відношенні кожного конкретного перевезення і починається з моменту початку навантаження вантажу в/на транспортний засіб в порту (місці) відправлення і закінчується після завершення розвантаження вантажу в порту (місці) призначення.

Згідно з пунктом 11 договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 страхова сума за договором страхування сторонами визначена у розмірі 712 554 000,00 грн.

Відповідно до п. 14.3 договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 у разі настання події, що має ознаки страхового випадку та страховик протягом 30 робочих днів після отримання від страхувальника документів, передбачених п. 14.2 договору, розглядає зазначені документи та приймає рішення про виплату страхового відшкодування шляхом складання страхового акту або про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що письмово повідомляє страхувальника. Страхове відшкодування виплачується протягом 3-х робочих днів після складання страховиком страхового акту про виплату страхового відшкодування.

Пунктом 17.3.1 договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 передбачено, що при втраті вантажу, або, якщо за висновком експерта, відбулось повне псування вантажу, то страхове відшкодування виплачується в розмірі вартості вантажу, що перевозився, за мінусом вартості вантажу, що залишився (уцілів). Із суми страхового відшкодування віднімається відповідна франшиза, передбачена додатком №1.

Також, суд першої інстанції встановив, що 01.01.2016 між Приватним акціонерним товариством А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (виконавець) укладено договір №0116В про надання послуг транспортного експедирування (далі - договір №0116В транспортного експедирування) (т. 1; а.с. 21-27).

Відповідно до п. 1.1 договору №0116В транспортного експедирування виконавець надає транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів замовника, які належать замовнику, або стосовно яких є заявка на перевезення від замовника, а замовник приймає та оплачує надані послуги.

Згідно з п. 1.2 договору №0116В транспортного експедирування виконавець зобов'язаний організувати та забезпечити належне, повне та своєчасне перевезення вантажів. Для здійснення зобов'язань згідно цього договору виконавець використовує автомобільний та інші види транспорту.

Виконавець надає послуги згідно з заявок на перевезення замовника (п. 1.3 договору експедиторських послуг).

Приписами пункту 1.5 договору №0116В транспортного експедирування передбачено, що виконавець має право для виконання заявки на перевезення здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені. При цьому, виконавець несе повну відповідальність перед замовником за збереження вантажу та за дії таких третіх осіб, включаючи, але не обмежуючись діями, що можуть призвести до матеріальних збитків.

Пунктом 5.2 договору №0116В транспортного експедирування визначено, що у випадку втрати або пошкодження продукції виконавець повинен довести та надати замовнику всі необхідні підтверджуючі документи про те, що дана втрата, нестача або пошкодження сталася не з вини виконавця, а з причин, які можна кваліфікувати як страховий випадок відповідно до договору страхування замовника. Тільки за таких умов замовник самостійно звертається за відшкодуванням до своєї страхової компанії. В разі отримання замовником відповідного відшкодування від страхової компанії, що покриває зазначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю щодо згаданих сум, окрім суми франшизи, яку виконавець має виплатити замовнику у повному обсязі. Сума франшизи становить 178138 грн. 50 коп. та може бути змінена відповідно до страхового договору замовника.

Сторони у пункті 5.3 договору №0116В транспортного експедирування визначили, що в разі, якщо виконавець не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталося не з його вини, виконавець має відшкодувати замовнику вартість втраченої або пошкодженої продукції у розмірі повної вартості втраченої або пошкодженої продукції, яка зазначена в товарно-супровідних документах на вантаж.

Відповідно до п. 5.5 договору №0116В транспортного експедирування виконавець повинен застрахувати свою відповідальність за даним договором.

Договір набирає чинності 01.01.2016 і діє до 31.01.2018 включно, а в частині невиконаних зобов'язань до повного їх виконання (п. 6.1 договору №0116В транспортного експедирування).

В свою чергу, 17.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор) укладено договір № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні (далі - договір №1 транспортно-експедиційних послуг) (т. 1; а.с. 101-109).

Відповідно до умов якого перевізник зобов'язується виконати перевезення вантажів за замовленням експедитора і надати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу; кожне замовлення на послуги за даним договором експедитор надаватиме перевізнику у письмовій формі.

Згідно з п. 2.2.1 договору №1 транспортно-експедиційних послуг конкретні умови перевезення - тип автомобіля, необхідний спосіб завантаження/розвантаження, вантажопідйомність, адреси та час завантаження/розвантаження, вид, найменування, маса, об'єм вантажу, кількість місць, вартість послуг по кожному перевезенню обумовлюються у заявці.

Сторони у пункті 6.15 договору №1 транспортно-експедиційних послуг встановили, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному у товарно-транспортних документах (CMR, ТТН).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 чи до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 договору №1 транспортно-експедиційних послуг).

18.03.2016 на виконання договору №0116В транспортного експедирування та заявки-доручення експедитора від 18.03.2016 № 2183 (відповідно до договору №1 транспортно-експедиційних послуг), водієм ТОВ Укртрофтранс ОСОБА_2 прийнято до перевезення тютюнові вироби (сигарети), у кількості 3421,200 тисяч штук у картонних коробках масою брутто 4,076 т на загальну суму 1832353,46 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 18.03.2016 № 91139334904, для транспортування їх за маршрутом: м. Прилуки (склад Товариства по вул. Незалежності, 21) - м. Первомайськ (склад зберігання вантажоодержувача - TOB ТК Мегаполіс-Україна по вул. Київська, 137), поданим під завантаження автомобілем марки Рено , державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_2, напівпричіп марки ПП д.н.з. НОМЕР_1.

22.03.2016 під час розвантаження автомобіля марки Рено , д.н.з. НОМЕР_2, на складі вантажоодержувача - TOB ТК Мегаполіс-Україна було виявлено пошкодження борта з правого боку напівпричепа та нестачу вантажу - сигарет у кількості 1699,6 тис. штук на загальну суму 932 353,08 грн., що підтверджується актом огляду від 22.03.2016 та відміткою в ТТН від 18.03.2016 про нестачу товару.

За вказаним фактом слідчим Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області 23.03.2016 порушено кримінальне провадження №12016150110000890 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 (таємне викрадення чужого майна) Кримінального кодексу України .

Суд першої інстанції встановив, що з матеріалів вказаного кримінального провадження вбачається, що водій ОСОБА_2, перебуваючи в м. Первомайську, заїхав на територію ТОВ ТК Мегаполіс-Україна за адресою: м. Первомайськ, вул. Київська, 137, де вранці наступного дня мав розвантажити товар - тютюнові вироби. Проте, вранці 22.03.2016 виявив крадіжку тютюнових виробів з напівпричепу свого автомобіля, внаслідок чого за телефоном звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до страхового акту №ДКЦВ-11469 від 15.08.2016, складеного Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група , розмір страхового відшкодування за договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 становить 576076 грн. 08 коп., на підставі якого та заяви страхувальника (Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки ) на виплату страхового відшкодування позивачем 15.08.2016 виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у сумі 576076 грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням №14804 від 15.08.2016.

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що 15.08.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (страховик) та Приватним акціонерним товариством А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (страхувальник) укладено додаткову угоду № 2 до договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 (т. 1; а.с. 20), в якій сторони зазначили, що за страховим випадком, що мав місце 22.03.2016 з вантажем, що належить страхувальнику, розмір нанесеного збитку складає 932353 грн. 08 коп.

У пункті 3 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що за обоюдною згодою розмір страхового відшкодування становить 576076 грн. 08 коп.

У зв'язку із здійсненням виплати страхового відшкодування, 17.08.2016 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна з вимогою №03/4935 компенсувати виплачену позивачем суму страхового відшкодування в розмірі 576 076,08 грн.

Проте, 30.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна листом №2265 повідомило позивача про те, що його відповідальність при здійсненні експедирування вантажів була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Юнісон Страхування відповідно до договору страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 №0703.000401.120, тому позивач має право звернутись до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування для задоволення своїх вимог.

Звертаючись з позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 576076 грн. 08 коп. (розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілій особі на підставі договору добровільного страхування) у зв'язку з тим, що відповідач як особа, відповідальна за заподіяний збиток, у добровільному порядку не відшкодував позивачу, до якого перейшло право вимоги після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 грошові кошти у сумі 576076 грн. 08 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор) є відповідальною особою у спірних правовідносинах, так як його відповідальність за збитки, завдані у зв'язку з втратою вантажу, передбачені, як умовами договору №0116В від 01.01.2016, так і нормами законодавства.

При цьому, суд зазначив, що з урахуванням приписів статті 1194 Цивільного кодексу України та статей 13 , 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність позивач має право на відшкодування виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 за рахунок страховика - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування , з можливістю подальшого стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитора) різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням. Проте, враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в межах розгляду даної справи у суду відсутні підстави надавати оцінку правомірності відмови страховика у виплаті страхового відшкодування за договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015, та в тому числі встановлювати суму (розмір) такого страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу у даній справі (зважаючи й на те, що ліміт відповідальності Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування становить 2000000 грн. 00 коп., а франшизи - 10000 грн. 00 коп., що повністю достатньо для компенсації понесених позивачем витрат), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна грошових коштів у розмірі 576076 грн. 08 коп. задоволенню не підлягають (у зв'язку з необґрунтованістю заявленої позивачем суми грошових коштів).

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України , здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України ).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2016 на виконання договору №0116В транспортного експедирування від 01.01.2016 та заявки-доручення експедитора від 18.03.2016 №2183 (відповідно до договору №1 від 17.02.2016), водієм ТОВ Укртрофтранс ОСОБА_2 було прийнято до перевезення тютюнові вироби (сигарети), у кількості 3421,200 тисяч штук у картонних коробках масою брутто 4,076 т на загальну суму 1832353,46 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 18.03.2016 № 91139334904, для транспортування їх за маршрутом: м. Прилуки (склад Товариства по вул. Незалежності, 21) - м. Первомайськ (склад зберігання вантажоодержувача - TOB ТК Мегаполіс-Україна по вул. Київська, 137), поданим під завантаження автомобілем марки Рено , державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_2, напівпричіп марки ПП д.н.з. НОМЕР_1.

22.03.2016 під час розвантаження автомобіля марки Рено , д.н.з. НОМЕР_2, на складі вантажоодержувача - TOB ТК Мегаполіс-Україна , було виявлено пошкодження борта з правого боку напівпричепа та нестачу вантажу - сигарет у кількості 1699,6 тис. штук на загальну суму 932353,08 грн., що підтверджується актом огляду від 22.03.2016 та відміткою в ТТН від 18.03.2016 про нестачу товару.

Майнові інтереси власника втраченого вантажу (Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки ) були застраховані Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група на підставі договору добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015.

Відповідно до страхового акту №ДКЦВ-11469 від 15.08.2016, складеного Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група , розмір страхового відшкодування за договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 становить 576076 грн. 08 коп., на підставі якого та заяви страхувальника (Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки ) на виплату страхового відшкодування позивачем 15.08.2016 виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у сумі 576076 грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням №14804 від 15.08.2016.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (частина 2 статті 512 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України ). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Отже, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.01.2016 між Приватним акціонерним товариством А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (виконавець) укладено договір №0116В про надання послуг транспортного експедирування, відповідно до умов якого виконавець надає транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів замовника, які належать замовнику, або стосовно яких є заявка на перевезення від замовника, а замовник приймає та оплачує надані послуги.

Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (стаття 932 Цивільного кодексу України ).

Згідно із частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Як вже було вказано вище, пунктом 1.5 договору №0116В транспортного експедирування передбачено, що виконавець має право для виконання заявки на перевезення здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені. При цьому, виконавець несе повну відповідальність перед замовником за збереження вантажу та за дії таких третіх осіб, включаючи, але не обмежуючись діями, що можуть призвести до матеріальних збитків.

Так, статтею 934 Цивільного кодексу України встановлено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу .

Отже, відповідно до норм законодавства та умов договору №0116В транспортного експедирування, саме Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор) є особою, відповідальною за збитки, завдані власнику вантажу у зв'язку з втратою вантажу.

При цьому, 17.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор) укладено договір №1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується виконати перевезення вантажів за замовленням експедитора і надати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу; кожне замовлення на послуги за даним договором експедитор надаватиме перевізнику у письмовій формі.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Крім того, сторони у пункті 6.15 договору №1 транспортно-експедиційних послуг від 17.02.2016 встановили, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному у товарно-транспортних документах (CMR, ТТН).

Отже, з огляду на вказане вище, перевізник також є особою, відповідальною за збитки, завдані власнику вантажу у зв'язку з його втратою.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України ).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 у справі №910/20757/16, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс до Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна про стягнення вартості наданих послуг з перевезення в розмірі 51653,15 грн., задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс збитків (у вигляді франшизи) у розмірі 178138,50 грн.

Вказаним рішенням був встановлений факт невиконання ТОВ Укртрофтранс своїх обов'язків щодо збереження вантажу за договором №1 транспортно-експедиційних послуг від 17.02.2016, в результаті чого ТОВ Укртрофтранс допустило втрату товару Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки у сумі 932353,08 грн., а також те, що втрата вантажу сталась не з вини експедитора, а з вини ТОВ Укртрофтранс , тому особою, відповідальною за завдані збитки під час перевезення товару Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки (ТТН від 18.03.2016), є саме Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс (перевізник).

Проте, суд першої інстанції правильно зазначив, що встановлення судом у справі №910/20757/16 факту відсутності вини експедитора щодо втрати вантажу, та встановлення вини саме перевізника, не позбавляє позивача права пред'явити свої вимоги до експедитора (Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна ), оскільки норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України Про страхування врегульовують питання щодо права особи, яка відшкодувала збитки, звернення саме до відповідальної особи або до винної особи, яка завдала такі збитки, а в даній справі позивач відповідно до норм закону та умов договору №0116В транспортного експедирування від 01.01.2016 набув права звернення саме до відповідальної особи за завдані збитки, якою є Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор).

Статтею 618 Цивільного кодексу України визначено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 Цивільного кодексу України), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Отже, статтями 618 , 932 Цивільного кодексу України , статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та умовами договору №0116В транспортного експедирування від 01.01.2016 передбачено відповідальність саме експедитора (відповідача) за збереження вантажу та за дії третіх осіб, які залучені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за свої дії.

При цьому, вказані норми права передбачають право особи на відшкодування виплаченого страхового відшкодування та не встановлюють обов'язку звернення до конкретної відповідальної особи, якщо у правовідносинах, які виникли відповідальних осіб є декілька (в даному випадку відповідальними особами є як експедитор, так і перевізник).

Тобто, позивач має право на свій розсуд визначити хто із відповідальних осіб є відповідачем у справі.

Так, в даному випадку, позивач на власний розсуд визначає відповідальною особою (відповідачем у справі) саме експедитора (Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна ), а не перевізника (Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрофтранс ).

При цьому, як було вищезазначено, строни у пункті 5.2 договору №0116В транспортного експедирування від 01.01.2016 передбачили у випадку втрати або пошкодження продукції виконавець повинен довести та надати замовнику всі необхідні підтверджуючі документи про те, що дана втрата, нестача або пошкодження сталася не з вини виконавця, а з причин, які можна кваліфікувати як страховий випадок відповідно до договору страхування замовника. Тільки за таких умов замовник самостійно звертається за відшкодуванням до своєї страхової компанії. В разі отримання замовником відповідного відшкодування від страхової компанії, що покриває зазначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю щодо згаданих сум, окрім суми франшизи, яку виконавець має виплатити замовнику у повному обсязі. Сума франшизи становить 178138 грн. 50 коп. та може бути змінена відповідно до страхового договору замовника.

Пунктом 5.3 договору №0116В транспортного експедирування від 01.01.2016 визначено, що в разі, якщо виконавець не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталося не з його вини, виконавець має відшкодувати замовнику вартість втраченої або пошкодженої продукції у розмірі повної вартості втраченої або пошкодженої продукції, яка зазначена в товарно-супровідних документах на вантаж.

Так, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення відповідача (експедитора) до Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки з необхідними підтверджуючими документами про те, що втрата вантажу сталась не з вини експедитора (відповідача).

При цьому, наявність пункту договору про звільнення сторони у договорі від відповідальності за результатом вчинення нею певних дій не свідчить, що особа, яка не здійснила покладений на неї договором обов'язок повинна бути звільнена від відповідальності, за дії вчинені іншою стороною, які передбачені законодавством та договором для отримання страхового відшкодування. Тобто, захистила своє порушене право у відповідності до норм чинного законодавства.

Таким чином, Господарський суд міста Києва дійшов правильного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор) є відповідальною особою у спірних правовідносинах, так як його відповідальність за збитки, завдані у зв'язку з втратою вантажу, передбачені як умовами договору №0116В транспортного експедирування від 01.01.2016, так і нормами законодавства.

Відповідно до статті 13 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.

Згідно із п. 5.5 договору №0116В транспортного експедирування від 01.01.2016 виконавець повинен застрахувати свою відповідальність за даним договором.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2015 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Юнісон Страхування (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (страхувальник) укладено договір №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора (далі - договір №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015) (т. 1; а.с. 116-121).

Відповідно до п. 1.1 предметом цього договору є майновий інтерес, пов'язаний з цивільною відповідальністю страхувальника при здійснення ним експедирування вантажів на умовах нормативних актів.

Згідно з п. 1.3 договору №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 вигодонабувачами за цим договором є особи, що мають право на одержання страхового відшкодування відповідно до чинного законодавства України.

Страховим ризиком є відповідальність за загибель та/або пошкодження вантажу, відповідальність за втрату вантажу; страхова сума на один страховий випадок - 2000000 грн. 00 коп., безумовна франшизи - 10000 грн. 00 коп. (п. 2.1 договору №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015).

Пунктом 2.6 договору №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 передбачено, що строк його дії встановлено з 11.11.2015 до 10.11.2016. В період дії цього договору стосовно кожного перевезення цей договір діє з моменту приймання перевізником, з яким страхувальник укладає договір на перевезення, вантажу для перевезення до моменту передачі вантажу уповноваженому одержувачу вантажу.

Сторони у пункті 4.1 договору №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 визначили, що величина страхового відшкодування визначається на підставі рішення суду або претензії третьої особи, виходячи із суми збитку, відповідальним за який є страхувальник.

Таким чином, станом на дату настання страхового випадку за договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015, відповідальність експедитора (відповідача) була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Юнісон Страхування за договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з втратою вантажу, відповідач звернувся з заявою про відшкодування збитку (вх. № 195 від 24.03.2016) до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування за договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 (т. 1; а.с. 122-123).

Однак, 13.05.2016 листом вих № 10-242 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Юнісон Страхування (страховик) не визнав вказану подію страховим випадком та відмовив відповідачу у виплаті страхового відшкодування (т. 1; а.с. 124).

Крім того, позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування із регресною вимогою №03/4935 від 17.08.2016, в якій просив виплатити страхове відшкодування у розмірі 576076 грн. 08 коп.

Проте, 29.08.2016 листом вих.№10-582 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Юнісон Страхування повідомило позивача про те, що втрата вантажу 22.03.2016 не була визнана страховиком як страховий випадок, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вказаної регресної вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач у встановленому законом порядку не довів належного виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором добровільного страхування №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 відповідальності щодо збереження ввіреного йому майна під час експедирування спірного вантажу, належними засобами доказування не спростував правомірності відмови Приватного акціонернеого товариства Страхова компанія Юнісон Страхування у виплаті страхового відшкодування за договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015, а тому відповідальною особою за завдані позивачеві збитки є саме Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (відповідач).

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з статтею 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку (стаття 26 Закону України Про страхування ).

Таким чином, відмова Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Юнісон Страхування у виплаті страхового відшкодування за договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 може бути оскаржена у судовому порядку.

Тобто, нормами статті 26 Закону України Про страхування передбачено можливість оскарження відмови у виплаті страхового відшкодування саме страхувальником, а ні будь якою іншою особою.

Отже, в даному випадку, обов'язок оскарження відмови у виплаті страхового відшкодування (доведення неправомірності відмови) ПрАТ Страхова компанія Юнісон Страхування (страховиком), покладено на страхувальника - Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна .

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитора) заявлені правомірно.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор) є відповідальною особою у спірних правовідносинах, яке у встановленому порядку не довело належного виконання взятих на себе зобовязань за договором, тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова группа до Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна про стягнення 576076 грн. 08 коп. слід задовольнити повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу ( стаття 74 Господарського процесуального кодексу України ).

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/2351/17 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №910/2351/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №910/2351/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (04073, м. Київ, Московський проспект, 6, код 35322154) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (03038, м. Київ. вул. Івана Федорова, 32а, код 30859524) суму сплаченого страхового відшкодування в порядку зворотньої вимоги в розмірі 576 076 (п'ятсот сімдесят шість) грн. 08 коп., судовий збір у сумі 8641 (вісім тисяч шістсот сорок одна) грн. 14 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (04073, м. Київ, Московський проспект, 6, код 35322154) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (03038, м. Київ. вул. Івана Федорова, 32а, код 30859524) 12 961 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 71 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/2351/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 18.04.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

Т.І. Разіна