Ухвала

від 18.04.2019 по справі 922/6450/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"18" квітня 2019 р.           Справа №922/6450/15

Суддя Хачатрян В.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги позивача – Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, (вх.№1245Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2019 року по справі №922/6450/15,

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Харківська міська рада, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Олександр і », м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Господар 2015», м.Харків,

про спонукання до укладення договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександр і », в якому просив суд спонукати відповідача укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова в редакції, викладеній у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем, як замовником реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху по просп. П'ятдесятиріччя СРСР, 46 обов'язку, що передбачений статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2019 року у справі №922/6450/15 (повний текст складено 11.03.2019 року, суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено частково.

Вирішено спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Олександр і » укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради в редакції, яка викладена у резолютивній частині рішення.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Олександр і » на користь Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 609,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2019 року скасувати в частині часткового задоволення позову;

- прийняти нове судове рішення, яким позов Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити повністю;

- спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександр і » укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради у редакції наведеній в позовній заяві із зазначенням у резолютивній частині, що спірний договір є укладеним;

- судові витрати покласти на відповідача.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду з клопотанням, в якому просить поновити строк на подання апеляційної скарги, в якому зазначає, що у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, а повний текст отримано поштою 18.03.2019 року, що в силу приписів ст. 256 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість поновлення відповідного процесуального строку.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

Так, ст. 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній станом на момент подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що мінімальна заробітна плата на 1 січня 2015 року складає 1218,00 грн.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” (в редакції чинній станом на момент подання апеляційної скарги) судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Спір по даній справі є за своїм змістом немайновим, а отже і розмір судового збору необхідно розраховувати як за ставкою подання позовної заяви за немайновим спором. При цьому, слід звернути увагу на те, що при зверненні з позовною заявою до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір за ставкою немайнового спору та у вірному розмірі.

Так, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, яка містить вимогу немайнового характеру, сплатив судовий збір у розмірі 1218,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №325 від 18.11.2015 року.

Враховуючи характер вимог, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 1827,00 грн. (150 відсотків від 1218,00 грн. - ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви). При цьому, матеріали апеляційної скарги, зокрема, прохальна частина свідчать, що апелянт оскаржує рішення в повному обсязі.

Проте, апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів про сплату судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Разом з тим, скаржник надав клопотання, в якому просить суд, відстрочити сплату судового збору у даній справі до прийняття судового рішення.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

З огляду на викладене, підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 цього Закону, є врахування ним майнового стану сторін та лише за наявності умов визначених у частині 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Суд вказує, що особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проте, апелянтом не доведено наявність передбачених чинним законодавством умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення сплати судового збору. Також апелянтом не надано доказів на підтвердження факту тяжкого майнового становища станом на дату подання апеляційної скарги.

Суд звертає увагу скаржника на те, що як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» [рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

Враховуючи, що скаржником не наведено обґрунтувань підстав відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2019 року у справі №922/6450/15, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, що виключає його задоволення.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, зокрема без доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга позивача – Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2019 року по справі №922/6450/15 підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, п.2 ч.3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач,-

УХВАЛИЛА:

1.          Апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2019 року по справі №922/6450/15 залишити без руху.

2.          Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3.          Повідомити апелянта, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.

4.          Роз'яснити заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.С. Хачатрян