Рішення

від 08.04.2019 по справі 914/2334/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 Справа №914/2334/18

За позовом: Комунального підприємства Львівської обласної ради Нерухомість та майно , м. Львів,

до відповідача: Державного підприємства Всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво Каменяр , м. Львів,

про : стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Лащ Х.Л.

Представники учасників процесу:

позивача: ОСОБА_1 - представник згідно довіреності,

відповідача: ОСОБА_2 - директор.

Представникам сторін, що з'явились в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2334/18 за позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради Нерухомість та майно до Державного підприємства Всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво Каменяр про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Ухвалою суду від 22.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.01.2019 р. Ухвалою суду від 14.01.2019 р. розгляд справи відкладено на 18.02.2019 р. Ухвалою від 18.02.2019 р. суд перейщов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/2334/18 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.03.2019 р.

Ухвалою суду від 11.03.2019 р. підготовче засідання закрито. Розгляд справи по суті призначено на 18.03.2019 р. В судовому засіданні 18.03.2019 р. оголошено перерву до 08.04.2019 р.

Позиція позивача .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов укладеного Договору про відшкодування витрат балансоутримувача (управителя) на утримання майна та надання комунальних послуг від 02.11.2018 р. №31/3-12, своєчасно та в повному обсязі неоплачено позивачу кошти за наданні послуги теплопостачання, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 83 315,29 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1 830,63 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 101,21 грн та пеню в розмірі 13 822,06 грн.

08.04.2019 р., представник позивача, через канцелярію суду, подав заяву, згідно якої повідомив, про сплату відповідачем пені, 3% річних та інфляційних, та зазначив, що сума заборгованості, згідно акту звіряння, станом на 18.03.2019 р. становить 72 816,16 грн.

Позиція відповідача .

В судовому засіданні 08.04.2019 р. представник відповідача визнав заборгованість в розмірі 72 816,16 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та майно", як балансоутримувач та Відповідач перебувають у договірних відносинах згідно Договору про відшкодування витрат балансоутримувача (управителя) на утримання майна та надання комунальних послуг від 02.11.2018 року №31/3-12 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.2. Договору відповідач відшкодовує позивачу витрати за фактично спожиті послуги.

Відповідно до п.2.4 Договору Відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати витрати балансоутримувача за надані послуги.

Згідно п. 2.3. Договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату до 20 числа місяця наступного на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач у січні-березні 2019 р. сплатив вартість отриманих послуг за договором № 31/3-12, який діяв на момент проведення платежів (підтверджується виписками по особовому рахунку в банку, що додаються до матеріалів справи).

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України, отримані платежі зараховуються в оплату процентів і неустойки, а після цього в оплату основної суми боргу. Відповідно до цього, після погашення процентів і неустойки, в оплату боргу Відповідача було зараховано 60322,07 гривень , що підтверджується Актом звіряння та не заперечується сторонами у справі.

Згідно підписаного та скріпленого печатками сторін Акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами у справі, за період з 01.01.2018 р. по 18.03.2019 р. заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.03.2019 р. становить 72 816,16 грн.

08.04.2019 р., представник позивача, через канцелярію суду, подав заяву, згідно якої повідомив, про сплату відповідачем пені, 3% річних та інфляційних, та зазначив, що сума заборгованості, згідно акту звіряння, станом на 18.03.2019 р. становить 72 816,16 грн.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу . Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України ).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Згідно підписаного та скріпленого печатками сторін Акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами у справі, за період з 01.01.2018 р. по 18.03.2019 р. заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.03.2019 р. становить 72 816,16 грн.

08.04.2019 р., представник позивача, через канцелярію суду, подав заяву, згідно якої повідомив, про сплату відповідачем пені, 3% річних та інфляційних, та зазначив, що сума заборгованості, згідно акту звіряння, станом на 18.03.2019 р. становить 72 816,16 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 72 816,16 заборгованості, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та обєктивного зясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Відповідно до ст.129 ГПК України , витрати на оплату судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 13 , 73 , 86 , 129 , 202 , 233 , 237 , 240, ГПК України , суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження в частині стягнення пені в розмірі 13 822,06, 3% річних в розмірі 1 830,63 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 101,21 грн закрити.

2. Позов задовольнити повністю.

3.Стягнути з Державного підприємства Всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво Каменяр (79000, вул. Підвальна, 3, м. Львів , ідентифікаційний код 02473895 ) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради Нерухомість та майно (79008, вул. Винниченка, 8, м. Львів, ідентифікаційний код 33358550 ) 72 816,16 грн заборгованості.

4. Стягнути з Державного підприємства Всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво Каменяр (79000, вул. Підвальна, 3, м. Львів , ідентифікаційний код 02473895 ) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради Нерухомість та майно (79008, вул. Винниченка, 8, м. Львів, ідентифікаційний код 33358550 ) 1 720,00 грн судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 17.04.2019.

Суддя Синчук М.М.