Рішення

від 09.04.2019 по справі 904/48/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019м. ДніпроСправа № 904/48/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е., за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТЕХНОМІНВЕСТ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 745 325,07 грн., з яких: борг у сумі 712 268,34 грн., 3% річних у сумі 12 352,00 грн., втрати від інфляції у сумі 20 704,73 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТЕХНОМІНВЕСТ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 745 325,07 грн., з яких: борг у сумі 712 268,34 грн., 3% річних у сумі 12 352,00 грн., втрати від інфляції у сумі 20 704,73 грн.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позовної заяви.

16.04.2018 позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідачу 70 % попередньої оплати у розмірі 7122,68 грн.(платіжне доручення №149 від 16.04.2018), відповідно до виставленого відповідачем рахунку №31 від 28.03.2018 за поставку труби розміром 920х10, згідно ДСТУ:10704-91, 1070676 в кількості 39,439 т, позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідачу 70 % попередньої оплати у розмірі 7122,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №149 від 16.04.2018.

За твердженням позивача 03.05.2018 відповідачем здійснено поставку товару, лише в кількості 8,160 тон, відповідно до сертифікату якості №0072, однак не у відповідності до технічних характеристик й вимог ДСТУ:10704-91, 1070676, як узгоджено між сторонами. Також позивач зазначає, що на момент поставки товару, решта частина товару взагалі була відсутня у наявності відповідача.

В зв'язку з невідповідністю поставленого товару вимогам, які узгоджені сторонами під час попередньої усної домовленості, а також відсутністю товару у повній кількості, даний товар позивачем не прийнято.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих. № 30/07 від 30.07.2018 з вимогою повернення грошових коштів. Вказану претензію отримано відповідачем - 04.04.2018, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 10-11). Однак вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідач в порушення досягнутої усної домовленості зобов'язання по поставці товару належним чином не виконав, внаслідок чого, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення коштів за непоставлений товар у розмірі 712 268,34 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач, відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу:

- 3 % річних у розмірі 12 352,00 грн. (за період з 03.05.2018 по 30.11.2018);

- втрати від інфляції у розмірі 20 704,73 грн.

За витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2019 справу № 904/48/19 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2019 вказана позовна заява залишена без руху, позивачем надано строк для усунення недоліків.

28.01.2019 на виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 19.02.2019; відповідачу запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся на адресу, зазначену в позовній заяві та зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 31). Письмових пояснень та жодного клопотання суду не надав.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, направлено ухвалу суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак відповідач у судове засідання свого представника не направив, жодних клопотань не надав.

Отже, зважаючи на зазначене вище, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Відзив на позов не надано.

У разі ненадання відзиву, заперечень, пояснень, відповіді на пояснення, клопотань, заяв, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 відкладено підготовче судове засідання на 12.03.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2019 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 09.04.2019.

В судовому засіданні, яке відбулося 09.04.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 09.04.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

28.03.2018 відповідачем виставлено рахунок на оплату № 31 на суму 1 017 526,20 грн. (арк. справи 8).

Платіжним дорученням № 149 від 16.04.2018 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 712 268,34 грн. (арк.справи 9).

В зв'язку з невідповідністю поставленого товару вимогам, які узгоджені сторонами під час попередньої усної домовленості, а також відсутністю товару у повній кількості, даний товар не прийнято позивачем. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих. № 30/07 від 30.07.2018 з вимогою повернення грошових коштів. Вказану претензію отримано відповідачем - 04.04.2018, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 10-11). Однак вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані зобов'язання з поставки товару, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 712 268,34 грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 12 352,00 грн. та втрат від інфляції у сумі 20 704,73 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України, передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Натомість, стягнення з відповідача суми боргу, що становить попередню оплату за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за поставку товару.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 по справі № 910/5909/16, Верховного Суду України у постанові від 16.09.2014 по справі №921/266/13-г/7, позицією Вищого господарського суду України у постановах від 15.12.2016 по справі № 911/345/16, від 14.08.2017 по справі №910/20767/16 в якій роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За таких обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 12 352,00 грн. та втрат від інфляції у сумі 20 704,73 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП" (03038, місто Київ, вулиця Протасів Яр, будинок 8, офіс 126; код ЄДРПОУ 39339821) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТЕХНОМІНВЕСТ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Терешкіна, будинок 23; код ЄДРПОУ 41625064) про стягнення заборгованості у розмірі 745 325,07 грн., з яких: борг у сумі 712 268,34 грн., 3% річних у сумі 12 352,00 грн., втрати від інфляції у сумі 20 704,73 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТЕХНОМІНВЕСТ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Терешкіна, будинок 23; код ЄДРПОУ 41625064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП" (03038, місто Київ, вулиця Протасів Яр, будинок 8, офіс 126; код ЄДРПОУ 39339821) борг у сумі 712 268,34 грн. (сімсот дванадцять тисяч двісті шістдесят вісім грн. 34 коп.), витрати по сплаті судового збору в сумі 10 684,02 грн. (десять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 02 коп).

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП" (03038, місто Київ, вулиця Протасів Яр, будинок 8, офіс 126; код ЄДРПОУ 39339821).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК ТЕХНОМІНВЕСТ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Терешкіна, будинок 23; код ЄДРПОУ 41625064).

Повний текст рішення складено - 19.04.2019.

Суддя Н.Е. Петренко