Рішення

від 09.04.2019 по справі 909/1081/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1081/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинабудпостач"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Болехівський ЗБМ"

про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 522544 грн 95 к.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_3,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський ЗБМ": ОСОБА_4

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинабудпостач" із позовною заявою до Приватного підприємства "Прикарпаттяобленерго" про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 393009 грн 09 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

17.12.2018 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання по справі (ухвала від 17.12.2018).

15.01.2019 відповідач подав відзив на позов вх.№639/19 та заяву про застосування строку позовної давності вх.№646/19, які суд прийняв до розгляду.

16.01.2019 суд постановив залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Болехівський ЗБМ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкласти підготовче засідання у справі на 04.02.2019 (ухвала від 16.01.2019). Суд зазначає, що під час виготовлення ухвали суду від 16.01.2019 зазначений невірний код третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, проте в судових засіданнях, суд з"ясував, що залучене судом до участі у розгляді справи ТОВ "Болехівський ЗБМ" (код 05467145) є стороною спірних правовідносин.

30.01.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№1571/19) та заява про збільшення позовних вимог (вх.№1941/19). У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№1887/19), які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

04.02.2019 суд продовжив підготовче провадження до 17.03.2019 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 28.02.2019 (ухвала від 04.02.2019).

15.02.2019 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив вх.№2750/19, яке суд приєднав до матеріалів справи.

25.02.2019 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Болехівський ЗБМ" подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог вх.№3240/19 та заяву про застосування строку позовної давності вх.№3237/19, які суд приєднав до матеріалів справи.

В судовому засіданні 28.02.2019 представник позивача підтримав подану 30.01.2019 заяву про збільшення позовних вимог вх.№1941/19 та просив суд її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи проти поданої заяви заперечили та просили суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд прийняв її до розгляду, тому позовними вимогами є стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 522544 грн 95 к.

28.02.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 20.03.2019, в якому оголосив перерву до 09.04.2019.

09.04.2019 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують судові витрати позивача на правову допомогу вх.№6167/19.

В судовому засіданні 09.04.2019 представник відповідача зробила заяву про призначення розподілу судових витрат відповідача після ухвалення рішення суду, яку суд задоволив та призначив розгляд цього питання в судовому засіданні на 22.04.2019.

09.04.2019 в судовому засіданні суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права позивача у зв"язку із неповерненням відповідачем безпідставно набутих коштів. Позивач зазначив, що ТОВ "Долинабудпостач" перерахувало ПАТ "Прикарпаттяобленерго" 225400 грн 55 к. за спожиту ТОВ "Болехівський ЗБМ" електроенергію. У призначенні платежу у платіжних дорученнях позивач вказав "згідно договорів поруки", проте договори між позивачем та відповідачем так і не були укладені, що свідчить про відсутність будь-яких правовідносин між ТОВ "Долинабудпостач" та ПАТ "Прикарпаттяобленерго". Також на підставі ст.625 ЦК України, позивач просив стягнути 29649 грн 33 к. 3% річних та 267495 грн 07 к. інфляційних втрат за користування відповідачем грошовими коштами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення права позивачу стало відомо із дня отримання відповіді на відзив. Позивач ствердив, що строк виконання зобов"язання не встановлений сторонами, а тому перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред"явити вимогу про виконання зобов"язання; просив суд позов задовольнити.

Заперечення відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив що позивач добровільно, на підставі договору поруки перерахував кошти в рахунок погашення заборгованості за спожиту ТОВ "Болехівський ЗБМ" електроенергію. Вказав, що договори поруки у відповідача не збереглися у зв"язку із закінченням строку зберігання. В судовому засіданні 20.03.2019 представник відповідача вказав, що фактичні дії здійснені позивачем свідчать про прийняття відповідачем виконання зобов"язання, запропонованого за боржника іншою особою, згідно ч.1 ст.528 ЦК України, що виключає отримання коштів без достатніх правових підстав. Звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд у позові відмовити повністю.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Болехівський ЗБМ" проти позову заперечив, вказав на пропущений позивачем строк позовної давності, просив про його застосування та відмову у позові. Зазначив, що договори поруки між позивачем та ТОВ "Болехівський ЗБМ" укладалися, проте у нього примірники відсутні, так як всі передані позивачу.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога про стягнення безпідставно набутих коштів, трьох процентів за користування коштами та інфляційних втрат.

Позивач на підставі платіжних доручень:

- №249 від 27 червня 2014 року на суму 4228 грн 05 к.;

- №250 від 27 червня 2014 року на суму 1172 грн 50 к.;

- №333 від 31 липня 2014 року на суму 4000 грн 00 к.;

- №367 від 29 серпня 2014 року на суму 85000 грн 00 к.;

- №417 від 18 вересня 2014 року на суму 41000 грн 00 к.;

- №464 від 03 жовтня 2014 року на суму 90000 грн 00 к. перерахував відповідачу 225400 грн 55 к. із призначенням платежу: за електроенергію за ТОВ "Болехівський ЗБМ" згідно договорів поруки б/н від 27.06.14, від 31.07.14 , від 31.09.14 та згідно рахунків №16/3 та №16/1.

31.07.17 позивач звернувся із вимогою №01/31-07 до відповідача про повернення коштів. У відповідь №023/490 від 31.08.17 відповідач зазначив про безпідставність заявленої вимоги, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

На заперечення позовних вимог відповідач подав суду Договір №16 на постачання електричної енергії від 30.11.10, укладений між ВАТ"Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Долинський РЕМ" та ТОВ "Болехівський ЗБМ"; Акт на вилучення та знищення документів №2 від 10.05.18 із Реєстром документів, які підлягають знищенню.

Дослідивши подані відповідачем докази, суд зазначає, що правовідносини із постачання електричної енергії виникли між ВАТ"Прикарпаттяобленерго" та ТОВ "Болехівський ЗБМ", а із Акта на вилучення та знищення документів не вбачається що окрім інших знищені договори поруки, які слугували підставою оплати. Отже, матеріалами справи не підтверджується наявність будь-яких документальних доказів існування договору про забезпечення виконання зобов"язання по оплаті використаної електроенергії.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частин першої, другої ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частини першої ст. 177 ЦК України, частини першої ст. 202 ЦК України, частини першої ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Щодо строку позовної давності.

Доводи позивача про те, що про порушення права він довідався з відповіді на претензію, а також посилання на ч.5 ст.261 ЦК України, згідно якої за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, суд розцінює критично з огляду на таке.

Правилом ст.256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому, початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов'язується як з об'єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб'єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Таким чином, виникнення права на позов пов'язане не з моментом порушення цивільного права суб'єкта, що його реалізує, а з моментом, коли він довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб'єктивні та об'єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено, наявність права на захист інтересів (обсяг повноважень, у тому числі процесуальних, для захисту права).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права з моменту проведення останнього платежу і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позовна давність є самостійним інститутом цивільного права, що може бути застосована до вимог зі спорів, що виникають у цивільних та господарських відносинах. Тобто, можливість її застосування підлягає дослідженню в кожному окремому випадку та при наявності певних підстав, позовна давність може бути застосована до всіх правовідносин, крім визначених законом.

Захисту потенційних відповідачів від несправедливого притягнення до відповідальності сприяють і встановлені в статті 3 Цивільного кодексу України такі загальні засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до цих принципів, якщо судом буде встановлено, що позивачу було відомо, або за обставинами справи він мав можливість раніше довідатися про особу порушника своїх прав, але не зробив цього через власне недбальство чи з причини зловживання своїм правом на позов, то за таких обставин суд повинен стати на бік відповідача. До такого висновку наштовхують положення частини третьої статті 16 та частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких суд може відмовити у захисті порушеного права особи у разі зловживання нею своїм правом, що є недобросовісною поведінкою такої особи. У системному взаємозв'язку це правило узгоджується з частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України, згідно з якими сплив позовної давності без поважних причин на її пропущення є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із матеріалів справи не вбачається наявності поважних причин для пропуску позовної давності, оскільки позивач будучи суб"єктом господарювання зобов"язаний дотримуватись норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , яким визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Отже, суд приходить до висновку, що позивач не міг не знати про порушення свого права ще у 2014 звітному році, оскільки останній платіжний документ, яким підтверджується безпідставне перерахування коштів позивачем датований - 03.10.2014.

Тобто, право вимоги щодо повернення безпідставно отриманих кошів на думку суду слід рахувати на наступний день від вказаної дати, а саме - з 04.10.2014.

Позов до суду позивач подав 11.12.2018. При цьому, трирічний строк позовної давності на звернення з таким позовом закінчився 04.10.2017.

За вказаних обставин позивач з моменту проведення платежів за відсутності договору поруки знав про наявність цих обставин, адже вказаних договорів, в яких він мав виступити поручителем не уклав та не підписав, тому визначальним є саме момент, коли позивач довідався про порушення свого права.

Пред"явлення претензії не перериває строку позовної давності, оскільки відповідач не вчинив дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку та у відповіді на претензію заперечив безпідставність отримання цих коштів.

З наведеного суд робить висновок, що відповідачем правомірно заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволені позову.

Висновки суду.

З системного аналізу викладеного вище законодавства та матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Долинабудпостач" та ПАТ "Прикарпаттяобленерго" не існувало будь-яких підтверджених документальними доказами правовідносин, які б передбачали необхідність перерахування коштів; відповідач зобов"язаний був повернути безпідставно отримані кошти одразу після їх отримання без належної правової підстави, а тому у позивача було право на повернення безпідставно перерахованих коштів в сумі 225400 грн 55 к., яким він в межах строку позовної давності не скористався.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення коштів, хоча і є обґрунтованими та доведеними, проте не належать до задоволення в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо стягнення 29649 грн 33 к. - 3 % за користування коштами та 267495 грн 07 к. - інфляційних втрат, суд враховуючи положення ст.266 ЦК України, відповідно до якої, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначає, що оскільки стягнення 3 % за користування коштами та інфляційних втрат є похідними від вимог про стягнення безпідставно набутих коштів в задоволенні яких суд відмовив, у зв'язку із спливом позовної давності, то у задоволенні позовних вимог у цій частині також належить відмовити.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 7838 грн 18 к, що підтверджується платіжними дорученнями від 05 грудня 2018 року № 481 та від 09 січня 2019 року №552, а також 16000 грн витрат на правову допомогу, що підтверджується банківськими виписками від 21.05.2018 та 04.04.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховуючи відмову у задоволенні позову, судовий збір в сумі 7838 грн 18 к. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн покладає на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинабудпостач", вул. 8 Березня, буд.35,м.Долина,Долинський район, Івано-Франківська область,77503 (код 38609477) до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул.Індустріальна, буд. 34,м. Івано-Франківськ,76014 (код 25683342) про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 522544 грн 95 к. відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Розгляд питання по розподілу судових витрат відповідача призначити на 22.04.2019 о 10:00 год. (Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76000; корпус 1, зал судових засідань №19).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду в строк, передбачений Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.04.2019

Суддя Т. В. Максимів