Ухвала

від 16.04.2019 по справі 522/10964/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10964/17

Провадження № 4-с/522/139/19

УХВАЛА

19 квітня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі

головуючого судді - Домусчі Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державний виконавець Джміль Олександр Олександрович,

ВСТАНОВИВ:

До суду 16.11.2018 року надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державний виконавець Джміль Олександр Олександрович.

Ухвалою суду від 22.11.2018 року скарга була залишена без руху та заявника було надано строк для усунення недоліків. 03.12.2018 року заявник недоліки усунула та надала до суду скаргу в новій редакції.

В обґрунтування поданого поданої скарги заявник зазначила, що Приморським районним судом м. Одеси 24.07.2018 року видано виконавчий лист по справі №522/10964/17 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання у твердій грошовій формі у розмірі 920,50 грн., щомісячно, починаючи стягнення із дати подачі позову, тобто 15.06.2017 року, і по ІНФОРМАЦІЯ_3 року (до досягнення донькою ОСОБА_4 . 3-х річного віку). У подальшому, постановою державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС ОМУЮ, Джмілем О.О., №ВП 57115892 від 06.09.2018 року було відкрито виконавче провадження. Між тим, вже 08.10.2018 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження. При цьому, постанова про закінчення провадження заявниці не надсилалась та про її існування заявнику стало відомо випадково, 07.11.2018 року, коли вона була на прийомі державного виконавця з приводу неотримання нею аліментів. За твердженням державного виконавця, ОСОБА_2 . фактично виконав рішення суду згідно з виданим виконавчим листом. Державний виконавець врахував надані боржником наступні банківські квитанції: від 23.06.2017 року на суму 5200 грн., від 31.07.2017 року на суму 5140 грн., від 01.09.2017 року на суму 1300 грн., від 02.10.2017 року на суму 1300 грн., від 06.11.2017 року на суму 1300 грн., від 06.10.2018 року на суму 500 грн.. Проте, згідно розрахунків заявника, розмірів аліментів, які мали бути стягнуті із ОСОБА_2 на її користь за період з 15.06.2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тобто за 16 місяців, становлять 14 728 грн.. Заявник вважає, що надані банківські квитанції мають бути враховані лише 06.11.2017 року та 06.10.2018 рік (із призначеннями платежу: виплата по аліментам), а тому боржник виплатив аліменти лише на суму 1800 грн., борг складає 12 928, 00 грн.. З огляду на викладене заявник вважає, що підстав для закінчення виконавчого провадження не було, а постанова державного виконавця є незаконною та підлягає скасуванню.

За викладених обставин заявник просила суду:

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Джміля О.О. від 08.10.2018 року № ВП 57115892 про закінчення виконавчого провадження;

- визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Джміля О.О. у частині не вчинення у повному обсязі виконавчих дій, які призвели до невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №57115892;

- зобов`язати державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Джміля О.О. відновити виконавче провадження №57115892 за виконавчим листом Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2018 року, виданого по справі №522/10964/17.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року провадження у справі було відкрито.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року було задоволено клопотання заявника та витребувано із Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №ВП 57115892 за виконавчим листом, який видав Приморський районний суд м. Одеси 24.07.2018 року по справі №522/10964/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в твердій грошовій формі у розмірі 920.50 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову, тобто 15.06.2017 року, і по ІНФОРМАЦІЯ_3 року ( до досягнення донькою ОСОБА_4 , 3-х річного віку).

Від представника ОСОБА_2 (по ордеру серії ОД №297911 від 15.01.2019 року) 17.01.2019 року надійшли до суду письмові заперечення на скаргу (а.с.49-51), згідно яких заперечувала проти задоволення скарги за її необґрунтованості та незаконності. Вказала, що ОСОБА_3 отримала на руки оскаржувану постанову державного виконавця від 06.11.2018 року, що підтверджується супровідним листом Першого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, що спростовує твердження заявника щодо дати, коли вона дізналась про існування оскаржуваної постанови. Посилалась на те, що боржником були сплачені аліментів у повному обсязі, копії квитанції про сплату яких додала до заперечень, і загальна сума за якими складає 14 740 грн.. При цьому, державний виконавець за перший місяць виплати, тобто з 15.06.2017 року, розрахував суму аліментів як за повний місяць. Отже, ОСОБА_2 взагалі переплатив суму аліментів на 460, 25 грн.. Також є переплата у розмірі 245,45 грн. за останній місяць виплати ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що в загальному становить 705, 71 грн.. За викладених обставин просили відмовити у задоволенні скарги.

18.01.2019 року представник ОСОБА_2 . викладені заперечення підтримала та просила відмовити у задоволенні скарги; заявниця ОСОБА_5 . наполягала на задоволенні скарги. У зв`язку з ненадходженням до суду витребуваних доказів розгляд справи було відкладено на 25.02.2019 року.

31.01.2019 року Першим Приморським відділом ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області було надано належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №57115892 (а.с.64-122).

25.02.2019 року за клопотанням представника ОСОБА_2 розгляд справи було відкладено на 16.04.2019 року.

У судове засідання 16.04.2019 року сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Від представника заявника - Левіт В.С. (по ордеру серії ОД №268168 від 25.04.2018 року) та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 . надійшли до суду заяви, згідно яких просили справу розглядати за їх відсутності.

У зв`язку з цим та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 19.04.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, матеріали витребуваного судом виконавчого провадження, суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи судом встановлено, що Приморським районним судом м. Одеси 24.07.2018 року видано виконавчий лист по справі №522/10964/17 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання у твердій грошовій формі у розмірі 920,50 грн., щомісячно, починаючи стягнення із дати подачі позову, тобто 15.06.2017 року, і по ІНФОРМАЦІЯ_3 року (до досягнення донькою ОСОБА_4 . 3-х річного віку).

У подальшому, постановою державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС ОМУЮ, Джмілем О.О., №ВП 57115892 від 06.09.2018 року за заявою ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження.

Згідно розрахунку державного виконавця від 06.09.2018 року, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментам за період з 15.06.2017 року по 06.09.2018 року склала 14 728, 00 грн.. Розрахунок боргу є дійсним та ніким не оскаржувався.

У рамках виконавчого провадження постановами державного виконавця від 06.09.2018 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику; на кошти боржника, що містяться на всіх рахунках банків.

Постановами від 06.09.2018 року державним виконавцем до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №522/10964/17 встановлено боржнику тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_3 отримала наступні грошові суми: 23.06.2017 року на суму 5200, 00 грн.; 31.07.2017 року на суму 5140 грн., 01.09.2017 року на суму 1300 грн., 02.10.2017 року на суму 1300 грн., 05.10.2018 року на суму 500 грн., 06.11.2017 року на суму 1300 грн. (а.с.105-109). Отже, у рамках даного виконавчого провадження стягувач ОСОБА_3 отримала кошти на загальну суму - 14 740 грн..

Постановою державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС ОМУЮ, Джміля О.О., 08.10.2018 року виконавче провадження ВП №5711589 відносно ОСОБА_2 було закінчене на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження . у постанові вказано, що фактично виконано рішення згідно з виконавчим листом. Заборгованість по аліментам відсутня.

Вказану постанову державного виконавця Поліщук Л.С. отримала на руки 06.11.2018 року, що підтверджується розпискою стягувача на супровідному листі виконавчої служби від 08.10.2018 року (а.с.53). Отже зазначене спростовує твердження заявника з приводу того, що їй не надсилалась відповідна копія постанови державного виконавця та про те, що їй стало відомо про неї випадково 07.11.2018 року.

У подальшому, постановами від 08.10.2018 року державний виконавець скасував накладені на боржника ОСОБА_2 тимчасові обмеження у праві виїзду за межі України та у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Не погоджуюсь із оскаржуваною постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_3 . звернулась до суду.

У силу частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом (стаття 4 Закону України Про державну виконавчу службу ).

Отже, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому випадку порушених прав стягувача, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби України під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, визначено розділом VІІ цього Кодексу у статтях 447-453 в рамках здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих аліментних сум; реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання аліментних сум (за наявності).

Стягнуті аліментні суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем в письмовій заяві рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження.

У відповідності до ч.4, 9 розділу XVI Інструкції, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:

звіту про здійснені відрахування та виплати;

квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;

заяв та (або) розписок стягувача;

інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;

інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до п.9 ч.1, ч.2-3 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Наслідки закінчення виконавчого провадження передбачені у ст. 40 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно заяви ОСОБА_3 від 31.08.2018 року про відкриття виконавчого провадження, заявник вказала наступні реквізити для перерахунку коштів боржником: одержувач - ОСОБА_3 , податковий номер - 31210111207, рахунок отримувача 29249001, банк отримувач - ПАТ Банк Восток , код ЄДРПОУ банку - 26237202, призначення платежу - поповнення ПР №26253000000069 (а.с.67).

Як вбачається з наявних у матеріалах виконавчого провадження копій квитанції за період з червня 2017 року по листопад 2018 року, відповідні суми коштів (23.06.2017 року на суму 5200, 00 грн.; 31.07.2017 року на суму 5140 грн., 01.09.2017 року на суму 1300 грн., 02.10.2017 року на суму 1300 грн., 05.10.2018 року на суму 500 грн., 06.11.2017 року на суму 1300 грн.) були сплачені за користь одержувача - ОСОБА_3 ., банк отримувач - ПАТ Банк Восток , призначення платежу - поповнення ПР №26253000000069.

Таким чином, вказані платежі відповідають реквізитами, визначеним стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження.

Отже, суд не приймає до уваги посилання заявника щодо невиконанням боржником своїх зобов`язань за виконавчим провадження та сплатою ним лише частково (на суму 1800 грн.) аліментів та вважає їх не спроможними, оскільки вони спростовуються матеріали виконавчого провадження, в яких містяться відповідні квитанції про сплату аліментів на користь ОСОБА_3 на загальну суму 14 740, 0 грн., перераховані за реквізитами, вказаними стягувачем у у заяві про відкриття виконавчого провадження.

Достовірність та належність даних платіжних документів не спростовано заявником.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги твердження заявника щодо неотримання нею присуджених судом аліментів за період з червня 2017 року по вересень 2019 року на загальну суму 14 740 грн. та відсутність у державного виконавця підстав для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги ОСОБА_1 , вбачає, що кошти за аліментами були отримані стягувачем у повному обсязі, державний виконавець діяв у межах та відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження на час винесення оскаржуваної постанови закінчення виконавчого провадження, тому відмовляє у задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 19, 124 Конституції України, ст. 1, 2, 10, 13, 18-19, 39, 40 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 2, 4, 10, 12, 43, 48, 76, 81, 89, 223, 247, 258, 259, 260, 263, 268, 353, 354, 447, 450-451 ЦПК України; суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державний виконавець Джміль Олександр Олександрович, - відмовити .

Ухвала набирає законної сили із моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 19.04.2019 року.

Суддя Домусчі Л.В.