Ухвала

від 18.04.2019 по справі 160/2500/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 квітня 2019 року Справа №160/2500/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфанова О.В., перевіривши зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в справі за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

18 квітня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в адміністративній справі №160/2500/19 за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в справі за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» про стягнення заборгованості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КАС України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Тобто, подання відзиву, як і зустрічного позову, є формами захисту від первісних вимог, реалізація яких обумовлена відповідними процесуальними вимогами (правилами).

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що вказаний строк є спеціальним процесуальним строком, встановленим судом на підставі ч. 5 ст.162 та ч. 1 ст. 175 КАС України, протягом якого особа може реалізувати своє процесуальне право - пред'явити зустрічний позов. При цьому, приписи ст. ст.177, 178 КАС України не встановлюють положень щодо можливості ініціювання продовження цього строку поза межами цього строку, що відповідає специфіці такої процесуальної дії, як подання зустрічного позову.

Порушення цього строку є одним із проявів дефектності юридичного факту пред'явлення зустрічного позову, що, відповідно та враховуючи особливості процедури пред'явлення зустрічного позову, зумовлює застосування загальних наслідків недотримання вимог подання зустрічного позову, тобто загальних наслідків проявів дефектності юридичного факту пред'явлення зустрічного позову, визначених ч. 3 ст. 178 КАС України, до яких належить, як вже зазначено, порушення строків подання зустрічного позову.

Так, ухвалою суду від 22.03.2019 року відкрито провадження та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення такої ухвали відповідачу для подання відзиву на позовну заяву.

Копію вказаної ухвали було отримано відповідачем 02.04.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №4900071392185. Тобто, у строк до 17.04.2019 року відповідач мав право звернутися до суду із зустрічним позовом, що відповідно і було зроблено останнім 18.04.2019 року.

Суд звертає також увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У даному випадку заявником не подано відповідного клопотання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами ст. 178 КАС України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу (ч.1).

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (ч.2).

Згідно ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, суд звертає увагу, що вказана норма застосовується для обгрунтування пропущення строку звернення з певними позовними вимогами (при подачі як позову, так і зустрічного позову), а не для обгрунтування пропущення строку подання зустрічного позову.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 45 КАС визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини другої статті 45 КАС з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 45 КАС якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Зловживання правом на подання позову становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відміною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг.

Суд зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 45 КАС перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Варто також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є обов'язковою до застосування, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на суд та право на доступ до суду не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (пункт 59 рішення ОСОБА_1 де ла Прадель проти Франції , пункт 28 рішення Станєв проти Болгарії ). Тобто, реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2019 року у справі №814/218/14.

Суд зазначає, що поданий зустрічний позов не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5 ч.5 ст.160 КАС України); вказано лише загальні принципи податкового законодавства та посилання на рішення Європейського суду з прав людини щодо колізії в податковому законодавстві, проте, не вказано, які саме колізії виникли у випадку заявника.

Також, суд зазначає, що оскаржувані заявником податкові повідомлення-рішення отримані ним протягом 25.07.2017 року - 07.08.2018 року, а тому заявник мав час для формування чіткої правової позиції щодо позовних вимог.

За приписами ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Отже, суд приходить до висновку, що при розгляді зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» є необхідність застосувати аналогію закону.

В даному випадку, нормою закону, яка регулює подібні правовідносини, є ч.3 ст.178 КАС України, відповідно до якої зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Зважаючи на викладене, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» зустрічний позов належить повернути заявнику.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною другою зазначеної статті визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

За подання зустрічної позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» сплачено судовий збір в сумі 4441,74 грн. згідно платіжного доручення №1394 від 11.04.2019 року.

З огляду на судове рішення про повернення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» сплачений за подання цього позову судовий збір слід повернути заявнику.

Керуючись статтями 177, 178, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в справі за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» про стягнення заборгованості повернути заявнику разом з доданими до нього документами.

Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.

Повернути з Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива-Кривбас» судовий збір в сумі 4441,74 грн., сплачений згідно платіжного доручення №1394 від 11.04.2019 року.

Роз'яснити заявнику, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє його права звернення до адміністративного суду в порядку загального позовного провадження.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова