Рішення

від 15.04.2019 по справі 0540/6034/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 р. Справа№0540/6034/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного краєзнавчого музею

до відповідача: Головного управління ДФС в Донецькій області

про: скасування вимоги ДФС України в Донецькій області № Ю-12660-44 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску у сумі 75773,95 грн., з якої недоїмка в розмірі 47198,83 грн., пеня в розмірі 28575,12 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довірен.,

від відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Донецький обласний краєзнавчий музей, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Донецькій області про скасування вимоги ДФС України в Донецькій області № Ю-12660-44 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску у сумі 75773,95 грн., з якої недоїмка в розмірі 47198,83 грн., пеня в розмірі 28575,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень позивач посилається на те, що відповідачем 11 червня 2018 року виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-12660-44, відповідно до якої за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 75773,95 грн., 47198,83 грн. - недоїмка, 28575,12 грн. - пеня. Позивач вважає оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 75773,95 грн. протиправною, та такою, що порушує права позивача, оскільки не відповідає вимогам пунктів 9-3 та 9-4 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , відповідно до яких платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених статтею 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до п. 4 ст. 2 Розділу IV Інструкції № 449 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідач зазначив, що беручи до уваги наявність заборгованості на 31.05.2018 року становить 75773,95 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.06.2018 року № Ю-12660-44. Стосовно посилання позивача на звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску у відповідності до п. 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 року по теперішній час, відповідач вказував на те, що підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 року № 1669 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3. Проте, пунктом 1 Закону України від 02.03.2015 року № 219-VIII до розділу VIIІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI внесено зміни, зокрема п. 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4. Пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, виключно пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VII. Таким чином, вищевказані зміни до Закону № 2464 внесені Законом № 1669-VIІ, втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII, з 01.01.2016 року, отже, з цього періоду будь - які пільги для платників єдиного внеску відсутні. Відповідач зазначає, що згідно з п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 платники єдиного внеску тимчасово на період проведення антитерористичної операції звільняються від виконання своїх обов'язків, передбачених частиною 2 ст. 6 Закону № 2464. Однак, відповідач вказує на те, що підставою такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що 30.04.2018 року на офіційному веб - сайті Президента України було розміщено інформацію стосовно підписанням Президентом України Указу, яким завершено антитерористичну операцію. Відповідач зазначає, що доказів звернення позивача з відповідною заявою до контролюючого органу протягом 30 днів наступних за днем закінчення антитерористичної операції не надано, що виключає можливість звільнення позивача від сплати єдиного внеску. З урахуванням внесених змін, платники єдиного внеску не звільняються від своїх обов'язків визначених ст. 6 Закону № 2464. Таким чином, відповідач вважає вимогу № Ю-12660-44 від 11.06.2018 року правомірною та законною, та винесеною на підставі діючого законодавства.

Представник відповідача підтримав обставини викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 11 вересня 2018 року.

11 вересня 2018 року судом оголошено перерву у підготовчому засідання 26 вересня 2018 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

26 вересня 2018 року оголошено перерву у підготовчому засіданні на 27 вересня 2018 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 18 жовтня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 200/10545/18-а.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08 квітня 2019 року.

08 квітня 2019 року відкладено підготовче засідання на 15 квітня 2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Олішевської В.В. на лікарняному.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Донецький обласний краєзнавчий музей зареєстровано в якості юридичної особи 01.11.1992 року за № 12661200000022296, включено до ЄДРПОУ за № 02226240 та на час розгляду справи перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Донецькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Головного управління ДФС у Донецькій області наданий звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня 2016 року по серпень 2018 року. Відповідно до яких позивачем самостійно визначено до сплати загальну суму страхових внесків за січень 2016 року в розмірі 10064,61 грн., лютий 2016 року - 9746,22 грн., березень 2016 року - 9863,03 грн., квітень 2016 року - 9760,71 грн., травень 2016 року - 10941,31 грн., червень 2016 року - 10968,75 грн., липень 2016 року - 10781,16 грн., серпень 2016 року - 10847,16 грн., вересень 2016 року - 11094,23 грн., жовтень 2016 року - 11374,28 грн., листопад 2016 року - 12428,28 грн., грудень 2016 року - 23515,91 грн., січень 2017 року 32234,13 грн., лютий 2017 року - 35508,68 грн., березень 2017 року - 35855,27 грн., квітень 2017 року - 37455,38 грн., травень 2017 року - 37067,35 грн., червень 2017 року - 46367,32 грн., липень 2017 року - 40938,86 грн., серпень 2017 року - 42191,85 грн., вересень 2017 року - 46429,09 грн., жовтень 2017 року - 47073,28 грн., листопад 2017 року - 45571,99 грн., грудень 2017 року - 65718,28 грн., січень 2018 року - 39496,14 грн., лютий 2018 року - 42456,03 грн., березень 2018 року - 47271,61 грн., квітень 2018 року - 47198,83 грн., травень 2018 року - 51019,90 грн., червень 2018 року - 57113,75 грн., липень 2018 року - 62050,14 грн., серпень 2018 року - 45834,67 грн. (а.с. 69-100).

Згідно копій платіжних доручень, які маються в матеріалах справи позивачем здійснювалась сплата визначених грошових зобов'язань за період з січень 2016 року по серпень 2018 року з порушенням строків (а.с. 101-152).

11 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу № Ю-12660-44 про сплату Донецьким обласним краєзнавчим музеєм заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 75773,95 грн., яка виникла станом на 31 травня 2018 року, до складу якої входить: недоїмка з єдиного внеску у сумі 47198,83 грн., пеня у сумі 28575,12 грн. (а.с. 13).

Суд зазначає, що позивач не згоден з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11 червня 2018 року № Ю-12660-44, оскільки відповідно до положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції позивач звільнений від виконання обов'язків, щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Як вбачається з матеріалів справи, визначена у спірній вимозі сума боргу з єдиного внеску у розмірі 47198,83 грн. виникла у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем самостійно нарахованого єдиного внеску за період з січня 2016 року по серпень 2018 року, та пені в розмірі 28575,12 грн., яка нарахована відповідно до рішення Головного управління штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 19.03.2018 року.

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача у зв'язку з формування вимоги про сплату боргу вимоги.

Суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів м. Маріуполь, де зареєстрована юридична особа позивача.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Краматорськ.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населених пунктів м. Краматорськ, на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем направлено до Головного управління ДФС у Донецькій області заяву від 19.09.2018 року № 144/18 про незастосування штрафних санкцій, відповідно до якої просив не нараховувати штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно ст. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до закінчення антитерористичної операції (а.с. 154).

Стосовно тверджень відповідача щодо неналежності сертифікатів, суд зауважує, що приписами п. 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (питання щодо чого у межах даної справи не вирішується). У свою чергу підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до контролюючого органу.

Разом із цим, як встановлено під час розгляду справи, Донецьким обласним краєзнавчим музеєм отримано Сертифікат № 8220 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 31 серпня 2018 року № 407/12.1-17-03, яким засвідчено форс - мажорні обставини щодо обов'язку (зобов'язання) сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року - серпень 2016 року. Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 01 липня 2014 року; дата закінчення - 29 серпня 2016 року (а.с. 157).

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію 9-4 , а не 9-3 .

А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 проігноровано заяви позивача про звільнення його від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, спірна вимога в частині зобов'язання позивача сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 47198,83 грн. за період з січня 2016 року по серпень 2018 року є протиправною.

Стосовно правомірності спірної вимоги в частині зобов'язання позивача сплатити пеню у сумі 28575,12 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сума пені в розмірі 28575,12 грн. до спірної вимоги включені на підставі рішення Головного управління ДФС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.03.2018 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20763,95 грн. за період з 21.08.2014 року по 24.11.2016 року та нарахована пеня у розмірі 162072,86 грн. на загальну суму 182836,81 грн. (а.с. 163).

Не погодившись із рішеннями Головного управління ДФС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.03.2018 року № НОМЕР_1 позивач, оскаржив його в судовому порядку до Донецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року по справі № 200/10545/18-а позовні вимоги Донецького обласного краєзнавчого музею до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Скасовано рішення від 19.03.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій і пені на суму 182836,81 грн.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року по справі № 200/10545/18-а у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 200/10545/18-а повернуто заявникові.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року набрало законної сили 28 січня 2019 року.

Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, до сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, у вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними інформаційної системи органу доходів і зборів включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

Враховуючи, що рішення контролюючого органу від 19.03.2018 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20763,95 грн. та нарахована пеня у розмірі 162072,86 грн. скасоване рішенням суду, яке набрало законної сили, отже суми штрафу та пені не були узгоджені, отже, до спірної вимоги їх включено безпідставно.

Крім цього, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у п. 9-4 цього Закону, не застосовуються.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про протиправність вимоги відповідача від 11 червня 2018 року № Ю-12660-44 в частині нарахування позивачу пені у сумі 28575,12 грн.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 6 розділу VI вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-12660-44 від 11 червня 2018 року в сумі 75773,95 грн., з якої 47198,83 грн. - недоїмка, 28575,12 грн. - пеня.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-12660-44 від 11 червня 2018 року прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги Донецького обласного краєзнавчого музею до Головного управління ДФС в Донецькій області про визнання протиправним скасування вимоги ДФС України в Донецькій області № Ю-12660-44 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску у сумі 75773,95 грн., з якої недоїмка в розмірі 47198,83 грн., пеня в розмірі 28575,12 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Донецького обласного краєзнавчого музею до Головного управління ДФС в Донецькій області про скасування вимоги ДФС України в Донецькій області № Ю-12660-44 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску у сумі 75773,95 грн., з якої недоїмка в розмірі 47198,83 грн., пеня в розмірі 28575,12 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимоги ДФС України в Донецькій області № Ю-12660-44 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску у сумі 75773,95 грн., з якої недоїмка в розмірі 47198,83 грн., пеня в розмірі 28575,12 грн.

Стягнути на користь Донецького обласного краєзнавчого музею (4313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 60, код ЄДРПОУ 02226240) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, 130-ї Таганрозької дивізії, 114 код ЄДРПОУ 39406028 судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 15 квітня 2019 року в присутності представників позивача.

Повний текст рішення складено та підписано 19 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.