Рішення

від 17.04.2019 по справі 280/353/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Справа № 280/353/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.10.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має статус учасника бойових дій. Зазначає, що Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачено надання учасникам бойових дій пільги у вигляді першочергового відведення земельних ділянок. Вказує, що з метою реалізації права на одержання земельної ділянки позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га. Разом з тим, рішенням ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області відмовлено у задоволенні клопотання з посиланням на те, що запитувана земельна ділянка не входить до зарезервованих земельних масивів сільськогосподарського призначення державної власності, які можливі для передачі учасникам бойових дій, які беруть участь в антитерористичній операції. Позивач вважає, що така відмова не узгоджується з положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, оскільки не включення земельної ділянки до переліку реєстру ділянок, що підлягають приватизації учасниками АТО, не може розглядатися як невідповідність місця розташування земельної ділянки в розумінні статті 118 Земельного кодексу України, оскільки запитувана земельна ділянка є вільною та не має будь-яких обмежень. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначає, що на розгляді у Головному управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області перебувало клопотання позивача від 30.10.2018 з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га, яка розташована на території Зеленівської сільскої ради Новомиколаївського району Запорізької області. Вказує, що ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області разом з територіальними органами Держгеокадастру у Запорізькій області зарезервовано земельні масиви сільськогосподарського призначення державної власності, які можливі для передачі учасникам антитерористичної операції, складено відповідний реєстр таких масивів. Враховуючи вищенаведене, Головне управління рекомендувало позивачу звернутися за схемою розташування земельної ділянки з зарезервованих для учасників АТО масивів до структурних підрозділів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Відповідач зазначає, що дії відповідача щодо визначення місця розташування земельних ділянок для потреб учасників АТО в повній мірі відповідає вимогам Розпорядження Кабінету Міністрів України №898-р від 19.08.2015 Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками , яке повинно враховуватись відповідачем в своїй діяльності. Крім того, відповідач вказував на те, що до зазначеного клопотання, окрім іншого, було додано викопіювання з кадастрової карти (плану) земельної ділянки на території Зеленівської сільської ради за межами населених пунктів Новомиколаївського району Запорізької області. На вказаному вище викопіюванні зазначено бажане місце розташування земельної ділянки за кадастровим номером 2323681300:01:015:0008 та її орієнтовна площа 2,000 га. Проте, за вищезазначеним кадастровим номером, згідно даних Публічної кадастрової карти України (скріншот додається), обліковується інша земельна ділянка, а саме: форма власності - приватна, площа - 6,2896 га. Також, місце розташування земельної ділянки, за вказаним кадастровим номером, не збігається із бажаним місцем розташуванням земельної ділянки зазначене на викопіюванні, яке було додано до клопотання від 30.10.2018.

За таких обставин, представник відповідача вважає дії ГУ Держгеокадастру правомірними, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, в якому просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, а саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (а.с.28).

До клопотання надано викопіювання з кадастрової карти (плану) земельної ділянки на території Зеленівської сільської ради за межами населених пунктів Новомиколаївського району Запорізької області, кадастровий номер суміжної земельної ділянки 2323681300:01:015:0008.

Листом від 28.11.2018 №А-4504-3477/0/18-18 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило позивача про те, що: … відповідно до розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 10.07.2015 №244 Про забезпечення реалізації першочергового права на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва учасників бойових дій, які брали участь в антитерористичпій операції, а також членів сімей учасників бойових дій, які загинули під час проведення антитерористичної операції . Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області разом з територіальними органами Держгеокадастру у Запорізькій області зарезервовано земельні масиви сільськогосподарського призначення державної власності, які можливі для передачі під зазначені цілі, складено відповідний реєстр таких масивів.

Враховуючи наведене вище, радимо Вам звернутися за схемою розташування земельної ділянки з зарезервованих для учасників АТО масивів до структурних підрозділів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Подані відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України та з врахуванням вищезгаданого розпорядження облдержадміністрації документи будуть розглянуті та Головним управлінням з цього приводу буде прийнято відповідне рішення… .

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Необхідно зазначити, що в оскаржуваній відповіді відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтовує підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку із невідповідністю земельної ділянки, на яку претендує позивач, вимогам статті 118 ЗК України, а лише пропонує позивачу звернутися за схемою розташування земельної ділянки з зарезервованих для учасників АТО масивів до структурних підрозділів ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

В свою чергу, у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №0814/14419/12.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у ч.7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Так, у ст.118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі Положення № 333).

Нормами п. 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області, а відтак такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Тобто, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність і лист відповідача у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства за змістом та формою не можуть вважатися відмовою у розумінні ч.7 ст.118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року по справі №806/2208/17.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р та те, що позивачем зазначено бажане місце розташування земельної ділянки за кадастровим номером 2323681300:01:015:0008, яка є зайнятою та має іншу площу, суд зазначає, що зазначені обставини не були зазначені позивачу під час розгляду його клопотання, а тому відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України не беруться судом до уваги.

Більш того, зазначені обставини не спростовують висновок суду про наявність бездіяльності відповідача щодо не розгляду та не прийняття у встановленому порядку рішення щодо клопотання ОСОБА_1

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу і на ту обставину, що позивач не просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2323681300:01:015:0008, а просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є суміжною з земельною ділянкою з кадастровим номером 2323681300:01:015:0008, про що зазначено у відповідному викопіюванні (а.с.29).

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.6 КАС України).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде досягнуто шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації землеустрою від 30.10.2018 та зобов'язання відповідача у встановленому чинним законодавством України порядку розглянути клопотання ОСОБА_1, у зв'язку з чим виходить за межі позовних вимог.

Зазначене зумовлює висновки про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, в силу положень Закону України Про судовий збір , то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (70121, Запорізька область, Новомиколаївський район, с.Дубовий Гай, вул.Дубовогаївська, 29, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо не розгляду у встановленому чинним законодавством порядку клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 30.10.2018 №А-4504/0/17-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у встановленому чинним законодавством порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 30.10.2018 №А-4504/0/17-18, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова