Рішення

від 12.04.2019 по справі 300/168/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2019 р. справа № 300/168/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Культтовари" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2019 року Приватне акціонерне товариство "Культтовари" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскржувані податкові повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1134,93 гривні, № НОМЕР_2 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 6770,19 гривень, № НОМЕР_3 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1568,31 гривень, на думку позивача, винесені відповідачем протиправно, всупереч вимог податкового законодавства, без урахування обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, оскільки, констатованого відповідачем у акті перевірки порушення терміну сплати самостійно визначених позивачем грошових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку фактично не відбулося. У зв'язку з цим, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № НОМЕР_1 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1134,93 гривні;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № НОМЕР_2 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 6770,19 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № НОМЕР_3 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1568,31 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 08.02.2019 року, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечила. У відзиві зазначила, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне погашення узгоджених сум податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками нежитлових приміщень, внаслідок чого, на підставі положень статті 126 Податкового кодексу України до платника податків правомірно, у спосіб винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, застосовано штрафні санкції.

У відповіді на відзив, представник позивача не погодився з обґрунтуваннями наданими представником відповідача у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що такі твердження не спростовують позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача щодо можливості задоволення позовних вимог заперечила з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство "Культтовари" є юридичною особою та перебуває на обліку у Головному управлінні Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, як платник податків і зборів (а.с. 35-37).

25.10.2018 року Головним управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку про порушення правил сплати (перерахування) податків (зборів). Перевіркою встановлено, що відповідачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, зокрема по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та земельному податку з юридичних осіб протягом строків, визначених пунктом 287.3 статті 287, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки складено акт за № 801/5512/1553020 від 25.10.2018 року в двох примірниках та 02.11.2018 року направлено позивачу засобами поштового зв'язку (а.с. 14-16).

Згідно змісту вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом констатовано факт сплати платником податків 30.07.2018 року узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками нежитлових приміщень в сумі 15683,10 грн. з граничним терміном сплати - 29.07.2018 року, із затримкою на 1 календарний день - 30.07.2018 року.

Окрім того, перевіркою встановлено, що платник порушив терміни самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку за період 30.05.2017р. по 20.09.2017 р., а саме: 20.09.2017 року погашено узгоджену суму податкового зобов'язання по земельного податку з юридичних осіб за термінами сплати 30.05.2017, 30.06.2017, 30.07.2017 та 30.08.2017 в сумі 33850,95 грн. із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання та в сумі 11349,30 грн. із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

На підставі акту за № 801/5512/1553020 від 25.10.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення: за № НОМЕР_3 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1568,31 гривень (10% від несвоєчасно сплаченої суми); за № НОМЕР_2 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 6770,19 гривень (20% від несвоєчасно сплаченої суми); за № НОМЕР_1 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1134,93 гривні (10% від несвоєчасно сплаченої суми).

09.11.2018 року Приватним акціонерним товариством "Культтовари" винесені податкові повідомлення-рішення оскаржено в порядку адміністративного оскарження у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України (а.с. 21-25).

04.01.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби винесено рішення про результати розгляду скарги за № 380/6/99-99-11-06-01-25, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 залишено без змін (26-28).

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Приватне акціонерне товариство "Культтовари" звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового Кодексу України).

Згідно із пунктом 46.1. статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.1, пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункт 285.1, пункт 285.2 статті 285 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статті 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем у 2017 році у спосіб подання податкової декларації з плати за землю, самостійно задекларовано власні податкові зобов`язання з їх розбивкою по календарних місяцях. А отже, у відповідності 287 Податкового кодексу України у нього виник обов`язок сплати відповідних сум за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів (а.с. 81-82).

Водночас, статтею 297 Податкового кодексу України, встановлено особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку.

Так, згідно положень підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ "Культтовари" з 01.04.2017 є платником єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності в якого у власності перебувають нежитлові приміщення. Основний вид економічної діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20) (а.с. 36-37,76-77).

Внаслідок чого, ПАТ "Культтовари" з 01.04.2017 звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), оскільки за наявності статусу платника єдиного податку першої-третьої групи, використовує власне нежитлове приміщення у своїй господарській діяльності, що обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, 20.09.2018 року підприємство дізнавшись про наявну у нього пільги щодо обов'язку по нарахуванню та сплаті податкового зобов`язання з податку на майно (в частині земельного податку), подало уточнюючу декларацію з плати за землю за 2017 рік, відобразивши у ній податкові зобов'язання тільки з січня по березень (включно) 2017 року та надав відповідну уточнюючу декларацію в якості доказу (а.с.30-31).

Представник відповідача вказала на те, що згідно положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу, передбачено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки ПАТ «Культтовари» мав за обов'язок сплатити визначені самостійно зобов'язання з земельного податку, то у випадку вчасного подання уточнюючого розрахунку до зменшення - така сплата набула б статусу переплати в обліковій картці платника.

З огляду на викладене суд зазначає, що згідно з пункту 87.1. статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Норми статті 126 ПКУ встановлюють відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПКУ.

У випадку подання уточнюючої декларації об'єкт застосування штрафних санкцій відсутній, оскільки подання уточнюючої декларації не є фактом сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а нарахування штрафних санкцій на підставі статті 126 ПКУ залежить від суми сплаченого податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних положень податкового законодавства, суд приходить до переконання про обгрунтованість позовних вимог в цій частині та необхідності їх задоволення у спосіб визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1134,93 та 6770,19 гривень відповідно.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні платіжним дорученням за № 30 від 30.07.2018 року позивачем сплачено 15698.00 гривень податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2 квартал 2018 року, згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік.

Податковий кодекс України, зокрема положення підпункту б підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПКУ, вказує, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Вищевказана конструкція правової норми містить вказівку щодо строку сплати - до 30 числа місяця, а отже, з позиції суду, незрозумілим є належний строк сплати такого податку - до початку дня 30 числа місяця чи до закінчення дня такого числа.

З цього приводу суд зазначає, що в положеннях Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства визначених у статті 4 передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Так, згідно пункту 56.21 статті 56 Кодексу у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням викладеного, строк сплати позивачем податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2 квартал 2018 року, а саме 30.07.2018 року, на думку суду, не свідчить про порушення ним визначених податковим законодавством строків сплати таких зобов`язань.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилається на норми міжнародного права з огляду на положення частини 1 статті 15 Закону України Про міжнародні договори України від 29 червня 2004 року №1906-IV, згідно якої чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Зокрема, покликається на положення статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо "dies ad quem" (для цілей цієї Конвенції термін "dies ad quem" означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Як встановлено, день 29.07.2018 року календарно був неділею, а відповідно вихідним з огляду на діяльність підприємств, установ та організацій, що також свідчить про відсутність можливості своєчасно здійснити фінансову операцію по сплаті податкового зобов`язання через банківську установу позивачем.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що в даному випадку відповідачем необґрунтовано застосовано визначені статтею 126 ПКУ штрафні санкції, у спосіб винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за № НОМЕР_3 від 25.10.2018 року.

Таким чином, позовні вимоги слід визнати такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача в розмірі 1921 гривні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Культтовари" - зодоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № НОМЕР_1 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1134,93 гривні.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № НОМЕР_2 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 6770,19 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № НОМЕР_3 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1568,31 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вул. Незалежності 20, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 39394463) на користь Приватного акціонерного товариства "Культтовари" (вул. Промислова буд. 23А, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 01553020) сплачений судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Приватне акціонерне товариство "Культтовари" (вул. Промислова буд. 23 А, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 01553020);

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вул. Незалежності 20, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 39394463).

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 17 квітня 2019 р.