Постанова

від 13.08.2019 по справі 300/168/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5644/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року, ухвалене суддею Панікар І.В. у м. Івано-Франківськ у справі № 300/168/19 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Культтовари до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0078365512 від 25.10.2018 року, № 0078355512 від 25.10.2018 року, № 0078335512 від 25.10.2018 року.

У обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовано штраф за не своєчасну сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та земельного податку. Позивач зазначив, що податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплатив 30 числа місяця, що наступив за звітним кварталом, оскільки останній день сплати 29 числа припав на вихідний день. Крім того, позивач вважає, що оскільки відповідно до пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України звільнений від сплати земельного податку, то обов`язок зі сплати самостійно визначеного у податковій декларації податкового зобов`язання з цього податку у позивача не виникає. Позивач зазначає, що відповідач порушив його право на володіння майном, яке на думку позивача, підлягає захисту шляхом скасування податкових повідомлень-рішень № 0078365512 від 25.10.2018 року, № 0078355512 від 25.10.2018 року, № 0078335512 від 25.10.2018 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 0078365512 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1134,93 гривні.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 0078355512 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 6770,19 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 0078335512 від 25.10.2018 року про сплату штрафу в сумі 1568,31 гривень.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь ПАТ Культтовари судовий збір у розмірі 1921 гривня.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, подавши апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що в ході проведення податкової перевірки податковий орган встановив порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасне погашення узгоджених сум податкових зобов`язань по земельному податку та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внаслідок чого, на підставі положень статті 126 Податкового кодексу України до платника податків правомірно, у спосіб винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, застосував штрафні санкції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що приватне акціонерне товариство Культтовари є юридичною особою та перебуває на обліку у Головному управлінні Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, як платник податків і зборів.

25.10.2018 року Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області провело камеральну перевірку з питань порушення правил сплати (перерахування) податків (зборів).

За результатами проведеної перевірки складено акт № 801/5512/1553020 від 25.10.2018 року.

В ході проведення перевірки, відповідач встановив та в акті перевірки зафіксував, що позивач порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельному податку з юридичних осіб, визначені пунктом 287.3 статті 287, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки № 801/5512/1553020 від 25.10.2018 року, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 0078335512 від 25.10.2018 року про застосування штрафу в сумі 1568,31 гривень за порушення строків сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (10% від несвоєчасно сплаченої суми);

- № 0078355512 від 25.10.2018 року про застосування штрафу в сумі 6770,19 гривень за порушення строків сплати земельного податку (20% від несвоєчасно сплаченої суми);

- № 0078365512 від 25.10.2018 року про застосування штрафу в сумі 1134,93 гривні за порушення строків сплати земельного податку (10% від несвоєчасно сплаченої суми).

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки останній день строку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, припав на вихідний день, то позивач правомірно сплатив його на наступний робочий день. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки в силу вимог Податкового кодексу України, позивач звільнений від нарахування та сплати земельного податку, то подавши уточнюючий розрахунок до податкової декларації по земельному податку за 2017 рік, позивач не зобов`язаний сплачувати самостійно задекларовані суми земельного податку.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Підпунктом б підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, визначено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Позивач сплатив податк на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2 квартал 2018 року в сумі 15698 гривень - 30.07.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 30.

Суд першої інстанції встановив, що 29.07.2018 року була неділя - вихідний день.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Що стосується граничного строку сплати податків, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день, то ПК України не передбачено перенесення дня сплати на перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Однак, як визначено у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Проте, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

У відповідності до частини 1 статті 15 Закону України Про міжнародні договори України від 29 червня 2004 року № 1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

За змістом пункту 3.2 статті 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивач сплативши податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на перший робочий день, що настає за вихідним, діяв правомірно.

Виходячи з наведеного, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач необґрунтовано застосував визначені статтею 126 ПК України штрафні санкції, а тому податкове повідомлення-рішення № 0078335512 від 25.10.2018 року підлягає скасуванню.

Що стосується сплати земельного податку, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статті 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд першої інстанції встановив, що позивач у податковій декларації з плати за землю за 2017 рік, самостійно задекларував відповідні податкові зобов`язання з їх розбивкою по календарних місяцях.

Водночас, відповідач не заперечує, що згідно з нормами статті 297 ПК України, приватне акціонерне товариство Культтовари з 01.04.2017 року звільнене від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, оскільки має статус платника єдиного податку першої-третьої групи та використовує власні нежитлові приміщення у своїй господарській діяльності.

Суд першої інстанції встановив, що 20.09.2018 року приватне акціонерне товариство Культтовари подало уточнюючу декларацію з плати за землю за 2017 рік, відобразивши у ній податкові зобов`язання з січня по березень (включно) 2017 року.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Оскільки, як встановив суд першої інстанції, позивач подав уточнюючий розрахунок по земельному податку, де зменшив податкове зобов`язання з цього податку до проведення перевірки та у межах строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, то апеляційний суд вважає, що відповідач неправомірно застосував до позивача штраф за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № 0078365512 та № 0078355512 від 25.10.2018 року, якими до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю за 2017 рік є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року в справі № 300/168/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повний текст постанови складено 15.08.2019 року