Рішення

від 17.04.2019 по справі 813/4249/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4249/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю : представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол" до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізол" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000861401 від 06.10.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення винесене внаслідок необгрунтованих та неправомірних висновків, допущених в акті перевірки, якими помилково встановлено правопорушення ТОВ "Мізол" податкового законодавства. Відтак, прийняте на підставі даного акту перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав заперечення на адміністративний позов, в якому позовні вимоги заперечує повністю, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та поясненнях на адміністративний позов, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, просила відмовити у повному обсягу.

Заслухавши доводи представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

Судом встановлено, що Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 20.09.2016 №1640/13-03-14-01-13/33895479.

Перевіркою ТОВ "Мізол" встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.3 ст.44, п.189.1 ст.189; п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) далі Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті в бюджет в сумі 1560463, 6 грн., вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки порушено терміни реєстрації податкових накладних, за що відповідно до п.120 1 .1.ст. п.120 1 Податкового кодексу України передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 2877,84 грн., вимог пп."б" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України в частині подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1-4 квартал 2015р., 1 -2 квартали 2016р., вимог п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України в частині ненадання до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як зазначено в Акті перевірки, для проведення перевірки ТОВ "Мізол" було надано наступні документи: договір купівлі-продажу №2007/15-1 від 20.07.2015 р, податкові накладні, виписки з банку.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Мізол" в перевіреному періоді укладено договір з ТОВ "Промторгінвест" (код ЄДРПОУ 39674348) від 20.07.2015 р. №2007/15-1, згідно якого ТОВ "Мізол" (продавець) в особі ОСОБА_3, зобов'язується протягом дії даного договору передати ТОВ "Промторгінвест" (код ЄДРПОУ 39674348) (покупцю) в особі директора ОСОБА_4 товар окремими партіями за цінами , в асортименті (по номенклатурі) і в кількості , що узгоджуються сторонами в накладних , які є невід'ємною частиною даного договору .

У 2015 році ТОВ "Мізол" відобразило господарські операції з продажу товару ТОВ "Промторгінвест" (код ЄДРПОУ 39674348) на загальну суму 10 399 438 грн, в тому числі ПДВ 1 733 240 грн.

Розрахунки між ТОВ "Мізол" та ТОВ "Промторгінвест" (код ЄДРПОУ 39674348) у 2015 р. проводились у безготівковій формі.

На розрахунковий рахунок ТОВ "Мізол" надійшла оплата від ТОВ "Промторгінвест" в сумі 10 399 438 грн. грн, в тому числі ПДВ 1733239,6 грн., що підтверджується банківськими виписками.

На основі аналізу даних податкової звітності ТОВ Промторгінвест відповідачем встановлено , що ТОВ Промторгінвест (код ЄДРПОУ 39674348), перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київськiй областi з 05.03.2015, податкова адреса/місце проживання платника податків: Київська область м.Біла церква , вул.Сквирівське Шосе , буд. 178, основний вид діяльності: неспеціалізова оптова торгівля .

Здійснено аналіз придбаних та реалізованих ТМЦ ТОВ "Промторгінвест" (код ЄДРПОУ 39674348) у перевіряємому періоді: податкові накладні , отримані від ТОВ "Мізол", та включені ТОВ "Промторгінвест" до складу податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (із зазначенням коду товару згідно УКТЗЕД).

Відповідно до проведеного аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних ІС "Податковий блок", встановлено, що у ТОВ "Промторгінвест" відсутній продаж даних товарів контрагентам покупцям із зазначенням коду товару згідно УКТЗЕД , що свідчить про відсутність реалізації товарів по ланцюгах постачання.

Відповідачем направленого листа від 26.08.2016р. № 12181 /13-03-14-01/975 в Прокуратуру міста Києва про надання для ознайомлення та використання наявної доказової бази, документів, які стосуються фактів взаємовідносин ТОВ "Мізол" (код ЄДРПОУ 33895476) з суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності, зазначених в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2016 року . Прокуратурою міста Києва направлено електронному вигляді копію протоколу допиту свідка від 15.07.2016 року громадянина ОСОБА_4. Згідно протоколу свідок повідомив, що зареєстрував дане підприємство за винагороду, жодної господарської діяльності від імені даного підприємста не проводив , бухгалтерських, звітних та фінансових документів не готував не виписував та не підписував. .

Аналізом інформації баз даних податковим органом встановлено відсутність у ТОВ "Промторгінвест" будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, що свідчить про можливість ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Під час проведення перевірки працівниками Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у відповідності до п.п. 16.1.5 п.16.1 ст.16, ст.20, ст.44, п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), надано вимогу від 12.09.2016 року №13027 /13-03-14-01-10 директору та головному бухгалтеру ТОВ "Мізол" (код ЄДРПОУ 33895476) про надання документів, необхідність та ведення яких передбачено вимогами бухгалтерського та податкового обліку, підтверджують взаєморозрахунки ТОВ "Промторгінвест" (код ЄДРПОУ 39674348).

Підприємством під час проведення перевірки не надано жодних документів, що стосуються факту транспортування реалізованих покупцям ТМЦ.

За результатами податкової звірки відповідач констатував відсутність у ТОВ "Промторгінвест" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині відсутності виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, умов для здійснення основного виду діяльності, відсутність працівників за основним місцем праці чи по трудових угодах.

Як слідує зі змісту Акта перевірки від 20.09.2016 року, ТОВ "Мізол" занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1560436, 58 грн. в тому числі за липень 2015 року в сумі 48599,56 грн., за серпень 2015р. у сумі 152327,73 грн., за вересень 2015 р. у сумі 427924,1 грн., за жовтень 2015 р. у сумі 315469,69 грн., за листопад 2015 р. у сумі 510558,42 грн., за грудень 2015 р. у сумі 105557,08 грн.

На підставі Акта перевірки від 20.09.2016 року відповідачем 06.10.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000861401, яким ТОВ "Мізол" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 2340654,87 грн.

Позивач вважає зазначене рішення суб'єкта владних повноважень неправомірним, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV).

Відповідно до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, важливо виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення іншої операції, ніж тої, яка реально мала місце, не дає права особі обліковувати таку іншу операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між ТОВ "Мізол" та ТОВ "Промторгінвест" укладено договір купівлі-продажу №2007/15-1 від 20.07.2015 р, згідно якого ТОВ "Мізол" (продавець) в особі ОСОБА_3 , зобов»язується протягом дії даного договору передати ТОВ Промторгінвест (код ЄДРПОУ 39674348) (покупцю) в особі директора ОСОБА_4 товар окремими партіями за цінами , в асортименті (по номенклатурі) і в кількості , що узгоджуються сторонами в накладних , які є невід'ємною частиною даного договору .

Згідно п.3.3. договору "Сторони домовилися, підпис уповноваженого представника "Покупця" на товарних супроводжуючих документах (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо ) скріплюється печаткою покупця.

Передача товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складах Продавця чи на складах його відокремлених структурних підрозділах (шляхом отримання товару на складі філії)

Згідно п.3.4. договору "Покупець зобов'язаний власними силами та засобами розвантажити переданий товар".

ТОВ "Мізол" відобразило господарські операції з продажу товару ТОВ "Промторгінвест" (код ЄДРПОУ 39674348) на загальну суму 10 399 438 грн, в тому числі ПДВ 1 733 240 грн, що підтверджується податковими накладними, виписками з банку, наведеними в акті перевірки та долученими до матеріалів справи.

Станом на 01.01.2015 р., відповідно до картки рахунку 361, дебіторська (кредиторська) заборгованість по взаєморозрахунках із ТОВ "Промторгінвест" (код ЄДРПОУ 39674348) становить 0,0 грн.

Розрахунки між ТОВ "Мізол" та ТОВ "Промторгінвест" (код ЄДРПОУ 39674348) у 2015 р. проводились у безготівковій формі.

Згідно з п.189.1 ст.189 Податкового кодексу у разі здійснення операцій відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.5 ст.198 Податкового кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 Податкового кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Податковим кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 Податкового кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не здійснювалась реалізація ТМЦ для ТОВ "Промторгінвест", крім того господарські операції не підтверджені необхідними первинними документами- видатковими накладними. Отже, товарно-матеріальні цінності ТОВ "Мізол" (будівельні матеріали), які відсутні на залишках ТОВ "Мізол", використані не в господарській діяльності ТОВ "Мізол".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального використання товару в господарській діяльності.

Позивачем під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагента необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за свого контрагента не враховуються судом, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договору зі спірним контрагентом.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, ТОВ Мізол , повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018 р.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України, обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи видаткових накладних, інших документів не є безумовним доказом реальності господарських операцій, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018 р.

Судом встановлено, що ТОВ "Мізол" не підтверджено реальність виконання операцій з ТОВ "Промторгінвест". Надані ТОВ Мізол первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ, тобто є недостовірними.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведене, судові витрати у вигляді судового збору ТОВ "Мізол" відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

Вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 квітня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.