Рішення

від 19.04.2019 по справі 620/474/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 року Чернігів Справа № 620/474/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 (вул. Соборна, буд. 40/49, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005) в особі ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Київська, 224, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 14241463), Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради (вул. Київська, 281, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 03196222) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області в особі ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 р. та виплатити виниклу заборгованість; скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради від 29.08.2017 про скасування виданої довідки про внутрішньо переміщену особу рішення комісії (протокол від 12.09.2017 № 24) про припинення ОСОБА_1 всіх соціальних виплат.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Прилуцького району Чернігівської області Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради, оформлене протоколом № 24 від 12.09.2017 про припинення виплати всіх видів соціальних допомог та про призупинення дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а нарахування пенсія з 01.09.2017 підлягає відновленню.

Ухвалою суду від 27.02.2019 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзиви.

Від відповідача - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації ОСОБА_2 міської ради Чернігівської області, на виконання ухвали суду від 27.02.2019 надійшов відзив, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області, проти позову заперечував зазначивши, що дії відповідача відносно призупинення виплати пенсії є законними та такими, що вчинені в межах чинного законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії ЕК № 289996, яка міститься в матеріалах справи та отримує пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Чернігівської області позивачу було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 від 27.07.2016, відповідно до якої контактною адресою позивача значиться адреса: вул. Соборна, буд. 40/49, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область.

Позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України.

12.09.2017 ОСОБА_2 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України позивачу було призупинено виплату пенсії, у зв'язку з отриманою інформацією з Єдиної інформаційної бази даних переміщених осіб .

Соціальним інспектором Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Чернігівської області проведено перевірку фактичного місця проживання позивача, згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї на момент перевірки був відсутній за місцем проживання, а саме за адресою: вул. Соборна, буд. 40/49, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область.

Протоколом № 24 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Прилуцького району Чернігівської області від 12.09.2017 ухвалено, припинити виплати всіх видів соціальних допомог внутрішньо переміщеним особам у зв'язку з встановленням факту відсутності особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з п. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.

Позивач, вважаючи вищевказане рішення про припинення виплати всіх видів соціальних допомог та про призупинення дії довідки протиправним, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд зазначає наступне.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Згідно Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - Закону № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до статті 7 Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України .

За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Чернігівської області від 29.08.2017 скасовано довідку внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1, з підстав не підтвердження місця фактичного проживання.

Проте, така підстава для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, як не підтвердження місця фактичного проживання, не передбачена Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб .

Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 8 червня 2016 року (далі по тексту Порядок №365) визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до 12 Порядок №365 соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб ;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Чернігівської області надано до суду акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 29.08.2017, складений за результатами перевірки фактичного місця проживання ОСОБА_1 У вищевказаному акті в графі VIII. Додаткова інформація (узагальнена інформація щодо нужденності сім'ї або можливості знаходження джерел для існування) зазначено, що під час обстеження за задекларованим місцем проживання не було. Було з'ясовано, що внутрішньо переміщена особа з 05.04.2017 перебувала за межами України більше, ніж 60 днів.

Проте, позивачем повідомлялось про виїзд за кордон с 05.04.2017 строком біля трьох місяців, про що свідчить її особиста заява від 13.06.2017

Стосовно зупинення виплати пенсії позивачу ОСОБА_2 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.

Суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України на отриману інформацію з Єдиної інформаційної бази даних переміщених осіб .

Відповідно до пункту 1 та пункту 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365 пенсії внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання, незалежно від факту реєстрації місця проживання /перебування.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" соціальні виплати припиняються у разі: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 12 Закону № 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абзац сьомий частини першої статті 12 цього Закону).

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абзац частини першої статті 12 цього Закону).

Згідно статті 14 Закону № 1706-VII (Заборона дискримінації) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Стаття 4 Закону №1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058 передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані у статті 49 Закону №1058.

Статтею 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Ураховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення). У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав та повноважень, було порушено право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд вважає, безпідставними посилання відповідачів на приписи постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , як на підставу для припинення виплати пенсії позивачу, з огляду на наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційне поняття Закон України , на відміну від поняття законодавство України , не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради правових підстав для винесення рішення про припинення виплати всіх видів соціальних допомог та про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради від 28.08.2017 про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи та рішення про припинення всіх видів соціальних виплат відносно ОСОБА_1, винесені всупереч приписів чинного законодавства, та тому є протиправним, що дає суду підстави для скасування таких рішень.

Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність припинення виплати пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права ОСОБА_1, вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України відновити нарахування та виплату пенсії з 01.09.2017.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України, оскільки останній не є належним відповідачем по справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ними дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1, яка є суб'єктом сплати судового збору, у розумінні Закону України Про судовий збір , підлягають частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України та Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Чернігівської області на користь позивача судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії в особі ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Київська, 224, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 14241463) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (вул. Соборна, буд. 40/49, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України (вул. Київська, 224, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 14241463) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 (вул. Соборна, буд. 40/49, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з моменту припинення - 01.09.2017.

Скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Чернігівської області (вул. Київська, 281, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 03196222) від 29.08.2017 про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1 (вул. Соборна, буд. 40/49, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Київська, 224, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 14241463) на користь ОСОБА_1 (вул. Соборна, буд. 40/49, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в сумі 384,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Чернігівської області (вул. Київська, 281, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 03196222) на користь ОСОБА_1 (вул. Соборна, буд. 40/49, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в сумі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Заяць