Рішення

від 19.04.2019 по справі 826/12621/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2019 року № 826/12621/18

Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Стар Україна

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від

04 квітня 2018 року № 0017181404, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Стар Україна (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) та просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2018 року № 0017181404 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 781 ,82 гривень, штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 390 691 гривень; за яким відшкодовано ПДВ - 0 гривень та зобов'язано сплатити суму ПДВ в розмірі 0 гривень;

зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві узгодити суму ПДВ до відшкодування у розмірі 781 382 гривні та надати висновок до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для відшкодування на рахунок в банку Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Стар Україна ;

судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку за результатами якої 21 березня 2018 року складено акт № 266/26-15-14-04-01/40886910, висновками якого встановлено порушення підприємством вимог податкового законодавства, що виявилось у завищенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 року на 781 382 гривні. На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Однак позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішення, вважає його протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12621/18 (далі - справа) з одноособовим розглядом за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06 вересня 2018 року.

Водночас запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Роз'яснено учасникам справи що позивача має право подати до суду відповідь на відзив (стаття 163 КАС України), відповідач - заперечення (стаття 164 КАС України) протягом п'ятиденного строку, відлік якого починається, відповідно: для позивача - з моменту отримання відзиву на позов, для відповідача - з моменту отримання відповіді на відзив.

30 серпня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи та який обґрунтовано тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, та у законний спосіб. Висновки акту перевірки, втім як і винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення є цілком законним та обґрунтованим, а тому підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні.

04 вересня 2018 року представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив, який долучено до матеріалів справи, в якому висловлено незгоду з доводами відповідача стосовно правомірності та обґрунтованості прийнятого ним рішення, підтримано заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 06 вересня 2018 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 04 жовтня 2018 року про що повідомлено сторони шляхом направлення документів засобами електронного зв'язку.

У судовому засіданні 04 жовтня 2018 року сторонами надано свої пояснення та заперечення, відповідно до яких представником позивача підтримано заявлено позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, у зв'язку з чим він прохав задовольнити позовні вимоги. Відповідач проти позову заперечив з мотивів викладених у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

Судом ухвалено про закінчення з'ясування обставин справи та оголошено перерву до 18 жовтня 2018 року для дослідження доказів.

Від представників позивача 18 жовтня 2018 року надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.

18 жовтня 2018 року у судовому засіданні протокольною ухвалою суд змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

26 жовтня 2018 року через канцелярію суду надійшла від представника позивача промова судових дебатів, яку долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до наказу від 16 лютого 2018 року № 2551 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України уповноваженими працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві у період з 28 лютого 2018 року по 14 березня 2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Стар Україна з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 року (а.с. - 10-12 т. 3).

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено 21 березня 2018 року акт № 266/26-15-14-04-01/40886910

(а.с. - 14-21 т. 1).

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ Вінтер Стар Україна вимог чинного законодавства, а саме: пункту 189.1 статті 189 ПК України, занижено суму податкових зобов'язань за грудень 2017 року на суму 781 382 гривні, внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2017 року на суму 781 382 гривні, що є порушенням пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті, позивачем подано до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві заперечення від 26 березня 2018 року № 13 (а.с. - 22 т. 1).

Згідно з висновком відповідача про розгляд заперечень від 04 квітня 2018 року

№ 13950/10/26-15-14-04-01-12 висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення (а.с. - 24-25 т. 1).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 04 квітня 2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017181404 про завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 781 382 гривні та застосовано штрафні санкції у сумі 390 691 гривні (а.с. - 26-27 т. 1).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем

13 квітня 2018 року подано скаргу до Державної фіскальної служби України (а.с. - 28-29 т.1).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 03 травня 2018 року

№ 15299/6199-99-М-01-00-25 продовжено строк розгляду скарги позивача (а.с. - 30 т. 1).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11 червня 2018 року

№ 19985/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04 квітня 2018 року залишено без змін (а.с. 31-32 т. 2).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його таким, що прийняте із порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (підпункт 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Під витратами, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконання яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1. статті 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу витягнутої руки , крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначено статтею 77 ПК України.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

У пункті 83.1 статті 83 ПК України зазначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи. Визначені цим Кодексом, податкова інформації, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Оформлення результатів перевірок регулюється статтею 86 ПК України.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання, що встановлено пунктом 189.1 статті 189 ПК України.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9. статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Вінтер Стар Україна зареєстровано відповідно до чинного законодавства та має повну цивільну дієздатність та правоздатність.

Вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Як вбачається з акта перевірки, відповідно до поданої ТОВ Вінтер Стар Україна податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку) від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту встановлено порушення, а саме: пункту 189.1 статті 189 ПК України, занижено суму податкових зобов'язань за грудень 2017 року на суму 781 382 гривні, внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2017 року на суму 781 382 гривні, що є порушенням пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, за даними додатку до цієї декларації, податкові періоди за якими виникло від'ємне значення відображені за травень, липень, серпень, вересень 2017 року.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є придбання: пшениці 2 класу, пшениці 3 класу, пшениці 6 класу, ячменю.

Слід зауважити, що контролюючим органом порушень пов'язаних з придбанням пшениці товариством не встановлено.

Зокрема, в акті перевірки наведений перелік видаткових накладних, рахунку 281 товариства, що підтверджують придбання пшениці 6 класу згідно податкових накладних.

Однак, згідно з інформаційними базами ДФС України, експертними митними деклараціями ТОВ Вінтер Стар Україна та аналізом зареєстрованих податкових накладних контролюючим органом встановлено, що протягом травня-грудня 2017 року продаж пшениці 6 класу ТОВ Вінтер Стар Україна не здійснювався.

У зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми податкових зобов'язань за грудень 2017 року на суму 781 382 гривні і відповідно завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2017 року, завищення суми бюджетного відшкодування на 781 382 гривні.

Також перевіркою встановлено, що станом на 01 липня 2017 року залишки пшениці 6 класу на складі становили 0,0 гривень, станом на 31 липня 2017 року - 550 280,73 гривень, станом на 31 серпня 2017 року - 0,0 гривень, станом на 30 вересня 2017 року - 0,0 гривень. Придбання пшениці 6 класу до кінця 2017 року не відбувалося.

Проведеною ТОВ Вінтер Стар Україна інвентаризацією товарно-матеріальних залишків підтверджено відсутність станом на 31 грудня 2017 року залишків за позицією пшениця 6 класу .

Отже, перевіркою встановлено відсутність залишків, а відтак і реалізацію пшениці 6 класу.

З матеріалів справи вбачається, що протягом травня, липня, серпня, вересня 2017 року позивачем придбано 8 682,25 тонн пшениці, зокрема, 1 686,81 тонн пшениці 6 класу.

Судом акцентується увага на тому, що вказані обставини є достовірними та добровільно визнаються учасниками справи, а тому не підлягають доказуванню.

Придбане товариством зерно зберігалося на зерновому складі ПАТ Тетіївське Хлібоприймальне підприємство , згідно з укладеним Договором складського зберігання, приймання, очистки та відпуску зерна № 2 від 07 липня 2017 року та на зерновому складі ТОВ Так-Агро , згідно з укладеним Договором зберігання, очистки, сушки та відпуску зерна № 1 від 06 вересня 2017 року (а.с. - 33-36, 40-41 т. 1).

Відповідно до додатків № 1 та № 2 до договору № 2 від 07 липня 2017 року встановлено надходження на зерновий склад ПАТ Тетіївське Хлібоприймальне підприємство у період з 01 по 31 липня 2017 року, зокрема, 136,59 тонн пшениці 6 класу та у період з 01 по 31 серпня 2017 року - 1253,15 тонн пшениці 6 класу (всього пшениці 6 класу 1389,74 тонн) (а.с. - 37-38 т. 1).

За даними додатку № 2 до договору № 2 від 07 липня 2017 року вбачається, що на виконання розпорядження позивача щодо формування партій зерна, які відповідають якісним показникам для завантаження у вагони, зерновий склад ПАТ Тетіївське Хлібоприймальне підприємство здійснив змішування партій зерна, яке знаходилось на зберіганні у кількості: пшениці 2 класу - 1283,690 тонн, пшениці 3 класу - 289,92 тонн та пшениці 6 класу - 1389,74 тонни.

За результатами такого змішування було отримано 2963,35 тонн пшениці 3 класу, що відповідає якісним показникам, заявленим поклажодавцем для завантаження у вагони. Відвантажено 2963,35 тонн пшениці 3 класу.

Станом на 31 серпня 2017 року на зерновому складі ПАТ Тетіївське Хлібоприймальне підприємство на зберіганні залишилось 400,72 тонн пшениці 2 класу та 97,148 тонн пшениці 3 класу (а.с. - 38 т.1).

Згідно з додатком № 3 до договору № 2 від 07 липня 2017 року надходжень до зернового складу ПАТ Тетіївське Хлібоприймальне підприємство пшениці 6 класу не було.

Станом на 07 вересня 2017 року залишок зерна на зберіганні ПАТ Тетіївське Хлібоприймальне підприємство складав 0 тонн (а.с. - 39 т. 1).

Також, придбане зерно пшениці зберігалося на зерновому складі ТОВ Так-Агро .

Згідно з додатком № 1 до договору зберігання, очистки, сушки та відпуску зерна від 06 вересня 2017 року залишок зерна на зерновому складі ТОВ Так-Агро складав: пшениця 2 класу - 680,531 тонн, пшениця 3 класу - 121,768 тонни.

У період з 08 по 30 вересня 2017 року на зерновий склад ТОВ Так-Агро надійшло: 623,590 тонн пшениці 2 класу; 488,760 тонн пшениці 3 класу та 297,070 тонн пшениці 6 класу.

Після змішування зерна пшениці 2 класу, 3 класу та 6 класу було отримано:

- пшениці 2 класу - 2003,400 тонн;

- пшениці 3 класу - 70,550 тонн.

У цій же кількості зерно було відвантажено у вагони.

Станом на 30 вересня 2017 року на зерновому складі ТОВ Так-Агро на зберіганні залишилось 84,129 тонн пшениці 2 класу та 263,590 тонн пшениці 3 класу (а.с. - 42 т. 1).

За період з 01 жовтня по 30 листопада 2017 року надходжень на зерновий склад ТОВ Так-Агро пшениці 6 класу не було (додаток № 2, 3 до договору № 1 від 06 вересня

2017 року) (а.с. - 43-44 т. 1).

Аналізуючи викладене, вбачається, що позивачем протягом зазначеного періоду було придбано 1 668,81 тонн пшениці 6 класу. Надходження на зберігання цієї пшениці на зернові склади відбувалося у три етапи: за першим разом надійшло 136,59 тонн, за другим - 1253,15 тонн, за третім - 297,070 тонн (разом 1 686,81 тонн).

Для зберігання на зерновий склад ПАТ Тетіївське хлібоприймальне підприємство всього надійшло 1389,74 тонн пшениці 6 класу (136,59+1253,15=1389,74).

З метою подальшої реалізації пшениці, за розпорядженням позивача, зерновий склад ПАТ Тетіївське хлібоприймальне підприємство проводив змішування пшениці 2, 3 та 6 класів, а саме:

1283,690 т (2 клас)+289,92 т (3 клас)+1389,74 т (6 клас)=2963,35 т пшениці 3 класу, яка зерновим складом була відвантажена у вагони (а.с. - 37-38 т. 1).

Для зберігання на зерновий склад ТОВ ТАК-АРГО всього надійшло 297,070 т пшениці 6 класу.

Зі свого боку, зерновий склад ТОВ ТАК-АРГО при відвантаженні зерна провів змішування пшениці 6 класу з пшеницею 2 та 3 класів, а саме:

1278,672 тонн (2 клас)+516,208 тонн (3 клас)+279,070 тонн (6 клас)=2 073,95 тонн пшениці.

З якої: 2003,400 тонн - пшениця 2 класу та 70,550 тонн - 3 класу (2003,400+70,550=2 073,95) (а.с. - 42 т. 1).

Тобто, зазначене доводить, що кількість пшениці 6 класу, яка надійшла на зернові склади аналогічна до кількості пшениці 6 класу, що була відвантажена зерновими складами у вагони разом з пшеницею 2 та 3 класів.

Відсутність фіксації в документації відвантаження пшениці 6 класу пояснюється, тим, що за результатами змішування пшениці 6 класу з 2, 3 класом, зерновий склад отримував пшеницю відповідно 2 або 3 класу.

Зазначене також було підтверджено контролюючим органом під час перевірки та не заперечувалося ним, однак не взято до уваги, посилаючись на відсутність експортних митних декларацій ТОВ Вінтер Стар Україна та податкових накладних щодо продажу пшениці 6 класу протягом травня-грудня 2017 року, а також на відсутність на зернових складах її залишків.

Також аргументом контролюючого органу про не підтвердження позивачем факту реалізації пшениці 6 класу є посилання на статтю 32 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , відповідно до якої, змішування зерна різних класів не передбачено.

Так, державна політика щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України визначається Законом України Про зерно та ринок зерна в Україні (далі - Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому Законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно.

Зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтею 32 Закону встановлений обов'язок зернового складу повернути зерно поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За загальновідомим тлумаченням під станом розуміється, зокрема, сукупність ознак, рис, що характеризують предмет в даний момент відповідно до певних вимог щодо якості, ступеня готовності і таке інше.

Згідно з договорами складського зберігання, приймання, очистки та відпуску зерна, укладених з ПАТ Тетіївське хлібоприймальне підприємство та ТОВ Так-Агро , зерновий склад зобов'язується на першу вимогу поклажодавцю повернути зерно аналогічної якості і кількості (за вирахуванням природних втрат), які були при передачі зерна поклажодавцем на зберіганні.

Якість зерна, переданого на зберігання, повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів.

Відповідно до ДСТУ 3768-2010 Пшениця. Технічні умови , затверджених наказом Держспоживстандарту України від 31 березня 2010 року № 108, залежно від показників якості м'яку пшеницю поділяють на шість класів.

Так, для пшениці 2, 3 та 6 класів договорами встановлено якість зерна м'якої пшениці за такими показниками: вологість - 14%, сміттєва домішка - 2 %, зернова домішка - для 2, 3 класів - 8 %, а для 6 класу - 15 %. Інші показники згідно ДСТУ 3768-2010.

Тобто, змішування жодним чином не вплинуло на якість пшениці, а відтак обов'язок зернового складу, закріплений у статті 32 Закону, був дотриманий.

Крім того, судом акцентується увага на тому, що Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджена наказом Мінагрополітики від 13 жовтня 2008 року № 661, що встановлювала обов'язкове роздільне зберігання різних видів зерна, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року 166-р була скасована як така, що втратила актуальність та встановлювала регуляторні бар'єри.

У зв'язку з цим, посилання відповідача на вказану статтю, як на аргумент, що підтверджує його доводи про непідтвердження реалізації пшениці 6 класу, судом до уваги не береться.

За таких обставин, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про підтвердження експортування ТОВ Вінтер Стар Україна пшениці 6 класу, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні господарської діяльності.

Викладені відповідачем доводи та аргументи щодо неможливості підтвердження залишків та відсутності реалізації пшениці 6 класу, у зв'язку з чим, позивачем занижено суму податкового зобов'язання за грудень 2017 року на суму 781 382 гривні та відповідно завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2017 року на суму ПДВ 781 382 гривні, завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2017 року на 781 382 гривні є безпідставними та відхиляються судом.

Судом зауважується, що під час проведення перевірки позивачем було надано усі первинні документи. При цьому, відповідачем не складався під час перевірки акт про ненадання документів, що свідчить про їх повноту та обґрунтованість.

Встановлені судом обставини підтверджують протиправність висновків, викладених в акті перевірки від 21 березня 2017 року № 266/26-15-14-04-01/40886910, що є підставою для скасування прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 04 квітня

2017 року № 0017181404 та є підставами для задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було під час судового розгляду наведено достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже ефективний спосіб захисту, у розумінні Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Разом з тим, що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача узгодити суму ПДВ та надати висновок до органів казначейського обслуговування бюджетних коштів, то судом зазначається, що відповідно до пунктів 200.7-200.17 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок надання відповідної інформації центральним органом виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для її оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема:

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зважаючи на затверджений чинним законодавством алгоритм дій платника податків та контролюючого органу в процедурі бюджетного відшкодування, обраний позивачем спосіб судового захисту щодо зобов'язання відповідача узгодити суму ПДВ та надати висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для відшкодування коштів на рахунок товариства не є ефективним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства та не здатний забезпечити дійсного відновлення порушених прав платника податку на бюджетне відшкодування.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в даній частині.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Долученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 10 липня 2018 року № 238 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 17 581,10 гривень, який підлягає відшкодуванню на його користь.

Керуючись статтями 2,9, 72-73, 76-77, 90, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Стар Україна (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2, код ЄДРПОУ: 40886910) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2018 року № 0017181404 про завищення бюджетного відшкодування у сумі 781 382 гривні та яким до Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Стар Україна застосовано штрафні санкції на загальну суму 390 691 гривню.

Відмовити в решті позовних вимог.

Стягнути судові витрати у сумі 17 581 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) гривню 10 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтер Стар Україна (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2, код ЄДРПОУ: 40886910) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда