Постанова

від 17.04.2019 по справі 2040/7273/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 р. Справа № 2040/7273/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.01.19 року по справі № 2040/7273/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" (далі - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області ( далі - відповідач) в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення №00001251411, №00001261411 від 23.06.2018 року, винесені на підставі акту перевірки №2218/20-40-14-11-11/41396119 від 01.06.18 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

Позивач не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень ст.242 КАС України, а також незаконність та необґрунтованість прийнятого судового рішення, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що податкові повідомлення-рішення №00001251411, №00001261411 винесені, на думку позивача, без врахування приписів чинного законодавства.

Згідно зі ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" зареєстровано в якості юридичної особи 14.06.2017 року, перебуває на обліку в Харківській ОДПІ ГУ ДФС, зареєстровано платником ПДВ з 01.08.2017 року, основним видом діяльності є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 04.05.2018 року № 3176, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України, фахівцями контролюючого органу в період з 24.05.2018 року по 24.05.2018 року проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС , податковий номер 41396119 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ ЗІРВА податковий номер 41396077 за жовтень 2017 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №2218/20-40-14-11-11/41396119 від 01.06.2018 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС , податковий номер 41396119, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ ЗІРВА податковий номер 41396077 за жовтень 2017 року, яким встановлено порушення ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС : п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.7 ст.201. п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 280455,00грн. за жовтень 2017 року та заниження суми податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 186025,00грн. за жовтень 2017 року.

На підставі висновків акту перевірки №2218/20-40-14-11-11/41396119 від 01.06.2018 року, відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 23.06.2018 року №00001251411 та №00001261411.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями від 23.06.2018 року №00001251411 та №00001261411, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення від 23.06.2018 року №00001251411 та №00001261411 винесені контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та в подальшому - формуванню вимоги, слугували висновки акту перевірки, в якому встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ ЗІРВА .

Колегія суддів погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Положеннями п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.44.6 зазначеної статті у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на: підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органам державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Про реальність здійснення господарських операцій свідчать, окрім іншого, наявність руху активів, ділової мети та змін у структурі активів платника податку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру вказаної господарської операції, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вказує на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, між підприємствами ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС в особі директора ОСОБА_1, надалі „Покупець» та ТОВ ЗІРВА податковий номер 41396077, в особі директора ОСОБА_2, надалі „Продавець» укладено договір поставки № 29-09-17 від 29.09.2017 року про наступне: продавець у порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується передати у власність Покупцеві Сільськогосподарські культури та продукти переробки, країна походження: Україна, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його. Найменування товару та його кількість узгоджується Сторонами у Специфікаціях, які є невід ємними частинами цього Договору. Ціна товару за одну метричну тону Товару узгоджується Сторонами у кожній окремій Специфікації до цього Договору. Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором або припинення цього договору з інших підстав.

При перевірці було використано видаткові накладні: №РН-0000002013 від 03.10.2017, №РН-0000002014 від 05.10.2017, №РН-0000002015 від 07.10.2017, №РН-0000002016 від 11.10.2017, №РН-0000002017 від 12.10.2017.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).

Так, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Вказані висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема в постанові від 22.09.2015 року в справі №21-1526а 15.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час перевірки підприємством не надано жодних підтверджуючих документів щодо навантаження - розвантаження придбаної продукції, довіреності на відпуск товару, товарно-транспортних накладних, акти виконаних робіт, платіжних доручень, сертифікатів якості.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2017р.

Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, що згідно бази ЄРПН по ланцюгу постачання встановлено, що ТОВ "ЗІРВА" код ЄДРПОУ 41396077 по ланцюгу постачання придбавало соняшник у контрагентів-постачальників, які в свою чергу ніколи не придбавали цей товар.

З огляду на викладене, ТОВ "ЗІРВА" код ЄДРПОУ 41396077 фактично не могло здійснювати господарські операції з реалізації товарів (робіт, послуг), в т.ч. через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів тому вбачається відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року по ланцюгу постачання.

Отже, вбачається відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року по ланцюгу постачання.

Більше того, згідно з вироком Іменем України від 24.04.2018 року розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні №3201820000000089 за обвинуваченням: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч.5-205-1 ч.1 КК України. Під час реалізації злочинного плану, особа 2 в червні 2017 року запропонувала ОСОБА_2, за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, надати свою згоду та анкетні дані для внесення завідомо неправдивих відомостей в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, про факт створення юридичної особи, засновником та керівником якої він буде. Погодившись на пропозицію особи 2, ОСОБА_2 передав їй свої паспортні та анкетні дані, копії паспорту, ідентифікаційного коду тощо. Після чого, особа 2 організувала зустріч останнього з особою 1, який використовуючи анкетні та паспортні дані ОСОБА_2 виготовив документи необхідні для державної реєстрації створення ТОВ ЗІРВА . 12.06.2017 знаходячись у приватного нотаріуса за адресою: м. Харків, Київський район, вул. Чернишевська, б.8 ОСОБА_2 не читаючи підписав документи, необхідні для державної реєстрації ТОВ ЗІРВА : довіреність щодо уповноваженої особи 3 представляти його інтереси в органах державної реєстрації ТОВ ЗІРВА . 13.06.2017 за №14191020000001558 до ЄДР було внесено запис про державну реєстрацію ТОВ ЗІРВА , код ЄДРПОУ 41396077. Ставши за наведених підставами засновником та керівником ТОВ ЗІРВА , підписавши документи необхідні для державної реєстрації підприємства, ОСОБА_2 надав учасникам організованої групи можливість володіння та розпорядження ТОВ ЗІРВА , періодично отримуючи за це від особи 2 матеріальну винагороду, на загальну суму близько 6500грн. при цьому особа 2 повідомляла, що гроші для нього передає інша особа. З моменту реєстрації по теперішній час ОСОБА_2 не мав відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ ЗІРВА , печатки підприємства не отримував, угод не укладав, штат співробітників не набирав, господарських операцій з придбання та реалізації товарів не здійснював, рухом коштів не керував, бухгалтерський облік не вів, звітні документи не складав та до контролюючого органу не подавав. Таким чином, на час підписання вищевказаних документів ОСОБА_2 усвідомлював, що шляхом засвідчення своїм підписом всупереч вимог Законам України він дав змогу іншим учасникам організованої групи, внести завідомо неправдиві відомості в офіційні документи, які відповідно до Закону подані для проведення державної реєстрації ТОВ ЗІРВА , оскільки дійсних намірів виконувати зазначені у статуті мету і предмет діяльності підприємства він не мав. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 27 ч.5 -205-1 ч.1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, повністю підтверджує обставини викладені у обвинувальному акті, підтримує угоду про визнання винуватості та просить її затвердити. Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст. 27 ч.5 - 205-1 ч.1 КК України, тобто пособництво у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або ФО-П, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів. На підставі викладеного та керуючись ст. 374-376, 475 КПК України суд ухвалив: ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч.5-205-1 ч.1 КК України.

Таким чином, перевіркою зроблено висновок про відсутність у ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС необхідних трудових та виробничих ресурсів та/або з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, яка передбачає наявність основних засобів, об'єктів оподаткування, а також враховуючи, що відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів та обладнання не придбавалися, вбачається відсутність об'єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС та його контрагентами господарських операцій щодо реалізації послуг, та місця надання. У зв'язку із ненаданням ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС документального підтвердження щодо наявності власних чи орендованих виробничих, складських приміщень, транспортних засобів (в тому числі спеціального призначення), товарно-транспортних накладних та враховуючи значні обсяги, вагу, різноманітність, необхідність спеціальних засобів при транспортуванні та зберіганні, здійснення навантаження та розвантаження отриманих та поставлених товарів, не можна встановити та підтвердити можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг). З огляду на викладене, за наслідками перевірки встановлено, що ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС порушено ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит за жовтень 2017 року всього у сумі 466480,00 грн.

Відносно наданих представником позивача до суду доказів, а саме договору складського зберігання зерна №12-ЗБ/2017 від 10.07.2017 року, товарно-транспортних накладних, копій посвідчень про якість зерна та банківських виписок, колегія суддів зазначає наступне.

Головним управлінням ДФС у Харківській області засобами поштового зв'язку направлено запит про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) на підприємство ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС , податковий номер 41396119 від 11.01.2018 №847/10/20-40-14-11-18 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ ЗІРВА податковий номер 41396077 за жовтень 2017 року. Листом за вх. №3505/10 від 30.01.2018 року ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС , податковий номер 41396119 наданні пояснення та документальні підтвердження взаємовідносинам з ТОВ ЗІРВА податковий номер 41396077 за жовтень 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи щодо навантаження - розвантаження придбаної продукції, довіреності на відпуск товару, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, сертифікати якості під час проведення перевірки та після її закінчення позивачем надані не були. Також відсутні докази та обґрунтування щодо надання цих документів до прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, позивач жодним чином не спростовує відсутність (ненадання) первинної документації в ході перевірки та до винесення рішень.

Колегія суддів зауважує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, надані до суду первинні документи, зокрема договір складського зберігання зерна №12-ЗБ/2017 від 10.07.2017 року, товарно-транспортні накладні, копії посвідчень про якість зерна та банківські виписки не беруться судом до уваги.

У видаткових накладних не зазначено посаду, прізвище, ім'я та по батькові особи, що отримала товар від ТОВ "Гранторгсервіс". Жодного підтвердження щодо транспортування, оприбуткування, зберігання та розрахунку за отриманий від ТОВ "Зірва" товар до перевірки надано не було.

Оскільки договір поставки №29-09-17 від 29.09.2017 року, видаткові та податкові накладні з боку ТОВ ЗІРВА підписані директором ТОВ ЗІРВА ОСОБА_3, на думку суду, вказані факти унеможливлюють придбання товару у вказаного контрагента, що в повній мірі підтверджує висновки контролюючого органу про безтоварність відносин ТОВ ЗІРВА з ТОВ "Гранторгсервіс".

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що документи, складені посадовими особами фіктивних підприємств, не можуть вважатися первинними та використовуватися в бухгалтерському і податковому обліку в силу закону.

Сукупність же встановлених в даній справі обставин (ненадання до перевірки всіх первинних документів, наявність вироку суду щодо директора контрагента позивача) взагалі дають підстави ставити під сумнів добросовісність укладання позивачем правочинів з вищевказаним контрагентом, тобто свідчать про здійснення останнім господарських операцій без мети реального настання правових наслідків.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вказує на те, що наявність кримінального провадження, яким встановлено факт скоєння злочинів, передбачених статтею 205 КК України Фіктивне підприємництво , виключає можливість правомірного включення до даних податкового обліку господарських операцій із таким фіктивно створеним суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, під час судового розгляду справи в повній мірі підтверджуються висновки контролюючого органу що укладений між ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС з його контрагентом ТОВ "ЗІРВА" договір не опосередковувався реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет, використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено, фактично підприємством ТОВ ГРАНТОРГСЕРВІС здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання товару (послуги) і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001251411, №00001261411 від 23.06.2018 року винесені контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними, отже, відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Так, як визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року по справі № 2040/7273/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Постанова складена в повному обсязі 19.04.19р.