ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2019 р.Справа № 520/9466/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
за участю представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранс ЛТД" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., місце складання м. Харків, повний текст складено 20.12.18 року по справі № 520/9466/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранс ЛТД"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготранс ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00002171411 від 03.10.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1319668 грн. та нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій у сумі 329917 грн., та податкове повідомлення-рішення №00002181411 від 03.10.2018 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1034250 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки, викладені в Акті перевірки № 3565/20-40-14-11-11/32868071 від 23.08.2018 є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому винесені відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки податкові повідомлення - рішення № 00002171411 та № 00002181411 від 03.10.2018 є таким, що підлягають скасуванню, як протиправні, оскільки ТОВ "Енерготранс ЛТД" жодним чином не порушувало положень податкового законодавства та законно і обґрунтовано розрахувало свій податковий кредит.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі № 520/9466/18 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранс ЛТД" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що повністю відхиляє вимоги апеляційної скарги, так як матеріалами справи встановлено відсутність реальних господарських операцій, оскільки неможливо продати товар, послуг, які не були придбані, що свідчить про відсутність фактичного руху товарів, а лише вказує на оформлення господарських операцій в паперовому вигляді без їх фактичного здійснення, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОТРАНС ЛТД , код ЄДРПОУ 32868071, з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ АФІЛА за липень 2017, з ТОВ ВЕСТ МІСТ за серпень 2017, з ТОВ БІТ ТА ТЕК за серпень 2017, з ТОВ Кастон за серпень 2017, з ТОВ ПРЕСТИЖ-2015 за вересень 2017, з ТОВ ТД ЛЕКОР за червень 2017, з ТОВ ВІАРАНТ за вересень 2017, з ТОВ Компанія ВБРО за жовтень, грудень 2017, січень, лютий 2018, з ТОВ ТОПАЗ ГРУП за грудень 2017 року, з ТОВ БК АБЕКС ЛТД за листопад 2017 року та подальшому ланцюгу постачання.
Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення Товариством: п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 1 319 668 грн., у тому числі за червень 2017 у сумі 139 759 грн., за липень 2017 у сумі 124 956 грн., за серпень 2017 у сумі 133 930 грн., за вересень 2017 у сумі 387 845 грн., за жовтень 2017 у сумі 533 178 грн., та встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2018 у сумі 1 034 250 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення: № 00002171411 від 03102018 року, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 319 668 грн. та штрафні санкції 329 917 грн.; № 00002181411 від 03.10.2018 року, яким знижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 034 250 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем документів не можливо встановити економічну доцільність замовлення послуг, їх суть, використання отриманих послуг в господарській діяльності підприємства, та який економічний ефект отримано від використання цих послуг, а тому здійснення господарських операцій з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із пп. 14.1.185 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; г) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з абзацом "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами
Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до п. 2.1. вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 цього Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Енерготранс ЛТД , в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ АФІЛА , в особі директора ОСОБА_4, укладено договір на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті від 30.06.2017 №1706 (т. 1, а.с. 208-209).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до суду надано: протокол договірної ціни від 30.06.2017 року, акти надання послуг № 1, № 2 від 31.07.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги № 802 від 02.08.2017 року, № 804 від 04.08.2017 року (т. 1, а.с. 210-214).
Щодо взаємовідносин з ТОВ ТД Лектор .
Між ТОВ Енерготранс ЛТД та ТОВ ТД ЛЕКОР укладено договір про надання інформаційних послуг щодо надання інформації, яка міститься в автоматизованих системах залізничного транспорту України від 28.04.2017 року №428 (т. 1, а.с. 171-172)
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до суду надано: протоколи договірної ціни від 28.04.2017 року та від 25.05.2017 року, акти надання послуг № 2 від 01.06.2017 року та № 3 від 15.06.2017 року, платіжні доручення № 343 від 01.06.2017 року, № 372 від 14.06.2017 року (т. 1, а.с. 173-180).
Щодо взаємовідносин з ТОВ ВЕСТ МІСТ .
Між підприємствами ТОВ Енерготранс ЛТД та ТОВ ВЕСТ МІСТ , укладено договір від 01.08.2017 року №170803 на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті (а.с. 226-227).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до суду надано: протокол договірної ціни від 01.08.2017 року, акт надання послуг № 1 від 31.08.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги № 84 від 04.09.2017 року (т. 1, а.с. 228-230).
Щодо взаємовідносин з ТОВ БІТ ТА ТЕК .
Між підприємствами ТОВ Енерготранс ЛТД та ТОВ БІТ ТА ТЕК укладено договір від 01.08.2017 р оку №170802 на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті (т. 1, а.с. 233-234).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до суду надано: протокол договірної ціни від 01.08.2017 року, акт надання послуг від 29.08.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги № 19 від 30.08.2017 року (т. 1, а.с. 235-237).
Щодо взаємовідносин з ТОВ КАСТОН .
Між підприємствами ТОВ Енерготранс ЛТД та ТОВ КАСТОН , укладено договір від 01.08.2017 р оку №170801 на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті (т. 1, а.с. 217-218).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до суду надано: протокол договірної ціни від 01.08.2017 року, акти надання послуг № 1 від 08.08.2017 року та № 2 від 12.08.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги № 810/17 від 10.08.2017 року та № 814/17 від 14.08.2017 року (т. 1, а.с.219-223).
Щодо взаємовідносин з ГОВ АБЕКС ЛТД .
Між підприємствами ТОВ Енерготранс ЛТД та ТОВ "АБЕКС ЛТД" укладено договір від 01.11.2017 року № 8 на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті (т. 1, а.с. 94-95).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до суду надано: протокол договірної ціни від 01.11.2017 року, акт надання послуг № 1 від 27.11.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги № 1.04 від 27.11.2017 року (т. 1, а.с. 96-98).
Щодо взаємовідносин з ТОВ ТОПАЗ ГРУП .
Між підприємствами ТОВ Енерготранс ЛТД та ТОВ ТОПАЗ ГРУП укладено договір від 01.11.2017 року №2017-23 на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті (т. 1, а.с. 101-102).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до суду надано: протокол договірної ціни від 01.11.2017 року, акти про надання послуг № 1 від 08.12.2017 року, № 2 від 19.12.2017 року та № 3 від 23.12.2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги № 122 від 11.12.2017 року, № 129 від 20.12.2017 року та № 134 від 22.12.2017 року (т. 1, а.с. 103-109)
Щодо взаємовідносин з ТОВ ВІАРАНТ .
Між підприємствами ТОВ Енерготранс ЛТД та ТОВ ВІАРАНТ укладено договір від 25.05.2017 року №524 на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті (т. 1, а.с 158159).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до суду надано: протокол договірної ціни від 25.05.2017 року та від 01.09.2017 року, акти надання послуг № 3 від 30.09.2017 року, № 4 від 31.10.2017 року, платіжні доручення № 677 від 19.09.2017 року, № 678 від 19.09.2017 року, № 679 від 19.09.2017 року, № 680 від 19.09.2017 року, № 700 від 25.09.2017 року (т. 1, а.с. 160-170).
Щодо взаємовідносин з ТОВ ПРЕСТИЖ-2015 .
Між підприємствами ТОВ Енерготранс ЛТД (Замовник) та ТОВ ПРЕСТИЖ-2015 укладено договір від 01.08.2017 року №170804 на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті (т. 1, а.с. 181-182).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до суду надано: протокол договірної ціни від 01.08.2017 року, акти надання послуг № 1 від 05.09.2017 року, № 2 від 12.09.2017 року, № 3 від 19.09.2017 року, № 4 від 19.09.2017 року, № 5 від 25.09.2017 року, № 6 від 31.10.2017 року, № 7 від 30.11.2017 року, № 8 від 31.12.2017 року, № 9 від 31.12.2017 року, № 10 від 31.01.2018 року, повідомлення про відступлення права вимоги № 17/906 від 06.09.2017 року, № 17/912 від 12.09.2017 року, № 17/919 від 19.09.2017 року, № 17/919/2 від 19.09.2017 року, № 17/925 від 25.09.2017 року, платіжні доручення № 705 від 02.10.2017 року, № 706 від 02.10.2017 року, № 707 від 02.10.2017 року, № 708 від 02.10.2017 року, № 723 від 05.10.2017 року, № 730 від 10.10.2017 року (т. 1, а.с 183-207)
Щодо взаємовідносин з ТОВ КОМПАНІЯ ВБРО .
Між підприємствами ТОВ Енерготранс ЛТД та ТОВ КОМПАНІЯ ВБРО укладено договори від 29.09.2017 №171011/СТ, від 01.12.2017 року №18-17-1201 на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті (т. 1, а.с. 112-113, 149-150).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до суду надано: протокол договірної ціни від 29.09.2017 року, акти надання послуг № 1 від 31.10.2017 року, № 2 від 30.11.2017 року, № 4 від 31.12.2017 року, № 5 від 31.01.2018 року, № 6 від 31.01.2018 року, № 7 від 28.02.2018 року, № 8 від 28.02.2018 року, № 9 від 28.02.2018 року, повідомлення № 171 від 16.12.2017 року, платіжні доручення № 843 від 14.11.2017 року, №898 від 04.12.2017 року, № 817 від 07.11.2017 року, № 829 від 09.11.2017 року, № 803 від 02.11.2017 року, № 792 від 30.10.2017 року, № 772 від 23.10.2017 року, № 737 від 12.10.2017 року, № 901 від 05.12.2017 року, № 911 від 06.12.2017 року, № 1012 від 10.01.2018 року, № 1017 від 11.01.2018 року, № 1057 від 24.01.2018 року, №1072 від 31.01.2018 року, № 1077 від 01.02.2018 року, № 1083 від 02.02.2018 року, № 1088 від 05.02.2018 року, № 1091 від 06.02.2018 року, № 1102 від 07.02.2018 року (т. 1, а.с. 114-148).
З договором від 01.12.2017 року №18-17-1201 до суду надано: протоколи договірної ціни від 01.12.2017 року та від 01.03.2018 року, акти надання послуг № 1 від 16.12.2017 року, № 2 від 16.12.2017 року, № 3 від 2802.2018 року (т. 1, а.с. 151-155).
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи та оцінюючи подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у відповідності до ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів прийшла до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ АФІЛА , ТОВ ВЕСТ МІСТ , ТОВ БІТ ТА ТЕК , ТОВ Кастон , ТОВ ПРЕСТИЖ-2015 , ТОВ ТД ЛЕКОР , ТОВ ВІАРАНТ , ТОВ Компанія ВБРО , ТОВ ТОПАЗ ГРУП , ТОВ БК АБЕКС ЛТД не мали реального характеру з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготранс ЛТД" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товару і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, зокрема акти прийому-передачі послуг, мають загальний характер, не конкретизують об'єму надання послуг, не містять інформації, яка б детально розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б послуги як інформаційно-консультаційні, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо, з них не можливо встановити економічну доцільність замовлення послуг, їх суть, використання отриманих послуг в господарській діяльності підприємства, та який економічний ефект отримано від використання цих послуг, та відповідно не свідчать про економічну обґрунтованість витрат на здійснення господарських операцій.
Крім того, акти про надання послуг вони не містять у своєму змісті інформацію про те, які саме інформаційні послуги надавались, яким чином виконувались, та відсутні докази на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності, що не дає підстави вважати узгодженим порядок надання таких послуг.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення вимог п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та, відповідно, правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі № 520/9466/18 відсутні.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранс ЛТД" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року по справі № 520/9466/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 19.04.2019 року
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.04.2019 |
Оприлюднено | 21.04.2019 |
Номер документу | 81281817 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Калитка О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні