Постанова

від 17.04.2019 по справі 1840/3335/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 р.Справа № 1840/3335/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Лях О.П.,

Суддів: Бегунца А.О. , Яковенка М.М. ,

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 (повний текст складено 10.12.2018, головуючий суддя І інстанції Воловик С.В., м.Суми) по справі № 1840/3335/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Біловодський комбінат хлібопродуктів" (далі - ПрАТ «Біловодський КХП» ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області), в якому, з врахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.04.2018 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в сумі 380587,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.04.2018 про застосування штрафних санкцій в сумі 56660,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 16.04.2018 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 43718,43 грн. за основним платежем та на суму 12779,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 частково задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів":

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області № 0001391401від 13.04.2018 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в сумі 380587,50 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області № НОМЕР_2 від 13.04.2018 про застосування штрафних санкцій в сумі 56660,00 грн.;

- відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 16.04.2018 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 43718,43 грн. за основним платежем та на суму 12779,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь Приватного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів" судові витрати на оплату судового збору в сумі 6560,32 грн.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального а процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.

Як свідчать матеріали справи, посадовими особами ГУ ДФС у Сумській області на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п. 77.1, 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Біловодський КХП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.08.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.03.2018 №1604/18-28-1401/00955851/14 (т. 1 а.с. 21-57).

Не погоджуючись з висновками проведеної перевірки, 29.03.2018 ПрАТ «Біловодський КХП» подало заперечення (т. 1 а.с. 125-132), за результатами розгляду яких листом-відповіддю податкового органу від 10.04.2018 (т. 1 а.с. 132-142) повідомлено, що висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків проведеної перевірки ГУ ДФС у Сумській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 380587,50 грн., з яких: 304470,00 грн. основний платіж, 76117,50 грн. штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 144);

- податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій в сумі 56660,00 грн. (т. 1 а.с. 146);

- податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 133710,50 грн., з яких: 104663,00 грн. основний платіж, 29047,50 грн. штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 148).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (т. 1 а.с. 150-156).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 21431/6/99-99-11-01-01-25 від 23.06.2018 відмовлено в задоволенні скарги та залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 158-162).

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем відповідного порушення, а позивачем спростовано відповідні доводи податкового органу.

Відмовляючи частково у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що строки корисного використання (експлуатації) будівель та споруд, встановлені позивачем, є значно меншими, ніж встановлені вимогами Податкового кодексу України мінімально допустимі строки.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1 ПКУ контролюючі органи виконують функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, в тому числі здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Згідно із п. 20.1.19 ст.20.1 ПКУ контролюючі органи мають право, в тому числі, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Щодо порушення позивачем абз.2 п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 304470,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом зазначається про здійснення позивачем реалізації послуг по виробництву гранульованого комбікорму з давальницької сировини під час здійснення господарської операції з ПАТ «Сумирибгосп» , за ціною нижче собівартості. Зокрема, контролюючий орган вказує на реалізацію позивачем ПАТ «Сумирибгосп» послуг по виробництву гранульованого комбікорму з давальницької сировини за ціною, нижче собівартості, а саме за ціною 365,00 грн., в т.ч. ПДВ 60,83 грн.

Положеннями ст.ст.180-211 розділу V ПКУ визначено особливості як визначення платників податку на додану вартість, так і визначення об'єкту оподаткування цим податком.

При цьому, саме приписами ст.ст.185 та 187 ПКУ встановлено особливості визначення об'єкта оподаткування та дати виникнення податкових зобов'язань платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.188 ПКУ база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, а база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Визначення собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, було наведено в п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПКУ в редакції, чинній до 01.01.2015. Так, собівартістю для цілей розділу III Кодексу, є витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014, (в редакції, чинній на час здійснення спірних господарських операцій) у разі реалізації власних послуг за ціною, нижче собівартості, платник податків зобов'язаний скласти податкову накладну на суму перевищення, у графі 3 якої зазначити: "перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, указаних у податковій накладній N ___" (зазначається порядковий номер податкової накладної, складеної на суму постачання цих товарів/послуг, визначену, виходячи з їх фактичної ціни (договірної вартості).

Таким чином, обов'язок донарахувати податок на додану вартість та складати відповідну податкову накладну виникає у платника податків виключно тоді, коли вартість реалізованого товару, виконаних робіт чи наданих послуг, є нижчої ніж їх собівартість.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи надано копію договору № 27/03/2015 від 27.03.2015, укладеного із ПАТ «Сумирибгосп» (т. 1 а.с. 176-188), калькуляцію витрат на виробництво гранульваного комбікорму (т.1 а.с.189) та розрахунок отриманого прибутку (т.3 а.с.89).

Відповідно до умов зазначеного договору ПрАТ «Біловодський КХП» зобов'язувалось надати ПАТ «Сумирибгосп» послуги з переробки давальницької сировини у готову продукцію, а саме: гранульований комбікорм, за узгодженими рецептами.

Приписами пункту 4.2 даного договору передбачено, що вартість послуг складає 438,00 грн. за тону, в тому числі ПДВ.

Із наданої позивачем калькуляції витрат на виробництво гранульваного комбікорму (т.1 а.с.189) слідує, що собівартість послуг складає 332,00 грн. за тону, рентабельність - 33,00 грн., а із наданого позивачем розрахунку (т.3 а.с.89) вбачається отримання позивачем від господарської операції з ПАТ «Сумирибгосп» прибутку в загальному розмірі 101851,61 грн.

Щодо порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у частині не оприбуткування готівкових коштів в сумі 11332,00 грн. в день їх фактичного надходження, колегія суддів зазначає наступне.

Так, контролюючий орган вказує на те, що 22.06.2017 готівкові кошти в сумі 11332,00 грн. не були оприбутковані позивачем у день їх надходження.

Згідно із п.2.1, 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004, (далі - Положення №637) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п.2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО), оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Згідно із п.3.2 Положення №637 касові операції, які проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Положеннями ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що фіскальним звітним чеком є документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті. Денним звітом є документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Таким чином, у разі застосування реєстратора розрахункових операцій, готівкові кошти вважаються оприбуткованими, якщо всі готівкові операції проведені за допомогою РРО, інформація про денні підсумки цих операцій занесена до фіскальної пам'яті, фіскальний звітний чек роздрукований та на його підставі у книзі обліку розрахункових операцій здійснений облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень.

Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування визначаються Постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 (далі - Вимоги, фіскальні вимоги).

У фіскальних вимогах поняття "фіскальні функції", "фіскальна пам'ять", "розрахункові операції", "реєстратор розрахункових операцій", "фіскальний режим роботи", "фіскальний звітний чек", "денний звіт", "контрольна стрічка" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Для цілей фіскальних вимог також використовуються поняття Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора (пункт 2). Тобто, поняття «фіскальний звітний чек» та « Z-звіт» є тотожними.

Згідно з пунктом 13 Вимог, формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті; обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті; друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Пункт 14 Вимог встановлює, що чеки всіх звітів повинні містити такі загальні реквізити: назву і адресу господарської одиниці; індивідуальний номер платника, перед яким друкуються великі літери "ПН". У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований як платник ПДВ, замість індивідуального номера платника повинен бути надрукований ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або ідентифікаційний номер згідно з ДРФО (для фізичних осіб), а замість літер "ПН" - літери "ІД"; фіскальний номер реєстратора, перед яким друкуються великі літери "ФН"; заводський номер реєстратора; логотип виробника.

Крім того, чек Z-звіту - фіскальний звітний чек повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну): підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо; літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фіскального звітного чека); суми ПДВ за кожною ставкою; підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ; загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати; підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю; суми готівки за операціями "службового внесення" та "службової видачі"; кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну, окремо за реалізованими товарами (наданими послугами) та виданими коштами; номер, дату і час друкування фіскального звітного чека; повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека (пункт 17 Вимог).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено проведення ПрАТ «Біловодський КХП» 22.06.2017 операції на суму 11332,00 грн. за допомогою РРО.

Однак, під час друкування Z-звіту даний РРО вийшов з ладу та сформував лише частину відповідного Z-звіту, яка містила, в тому числі, інформацію про проведені операції, їх суми, передані пакети, обнуління регістрів денних підсумків.

Колегія судді відмічає, що денні підсумки готівкових операцій були занесені до фіскальної пам'яті, а на підставі вказаної частини Z-звіту у книзі обліку розрахункових операцій здійснений облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень (т. 1 а.с. 163-167).

Крім того, позивачем було повідомлено про вихід з ладу РРО уповноважене на сервісне обслуговування РРО підприємство, а саме - ДП ТОВ «ТК ЕВМ «Сервіс» .

Після проведення ремонтних робіт та відновлення роботи РРО, наступного дня 23.06.2017 о 07 год. 56 хв Z-звіт був роздрукований в повному обсязі і вклеєний до КОРО (т. 1 а.с. 165), до розділу 4 якої, також внесені відомості щодо характеру несправностей, часу їх виникнення та часу відновлення роботи РРО.

Отже, 22.06.2017 готівкові кошти в сумі 11332,00 грн. ПрАТ «Біловодський КХП» фактично були оприбутковані у повній сумі в день надходження, а певні недоліки заповнення книги обліку розрахункових операцій внаслідок виходу з ладу РРО під час друкування фіскального звітного чеку не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за їх неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування).

Беручи до уваги вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 по справі № 1840/3335/18 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 по справі № 1840/3335/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2019 року .

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5