Постанова

від 27.03.2019 по справі 200/15135/14-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 200/15135/14-ц

Провадження № 14-23цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство АктаБанк (далі - ПАТ АктаБанк , Банк),

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Композит-СТК (далі - ТОВ Композит-СТК ), Товариство з обмеженою відповідальністю Метгазсервіс (далі - ТОВ Метгазсервіс ), ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ПАТ АктаБанк

на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2017 року у складі колегії суддів Каратаєвої Л. О., Демченко Е. Л., Пищида М. М.

у цивільній справі за позовом ПАТ АктаБанк до ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ПАТ АктаБанк звернулося до суду з позовом до ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

27 жовтня 2014 року ПАТ АктаБанк подало уточнену позовну заяву, в якій просило залучити до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 74).

Позов обґрунтовано тим, що 01 грудня 2011 року ПАТ АктаБанк та ТОВ Композит-СТК уклали кредитний договір № 01-794/Т, за умовами якого Банк надав позичальнику грошові кошти у формі відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 2 312 500,00 доларів США на строк до 29 листопада 2012 року, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних у строки, передбачені цим договором.

У 2012 та 2013 роках ПАТ АктаБанк та ТОВ Композит-СТК уклали додаткові угоди до зазначеного кредитного договору, у яких збільшували розмір кредитної лінії, процентів за користування кредитними коштами та кінцевий строк погашення кредиту, з урахуванням яких кредитну лінію збільшено до 4 231 250,00 доларів США, процентну ставку за користування кредитними коштами - до 14,5 % річних, а кінцевий строк погашення кредиту - 11 грудня 2014 року.

01 грудня 2011 року ПАТ АктаБанк та ОСОБА_3 уклали договір поруки № 01-794/Т/2, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором за належне виконання позичальником зобов'язань, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т, а також усіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, у тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших платежів та умов. ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність із ТОВ Композит-СТК перед ПАТ АктаБанк за виконання позичальником умов основного зобов'язання всім належним йому майном та грошовими коштами.

Аналогічні договори поруки ПАТ АктаБанк уклало з ОСОБА_4 (від 04 вересня 2012 року № 01-794/Т/3) та ТОВ Метгазсервіс (від 17 грудня 2012 року № 01-794/Т/5).

Внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору станом на 26 серпня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 4 549 503,34 доларів США, що еквівалентно 60 806 086,62 грн, із яких: заборгованість за строковим кредитом - 3 576 250,00 доларів США, що еквівалентно 47 798 133,34 грн; заборгованість за простроченим кредитом - 605 000,00 доларів США, що еквівалентно 8 086 087,57 грн; строкова заборгованість за процентами - 47 949,05 доларів США, що еквівалентно 640 859,86 грн; прострочена заборгованість за процентами - 274 660,88 доларів США, що еквівалентно 3 670 961,86 грн; пеня - 45 643,41 доларів США, що еквівалентно 610 043,98 грн.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог ПАТ АктаБанк просило стягнути солідарно з ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т у розмірі 4 549 503,34 доларів США, що станом на 25 серпня 2014 року еквівалентно 60 806 086,62 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року позов ПАТ АктаБанк задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ АктаБанк заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т у розмірі 4 549 503,34 доларів США, що станом на 25 серпня 2014 року еквівалентно 60 806 086,62 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позичальник порушив узяті за кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, а його зобов'язання забезпечено порукою, то є підстави для стягнення солідарно з боржника та поручителів заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року апеляційні скарги ТОВ Композит-СТК , ОСОБА_4 задоволено частково: заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року скасовано, позов ПАТ АктаБанк задоволено частково. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ АктаБанк заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т у розмірі 4 549 503,34 доларів США, що станом на 25 серпня 2014 року еквівалентно 60 806 086,62 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ АктаБанк судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1 827 грн з кожного. Провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ АктаБанк до ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс закрито.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції на порушення вимог статті 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) щодо недопущення об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, не врахував, що вимоги юридичної особи (ПАТ АктаБанк ) до юридичних осіб (ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс ) підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а тому апеляційний суд закрив провадження у справі в цій частині позову.

Також апеляційний суд зробив висновок, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як поручителів підлягає стягненню у рівних частинах заборгованість за кредитним договором. При цьому суд керувався тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2016 року, визнано припиненою з 25 липня 2014 року поруку ОСОБА_3 за договором поруки від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т/2.

Банк змінив строк виконання основного зобов'язання шляхом направлення позичальнику та поручителям повідомлення-вимоги від 10 квітня 2014 року про дострокове повернення кредиту. ПАТ АктаБанк не пропустило шестимісячний строк від дня настання строку виконання зобов'язання, звернувшись до суду із зазначеним позовом 01 вересня 2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року, яке вони просили скасувати у частині задоволених вимог ПАТ АктаБанк до них про стягнення заборгованості та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги преюдиційного факту припинення поруки ОСОБА_3 на дату пред'явлення Банком позову до суду та не надав оцінки доводам відповідачів про відсутність підстав для солідарної відповідальності поручителів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, оскільки умовами договорів поруки № 01-794/Т/2 та № 01-794/Т/3 не передбачено їхньої солідарної відповідальності між собою.

Крім того, пред'явленням досудової вимоги від 10 квітня 2014 року ПАТ АктаБанк змінило строк виконання основного зобов'язання, а суд не врахував передбаченого умовами договору погашення кредиту періодичними платежами, а відтак чинності поруки упродовж шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням та після закінчення строку кредитування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ПАТ АктаБанк

Також у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ПАТ АктаБанк на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року, яке Банк просив скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та залишити в силі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року.

Узагальнені доводи, наведені в касаційній скарзі ПАТ АктаБанк

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі у частині позовних вимог до юридичних осіб, оскільки позовні вимоги взаємопов'язані між собою і не можуть розглядатися за правилами різних видів судочинства, так як порука є забезпеченням основного зобов'язання, а тому такі вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Позиція ПАТ АктаБанк щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У серпні 2017 року до суду надійшли заперечення (відзив) ПАТ АктаБанк на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в яких Банк посилався на те, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року, яким визнано припиненою з 25 липня 2014 року поруку ОСОБА_3 за договором поруки від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т/2, не може мати преюдиційного значення для розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з цього поручителя, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2017 року зазначені судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня та 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаними касаційними скаргами.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 12 грудня 2018 року - передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 21 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційних скаргах та відзиві доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Перевіряючи законність ухваленого апеляційним судом рішення у частині закриття провадження у справі за позовними вимогами ПАТ АктаБанк до ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Апеляційний суд вважав, що справа у частині позовних вимог ПАТ АктаБанк до ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому закрив провадження у справі в цій частині позову.

Однак Велика Палата Верховного Суду не погоджується з указаними висновками з огляду на таке.

У поданому у вересні 2014 року до суду позові ПАТ АктаБанк заявило вимоги до таких відповідачів: позичальника за кредитним договором, яким є юридична особа - ТОВ Композит-СТК , та поручителів, якими є як юридична особа - ТОВ Метгазсервіс , так і фізичні особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4

Цивільний кодекс України (тут і далі - ЦК України, у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції) передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов'язання.

Таке забезпечувальне зобов'язання має акцесорний, додатковий до основного зобов'язання характер і не може існувати саме по собі.

Одним із видів акцесорного зобов'язання є порука.

Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

У цьому випадку позов заявлено позивачем до боржника та поручителів, вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов'язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителів відповідно до договорів поруки збігається з обсягом відповідальності боржника.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначений у частині першій цієї статті, а саме - у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд.

Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.

У пункті 1 частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

За статтею 16 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, на яку послався апеляційний суд, не допускалося об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.

Заявлена у цій справі позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з боржника та поручителів могла бути предметом розгляду як у порядку цивільного, так і в порядку господарського судочинства, оскільки стаття 15 ЦПК України та стаття 12 ГПК України не встановлювали відповідної заборони.

Стаття 1 ГПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, юридичною особою - боржником за основним зобов'язанням і поручителем, який є фізичною особою.

ЦПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб'єктного складу учасників процесу, одним з яких була фізична особа.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до боржника та одного з поручителів, які є юридичними особами, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до двох інших поручителів, які є фізичними особами та кожен з них несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими наведені в касаційній скарзі ПАТ АктаБанк доводи щодо необхідності розгляду справи у частині позовних вимог до юридичних осіб у порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд помилково закрив провадження у справі у частині позовних вимог до юридичних осіб - боржника за основним зобов'язанням та одного з поручителів, так як порука є похідною від основного зобов'язання, позовні вимоги взаємопов'язані між собою і не можуть розглядатися за правилами різних видів судочинства.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Аналогічні висновки неодноразово викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, від 21 березня 2018 року № 14-41цс18, від 25 квітня 2018 року № 14-74цс18, від 20 червня 2018 року № 14-224цс18, від 12 вересня 2018 року № 14-269цс18, і підстав для відступу від них не вбачається.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, розглянутий судом на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, тому помилковим є висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до боржника та одного з поручителів, які є юридичними особами.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд не врахував особливостей правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно визначився з юрисдикцією вказаного спору та неправильно застосував норми процесуального права, оскільки підстави для закриття провадження у справі у частині вимог до боржника та поручителя - юридичних осіб відсутні.

Стосовно висновків судів по суті вирішеного спору:

Суди установили, що 01 грудня 2011 року ПАТ АктаБанк та ТОВ Композит-СТК уклали кредитний договір № 01-794/Т, відповідно до пункту 1.1 якого Банк надав позичальнику грошові кошти у формі відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 2 312 500,00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору погашення кредиту здійснюється згідно з графіком, зазначеним у цьому договорі.

Згідно з пунктом 3.5 кредитного договору сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється у валюті щомісячно по 10 число місяця включно, наступного за місяцем, за який було здійснено таке нарахування.

У пункті 3.7 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строку погашення кредиту або його частини відповідно до графіка, встановленого у пункті 1.3 цього договору, нарахування процентів здійснюється з розрахунку 30 % річних на суму простроченої заборгованості, з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки) по день, що передує дню усунення такого порушення.

Згідно з пунктом 9.2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених, зокрема пунктами 1.3, 1.4, 1.5, 3.5, 6.4 цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу Банку пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за строк прострочення виконання зобов'язання, на суму невиконаного зобов'язання.

Відповідач зобов'язаний погашати кредит відповідно до графіка погашення, встановленого у пункті 3.1 цього договору, тобто повертати Банку суму кредиту (його часток), таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості не перевищував залишкову суму ліміту кредитування, встановлену на відповідну дату (пункт 6.4 кредитного договору).

Відповідно до пункту 7.8 кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку розірвати договір і стягнути з позичальника заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, неустойкою та іншими платежами за цим договором у разі несвоєчасної сплати позичальником кредиту, нарахованих відсотків, комісій, згідно з умовами договору.

04 вересня 2012 року ПАТ АктаБанк та ТОВ Композит-СТК уклали додаткову угоду № 5 до вказаного кредитного договору, у якій встановили розмір кредитної лінії 3 500 000,00 доларів США та процентну ставку - 13,5 % річних.

Додатковою угодою від 17 грудня 2012 року № 7 кредитна лінія встановлена у розмірі 4 231 250,00 доларів США.

Додатковою угодою від 12 грудня 2013 року № 10 встановлена процентна ставка у розмірі 14,5 % річних.

Зобов'язання позичальника ТОВ Композит-СТК за вказаним кредитним договором забезпечені порукою.

Так, 01 грудня 2011 року ПАТ АктаБанк та ОСОБА_3 уклали договір поруки № 01-794/Т/2, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором за належне виконання позичальником зобов'язань, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т, а також усіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, у тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших платежів та умов.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

У пункті 1.4 договору поруки передбачено, що у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання в строк, визначений кредитним договором, поручитель погашає суму заборгованості за кредитним договором, нараховані проценти, комісії, штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником грошових коштів, наданих в межах кредитного договору та інші платежі, передбачені кредитним договором, а також відшкодовує кредитору збитки за неналежне виконання умов основного зобов'язання за першою вимогою кредитора протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення кредитором за адресою, зазначеною у реквізитах поручителя в цьому договорі, письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Також на забезпечення виконання позичальником узятих за кредитним договором зобов'язань 04 вересня 2012 року ПАТ АктаБанк та ОСОБА_4 уклали договір поруки № 01-794/Т/3, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором за належне виконання позичальником зобов'язань, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т, а також усіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, у тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших платежів та умов (пункт 1.1).

Обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_4 та порядок погашення кредиту у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання в строк, визначений кредитним договором, передбачені відповідно у пунктах 1.2 та 1.4 цього договору поруки, які аналогічні за змістом з відповідними пунктами договору поруки, укладеного поручителем ОСОБА_3

17 грудня 2012 рокуПАТ АктаБанк та ТОВ Метгазсервіс уклали договір поруки № 01-794/Т/5, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором за належне виконання позичальником зобов'язань, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т, а також усіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, у тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших платежів та умов.

Пункти 1.2 та 1.4 цього договору поруки щодо обсягу відповідальності поручителя ТОВ Метгазсервіс та порядку погашення кредиту у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання в строк, визначений кредитним договором, теж аналогічні за змістом з відповідними пунктами договорів поруки, укладених поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Позичальник не виконував належним чином умов кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості.

Згідно з наданим Банком розрахунком станом на 26 серпня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 4 549 503,34 доларів США, що еквівалентно 60 806 086,62 грн, із яких: заборгованість за строковим кредитом - 3 576 250,00 доларів США; заборгованість за простроченим кредитом - 605 000,00 доларів США; строкова заборгованість за процентами - 47 949,05 доларів США; прострочена заборгованість за процентами - 274 660,88 доларів США; пеня - 45 643,41 доларів США.

10 квітня 2014 року на адреси поручителів, зазначені в договорах поруки, Банк надіслав вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 08 квітня 2014 року.

Стосовно наведених у касаційній скарзі доводів, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги, що порука припинилася на дату звернення Банку з позовом до суду, слід зазначити таке.

На а. с. 66, т. 2 знаходиться копія рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року (вступна та резолютивна частини), ухваленого у справі № 200/11911/16ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ АктаБанк , від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ АктаБанк , третя особа - ТОВ Композит-СТК , про визнання поруки припиненою, яким задоволено позов та визнано припиненою з 25 липня 2014 року поруку, що виникла на підставі договору поруки від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т/2, укладеного ПАТ АктаБанк та ОСОБА_3

На а. с. 77, 95-99, т. 2 міститься копія ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року, постановленої у справі № 200/11911/16ц, якою залишено без змін рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року.

Однак на а. с. 192-194, т. 2 знаходиться копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року, якою скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року у справі № 200/11911/16ц, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, у матеріалах справи на а. с. 44-48, т. 2 знаходиться копія рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року, ухваленого у справі № 200/7699/16ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ АктаБанк , ТОВ Композит-СТК про визнання поруки припиненою, яким задоволено позов та визнано припиненою з 04 вересня 2014 року поруку, що виникла на підставі договору поруки від 04 вересня 2012 року № 01-794/Т/3, укладеного ПАТ АктаБанк та ОСОБА_4

Отже, з матеріалів справи вбачається, що набрало законної сили рішення суду, яким припинено поруку ОСОБА_4

Доказів про перегляд судових рішень за позовом ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Згідно з указаним судовим рішенням порука ОСОБА_4 припинена з 04 вересня 2014 року.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ АктаБанк про припинення поруки ухвалені щодо тих же осіб, які є учасниками цієї справи, та з приводу тих же обставин.

Таким чином, не є законним та обґрунтованим висновок апеляційного суду про стягнення з поручителя ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, у якої за рішенням суду порука припинилася.

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду у частині позову до ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Банку до ОСОБА_4 відмовити.

Стосовно поруки ОСОБА_3, то ця обставина про припинення поруки підлягає встановленню судом під час нового розгляду справи, оскільки судові рішення, якими припинено його поруку, скасовані, а справу направлено на новий розгляд. У такому випадку виключається можливість вважати такі обставини преюдиційними.

Стосовно вимог до поручителя слід враховувати такі вимоги цивільного законодавства.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Необхідно звернути увагу, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття строк чинності поруки повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов'язання.

Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Разом з тим, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Суди встановили, що у кредитному договорі та в додаткових угодах до нього сторони досягли згоди щодо погашення кредиту шляхом сплати щомісячних платежів, про що свідчить графік у пункті 1.3 кредитного договору та додаткових угодах до нього.

Оскільки кредитним договором передбачено сплату періодичних платежів, а за договором поруки поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Тобто, якщо до вимог, заявлених до боржника, застосовується загальний строк давності, передбачений статтею 257 ЦК України, то до вимог, заявлених до поручителя, вказаний строк обмежується строком дії поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), в якій підтримала правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16 та в інших.

Також згідно з матеріалами справи сторони у додаткових угодах до кредитного договору змінювали кінцевий строк повернення повної суми кредиту та в додатковій угоді від 12 грудня 2013 року (т. 1, а. с. 16-20) остаточно визначили його 11 грудня 2014 року.

Установлено, що письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором Банк надіслав поручителям 10 квітня 2014 року.

Згідно зі змістом вказаної письмової вимоги, яка міститься на а. с. 40, 41, т. 1, Банк указував на необхідність протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання цього повідомлення погасити прострочену заборгованість за кредитним договором з урахуванням штрафних санкцій у сумі 176 691,77 доларів США.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати.

Із вимогою до поручителя ОСОБА_3 усудовому порядку ПАТ АктаБанк звернулося 01 вересня 2014 року.

Суд не надав належної правової оцінки зазначеним обставинам, не дослідив належним чином умов кредитного договору, додаткових угод до нього, умов договору поруки, укладеного з ОСОБА_3

Крім того, суд не з'ясував, коли отримав письмову вимогу про погашення заборгованості ОСОБА_3, адже саме від цієї дати обчислюється 10-денний строк для виконання вимоги та залежить обрахування установленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

Також суд не з'ясував, з якого часу відбулося прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором з погашення тіла кредиту та процентів, а також, чи пред'явив Банк вимогу до поручителя в межах встановленого строку, та чи припинилась порука за окремими платежами.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частини третя, четверта статті 411 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Оскільки апеляційний суд не встановив достатньо повно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, порушив норми процесуального права, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа в частині позову ПАТ АктаБанк до ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_3 - направленню на новий розгляд до цього суду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки ухвалюється нове рішення про відмову в задоволенні позову у частині вимог до ОСОБА_4, то на її користь із ПАТ АктаБанк підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 019,41 грн за подання апеляційної скарги (т. 2, а. с. 26) та 2 192,40 грн за подання касаційної скарги (т. 2, а. с. 153), що підтверджується відповідними квитанціями, в загальному розмірі - 6 211,81 грн.

Керуючись статтями 141, 259, 265, 400, 402, 409, 411, 412, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства АктаБанк задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2017 року скасувати.

У частині позову Публічного акціонерного товариства АктаБанк до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства АктаБанк у частині вимог до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства АктаБанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Композит-СТК , Товариства з обмеженою відповідальністю Метгазсервіс , ОСОБА_3 - справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства АктаБанк (ідентифікаційний код - 35863708; адреса: вул. Шевченка, 53, м. Дніпро, 49000) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 6 211,81 гривень (шість тисяч двісті одинадцять гривень, вісімдесят одна копійка).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

О. С. Золотніков І. В. Саприкіна

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко