Рішення

від 19.04.2019 по справі 640/2084/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2019 року № 640/2084/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 До третя особаГоловного управління ДФС у м. Києві ТОВ Автопартнер 1 провизнання протиправним та скасування наказу від 02 лютого 2018 року та картку відмови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 02 лютого 2018 року №1724.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та протиправність прийняття контролюючим органом наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, який став підставою для притягнення позивача до кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100060000005, у зв'язку з його невідповідністю статтям 78, 79 Податкового кодексу України. Також позивачем зазначено, що прийняття спірного наказу порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

12 березня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, а тому прийняття спірного наказу не суперечить вимогам податкового законодавства. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що оскаржуваний наказ було прийнято з метою проведення перевірки юридичної особи - ТОВ Автопартнер1 , а не фізичної особи - ОСОБА_1, у зв'язку з чим вважає вимоги позивача безпідставними.

21 березня 2019 року позивач надав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що ухвала слідчого судді про призначення перевірки, на підставі якої прийнято спірний наказ, не містить зазначення виду перевірки, яка призначається, у зв'язку з чим контролюючим органом на власний розсуд прийнято рішення про проведення документальної невиїзної перевірки. Також зазначив, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду постановлена 13 грудня 2016 року, а спірний наказ податковим органом прийнято 02 лютого 2018 року, тобто через рік. Зазначені доводи, на думку позивача, є підставою для визнання дій відповідача протиправними та скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Представник третьої особи - ТОВ Автопартнер 1 своїм правом не скористався, письмових пояснень по суті справи суду не надав.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2016 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва Васильєвою Н.П. постановлено ухвалу, якою клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва Безкоровайного Б., про призначення позапланової документальної перевірки задоволено. Призначено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Автопартнер 1 (код ЄДРПОУ 39167703) за період з 01 січня 2015 року по дату постановлення ухвали слідчим суддею на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, у тому числі при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ПТК Материк (код ЄДРПОУ 39731838), а також дотримання валютного та іншого законодавства.

02 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наказ №1724 Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ Автопартнер 1 (код ЄДРПОУ 39167703), яким, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. від 13 грудня 2016 року у справі №757/61589/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження №32016100060000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Автопартнер 1 (код ЄДРПОУ 39167703) за період з 01 січня 2015 року по 13 грудня 2016 року з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, у тому числі при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ПТК Материк (код ЄДРПОУ 39731835), а також дотримання валютного та іншого законодавства тривалістю 5 робочих днів з 07 лютого 2018 року по дату завершення перевірки.

На підставі зазначеного наказу, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ Автопартнер 1 , за результатами якої контролюючим органом складено Акт від 20 лютого 2018 року №43/26-15-14-07-01-10/39167703, винесено податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2018 року №1412615147, яким ТОВ Автопартнер 1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 4 872 193, 00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2018 року №1422615147, яким ТОВ Автопартнер 1 нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 510, 00 грн.

Вважаючи наказ ГУ ДФС у м. Києві від 02 лютого 2018 року №1724 незаконним та таким, що винесений без законних підстав, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення. У свою чергу, можливість для проведення документальної позапланової виїзної перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає виключно за наявності двох умов: 1) отримання ухвали слідчого судді (суду); 2) відповідності ухвали слідчого судді (суду) закону.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для призначення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ Автопартнер 1 слугувала ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у справі №757/61589/16-к.

У той же час, відповідно до наданої представником позивача до матеріалів справи копії ухвали Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у справі №757/61589/16-к (№11-сс/824/826/20198), якою апеляційну скаргу адвоката Дьоміна Д.С. задоволено. Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора про призначення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Автопартнер 1 за період з 01 січня 2015 року по дату постановлення ухвали слідчим суддею на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, у тому числі при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ПТК Материк , а також дотримання валютного та іншого законодавства, скасовано. Прийнято нову ухвалу, якою клопотання прокурора про призначення в межах кримінального провадження №32016100060000108 позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Автопартнер 1 повернуто особі, яка його подала. Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Зі змісту ухвали апеляційного суду встановлено, що підставою для скасування ухвали слідчого судді, яка слугувала підставою видання контролюючим органом оскаржуваного наказу, є те, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено право слідчого, прокурора звертатись з клопотаннями про призначення позапланової документальної перевірки, а також не передбачено порядку розгляду та повноважень слідчого судді стосовно розгляду таких клопотань та ухвалення рішень за наслідками їх розгляду.

Також, з ухвали Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року вбачається, що колегія суддів дійшла висновку про те, що слідчий суддя вийшов за межі наданих йому повноважень та ухвалив рішення, яке кримінальним процесуальним законом не передбачено. За таких обставин, ухвала не може бути визнана законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки слідчим суддею допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є підставою для скасування ухвали.

Водночас, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто ефективний захист порушених прав має призвести до їх відновлення.

Як зазначає позивач, його порушене право полягає у тому, що прийняття оскаржуваного наказу, який є актом індивідуальної дії щодо ТОВ Автопартнер 1 , директором якого він був, мало своїм безпосереднім наслідком прийняття відповідачем Акту перевірки та в подальшому притягнення його до кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження №32017100060000005, що кваліфіковано за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, в матеріалах справи якого оскаржуваний наказ долучено як один з доказів його винуватості. Також позивач зазначив, що саме на підставі письмових доказів, зокрема оскаржуваного наказу, йому було повідомлено про підозру, застосовано запобіжний захід у вигляді застави, подано цивільний позов у кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що наказ на проведення перевірки у відповідності до статті 78 Податкового кодексу України надає право на її проведення, та жодним чином не встановлює факт порушення податкового законодавства суб'єктом господарювання чи його посадовою особою.

Натомість, відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення - рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 78.5 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Сторонами не заперечується, що уповноважені особи контролюючого органу здійснили документальну позапланову невиїзну перевірку, про що було складено Акт перевірки від 20 лютого 2018 року №43/26-15-14-07-01-10/39167703, на підставі якого, в свою чергу, винесені податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2018 року №1412615147 та №1422615147.

При цьому, звернення до суду з позовом про оскарження наказу №1724 від 02 лютого 2018 мало місце 06 лютого 2019 року, тобто після завершення проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення - рішення.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24 грудня 2010 року №21-25а10, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

До аналогічних висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ході розгляду адміністративних справи про скасування наказу та визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень (ухвали від 26 квітня 2017 року № К/800/23565/15, 12 квітня 2016 року № К/800/34845/14, 04 жовтня 2016 року № К/800/8821/16).

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки".

Таким чином, ТОВ Автопартнер 1 , допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а саме надавши необхідні податковому органу документи, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав ТОВ Автопартнер 1 , чи інших зацікавлених осіб, оскільки їх права порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2018 року №1412615147 та №1422615147.

При цьому ТОВ Автопартнер 1 або інша особа, права та інтереси якої порушено, не позбавлені права оскаржити вказані податкові повідомлення-рішення з підстав їх невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу.

При цьому, суд у відповідності до приписів пункту 1 статті 2 КАС України зобов'язаний перевірити, зокрема чи прийняті вказані податкові повідомлення - рішення у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02 лютого 2018 року керівником ТОВ Автопартнер 1 є Чжоу Бо.

Водночас суд зазначає, що ТОВ Автопартнер 1 чи його керівник не звертався до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, втім, за таким захистом звернувся лише колишній керівник підприємства ОСОБА_1

З матеріалів справи встановлено, що він з 01 квітня 2015 року по 14 лютого 2017 року перебував на посаді керівника ТОВ Автопартнер 1 , що підтверджується наказом №2-ПР від 01 квітня 2015 року, наказом №1-к від 14 лютого 2017 року, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 13 грудня 2016 року.

Підставою для звернення позивача до суду з вимогою про скасування наказу ГУ ДФС у м. Києві від 02 лютого 2018 року №1724 стала наявність кримінального провадження відносно нього.

Так, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №32017100060000005 від 18 січня 2017 року досудовим розслідуванням встановлено, що в період з серпня 2015 року по листопад 2016 року директор ТОВ Автопартнер 1 ОСОБА_1 при взаємовідносинах з ТОВ ПТК Материк , ТОВ Фопп Груп , ТОВ Сімузар , ТОВ Ларком Груп , ТОВ Сагро - Буд , ТОВ Промоушн Трейд та ТОВ Борисфен олівія умисно ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

У відповідності до змісту повідомлення про підозру від 20 червня 2018 року, ОСОБА_1 повідомлено про те, що він підозрюється в умисному ухиленні від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а також покладено обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України. У зазначеній ухвалі слідчого судді вказано, що перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджують долучені до матеріалів клопотання докази, зокрема акт ГУ ДФС у м. Києві від 20 лютого 2018 року №43/26-15-14-07-01/10/39167703.

Таким чином, позивач звертаючись до суду як фізична особа та оскаржуючи наказ від 02 лютого 2018 року №1724 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, на думку суду, намагається спростувати висновки, викладені податковим органом в акті від 20 лютого 2018 року №43/26-15-14-07-01/10/39167703, який є однією із підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту .

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. 22. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям прав має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що прийняття спірного наказу не порушує прав та законних інтересів позивача, оскільки на даний час, а також на час винесення спірного наказу, позивач не мав жодного відношення до ТОВ Автопартнер 1 , а також при вирішенні даного спору не представляє інтереси ТОВ Автопартнер 1 . Крім того, скасування наказу №1724 від 02 лютого 2018 року не призведе до відновлення порушеного, на думку позивача, права останнього в сфері публічно - правових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 02 лютого 2018 року №1724 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко