Постанова

від 29.07.2019 по справі 640/2084/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2084/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: ТОВ "Автопартнер 1" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління ДФС України у м. Києві Демченко Л.Д. про проведення документальної пзапланової невиїзної перевірки ТОВ "Автопартнер 1" від 02 лютого 2018 року №1724.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та протиправність прийняття контролюючим органом наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, який став підставою для притягнення позивача до кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100060000005, у зв`язку з його невідповідністю статтям 78, 79 Податкового кодексу України. Також позивачем зазначено, що прийняття спірного наказу порушує його права та законні інтереси.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції матеріалів справи, невіповідність висновків суду обставинам справи, неправіильне застосування норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує про те, що підстава для прийняття оскаржуваного наказу, а саме ухвала слідчого судді, була скасована рішенням суду, що відповідно свідчить про неправомірність цього наказу. Проте, суд першої інтанції встановивши відповідні обставини дійшов висновку про відсутність правових підстав для його скасування. Позивач категорично не погоджується з таким висновком суду про відсутніть підстав для задоволення позовних вимог. Звертає увагу апеляційного суду, що суд першої дійшов помилкового висновку, що оскаржуваний наказ не порушує його прав та інтересів, оскільни в адміністративному позові ним було чітко вказано яким чином оскаржуваний наказ порушує його права та інтереси, а також було надано докази на підтвердження цих обчставин. Крім того, на думку позивача, є безпідставним та необгрунтованим посилання суду першої інстанії на те, що після того як ТОВ "Автопартнер 1" допустило посадових осіб контролюючого органу до перевірки, воно вратило право на оскаржння наказу про її проведення. Так, апелянт, зазанчає, що оскільки відповідачем проводилась невиїзна перевірка, тобто у приміщенні контролюючого органу, ТОВ "Автопартнер 1" не мало реальної можливості допускати або не допускати посадових осіб податкового органу до проведення перевірки. У свою чергу, жодних доказів платником податків на вимогу податкового органу не надавалось, що фактично є недопуском контролюючого органу до проведення перевірки.

За наведених обставин, позивач вважає оскаржуване рішення безпідставним та необгрунтованим, прийнятим з чисельним порушенням вимог процесуального права, а тому вважає, що таке рішення підлягає скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції правомірним та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, Головне управління ДФС у м. Києві зауважує, що оскаржуваний наказ є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Разом з цим, відповідач у відзиві вказує про те, що спірний наказ видавався з метою проведення перевірки юридичної особи ТОВ "Автопартнер 1", а не фізичної особи ОСОБА_1 . Таким чином на переконання контролюючого органу оскаржуваний наказ не несе ніяких правовимх наслідків які б стосувалися конкретно позивача як фізичної особи, що у свою чергу, свдчить про безпідставність позовних вимог.

Також, відповідач вважає, що правові наслідки оскаржених дій, в наведеному випадку є вичерпаними, його оскарження не сприяє відновленню порушених прав ОСОБА_1 , що відповідно виключає можливість задоволення позовних вимог у даному випадку.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/61589/16-к в рамках кримінального провадження № 32016100060000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України було задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва та призначено проведенння документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Автопартнер 1 (код ЄДРПОУ 39167703) за період з 01 січня 2015 року по дату постановленнчя постановлення цієї ухвали (13 грудня 2016 року) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, у тому числі при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ПТК Материк (код ЄДРПОУ 39731835), а також дотримання валютного та іншого законодавства.

У зв`язку з надходженням вказаної ухвали слідчого судді до Головного управління ДФС у м. Києві, останнім у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України було прийнято наказ № 1724 Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ Автопартнер 1 (код ЄДРПОУ 39167703) тривалістю 5 робочих днів з 07 лютого 2018 року по дату завершення перевірки.

На підставі зазначеного наказу, ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ Автопартнер 1 , за результатами якої контролюючим органом складено Акт від 20 лютого 2018 року № 43/26-15-14-07-01-10/39167703.

Разом з цим, з матеріалів справи спрачається, що 24 січня 2019 року ухвалою Київського апеляційного суду було скасовано увхалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у справі № 757/61589/16-к та ухвалено нову ухвалу, якою клопотання прокурора про призначення в межах кримінального провадження № 32016100060000108 позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Автопартнер 1 , повернуто особі, яка його подала.

У вказаній ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено право слідчого, прокурора звертатись з клопотаннями про призначення позапланової документальної перевірки, а також не передбачено порядку розгляду та повноважень слідчого судді стосовно розгляду таких клопотань та ухвалення рішень за наслідками їх розгляду, а тому слідчий суддя вийшов за межі наданих йому повноважень та ухвалив рішення, яке кримінальним процесуальним законом не передбачено.

З огляду на зазначене та враховуючи, що у період з 01 квітня 2015 року по 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 був директором вказаного підприємства, а також з урахуванням того, що висновки проведеної на підставі спірного наказу перевірки були визнані доказами його вини у кримінальному провадженні № 32017100060000005 та мали наслідком вручення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, а також застосування запобіжного ззаходу, останній звенрнувся за захистом своїх прав до суду із даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття спірного наказу не порушує прав та законних інтересів позивача, оскільки на даний час, а також на час винесення спірного наказу, позивач не мав жодного відношення до ТОВ Автопартнер 1 , а також при вирішенні даного спору не представляє інтереси ТОВ Автопартнер 1 . Крім того, суд зазначаив, що скасування наказу №1724 від 02 лютого 2018 року не призведе до відновлення порушеного, на думку позивача, права останнього в сфері публічно - правових відносин.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, завданням адміністративного є захист конкретної особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з цим, положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України гарантовано право кожній особі звернутися до адміністративного суду, в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 19 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, предметом даного спору є визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної пзапланової невиїзної перевірки ТОВ "Автопартнер 1", прийнятого відповідачем 02 лютого 2018 року №1724.

Тобто, предметом даного спору є оскарження акта індивідуальної дії, а саме - рішення суб`єкта владних повноважень яке стосується конкретної особи - ТОВ "Автопартнер 1".

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача, яке є актом індивідуальної дії та стосується прав або інтересів та відповідно створює юридичні наслідки виключно для особи щодо якої його прийнято, тобто ТОВ "Автопартнер 1".

Відповідно до положень ч. 2 ст. 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Разом з цим, ч. 3 ст. 55 КАС Украхни передбачено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У свою чергу, судом встановлено, що станом на момент прийняття оскаржуваного наказу, а також звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не був та не є керівником або уповноваженим представником зазначеної юриличної особи.

Отже, оскаржуваний позивачем акт індивідуальної дії прийнятий відповідачем відносно третьої особи, не має жодного відношення до вказаної особи ( ОСОБА_2 ) як безпосередньо, оскільки прийнятий відносено іншої особи так і опосередковано, як керівника або уповеновженого представника цього платника податків.

При цьому, щодо посилання позивача на те що, він був керівником вказаного підприємства у період, за який контролюючим органом проводилась перевірка, а саме з 01 квітня 2015 року по 14 лютого 2017 року (перевірка була проведена за період з 01 січня 2015 року по 13 грудня 2016 року), то колегія суддів не приймає їх до уваги з оглґяду на наступне.

Приписами ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Тобто, з наведеного вбачається, що право на захист має виключно особа, відносно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення. При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Проте, як вже зазначалось, оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень було прийнято відносно іншої особи, а не позивача, що не заперечується останнім.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб ствердження про порушення було обґрунтованим.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

У свою чергу, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Водночас, як вже зазначалось, зі змісту позовних вимог колегією суддів не встановлено, яким чином відповідне рішення відповідача зумовлює зміну обсягу будь-яких прав та обов`язків позивача, та/або яким чином оскаржуване рішення безпосередньо порушує законні права та/або інтереси позивача.

Щодо доводів апелянта про те, що прийняття оскаржуваного наказу, мало своїм безпосереднім наслідком прийняття відповідачем Акту перевірки та в подальшому притягнення його до кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження №32017100060000005, що кваліфіковано за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає, що належність та допустимість відповідних доказів з урахуванням висновків ухвали Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у справі № 757/61589/16-к має вирішуватись в межах вказаного кримінального провадження.

Крім того, положеннями ст. 2 та 5 КАС України передбачено, що захист прав, свобод та інтересів особи має бути ефективним.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

В той же час, як вже зазначалось, позивачем не наведено належними та допустимими доказами дійсного (фактичного) порушення відповідачем його законних прав, свобод чи інтересів. При цьому, колегія суддів зазначає, що у межах заявленого спору задоволення позовних вимог до змін у правовому становищі безпосередньо позивача не призведе, у зв`язку з недоведеністю позивачем існування у нього порушених прав.

Крім того, суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних управлінських функцій стосовно позивача, а відносини, що склались між сторонами не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контролюючих функцій однією стороною стосовно іншої.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства, звернення до адміністративного суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних або приватних правовідносинах.

У свою чергу, як вже було вказщано судом, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З огляду на зазнавене, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати правової оцінки сірному наказу, оскільки вказане рішення суб`єкта владних повноважень не створює жодних юридичних наслідків для позивача та відповідно не порушеє прав останнього.

Суд не наділений повноваженнями надавати правової оцінки правовідносинам учасники яких (у даному випадку ТОВ "Автопартнер 1") не є сторонами у справі, оскільки відповідно до приписів ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що всі наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович