Постанова

від 22.04.2019 по справі 925/1197/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. Справа№ 925/1197/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2018 у справі №925/1197/18 (суддя Єфіменко В.В., повний текст складено - 29.12.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Днепр" до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Днепр" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 7 107,28 грн. боргу, 2 340,72 грн. втрат внаслідок інфляції та 510,92 грн. 3% річних за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору про надання транспортних послуг від 22.06.2016 №22/06.

Відповідач у відзиві на позов не заперечував проти наявності боргу перед позивачем, проте просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.12.2018 у справі №925/1197/18 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 7 107,28 грн. боргу, 2 340,72 грн. втрат внаслідок інфляції та 510,92 грн. 3% річних.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати послуг.

Стосовно заяви відповідача, викладеної у відзиві на позов, про застосування строку позовної давності, то місцевий господарський суд дійшов висновку, що відзив на позов не є заявою відповідно до положень ст.170 ГПК України, а без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що заява про застосування строку позовної давності може бути викладена у відзиві на позов, який, в свою чергу, є заявою по суті справи.

Таким чином, враховуючи пропуск позивачем строку позовної давності та заявлення про його застосування відповідачем у суді першої інстанції у належний спосіб, апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №925/1197/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2018 у справі №925/1197/18; роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.

В свою чергу, від позивача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач послався на те, що вимоги до заяв та клопотань передбачені ст.170 ГПК України, а написання та подача відзиву на позов регламентовано ст. 165 ГПК України. Вказуючи наведене, позивач зазначив про обґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо неврахування посилання відповідача на застосування строку позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Днепр" (виконавець) та Дочірнім підприємством "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник) 22 червня 2016 р. укладено Договір про надання транспортних послуг № 22/06, за умовами якого Виконавець надає Замовникові транспортні послуги відповідно до узгоджених сторонами графіків подачі транспорту та обсягів перевезень (п.1.1).

Пунктом 3 Договору визначено порядок розрахунків. Так, підпунктом 3.2 Договору передбачено, що перерахунок грошей проводиться щомісячно, а термін розрахунку не може бути перенесений без письмової згоди Виконавця, але не пізніше п'яти банківських днів з моменту отримання Замовником необхідних документів для розрахунку.

На виконання умов вказаного Договору позивач надав відповідачу транспортні послуги, що підтверджується Актами наданих послуг від 23.06.2016 № 299 та від 24.06.2016 № 300, які підписані повноважними особами та скріплені печатками підприємств, на загальну суму 9 940,80 грн., а також товарно-транспортними накладними від 23.06.2016 № 000000023 та від 24.06.2018 №000000024 (а.с.11 - 14).

Відповідачем зобов'язання з оплати отриманих транспортних послуг не виконувалися належним чином у зв'язку з чим утворився борг на загальну суму 7 107,28 грн. (з урахуванням часткової оплати), з вимогою про стягнення якого позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до частини першої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктом 3.2 пункту 3 Договору передбачено, що перерахунок грошей проводиться щомісячно, але не пізніше п'яти банківських днів з моменту отримання Замовником необхідних документів для розрахунку.

Колегія суддів, проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, дійшла висновку, що документами необхідними для розрахунку, є, зокрема, Акти наданих послуг.

Так, відповідні Акти наданих послуг, які підтверджують обставини надання послуг позивачем та їх прийняття відповідачем, були складені та підписані сторонами 23.06.2016 та 24.06.2016.

Отже, з урахуванням встановленого підпунктом 3.2 пункту 3 Договору строку, відповідач повинен був виконати своє грошове зобов'язання з оплати отриманих від позивача послуг на загальну суму 9 940,80 грн. за Актом від 23.06.2016 - до 30.06.2016 та за Актом від 24.06.2016 - до 01.07.2016.

Як вже було вказано, відповідачем надані позивачем послуги оплачено частково на суму 2 833, 52 грн. Решта послуг на суму 7 107,28 грн. відповідачем оплачена не була.

Стосовно посилань апелянта в апеляційній скарзі на оплату ним спірних послуг на суму 8 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підтвердження оплати вказаної суми коштів відповідачем до суду першої інстанції були надані рахунки на оплату (від 22.06.2016 №294 на суму 5 166,48 грн. та від 23.06.2016 №299 на суму 4 970,40 грн.), а також виписка з банківського рахунку, в якій міститься посилання на оплату вказаних рахунків на суму 8 000 грн.

Колегія суддів, дослідивши надані відповідачем рахунки на оплату встановила, що один з цих рахунків (№294 від 22.06.2016) містить у графі - товари (роботи, послуги) наступне посилання - транспортні послуги по маршруту м. Черкаси - м. Умань - м. Черкаси (DAF НОМЕР_1/НОМЕР_2 ОСОБА_2)

Разом з тим, долучені позивачем Акти наданих послуг від 23.06.2016 та від 24.06.2016 (на підставі яких пред'явлено позовні вимоги) містять в собі посилання на інші транспортні засоби та на інших осіб.

З наведеного слідує, що оплачений відповідачем рахунок №294 від 22.06.2016 було виставлено не на підставі зазначених Актів, стягнення заборгованості за якими є предметом позову у даній справі.

Стосовно іншого рахунку оплаченого відповідачем (від 23.06.2016 №299), то позивачем була врахована його часткова оплата на суму 2 833,52 грн.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом було вірно встановлено розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані згідно Актів від 23.06.2016 та від 24.06.2016 послуги.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг настав.

Враховуючи те, що відповідачем не були в повному обсязі виконані свої зобов'язання з оплати наданих позивачем транспортних послуг, право позивача було порушено.

З наведеного слідує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7 107,28 грн. є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву, викладену у відзиві на позов, про застосування строку позовної давності.

Колегія суддів хоча і вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, разом з тим, не погоджується із їх задоволенням з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Так, суд першої інстанції у рішенні щодо вказаної заяви зазначив, що згадку відповідача, викладену у відзиві на позов про застосування позовної давності, суд оцінює критично, оскільки відзив на позов не є заявою відповідно до положень ст.170 ГПК України.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого господарського суду необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

При цьому, апеляційним судом також враховується наступне.

Згідно ч. 1 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Зявами по суті справи є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив) ; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 вказаної статті).

В свою чергу, відповідно до ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Загальні вимоги до форми та змісту заяв з процесуальних питань визначені ст. 170 Господарського процесуального кодексу.

Враховуючи те, що припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального, а не процесуального, заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності (наслідком чого може бути відмова у задоволенні позовних вимог) правомірно була викладена відповідачем у заяві по суті справи - відзиві на позов, а тому посилання суду першої інстанції на те, що відзив на позов не є заявою відповідно до положень ст.170 Господарського процесуального кодексу України (яка, в свою чергу, передбачає вимоги до заяв з процесуальних питань), є необґрунтованими.

Крім цього, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що у відзиві на позов міститься згадка відповідача про застосування позовної давності, оскільки відповідачем чітко та ґрунтовно було викладено свою позицію щодо пропуску позивачем строку позовної давності та прохання до суду застосувати наслідки спливу цього строку.

Натомість, суд першої інстанції належним чином не дослідив вказану заяву відповідача, що в свою чергу призвело до необґрунтованих висновків про відсутність можливості застосувати позовну давність до позовних вимог у даній справі з огляду на відсутність належним чином оформленої відповідної заяви.

Враховуючи вищевикладене, відмова суду першої інстанції у розгляді заяви відповідача про застосування строку позовної давності є необґрунтованою.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане зазначено у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Крім цього у п. 2.3 цієї Постанови вказано, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У даному випадку, оскільки колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог, підлягає застосуванню позовна давність.

Так, колегія суддів, розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, дійшла висновку про сплив цього строку, з огляду на наступне.

У Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258).

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

В свою чергу, частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, згідно з частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Між нормами частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України та частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України не має суперечності, бо вони співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк (п. 28 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Таким чином, наведені норми Господарського кодексу України є спеціальними та встановлюють скорочений строк позовної давності (шість місяців) для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Так, товарно-транспортними накладними від 23.06.2016 № 000000023 та від 24.06.2018 №000000024 (а.с.11 - 14) підтверджується, що позивач - ТОВ "Транс Днепр" є перевізником, а відповідач - ДП "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є вантажовідправником.

Даний позов щодо стягнення заборгованості за надані послуги перевезення вантажу відповідно є позовом, що випливає з перевезення.

Таким чином, до даного позову підлягає застосуванню встановлений частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України шестимісячний строк позовної давності.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане (п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як вже було вказано, з урахуванням встановленого підпунктом 3.2 пункту 3 Договору строку, відповідач повинен був виконати своє грошове зобов'язання з оплати отриманих від позивача послуг на загальну суму 9 940,80 грн. за Актом від 23.06.2016 - до 30.06.2016 та за Актом від 24.06.2016 - до 01.07.2016.

Отже, враховуючи положення ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності за вимогою позивача про стягнення з відповідача заборгованості розпочався на наступний день після дня у який зобов'язання з оплати отриманих послуг з перевезення мало бути виконане відповідачем, а саме з 01.07.2016 (за Актом від 23.06.2016) та з 02.07.2016 (за Актом від 24.06.2016).

Відповідно шестимісячний строк протягом якого позивач міг звернутися з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення за Актами від 23.06.2016 та від 24.06.2016 сплив 03.01.2017 (з урахуванням вихідних та святкових днів).

Із наведеним позовом позивач звернувся згідно відбитку штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції 15.11.2018, тобто із пропуском строку позовної давності.

Причин поважності пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 2 340,72 грн. втрат внаслідок інфляції та 510,92 грн. 3% річних, то згідно п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Враховуючи встановлення судом обставин порушення прав позивача, але з огляду на те, що позовна давність спливла і про це зроблено заяву відповідачем у справі, апеляційний суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності, з огляду відсутності поважних причин її пропущення позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2018 у справі №925/1197/18 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2018 у справі №925/1197/18 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №925/1197/18, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Днепр" до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення коштів, відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Днепр" (18036, м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 267, ідентифікаційний код 38764959) на користь Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (18006, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 389, ідентифікаційний код 31141625) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 2 643 грн.

5. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 22.04.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко