Рішення

від 10.04.2019 по справі 908/2683/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/130/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 Справа № 908/2683/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом фермерського господарства "Гогунський Андрій Владленович" (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Соборна, буд. 383)

до відповідача Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області (71202, Запорізька обл., смт. Чернігівка, вул. Українська, буд. 57)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

про поновлення договору оренди землі

Представники сторін:

від позивача: Курилін В.О., ордер ЗП №052234 від 09.01.2019, адвокат;

від відповідача: Ковтун Ю.А., довіреність №02-29/0147 від 22.01.2019, представник;

від третьої особи: Нікогосян Л.В., довіреність №8-0.62-2/62-19 від 02.01.2019, представник.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулося фермерське господарство "Гогунський Андрій Владленович" з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про поновлення договору оренди землі від 29.10.2008 та про визнання поновленим договору оренди на десять років шляхом укладення додаткової угоди в редакції позивача.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено відмова (заперечення) Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (орендодавця) у поновленні договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах, а саме заперечення проти поновлення договору строком на 10 років із залишенням без змін розміру орендної плати. Також було повідомлено, що продаж права оренди окремими лотами на конкурсних засадах (земельних торгах) надає змогу збільшити фінансові надходження від орендної плати, оскільки, як зазначено в ст. 134 Земельного кодексу України, ключовою засадою під час торгів є конкуренція, і від того, на скільки більшу ціну запропонує один учасник торгів від іншого, залежатиме розмір орендної плати. Позов заявлено на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/130/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.12.2018 відмовлено фермерському господарству "Гогунський Андрій Владленович" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.01.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області, відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 13.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 13.03.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 замінено відповідача у справі № 908/2683/18 - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області належним відповідачем - Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області, смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, виключивши її зі складу учасників справи № 908/2683/18 як третю особу. Ухвалено відповідачем у справі № 908/2683/18 вважати Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області, (71202, смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, вул. Українська, буд. 57, ідентифікаційний код 20509645). Залучено до участі у справі №908/2683/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ідентифікаційний код 39820689). Питання про затвердження мирової угоди, яка надана суду 05.03.2019 судом відкладено до наступного судового засідання. Підготовче засідання відкладено, судове засідання призначено на 10.04.2019.

До початку судового засідання 10.04.2019 від позивача до суду надійшла заява, відповідно до якої позивач, у зв'язку зі зміною відповідача у справі його правонаступником, просить суд прийняти відмову від частини позовних вимог, а саме від пункту 1 прохальної частини. У всіх примірниках пункт 2 прохальної частини позову замість слів "Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області" читати "Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області" із зазначенням її відповідного місцезнаходження. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на позивача.

Цього ж дня на адресу суду надійшла заява Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області, в якій відповідач зазначив, що визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні представників позивача. З'ясовано про обізнаність уповноважених представників сторін про права та обов'язки учасників судового процесу. Відводів складу суду не заявлено.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Заява позивача про відмову в частині позовних вимог і залишення судових витрат за ним відповідає положенням ст. 46 ГПК України та задоволена судом.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про визнання поновленим договору оренди землі від 29.10.2008 року на десять років, шляхом укладання додаткової угоди в наданій позивачем редакції.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2019 підтримав позовні вимоги з урахуванням наданої заяви від 10.04.2019, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заяву про визнання позову в повному обсязі, висловив свою позицію, що не заперечує проти задоволення заявлених

Представник третьої особи підтримав заперечення, що викладені у відзиві від 13.02.2019.

За результатами оцінки наданих сторонами доказів та з урахуванням пояснень представників сторін суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви сторін про затвердження наданої мирової угоди з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 7 ст. 46 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Положеннями ст. 192 ГПК України встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. (ч. ч. 1 - 4 ст. 192 ГПК України).

Відповідно до ст. 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

За своїм змістом мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити. Таким чином, умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Частиною 5 ст. 192 ГПК України унормовано, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Надавши оцінку змісту поданої суду на затвердження мирової угоди, суд дійшов висновку, що, хоча ця мирова угода стосується прав і інтересів сторін щодо предмету спору, проте, зазначена угода не містить умов, які підлягають виконанню сторонами, що суперечить правовій природі мирової угоди як відповідної процесуальної дії. Отже, затвердження судом такої мирової угоди не буде сприяти захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін у справі.

Суд зауважує, що подана сторонами мирова угода містить визнання відповідачем позовних вимог про визнання поновленим договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100168, на десять років шляхом укладання додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем. Разом із тим, така процесуальна дія як визнання позову відповідачем регулюється іншою нормою Господарського процесуального кодексу України та потребує фактично вирішення спору судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подана мирова угода по справі №908/2683/18 не підлягає затвердженню в порядку, передбаченому ст. 192 ГПК України.

В судовому засіданні 10.04.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення. Судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин та надісланий на адреси сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2008 на підставі розпорядження № 411 від 23.10.2008 Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області (Орендодавець) та Фермерським господарством "Гогунського Андрія Владленовича" (Орендар, позивач у справі) укладено договір оренди (далі за текстом - договір).

Пунктом 1 договору сторонами узгоджено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, за рахунок земель резервного фонду в контурі № 409.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 84,2211 га, у тому числі 84,2211 га земель сільськогосподарського призначення (рілля).

Згідно Кадастрового плану земельної ділянки, що є невід'ємним додатком до договору, кадастровий номер земельної ділянки, що надана в оренду - 2325585700:03:020:0005.

Пунктом 20 договору передбачено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у тижневий строк після підписання Договору за актом її приймання-передачі.

На виконання умов договору 29.10.2008 Орендодавцем та Орендарем підписано акт прийому-передачі земельної ділянки за Договором оренди від 29.10.2008, згідно якого позивачу передано в натурі із земель землевласника (Орендаря) земельну ділянку в розмірі 84,2211 га (контур 409).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Умови збереження стану об'єкта оренди - дотримання сівозмін, забороняється самовільна забудова земельної ділянки та зміна цільового використання. (п., п. 15-17 договору).

У відповідності до п. 43 Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

07.11.2008 зазначений договір зареєстровано Токмацьким МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040828100168.

Як визначено в пункті 8 договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважене право поновлення його дії на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Предметом розгляду у даній справі є вимога про поновлення Договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100168, на десять років шляхом укладання додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем.

Відповідно до положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, чи на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

Як свідчать надані до суду документи, земельна ділянка, яка є предметом спірного договору оренди землі від 29.10.2008, знаходиться на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області поза межами населеного пункту, а тому, в силу підпункту г) пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, ця земельна ділянка знаходилась у державній власності.

За змістом ч. 4 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2013, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 18 від 03.03.2015 затверджено положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, у зв'язку з набранням чинності зазначеним вище Законом від 06.09.2012 №5245-VІ, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Матеріали справи містять лист-повідомлення вих. № 41 від 01.10.2018 (зареєстровано 04.10.2018 за вх. № 27-5652/0/1-18), яким позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про поновлення спірного договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100168, на десять років, залишивши його умови без змін. До вказаного листа-повідомлення на виконання вимог законодавства додавалися: проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також додатково витяг з ДКЗ про земельну ділянку, довідки про нормативну грошову оцінку, про відсутність заборгованості з оплати орендної плати за землю, агрохімічний паспорт земельної ділянки.

Листом-повідомленням від 02.11.2018 за № 27-8-0.6-6751/2-18 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області заперечило проти поновлення спірного договору оренди землі від 29.10.2008, посилаючись на лист Держгеокадастру України № 22-28-0.13-10489/2-17 від 05.07.2017, яким рекомендовано поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, набутих в оренду на безконкурентних засадах із встановленням максимальної відсоткової ставки орендної плати, визначеної Податковим кодексом України.

Відповідно до поштового штемпелю на конверті вказаний лист-повідомлення від 02.11.2018 за № 27-8-0.6-6751/2-18 направлено на адресу позивача 05.11.2018.

У зв'язку з відмовою Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області у поновленні договору оренди землі, продовженням користування орендарем зазначеною вище спірною земельною ділянкою, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору оренди землі поновленим на той саме строк - 10 років і на тих самих умовах.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про поновлення договору оренди землі підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відносини, що виникають у зв'язку з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі")

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частинами 1 - 5 статті 33 цього ж Закону унормовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно з ч., ч. 8, 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, в якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав.

Судом встановлено, що позивач, маючи намір належним чином скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, у відповідності до ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 8 договору оренди землі надіслав Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області лист-повідомлення про поновлення спірного договору оренди землі на новий десятирічний термін, не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, додавши до цього листа проект додаткової угоди про поновлення строку дії договору.

05.11.2018, з порушенням 30-ти денного строку, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надіслало позивачу лист-повідомлення від 02.11.2018 за № 27-8-0.6-6751/2-18, яким заперечило проти поновлення спірного договору оренди землі від 29.10.2008.

З викладеного вбачається, що належним та ефективним способом захисту порушеного права, в даному випадку, є позов про поновлення спірного договору оренди землі шляхом укладення відповідної додаткової угоди у судовому порядку.

31.01.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад". На підставі зазначеного розпорядження відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-2314/15-18-СГ від 21.12.2018 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власності від 22.12.2018 земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 84,2211 га, кадастровий номер 2325585700:03:020:0005 на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області передано у комунальну власність Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області.

28.01.2019 право комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку було зареєстровано за Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції, чинній на час розгляду справи судом, у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких, зокрема, належить, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За таких обставин, з 28.01.2019 Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області (відповідач у справі) є розпорядником земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди землі і є правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в частині прав і обов'язків за спірним договором.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" встановлено, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Судом встановлено, що позивач під час дії спірного договору оренди землі належним чином виконував обов'язки, які слідують з його умов, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату за договором, земельну ділянку використовує за цільовим призначенням, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо охорони довкілля. Зазначене підтверджується листом Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області від 19.11.2018 № 01-13/2636, довідкою Токмацього управління ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.11.2018 № 40253/10/08-01-54-08-016 про відсутність заборгованості з платежів.

В матеріалах справи відсутні належні докази, в розумінні ст. 76 ГПК України, які б свідчили про неналежне виконання позивачем обов'язків за договором оренди землі.

З викладеного слідує, що позивач користуючись земельною ділянкою з 2008 року та виконуючи належним чином умови договору мав законні сподівання на поновлення строку дії договору після спливу його дії, оскільки на спірній земельній ділянці позивачем здійснюється господарська діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, що є метою діяльності Господарства.

Таким чином, позивач у даній справі діючи добросовісно та у повній відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" завчасно надіслав відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з доданим проектом додаткової угоди.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, про що надав суду заяву від 10.04.2019.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на наведені норми права суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим постановляє рішення про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позовні матеріали містять докази належного виконання орендарем як умов договору оренди землі, так і приписів діючого законодавства, яке регулює земельні правовідносини.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

Позивачем заявлено суду клопотання про залишення за ним судових витрат зі сплати судового збору.

Зважаючи на те, що поновлення договору оренди землі вимагає укладення додаткової угоди на наступний день за днем закінчення строку дії такого договору, а Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області не мала законодавчої можливості в позасудовому порядку поновити спірний договір оренди землі від 29.10.2008 саме з 07.11.2018, оскільки станом на цей день ще не мала необхідного обсягу дієздатності, а також те, що відповідач у справі у спірних правовідносинах є лише правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо прав і обов'язків за спірним Договором, з огляду на відповідне клопотання позивача, судові витрати зі сплати судового збору судом залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 13, 46, 129, 191, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Гогунського Андрія Владленовича" до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про поновлення договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за №040828100168, на десять років шляхом укладання додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, задовольнити в повному обсязі.

2. Поновити договір оренди землі від 29.10.2008, зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100168, на десять років шляхом укладання додаткової угоди в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА № 1

до Договору оренди землі

від 29 жовтня 2008 року № 040828100168

смт. Чернігівка Запорізької області " "

Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області в особі селищного голови ОСОБА_6, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з однієї сторони, надалі Орендодавець, і Фермерське господарство "Гогунського Андрія Владленовича" в особі голови ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, надалі Орендар, а разом іменуються сторони, уклали дану Додаткову угоду про таке:

1. Поновити дію договору оренди землі від 29 жовтня 2008 року, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК" 07 листопада 2008 року за № 040828100168 терміном на 10 років.

2. Інші умови Договору залишити без змін.

3. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОРЕНДАР

Чернігівська селищна рада Фермерське господарство

Чернігівського району Запорізької області "Гогунського Андрія Владленовича"

71202, Запорізька область, 71202, Запорізька область,

Чернігівський район, Чернігівський район,

смт. Чернігівка смт. Чернігівка

вул. Українська, 57 вул. Соборна, 383

ЄДРПОУ 20509645 ЄДРПОУ 22127215

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Федорова