Рішення

від 03.04.2019 по справі 910/29115/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2019 р.Справа № 910/29115/14

За позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю"Умиг Мьюзік"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю"Українська Музична

Видавнича Група"

в особі Приватної організації"Організація колективного управління

авторськими та суміжними правами"

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Буффало"

про стягнення 223 380,00 грн. компенсації за порушення виключних

майнових авторських прав

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді у господарському суді міста Києва перебувала справа №910/29115/14 за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (далі - позивач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буффало" (далі - відповідач) про стягнення 36 540 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив без договірне публічне виконання творів, права на які належать позивачам, що підтверджується Актом фіксації та відеозаписом такого публічного виконання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 р. у справі №910/29115/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015 р., позов задоволено частково.

Постановою Верховного Суду України від 11.11.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. та постанову Вищого господарського суду України від 28.07.2015 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-23/1968 від 30.11.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою суду від 03.12.2015 р. справу прийнято до свого провадження суддею Зеленіною Н.І, розгляд справи призначено на 15.01.2016 р.

У судовому засіданні оголошувалась ухвала про продовження строку вирішення спору на 15 днів та перерва до 01.02.2016 р.

01.02.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

01.02.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 01.02.2016 р. задоволено клопотання про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 25.02.2016 р.

09.02.2016 р. від позивачів надійшли заперечення проти витребування доказів.

22.02.2016 р. від позивача надійшли пояснення по справі та заява про збільшення позовних вимог, у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати.

23.02.2016 р. від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі інших відповідачів та про призначення у справі судової експертизи.

24.02.2016 р. від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву.

Ухвалами суду від 25.02.2016 р. у справі призначено судову експертизу відеозвукозапису, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

27.12.2018 р. до господарського суду міста Києва з експертної установи надійшли матеріали справи з висновком експертного дослідження.

Ухвалою від 09.01.2019 р. поновлено провадження у справі та, у зв'язку з набранням з 15.12.2017 р. чинності Законом України від 03.10.2017 р. №2147-VIII, яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції, ухвалено справу №910/29115/14 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначено на 06.02.2019 р.

25.01.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позов.

05.02.2019 р. від позивачів надійшла заява про збільшення суми позовних вимог до 223 380,00 грн.

Протокольною ухвалою від 06.02.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.03.2019 р.

28.02.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позов.

Протокольною ухвалою від 13.03.2019 р. прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2019 р.

Представник позивачів у судовому засіданні 03.04.2019 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили повністю.

У судовому засіданні 03.04.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 р. у даній справі, суд встановив наступне.

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ПО"ОКУАСП") є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 р. (а.с. 15, т.1).

Між ПО "ОКУАСП", як організацією, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (позивач-1), як видавником, 01.01.2014 р. укладено Договір № АУ002К про управління майновими авторськими правами, за умовами якого:

- видавник зобов'язується надати організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії Договору № АУ002К будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов Договору № АУ002К (пункт 2.1 Договору № АУ002К);

- у випадку виявлення порушень майнових прав організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню названими правами (пункт 8.3 Договору № АУ002К);

- Договір № АУ002К набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (пункт 11.1 Договору № АУ002К).

Відповідно до пункту 3.1 Договору № АУ002К ТОВ УМВГ надано декларацію щодо переданих в управління музичних творів:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 ; автори музики: ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10; автори тексту: ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10; виконавець: ОСОБА_4; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 37,5 %; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 37,5%;

- ІНФОРМАЦІЯ_2 ; автори музики: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; автори тексту: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; виконавці: ОСОБА_1; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 7,915 %; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 7,915%.

Із названої декларації вбачається, що позивач-1 отримав від товариства з обмеженою відповідальністю Національне музичне видавництво майнові права на зазначені твори на підставі договору про передачу авторських і суміжних прав від 31.12.2010 № НМИ суб 01/11-укр, чинного до 31.12.2014.

01.01.2014 Організацією (організація) і ТОВ УМИГ Мьюзік (позивач-2, видавник) укладено договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АУ003К), за умовами якого:

- видавник зобов'язується надати організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії Договору № АУ003К будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов Договору № АУ003К (пункт 2.1 Договору № АУ003К);

- у випадку виявлення порушень майнових прав організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню названими правами (пункт 8.3 Договору № АУ003К);

- Договір № АУ003К набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (пункт 11.1 Договору № АУ003К).

Відповідно до пункту 3.1 Договору № АУ003К ТОВ УМИГ Мьюзік надано декларацію щодо переданих в управління музичних творів:

- ІНФОРМАЦІЯ_3 ; автори музики: Paul Epworth, Florence Welch; автори тексту: Paul Epworth, Florence Welch; виконавець: Florence + The Machine ; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 20 %; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 20%;

- ІНФОРМАЦІЯ_2 ; автори музики: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; автори тексту: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; виконавці: ОСОБА_1; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 25 %; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 25%.

Із названої декларації вбачається, що позивач-2 отримав від товариства з обмеженою відповідальністю Національне музичне видавництво майнові права на зазначені твори на підставі договору про передачу авторських і суміжних прав від 01.01.2014 № НМИ суб-01/14-укр, чинного до 31.12.2014.

Отже, на підставі Договору № АУ002К та Договору № АУ003К Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичні твори: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з підпунктом"г" ч. 1 ст. 49 Закону України"Про авторське право та суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5"Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12"Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України"Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Позовні вимоги у даному спорі обґрунтовано тим, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буффало", використало музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_4; "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_1; "ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні ОСОБА_1"; шляхом публічного виконання, у приміщені в більярдного клубу "Buffalo" (ТОВ "Буффало", АДРЕСА_1).

Так, 26 лютого 2014 року представником ПО "ОКУАСП" було виявлено, що у більярдному клубі "Buffalo", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Буффало", зафіксовано факт публічного виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення, у тому числі "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_4, "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_1 та "ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні ОСОБА_1", про що складено акт № 03/02/14.

18 вересня 2014 року ТОВ "Українська музична видавнича група" і ТОВ "УМИГ Мьюзік" надали ПО "ОКУАСП" погодження на звернення до суду з позовом до ТОВ "Буффало" про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення авторських прав на зазначені об'єкти авторського права.

За приписами статей 48 і 49 Закону України"Про авторське право і суміжні права" можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась і Верховним судом, зокрема, у справах №910/6038/16 (постанова від 03.04.2018 р.), №910/6037/16 (постанова від 27.02.2018 р.).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України"Про авторське право та суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Пунктом 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України"Про авторське право та суміжні права", публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12"Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав ; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12"Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2015 р., скасовуючи попередні рішення судів та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, зокрема, що суд не встановив, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних творів, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.

З метою усунення недоліків, виявлених Верховним Судом України у постанові від 11.11.2015 р., господарський суд міста Києва призначив у справі №910/29115/14 судову експертизу відеозвукозапису, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська,6).

На вирішення експерта поставлено наступні питання:

1) чи є наданий відеозапис (диск з відеозаписом до акту №03/02/14 від 26.02.2014 р.) оригіналом чи копією?

2) чи проводився запис безперервно?

3) чи зазнавав змін наданий відеозапис? Якщо так, то яких саме?

4) чи можна по наданому відеозапису достовірно встановити джерело походження зафіксованих на ньому звуків?

5) чи можна по наданому відеозапису достовірно встановити місце його проведення?

6) чи можна по наданому відеозапису достовірно встановити дату та час, коли відбувалась відеофіксація?

За результатом проведеної судової експертизи судовим експертом Є.В. Тимко складено Висновок експерта за результатами проведення технічної експертизи матеріалів та засобів відеозвукозапису та фототехнічної експертизи №5500/16-35 від 19.12.2018 р., у якому судовий експерт зазначив наступне:

1. Надані на дослідження відеозаписи, що зафіксовані у файлах з розширенням "VOB" на міні ком пакт-диску Verbatam DVD-R з серійним номером MAD6A90109011167 D5 (диск з відеозаписом до акту №03/02/14 від 26.02.2014 р.), є копіями.

2, 3. Вирішити питання, пов'язані з технологією отримання досліджуваних записів, а саме щодо їх безперервності, наявності або відсутності ознак монтажу чи проявів якоїсь попередньої цифрової обробки, - експертними методами неможливо з підстав, наведених у дослідницькій частині висновку.

4. Вирішити питання щодо встановлення джерела походження зафіксованих в досліджуваних відеозаписах звуків, маючи на увазі в даному випадку під звуками - відтворення, сповіщення тощо музичних творів з одночасною їх фіксацією, неможливо, оскільки відсутні експертні методики з вирішення такого роду питань.

5. Встановити по даному відеозапису місце його проведення неможливо з підстав, наведених у вступній частині висновку.

6. Встановити експертними методиками дату та час, коли відбувається фіксація відеозапису неможливо, оскільки дата та час, які притаманні відповідним файлам з відео звукозаписами, зазвичай формується записуючим пристроєм у відповідності до тих налаштувань дати та часу, які на ньому встановлені користувачем.

При цьому, заперечуючи проти позову відповідач, зокрема, вказує, що станом на час складення акту фіксації від 26.02.2014 р. приміщення за адресою АДРЕСА_1, використовувалось ТОВ "Буффало" та Громадською організацією "Буффало" на підставі договорів оренди, та фізичною особою ОСОБА_3 (власник приміщення); при цьому, зазначені особи не мають обладнання для фонового озвучення приміщення; на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідні докази (а.с.118-122, т.1).

За результатом розгляду даної справи та дослідження у судовому засіданні 3.04.2019 р. зібраних учасниками справи доказів, у тому числі диску з відеофіксацією, та з урахуванням вказівок Верховного Суду України, викладених у постанові від 11.11.2015 р. у даній справі, суд встановив, що позивачі жодними належними і допустимими доказами не підтвердили власні твердження про те, що використання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_4; "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_1; "ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні ОСОБА_1"; було здійснено саме відповідачем, ТОВ "Буффало", шляхом публічного виконання, у приміщені в більярдного клубу "Buffalo" за адресою: АДРЕСА_1

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши дану справу, оцінивши зібрані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на виконання вказівок Верховного Суду України, викладених у постанові від 11.11.2015 р. у даній справі, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивачів про те, що використання спірних музичних творів здійснював саме відповідач, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження того, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних творів, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.

Таким чином, суд визнав позовні вимоги недоведеними та непідтвердженими належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Інші доводи і твердження учасників справи (зокрема, щодо відсутності у позивача права на управління спірними музичними творами) судом відхилені як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачами.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю"Умиг Мьюзік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буффало" про стягнення 223 380,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, - відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А; код ЄДРПОУ 30673676) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А; код ЄДРПОУ 39040213) в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, б. 23, оф. 916; код ЄДРПОУ 37396151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Буффало" (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 21594535) 2 912 (дві тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 80 коп. витрат на проведення судової експертизи.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.04.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна