Рішення

від 16.04.2019 по справі 916/2904/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2904/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/2409/18

за позовом: Дочірнього підприємства "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" (18014, м. Черкаси, вул.. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 25584960)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго Автоматика" (65104, м. Одеса, вул.. Академіка Вільямса, 86, код ЄДРПОУ 37629120)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської Дивізії, 10 ).

про стягнення 63 496,80грн.

Представники сторін:

від позивача - Усенко В.Ж., довіреність № 69, дата видачі : 27.03.19;

від відповідача - Звягінцева О.Ю.(директор), паспорт серія № ЕК217944,

Пахомов О.Л.(засновник), паспорт серія № ЕК953926,

від третьої особи - Усенко В.Ж., довіреність № 175/01-19, дата видачі : 02.01.19;

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго Автоматика" про стягнення 63 496,80грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на поставки №518/14 від 06.06.2014р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2019р. провадження по справі №916/2904/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторін позивача було залучено Приватне акціонерне товариство "Концерн Стирол"

Відповідач 15.03.2019р. за вх.. №5111/19 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

06.06.2014р. між Публічним акціонерним товариства Концерн Стирол (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерго Автоматика" (Постачальник) був укладений договорі поставки №518/14, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставить у власність Покупця Трубопровідну запірну арматуру (далі -товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату згідно з умовами договору (п.1.1 договору).

Ціна, загальна кількість, умови поставки, умови оплати, асортимент та номенклатура товару, який поставляється по дійсному договору, визначаються у відповідних специфікаціях к договору (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що орієнтовна сума договору на дату його підписання складає 400 000грн з урахуванням ПДВ. Загальна сума дійсного договору складається з вартості фактично оплаченого та поставленого товару, у відповідно з рахунками-фактурами або специфікаціями к договору (п.2.2 договору).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі або рахунках-фактурах, або у інших додатках до договору (п.2.3 договору). Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.2.4 договору).

Відповідно до положень п. 2.5 договору, покупець оплачує кожну партію товару на умовах 50% передоплати, залишок 50% вартості товару оплачується покупцем на протязі 14-ти календарних днів з дати його поставки в повному об'ємі, якщо інше не передбачено відповідними доповнення до договору (п.2.5 договору).

Поставка товару здійснюється згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів Інкотерміс в редакції 2010року (п.3.1 договору). Якщо інше на передбачено у відповідних доповненнях до договору, поставка здійснюється на умовах DDP - склад Покупця, м. Горлівка, вул. Горлівської Дивізії, 10 (п.3.2 договору).

Строк поставки товару складає 120 календарних днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати, згідно п.2.5 договору.

Між Публічним акціонерним товариства Концерн Стирол та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерго Автоматика" 06.06.2014р. та 20.04.2014р. були підписані Специфікації №1 та №2.

Публічне акціонерне товариство Концерн Стирол вказує, що на виконання умов договору, а саме п.2.5, ПАТ Концерн Стирол здійснив передоплату товару в сумі 63 496,80грн., що підтверджується платіжним доручення №00007464 від 15.07.2014р.

Проте відповідач в порушення умов договору в обумовлені строки поставку товару не здійснив.

За посиланнями позивача, листом від 24.03.2015р. №11.03.2015р. відповідач повідомив ПАТ Концерн Стирол про готовність здійснити поставку товару, за умови проведення остаточної оплати в сумі 74 039,52грн.

Листом від 16.01.2017р. ПАТ Концерн Стирол повідомив відповідача про відмову від виконання останнім зобов'язань за договором та вимагав повернути кошти які були сплачені в сумі 63496,80грн. як передоплата за договором.

Листом від 01.02.2017р. відповідач повідомив ПАТ Концерн Стирол про відмову від повернення передоплати, та зазначив що товар наявний у нього на складі та після остаточної оплати та отримання перепустки на непідконтрольну територію України, буде поставлений ПАТ Концерн Стирол .

В подальшому, як вказує позивач, 11.05.2017р. між ПАТ Концерн Стирол (Первісний кредитор, Цедент) та Дочірнім підприємством "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" (Новий кредитор, Цесіонарій) був укладений договір переуступки права вимоги (цесії №УТ-11/05/17), за умовами якого Цедент передає Цесіонарію, а Цесіонарій приймає право вимоги грошових коштів, належних Цеденту та стає кредитором ТОВ "Ерго Автоматика", надалі боржник за вимогою по Специфікації №2 до договору поставки №518/14 від 06.06.2014р., який укладено між ТОВ "Ерго Автоматика" та ПАТ Концерн Стирол , який був припинений 16.01.2017р. на підстав листа-вимоги Первісного кредитора (п.1.1 договору цесії).

Пунктом 1.2 договору цесі встановлено, що сума відступленого права вимоги грошових коштів (боргу) згідно з п.1.1 дійсного договору к боржнику складає 63 496,80грн.

Відповідно до п.2.3 договору зобов'язання про повідомлення боржника про здійснений перехід права вимоги несе первісний кредитор.

Листом від 23.10.2018р. за №873/10-18 ПАТ Концерн Стирол повідомив відповідача про відступлення права вимоги на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії №УТ-11/05-17 від 11.05.2017р. бору в розмірі 63 496,80грн., який виник за специфікацією №2 по договору доставки №518/14 від 06.06.2014р., Новому кредитору - Дочірньому підприємству "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот".

Дочірнє підприємство "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" 23.11.2018р. за №351 надіслав на адресу відповідача лист-вимогу, яким вимагав протягом семи днів з моменту отримання відповідного листа перерахувати на розрахунковий рахунок ДП ХІМІК ПАТ АЗОТ суму заборгованості в розмірі 63 496,80грн.

Проте відповідач вимоги позивача проігнорував, заборгованість в розмірі 63 496,80грн не сплатив.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №518/14 від 06.06.2014р. та з урахуванням положень Договору про відступлення права вимоги (цесії №УТ-11/05-17 від 11.05.2017р., Дочірнє підприємство "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" звернулось до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ця ж норма міститься у ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом 06.06.2014р. між Публічним акціонерним товариства Концерн Стирол (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерго Автоматика" (Постачальник) був укладений договорі поставки №518/14, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставить у власність Покупця Трубопровідну запірну арматуру (далі -товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату згідно з умовами договору (п.1.1 договору).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поставка товару здійснюється згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів Інкотерміс в редакції 2010року (п.3.1 договору). Якщо інше на передбачено у відповідних доповненнях до договору, поставка здійснюється на умовах DDP - склад Покупця, м. Горлівка, вул. Горлівської Дивізії, 10 (п.3.2 договору).

Строк поставки товару складає 120 календарних днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати, згідно п.2.5 договору.

Відповідно до положень п. 2.5 договору, покупець оплачує кожну партію товару на умовах 50% передоплати, залишок 50% вартості товару оплачується покупцем на протязі 14-ти календарних днів з дати його поставки в повному об'ємі, якщо інше не передбачено відповідними доповнення до договору (п.2.5 договору).

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство Концерн Стирол на виконання умов договору, а саме п.2.5, ПАТ Концерн Стирол здійснило передоплату товару в сумі 63 496,80грн., що підтверджується платіжним доручення №00007464 від 15.07.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В той же час, відповідачем поставка товару здійснена не була.

Листом від 16.01.2017р. ПАТ Концерн Стирол повідомив відповідача про відмову від виконання останнім зобов'язань за договором та вимагав повернути кошти які були сплачені в сумі 63496,80грн. як передоплата за договором.

В подальшому, як встановлено судом 11.05.2017р. між ПАТ Концерн Стирол (Первісний кредитор, Цедент) та Дочірнім підприємством "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" (Новий кредитор, Цесіонарій) був укладений договір переуступки права вимоги (цесії №УТ-11/05/17), за умовами якого Цедент передає Цесіонарію, а Цесіонарій приймає право вимоги грошових коштів, належних Цеденту та стає кредитором ТОВ "Ерго Автоматика", надалі боржник за вимогою по Специфікації №2 до договору поставки №518/14 від 06.06.2014р., який укладено між ТОВ "Ерго Автоматика" та ПАТ Концерн Стирол , який був припинений 16.01.2017р. на підстав листа-вимоги Первісного кредитора (п.1.1 договору цесії).

Пунктом 1.2 договору цесі встановлено, що сума відступленого права вимоги грошових коштів (боргу) згідно з п.1.1 дійсного договору к боржнику складає 63 496,80грн.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплати.

Частина 1 ст.513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно приписів ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до п.2.3 договору зобов'язання про повідомлення боржника про здійснений перехід права вимоги несе первісний кредитор.

Листом від 23.10.2018р. за №873/10-18 ПрАТ Концерн Стирол повідомив відповідача про відступлення права вимоги на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії №УТ-11/05-17 від 11.05.2017р. бору в розмірі 63 496,80грн., який виник за специфікацією №2 по договору доставки №518/14 від 06.06.2014р., Новому кредитору - Дочірньому підприємству "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот".

Дочірнє підприємство "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" 23.11.2018р. за №351 надіслав на адресу відповідача лист-вимогу, яким вимагав протягом семи днів з моменту отримання відповідного листа перерахувати на розрахунковий рахунок ДП ХІМІК ПАТ АЗОТ суму заборгованості в розмірі 63 496,80грн.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товару в сумі 63 496,80грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так заперечуючи проти позову відповідач вказує, що на момент поставки товару третя особа, опинилась на території бойових дій в зоні АТО, що зробило неможливим виконання умов договору сторонами, відповідач не зміг би доставити товару згідно умов договору на склад Кредитора, а Кредитор по цій причині не міг його прийняти. Згодом, третя особа, опинилась на неконтрольованій територій України, та на яку ввіз товару став можливим на підставі дозволу який він повинен був отримати.

Суд не погоджується з відповідними посиланнями, оскільки як вбачається з договору поставки, дата його укладання є 06.06.2014р., а місце розташування ПрАТ Концерн Стирол 84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської Дивізії 10. В той же час датою виникнення заазчений відповідачем обставин відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. Про невідкладені заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України є саме 14.04.2014р., тобто та момент укладення договору 06.06.2014р. про існуючи обставини відповідачу було відомо а укладаючи відповідний договір сторони чітко усвідомлювали його умови та дійшли згоди щодо їх виконання.

Крім того, відповідач у відзиві на позо посилається на п.7.7 договору, відповідно до якого, якщо форс-мажорні обставини продовжуються більш ніж 6 місяців сторони шляхом переговорів визначають подальший хід виконання зобов'язань.

В той же час, положеннями п.7.5 договору встановлено, що сторона яка потрапила под. дію форс-мажорних обставин і виявилась внаслідок цього нездатною виконувати зобов'язання за цим договором, зобов'язана негайно, не пізніше 3-х календарних днів з моментц їх виникнення, у письмовій та усній формі проінформувати про це іншу сторону. Несвоєчасне інформування про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права на них посилатись.

Проте, як вже зазначалось вище договір було укладено 06.06.2014р., сторони на момент його укладання вже були повідомлені про дію обставин, пов'язаних із проведення АТО, отже посилання на дію форс-мажорних обставини відповідно до п.7.7 договору є безпідставними.

Крім того, ст. 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014р. №1669-VII, встановлено що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 14 -1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

При цьому пункт 7.6 договору, передбачає, що фактом, які підтверджує наявність непереборної сили є довідка видана компетентними органами державної влади України, або компетентними підприємствами, установами, організаціями по місцю знаходження сторони. Яка підпала під дію непереборної сили.

В той же час відповідачем відповідної довідки, яка підтверджувала би факт наявності непереборної сили (форс-мажору) до суду надано не було. Не було також надано доказів звернення відповідача до відповідного органу для отримання відповідної довідки.

Що ж до посилань відповідача на наявність на час поставки товару пропускної системи, суд зазначає, що пропускна система була запроваджена на підставі наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при службі безпеки України (керівник Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області) від 22.01.2015р. за №27ог Про затвердження Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей , тоді як поставка за договором повинна була бути здійснена до 12.11.2014р.

Що ж до пропуску первісним кредитором строку позовної давності, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено судом, договір про відступлення права вимоги був укладений 11.02.2017р. в межах встановленого законом трирічного строку загальної позовної давності. При цьому, до суд з позовом звернуся не первісний кредитор про пропуск строку якого наполягав відповідач, а новий кредитор Дочірнє підприємство "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" право на яке отримав відповідно до укладеного 11.02.2017р. договору.

Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобовязує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" (18014, м. Черкаси, вул.. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 25584960) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго Автоматика" (65104, м. Одеса, вул.. Академіка Вільямса, 86, код ЄДРПОУ 37629120) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго Автоматика" (65104, м. Одеса, вул.. Академіка Вільямса, 86, код ЄДРПОУ 37629120) на користь Дочірнього підприємства "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" (18014, м. Черкаси, вул.. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 25584960) заборгованість в сумі 63 496 (шістдесят три тисячі чотириста дев'яносто шість)грн.80коп. та судовий збір в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна)грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 квітня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна