Рішення

від 15.04.2019 по справі 212/5480/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/5480/16-ц

2/212/310/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., за участі секретаря судового засідання Мігрін Н.С., за участю: представник позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до комунального позашкільного навчального закладу "Міський палац дитячо-юнацької творчості "Горицвіт" про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, зобов"язання нарахувати та виплатити заробітну плату за період вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунального позашкільного навчального закладу Міський палац дитячо-юнацької творчості Горицвіт про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату за період вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди .

12 квітня 2019 року позивач уточнив свої позовні вимоги, просив визнати звільнення з посади керівника гуртка Комунального позашкільного навчального закладу "Міський палац дитячо-юнацької творчості "Горицвіт" та наказ 18.04.2015 року за № 38 к/тр щодо ОСОБА_3 незаконними; поновити його на посаді керівника гуртка Комунального позашкільного навчального закладу "Міський палац дитячо-юнацької творчості "Горицвіт" з 18.04.2016 року; стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу "Міський палац дитячо-юнацької творчості "Горицвіт" середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 18.04.2016 року по 15.04.2019 року в розмірі 82 669 (вісімдесят дві тисячі шістдесят дев'ять) гривень 25 коп; стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу дитячо-юнацької творчості "Горицвіт" на його користь моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) грн;

Мотивував свої вимоги тим, що він з 01.09.2015 року прийнятий до Комунального позашкільного навчального закладу Міський палац дитячо-юнацької творчості Горицвіт на посаду керівника гуртка. 18.04.2016 року був звільнений за власним бажанням. Відповідач повинен довести суду, що дійсно мало місце волевиявлення позивача щодо звільнення та довести правомірності своїх дій при здійсненні звільнення. Предметом доказування у даному випадку є факт свідомого волевиявлення працівника під час написання заяви про звільнення саме з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України, оскільки відсутність такого належного волевиявлення не дає підстав жахати наявність наміру працівника звільнитись саме за власним бажанням. Обставини при яких мало місце написання позивачем заяви про звільнення з роботи вказують на відсутність згоди позивача на припинення трудових відносин саме за власним бажанням. Відповідач психологічно тиснув на позивача, вимагаючи звільнення. Домовленість про звільнення за власним бажанням передбачає вільне волевиявлення працівника щодо бажання припинити трудові відносини. Про відсутність згоди сторін на звільнення позивача свідчить також та обставина, що керівник не обговорював із позивачем підстави його звільнення саме за п.1 ст. 36 КЗпП. Із наведеного слідує, що сторони у встановленому порядку не узгодили наміру звільнити позивача, саме за згодою сторін, адже заяву про звільнення позивач написав після свого звільнення. Вважає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Суму середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу становить 82 669,25 грн. ( 106,67 грн середньомісячна заробітна плата х 775 днів кількість днів вимушеного прогулу з 18.04.2016 року по 15.04.2019 року).

Ухвалою суду від 16.09.2016 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду.

Ухвалою від 02.12.2016 року за клопотанням представника позивача витребувано докази по справі, призначено по справі судово-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 24.05.2017 року відновлено провадження по справі.

Ухвалою від 24.05.2018 року за клопотанням представника позивача призначено технічну експертизу по справі. Провадження зупинено.

Ухвалою від 03 серпня 2018 року поновлено провадження по справі.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, з підстав викладених в них

Представники відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, дала пояснення аналогічні викладені у письмовому запереченні.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно наказу № 67к-/тр від 31 серпня 2015 року прийнятий на посаду керівника гуртка Комунального позашкільного навчального закладу Міський палац дитячо-юнацької творчості Горицвіт , згідно до записів в трудовій книжці.

Наказом № 38-к/тр від 18 квітня 2016 року ОСОБА_3 керівника гуртка, звільнено з посади за власним бажанням ст.38 КЗпПП України з 18 квітня 2016 року.

Згідно повідомлення директора Криворізької загальноосвітньої школи і-ііі ступенів № 121 ОСОБА_4 вих № 66 від 01.04.2016 року керівник гуртка ОСОБА_3 протягом листопада 2015 року - березня 2016 року заняття не проводить.

В Акті від 05.04.2016 року , складеним заступником директора з виховної роботи ОСОБА_5, головою ПК МПДЮТ Горицвіт ОСОБА_6, керівником гуртка ОСОБА_7 , про те, що ними було повідомлено ОСОБА_3 про проведення оперативної наради 05.04.2016 року на базі МПДЮТ Горицвіт , однак ОСОБА_3 на зустріч та оперативну нараду не з'явився, про причини своєї відсутності не відповів.

Відповідно заяви від 15.04.2016 року на ім'я директора МПДЮТ Горицвіт ОСОБА_8 , ОСОБА_3 просив звільнити його з посади керівника гуртка з 18.04.2016 року, за власним бажанням.

На виконання ухвали суду про призначення судової технічної експертизи, відповідно до висновку експерта № 333/334-18 від 20.07.2018 року підписи виконані від імені ОСОБА_3 та розміщених в наданої на експертизу заяві про звільнення з посади керівника гуртка від 15.04.2016 року виконані без попередньої технічної підготовки.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті за своїм внутрішнім переконанням, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст.1 ЦПК України, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо. Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_3 про звільнення написана позивачем і не містить ознак підробки, що підтверджується висновками експертизи. Фактично встановлено і підтверджено доказами те, що заява про звільнення за власним бажанням написана позивачем особисто; звільнення позивача відбулось без порушень, у повній відповідності з нормами і приписами закону.

Твердження представника позивача в судовому засіданні про відсутність згоди сторін на звільнення позивача з посиланням на те, що керівник не обговорював з позивачем підстави його звільнення за п.1 ст.36 КЗпП, не відповідають нормам закону.

Звільнення за власним бажанням є виключним правом працівника, незалежним від волевиявлення чи бажання роботодавця. Відповідно до поданої ОСОБА_3 заяви, він просив звільнити його саме за власним бажанням, а не за угодою сторін.

Згідно з нормами Кодексу законів про працю України, працівник, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, до закінчення строку попередження (відповідно до поданої позивачем заяви останнім днем строку було 18 квітня 2016 року) може відкликати свою заяву та продовжити роботу. При звільненні з підстав, зазначених в п.1 ст.36 КЗпП таких можливостей працівнику не надається, з огляду на що для роботодавця, який досягнув певної угоди з працівником, процедура звільнення за угодою сторін є більш прийнятною.

В даному ж випадку мало місце виключно волевиявлення позивача щодо звільнення за власним бажанням на момент подання заяви та фактичне повне припинення роботи з дати, визначеної в заяві, що додатково підтверджує правомірність оформлення звільнення роботодавцем.

Твердження позивача про наявність тиску з боку роботодавця - керівника не знайшло свого підтвердження при розгляді справи, оскільки будь-яких доказів щодо цього не надано.

Згідно із ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Отже, для припинення трудового договору з цієї підстави необхідне волевиявлення працівника, яке має бути чітким, добровільним і вираженим у письмовій формі.

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово. Розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно

До того ж, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 Постанові Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992р., по справах про звільнення за ст. 38 КЗпП України суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

Разом із тим, з установлених обставин видно, що позивач звільнився за власним бажанням.

З урахуванням цих обставин, суд доходить висновку, що вимога позивача про визнання незаконним звільнення не може бути задоволена.

Не підлягають задоволенню й вимоги про поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату за період вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від вимог при умові звільнення за ст. 38 КЗпП України.

На підставі вище вищевикладеного, керуючись ст.ст. 36, 231-233 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , ст.ст. 4, 10, 12, 13, ч.4 ст. 19, ст. ст. 76-81, 89, 141, 259, 263-265, п.2 ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до комунального позашкільного навчального закладу "Міський палац дитячо-юнацької творчості "Горицвіт" про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, зобов"язання нарахувати та виплатити заробітну плату за період вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: комунальний позашкільний навчальний заклад "Міський палац дитячо-юнацької творчості "Горицвіт", місцезнаходження юридичної особи: 50015, місто Кривий Ріг, вулиця Ватутіна, буд. 33-Б, код ЄДРПОУ 26137601.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт