Рішення

від 15.04.2019 по справі 443/1435/16-ц

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1435/16-ц

Провадження №2/443/92/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, якимвизнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 35,1 кв.м., житловою площею 16,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина, яка серед іншого, складається із житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 35,1 кв.м., житловою площею 16,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. На випадок своєї смерті покійна склала заповіт, згідно якого все належне майно заповіла позивачу. Відтак, ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за заповітом, звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця на спадкове майно, проте отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що пропустив піврічний термін передбачений цивільним законодавством на подання заяви, а також у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1. Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому останній змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача - адвокат Яременко І.О. подав заяву про розгляд справи у його з довірителем відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області - Ткач С.М., подала заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника сільської ради, оскільки вони позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_2, у віці 87 років, померла ОСОБА_3, про що 13 лютого 2016 року зроблено відповідний актовий запис №02 та виконавчим комітетом Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівській області, від 13 лютого 2016 року, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /арк. справи 7/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлої, серед іншого, складається із житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 35,1 кв.м., житловою площею 16,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, що належав померлій на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 1977 року, копія якого долучена до матеріалів справи /арк. справи 14-15/.

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 25 березня 2010 року, вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_1. Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований /арк. справи 10/.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З долученої до матеріалів справи копії паспорта серії НОМЕР_3 - вбачається, що позивач по справі - ОСОБА_1 і є особою на чию користь складено заповіт /арк. справи 5/.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З долученої до матеріалів справи довідки виданої виконкомом Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 11 березня 2016 року за №121 вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 разом з нею проживала та була зареєстрована її сестра - ОСОБА_6 /арк. справи 9/.

Проте, з долученої до матеріалів справи, належним чином завіреної та сформованої заяви ОСОБА_6 вбачається, що останній відомо про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 та належну їй частку в спадковому майні. Проте, на таку вона не претендує та відмовляються від неї на користь позивача /арк. справи 13/.

Разом з тим, в поданій до суду позовній заяві позивач пояснив, що протягом останніх років і до дня її смерті спільно постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3, оскільки остання потребувала стороннього догляду та допомоги.

Вказані обставини підтвердили суду, наданими письмовими поясненнями, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з яких вбачається, що позивач дійсно постійно проживав(без реєстрації) з ОСОБА_3, до дня її смерті спільно, вели спільне господарство.

У суду не має підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених свідками. Даних про яку-небудь зацікавленість свідків в результаті розгляду справи немає, їх покази відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.

Встановлення даного факту необхідно для оформлення спадщини, так як у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Враховуючи вищенаведені факти, суд приходить до переконання про те, що позивач дійсно постійно проживав разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відтак позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, як такий, що постійно проживав разом із нею, на час відкриття спадщини.

Разом з тим, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №578/02-31 виданою завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою від 15 серпня 2016 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у зв'язку з тим, що пропустив піврічний термін передбачений цивільним законодавством на подання заяви, а також у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 /арк. справи 27/.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; те, що позивач оформити право на спадкове майно (житловий будинок з надвірними спорудами), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 35,1 кв.м., житловою площею 16,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт громадянина України НОМЕР_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Соколівська сільська рада Жидачівського району Львівської області, місцезнаходження: 81713, Львівська область, Жидачівський район, с. Соколівка, вул. Миру, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23967093.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2019 року.

Суддя З.М. Коліщук