Ухвала

від 15.04.2019 по справі 521/4140/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/555/19

Номер справи місцевого суду: 521/4140/19 1-кс/521/2156/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2019 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ Малиновського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, погодженого с прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 про арешт майна, вилученого в ході проведення обшуку 06.03.2019 року 07.03.2019 року за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 26, у кримінальному провадженні №12018160470003806, внесеному до ЄРДР 07.11.2018 року за ч.1 ст. 272, ст. 356, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 388КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 ,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Малиновського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, погодженого с прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 про арешт майна, вилученого в ході проведення обшуку 06.03.2019 року 07.03.2019 року за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 26, у кримінальному провадженні №12018160470003806, внесеному до ЄРДР 07.11.2018 року за ч. 1 ст. 272, ст. 356, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 388 КК України.

Відмовляючи в клопотанні слідчого, слідчим суддею встановлено факт незаконного проведення обшуку, оскільки судового рішення на проведення обшуку у ТОВ «ОКТАН ЛІМІТЕД» за адресою м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 26, не існує. Підстав для проведення обшуку без ухвали слідчого судді в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України слідчим у клопотанні не зазначено та прокурором в судовому засіданні не повідомлено. Слідчим суддею таких підстав відповідно не встановлено, оскільки жодного невідкладного випадку, пов`язаного з врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, не відбувалось.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В своїй апеляційній скарзі прокурор вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, оскільки вилучене під час обшуку майно постановою слідчого було визнано речовими доказами у провадженні.

Крім того, прокурор наголошує, що метою арешту вилученого майна є забезпечення подальшого, повного та неупередженого доказування у кримінальному провадженні, а у клопотанні слідчого належним чином обґрунтовано підстави звернення та необхідність вчинення відповідних дій.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі; представників власника майна, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Нормами Глави 10 та Глави 17КПК України передбачені правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, які мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя розглянув клопотання повно, всебічно та об`єктивно, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Однією з основних засад кримінального провадження є принцип недоторканостіжитла чиіншого володінняособи,передбачений ст.13КПК України,згідно зякою не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом

Згідно з ч.2 ст.234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч.3 ст.234 КПК України, у разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про:найменування кримінальногопровадження тайого реєстраційнийномер; короткийвиклад обставинкримінального правопорушення,у зв`язкуз розслідуваннямякого подаєтьсяклопотання; правовукваліфікацію кримінальногоправопорушення ззазначенням статті(частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність; підставидля обшуку; житлочи іншеволодіння особиабо частинужитла чиіншого володінняособи,де плануєтьсяпроведення обшуку; особу,якій належитьжитло чиінше володіння,та особу,у фактичномуволодінні якоївоно знаходиться; індивідуальніабо родовіознаки речей,документів,іншого майнаабо осіб,яких плануєтьсявідшукати,а такожїхній зв`язокіз вчиненимкримінальним правопорушенням; обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 цього Кодексу, або за допомогою інших слідчих дій, передбачених цим Кодексом, а доступ до осіб, яких планується відшукати, - за допомогою інших слідчих дій, передбачених цим Кодексом. Зазначена вимога не поширюється на випадки проведення обшуку з метою відшукання знаряддя кримінального правопорушення, предметів і документів, вилучених з обігу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Частиною другою статті 235 КПК України передбачено, що ухвала слідчогосудді продозвіл наобшук житлачи іншоговолодіння особиповинна відповідатизагальним вимогамдо судовихрішень,передбачених цимКодексом,а такожмістити відомостіпро: строкдії ухвали,який неможе перевищуватиодного місяцяз дняпостановлення ухвали; прокурора,слідчого,який подавклопотання прообшук; положеннязакону,на підставіякого постановляєтьсяухвала; житлочи іншеволодіння особиабо частинужитла чиіншого володінняособи,які маютьбути підданіобшуку; особу,якій належитьжитло чиінше володіння,та особу,у фактичномуволодінні якоївоно знаходиться; речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим та прокурором під час проведення обшуку та при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, вилученого в ході такого обшуку, вищевказані вимоги кримінального процесуального Закону не дотримані.

Так, ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 26.02.2019 року в рамках даного кримінального провадження слідчому та прокурору надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 26з. Адресу місця проведення обшуку в ухвалі слідчого судді зазначено відповідно до даних, зазначених слідчим у клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку.

В період часу з 06.03.2019 року по 07.03.2019 року слідчим був проведений обшук на території автозаправної станції ТОВ «ОКТАН ЛІМІТЕД», розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 26, в ході якого були вилучені речі та документи. Разом з цим, у протоколі обшуку зазначено адресу місця проведення обшуку: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 26з.

Згідно з долученого до матеріалів провадження витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ «АТА СЕРВІС» є власником об`єкта нежитлової нерухомості автозаправної станції №19, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 26, яку відповідно до долученої до матеріалів справи копії договору оренди №АС01/09-8 здає в оренду ТОВ «ОКТАН ЛІМІТЕД».

Таким чином, ТОВ «ОКТАН ЛІМІТЕД» здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 26.

Слідчим не була з`ясована точна адреса місця, в якому необхідно провести обшук, неточна інформація отримана слідчим з мережі інтернет, яку він в подальшому зазначив у клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку та надав слідчому судді, внаслідок чого слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку за невірною адресою.

З`ясувавши, що адреса місця проведення обшуку не відповідає адресі, зазначеній в ухвалі слідчого судді, слідчий незаконно продовжив проведення обшуку на території АЗС без дозволу слідчого судді, наданого в передбаченому законом порядку, та без наявності обставин, які згідно з ч.3 ст.233 КПК України дають право слідчому проникнути до володіння особи та провести там обшук без ухвали слідчого судді.

Слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна вказані обставини були належним чином враховані, внаслідок чого він дійшов обґрунтованого висновку про порушення слідчим процесуального порядку проведення обшуку і, як наслідок, незаконність вилучення майна в ході проведення цієї слідчої дії, на підставі чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про порушення слідчим вимог кримінального процесуального Закону під час проведення обшуку, у зв`язку з чим вважає, що рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна є законним та обґрунтованим.

Доводи прокурора про те, що ним у встановленому Законом порядку отримано дозвіл на проведення обшуку за адресою м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 26, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки надана прокурором в судовому засіданні ухвала слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2019 року, якою надано відповідний дозвіл, постановлена після проведення обшуку, цієї ухвали не існувало на момент розгляду клопотання про арешт майна, слідчому судді відповідна ухвала надана не була.

Крім того, згідно з клопотанням слідчого, ним було встановлено ознаки незаконної діяльності АЗС ТОВ «ОІЛ ГРАНТ», однак обшук проведено за місцем розташування АЗС ТОВ «ОКТАН ЛІМІТЕД». У свою чергу в клопотанні та долучених до нього матеріалах взагалі не зазначено, яке відношення має ТОВ «ОКТАН ЛІМІТЕД» та його автозаправні станції до можливої незаконної діяльності ТОВ «ОІЛ ГРАНТ», у зв`язку з чим неможливо встановити, яке відношення має вилучене в ході обшуку майно до даного кримінального провадження.

У клопотанні слідчого взагалі не розкрито, доказом яких саме обставин можуть бути вилучені в ході обшуку майно, в тому числі паливно-мастильні матеріали в резервуарах, двостороння автозаправна колонка, вантажні автомобілі, інструменти тощо, та яке відношення вони мають до кримінальних правопорушень, що розслідуються.

Інших доводів щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення прокурором в судовому засіданні не надано.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала слідчого судді залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Малиновського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області , погодженого с прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12018160470003806, внесеного до ЄРДР 07.11.2018 року за ч. 1 ст. 272, ст. 356, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 388 КК України залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3