Ухвала

від 15.04.2019 по справі 520/15060/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/560/19

Номер справи місцевого суду: 520/15060/17 1-кс/520/2001/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.05.2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні №420141600000000101, внесеному до ЄРДР 12.03.2014 року за ч.2 ст.205, ч.3 ст358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.1 ст.190, ч.2 ст.364, ч.3 ст.212 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.05.2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , яке погоджено прокурором прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , та накладено арешт на належний ОСОБА_9 транспортний засіб «Mazda CX-5», 2014 року випуску, д/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , червоного кольору (із забороною права розпорядження та користування).

Своє рішення про накладення арешту, слідчий суддя мотивував забезпеченням виконання можливого покарання у вигляді конфіскації майна, а також подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок можливого вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 , який є сином підозрюваного ОСОБА_10 не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, а тому відсутні будь-які підстави для накладення арешту саме з метою його конфіскації.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі; виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Нормами Глави 10 та Глави 17КПК України передбачені правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, які мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя розглянув клопотання повно, всебічно та об`єктивно, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

У клопотанні слідчого зазначено, що Київським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014160000000101, внесеному до ЄРДР 12.03.2014 року, за фактом заволодіння групою осіб за попередньою змовою бюджетними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання владою та службовим становищем, підробки документів та службового підроблення, шахрайства, фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків.

13.04.2018 року ОСОБА_10 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5ст.27 та ч.5 ст.191, ч.2 ст.358 КПК України.

В подальшому слідчий звернувся до Київського районного суду м. Одеси з клопотанням, погодженим прокурором, про арешт належного підозрюваному ОСОБА_10 автомобіля «Mazda CX-5», 2014 року випуску, д/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , червоного кольору, яке було задоволено ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.04.2018 року.

При цьому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що у випадку постановлення судом обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні на рухоме майно підозрюваного може бути звернено стягнення з метою відшкодування завданої шкоди, а також це майно може бути конфісковане на виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбачене санкцією ч.5 ст.191 КК України.

При цьому на момент постановлення ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.04.2018 року про арешт майна право власності на даний автомобіль було зареєстровано за підозрюваним ОСОБА_10 , у зв`язку з чим підлягала негайному виконанню відповідно до вимог ст.175 КПК України.

Разом з цим, під час пред`явлення прокурором вищевказаної ухвали про арешт майна до виконання було з`ясовано, що виконання цієї ухвали неможливе, оскільки 20.04.2018 року, тобто після постановлення зазначеної ухвали, автомобіль було перереєстровано на іншого власника ОСОБА_9 , який є сином підозрюваного ОСОБА_10 , що свідчить про здійснення останнім активних дій, направлених на виведення майна зі своєї власності з метою унеможливлення виконання покарання у виді конфіскації майна в разі постановлення обвинувального вироку суду.

У зв`язку з цим 24.05.2018 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт автомобіля «Mazda CX-5», 2014 року випуску, д/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , червоного кольору, право власності на який зареєстровано на ОСОБА_9 .

Таким чином, у даному випадку наявні правові підстави для арешту майна третьої особи у відповідності до положень ч.5 ст.170 КПК України.

Вищевикладені обставини були вірно враховані слідчим суддею при прийнятті оскаржуваного рішення, їм була надана належна правова оцінка, внаслідок чого слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на автомобіль.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у чіткій відповідності до положень кримінального процесуального Закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, у зв`язку з чим така апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.05.2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , яке погоджено прокурором прокуратури Одеської області ОСОБА_7 ,та накладеноарешт наналежний ОСОБА_9 транспортний засіб«MazdaCX-5»,2014року випуску,д/н НОМЕР_1 ,кузов № НОМЕР_2 ,червоного кольору(іззабороною праварозпорядження такористування) залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3