Постанова

від 18.04.2019 по справі 622/1164/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м. Харків

справа № 622/1164/16-ц

провадження № 22-ц/818/48/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.

учасники справи:

позивач: державний виконавець примусового відділу виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченко Вадим Віталійович,

заінтересована особа: ОСОБА_2,

заінтересована особа: ОСОБА_3,

заінтересована особа: ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за поданням державного виконавця примусового відділу виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка Вадима Віталійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділення частки майна боржника, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року в складі судді Шабас О.С.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року державний виконавець примусового відділу виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченко В.В. звернувся до суду з поданням про виділення частки ОСОБА_3 із спільного майна подружжя, а саме з тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою звернення стягнення на нього у рамках виконавчого провадження № 49325571.

Подання мотивовано тим, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження № 49325571 по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого 10.11.2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., за реєстрованого у реєстрі за № 4588, про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 2501500,00 грн. Виконавчий напис нотаріуса не виконано. Боржник ОСОБА_3 з 17.08.2003 року по 03.03.2015 року перебував у шлюбі із ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_4 має на праві приватної власності тваринницький комплекс загальною площею 3 984,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний житловий комплекс придбаний ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу у період перебування у шлюбі із ОСОБА_3 та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, у зв'язку із чим державний виконавець звернувся до суду із вказаним поданням.

У судове засідання державний виконавець та інші учасники не з'явилися.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області Бойченка В.В. задоволено.

Визнано тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що належить їм на праві власності у рівних частках.

Виділено Ѕ частку ОСОБА_3 із спільного майна подружжя, а саме тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою звернення на нього стягнення у рамках виконавчого провадження № 49325571.

Не погодившись із зазначеною ухвалою ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 27.09.2016 року про виділення частки майна боржника просить про її скасування.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент припинення шлюбно-сімейних відносин та розірвання шлюбу у неї із ОСОБА_3 існувала домовленість про розподіл спільного майна, яке було придбане ними за період сумісного проживання.

Відповідно до вказаної домовленості тваринницький комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, залишався у її власності, а ОСОБА_3 залишав у своїй власності грошові кошти, сільськогосподарську техніку та інше майно відповідно до вартості Ѕ частини вказаного тваринницького комплексу. Згідно досягнутої із колишнім чоловіком домовленості, вони повинні були підписати нотаріальну угоду про розподіл вказаного майна, проте до теперішнього часу відповідна угода між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не підписана. З січня 2016 року по теперішній час ОСОБА_3 перебуває у слідчому ізоляторі, у зв'язку з чим апелянт була позбавлена можливості укладення відповідного договору.

Вказує, що оскаржувана ухвала порушує її особисті майнові права, оскільки задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції належним чином не повідомив заінтересованих осіб про його розгляд, неявка яких унеможливила надання суду відомостей, необхідних для винесення об'єктивного та законного рішення. Суду не були відомі ті обставини, що майно, яке просить виділити державний виконавець перебуває у особистій приватній власності апелянта, згідно досягнутої з колишнім чоловіком домовленості.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що та наявні підстави для виділу частки майна боржника, при цьому неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення цього питання.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ч.6 ст.48 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент звернення державного виконавця з поданням) стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 379 ЦПК України, яка діяла на час розгляду справу, визначено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року.

Частиною 3, 4, 5 ст.74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення- особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам ивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.169 ЦПК України 2004 року суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі Надточій проти України (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На а.с.20 наявне зворотне повідомлення про отримання судової повістки ОСОБА_4 Разом з тим, зазначене зворотне повідомлення надійшло до суду 04 жовтня 2016 року, вже після постановлення ухали суду. Тобто, на момент постановлення оскаржуваної ухвали у суду першої інстанції не було даних про належне повідомлення ОСОБА_4

Крім того, матеріали справи не містять даних і щодо належного повідомлення боржника ОСОБА_3 Судова повістка, яка йому направлялася, повернулася до суду з відміткою на конверті - за закінченням терміну зберігання.

В своїх письмових поясненнях апеляційному суду ОСОБА_3 пояснив, що з січня 2016 року він знаходиться СІЗО. (а.с.126).

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі наполягала, що жодних повісток вона не отримувала, а її підпис в зворотньому повідомлені на а.с. 20 відсутній.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що справа була розглянута у одне судове засідання.

Вирішуючи питання про виділ частки майна боржника, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо яких відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки у судове засідання не з'ясував, не забезпечив їм можливості надати суду докази та навести міркування з приводу подання державного виконавця.

Згідно п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.379ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду про задоволення подання державного виконавця не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.367, п. 6 ч. 1 ст.374, ст.ст.379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 22 квітня 2019 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко