Ухвала

від 30.07.2019 по справі 622/1164/16-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1164/16-ц

6/622/16/19

УХВАЛА

іменем України

30.07.19 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

при секретарі - Федоровій Н.М.,

за участі: стягувача - ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Золочів Харківської області подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка В.В., стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про виділення частки майна боржника,

встановив:

21.09.2016 до Золочівського районного суду Харківської області звернувся державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області Бойченко В.В., що діє на підставі довіреності від 21.04.2016 №07-01/В-3 з відповідною заявою, у якій просив виділити частку ОСОБА_4 із спільного майна подружжя, а саме з тваринницького комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з метою звернення стягнення на нього в рамках виконавчого провадження №49325571.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 27.09.2016 вказане подання було задоволено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18.04.2019 вищезазначену ухвалу суду скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог у поданні зазначається, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження №49325571 по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого 10.11.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., зареєстровано в реєстрі за №4588, про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 2 501 500,00 грн. Виконавчий напис нотаріуса не виконано. Боржник ОСОБА_4 з 17.08.2003 по 03.03.2015 перебував у шлюбі із ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 має на праві приватної власності тваринницький комплекс загальною площею 3 984, 9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий комплекс придбаний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу у період перебування у шлюбі із ОСОБА_4 та належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, у зв`язку із чим державний виконавець звернувся до суду із вказаним поданням.

В судове засідання виконавець Бойченко В.В., який звернувся до суду з поданням, не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Стягувач ОСОБА_1 в судове засідання з`явилася, подання підтримала та просила задовольнити.

Боржник ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, письмових пояснень до суду не надав.

Представник заінтересованої особи Грічаніченко О.О. в судовому засіданні проти задоволення подання заперечував.

Відповідно до ч.2 ст.443 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, приходить до висновку, що у задоволенні подання необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що виконавець Бойченко В.В. звернувся до суду із поданням про виділ частки ОСОБА_4 зі спільного майна подружжя, а саме - з тваринницького комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з метою звернення стягнення на нього в рамках виконавчого провадження №49325571.

12.11.2015 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 4588 від 10.11.2015, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. (а.с. 3).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, нерухоме майно, а саме: тваринницький комплекс (адреса: АДРЕСА_1 ) дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 6-8).

Згідно із договором купівлі-продажу тваринницького комплексу від 23.05.2012 вказаний об`єкти нерухомості було придбано ОСОБА_2 (а.с. 31-32).

За договором позики від 13.06.2014 ОСОБА_5 надала у борг ОСОБА_4 2 500 000 грн із строком виплати боргу до 01.06.2015 (а.с. 61), право вимоги до ОСОБА_4 за вказаним договором ОСОБА_5 відступила ОСОБА_1 відповідно до договору відступлення права за договором позики (а.с. 62-63).

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано (а.с. 38).

У відповіді начальника Золочівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану зазначено, що 21.03.2015 внесена відмітка про розірвання шлюбу на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 (а.с.10).

З постанови про відкриття виконавчого провадження № 57516919 від 24.10.2018 вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 4588, виданим 10.11.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. (а.с. 218).

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що вказана тваринницький комплекс придбаний ОСОБА_2 в той час, коли вона перебувала в шлюбі із боржником ОСОБА_4 , а тому є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Отже, праву спільної сумісної власності, як і праву спільної часткової власності притаманні такі риси як множинність її суб`єктів (співвласників) та єдність її об`єкта. Тому єдиною вирішальною ознакою виділення сумісної власності як різновиду права спільної власності є факт відсутності існування в ньому ідеальних часток кожного із співвласників, які б давали можливість виявити обсяг їх прав за наявності бажання одержати конкретну частину у спільному майні та розпорядитися нею.

Частка із спільної сумісної власності може бути виділена, зокрема, у випадку пред`явлення кредитором співвласника позову про виділ його частки із спільного майна (ст. 371 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Отже, законом передбачено право державного виконавця ставити перед судом лише питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а не про фактичне виділення його частки, як про це просить державний виконавець та яким наділений кредитор співвласника майна відповідно до ст. ст. 371, 366 ЦК України, у звязку з чим суд дійшов висновку про безпідставність звернення з цим поданням.

Крім того, на момент розгляду судом встановлено, що виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису № 4588 від 10.11.2015, перебуває у приватного виконавця Кудряшова Д.В., державний виконавець, який запрошувався в судові засідання, не надав доказів того, що на час розгляду подання саме він уповноважений здійснювати виконавчі дії на підставі згаданого виконавчого напису.

Таким чином, проаналізувавши матеріали подання та долучені учасниками докази, суд дійшов до висновку, що підстав для задоволення подання державного виконавця Бойченка В.В. немає.

Керуючись ст. 443 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка В.В., стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про виділення частки майна боржника, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Квітка