Постанова

від 16.04.2019 по справі 759/14385/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/14385/17

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/4591/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Копійці В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Орган сертифікації Персонал-експерт на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року (суддя П'ятничук І.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Орган сертифікації Персонал-експерт , третя особа: ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання виконати умови договору та стягнення суми,

встановила:

у вересні 2017р. позивач звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати умови договору (п.п. 1.2, 1.3, 1.4) та перерахувати плату за користування приміщеннями та комунальні платежі у розмірі 40 260грн 02коп. у порядку та на рахунки, визначені договором; зобов'язання сплатити їй 3% річних у розмірі 506грн 28коп.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що 4 січня 2016р. уклала з відповідачем договір надання приміщення № 05/04-80, згідно якого у користування відповідача передавалося приміщення, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Тухачевського, 44, офіс 78, на строк до 31 грудня 2017р., а відповідач зобов'язався сплачувати щомісячно 8 724грн та компенсувати експлуатаційні витрати за комунальні послуги згідно розрахунків постачальників цих послуг.

Позивач стверджувала, що відповідач належним чином не виконував умови договору, лише раз частково здійснив оплату за користування приміщенням у розмірі 5 400грн за квітень 2017р., замість встановлених 8 724грн, тому станом на 1 вересня 2017р. існує заборгованість за користування приміщенням та за комунальні послуги у розмірі 40 260грн 02коп.

19 вересня 2017р. позивач надіслала на адресу відповідача письмову вимогу про оплату заборгованості та дострокове припинення договору, яка залишилась без відповіді, у зв'язку із чим позивач просить зобов'язати відповідача виконати умови договору та сплатити суму боргу, та 3% річних.

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року позов задоволено, зобов'язано ТОВ Орган сертифікації Персонал-експерт виконати умови договору (п.п. 1.2, 1.3, 1.4) та перерахувати ОСОБА_2 плату за користування приміщеннями та комунальні платежі у розмірі 40 260грн 02коп. у порядку та на рахунки, визначені договором; зобов'язано ТОВ Орган сертифікації Персонал-експерт сплатити на

користь ОСОБА_2 3% річних у розмірі 506грн 28коп., стягнуто з відповідача на користь позивача 640грн сплаченого судового збору.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2019 року у задоволенні заяви ТОВ Орган сертифікації Персонал-експерт про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ Орган сертифікації Персонал-експерт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не врахування тієї обставини, що спірний договір є тристороннім та укладався між ТОВ Орган сертифікації Персонал-експерт , ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, та виходячи з його умов, отримувачем коштів за оренду приміщення мала бути саме ФОП ОСОБА_3, тому ОСОБА_2 є неналежним позивачем у справі.

Також відповідач зазначає, що згідно п. 1.5. договору оренди, у випадку несплати в строк, передбачений договором, договір вважається припиненим, товариство з 16 квітня 2017р. фактично не користується офісом № 78, оскільки доступ до нього було заблоковано позивачем, тому підстав для стягнення боргу не має.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем обраний невірний спосіб захисту прав, так як у майнових спорах про борг вимога повинна звучати як стягнення заборгованості, а не зобов'язання вчинити певні дії.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду без змін, вважаючи доводи відповідача безпідставними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представників ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_6, які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 4 січня 2016р. між ОСОБА_2, ТОВ Орган сертифікації Персонал-експерт та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір надання приміщення 05/04-80, за умовами якого сторони домовилися про передачу товариству в платне користування нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тухачевського, 44, офіс 78, загальною площею 72,7м 2 строком до 31 грудня 2017 року.

Пунктом 1.2. сторони визначили плату за користування 1 м 2 приміщення, яка складає 120грн, тобто 8 724грн на місяць без ПДВ.

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що користування приміщенням можливе за умови щомісячної сплати до десятого числа товариством інформаційно-консультаційних послуг ФОП ОСОБА_3 у розмірі 8 724грн, що відповідає сумі послуг, наданих ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3

У пункті 1.4. договору визначено, що товариство компенсує ОСОБА_2 експлуатаційні витрати за комунальні послуги згідно рахунків постачальника цих послуг в термін 5 (п'ять) днів з моменту отримання рахунку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання, а позивач довів позовні вимоги.

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду не можна з таких підстав.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими

відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762ЦК України).

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, вина відповідача у зобов'язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами сплату орендних платежів або не доведе іншого розміру заборгованості.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права, саме відповідач зобов'язаний був надати суду докази виконання ним своїх зобов'язань за договором найму або неможливості користуватися майном з незалежних від нього обставин.

З наданих суду документів вбачається, що 12 червня 2017 року відповідач платіжним дорученням № 645 перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_3 5400грн на підставі рахунку № 11 від 20 квітня 2017 року (за квітень 2017 року).

Відповідач не надав інших документів у підтвердження оплати за оренду приміщення за квітень 2017 року у повному обсязі та за період з червня 2017 року по 31 серпня 2017 року (згідно позовних вимог).

Доводи представника відповідача про те, що у квітні 2017 року позивач змінила замки у дверях орендованого приміщення і товариство було позбавлено можливості користування орендованим приміщенням, належними доказами не підтверджені, так як відповідач не звертався до позивача з приводу неможливості користуватися приміщенням, а також не склав відповідного документа.

Крім того, з наданого відповідачем протоколу зборів засновників товариства від 16 червня 2017 року вбачається, що збори зобов'язали директора товариства ОСОБА_4 розірвати договір оренди приміщення з червня 2017 року, однак жодних дій ні товариством, ні його директором не було вчинено на розірвання договору оренди та не складено відповідного акту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що під час судового розгляду відповідачем не було доведено виконання ним зобов'язань за договором оренди за період з квітня 2017 року по 31 серпня 2017 року або неможливості користування орендованим приміщенням, а відтак правових підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань не встановлено.

Разом з цим, відповідно до п. 4.3. договору надання приміщення товариство, у випадку припинення дії договору чи дострокового звільнення приміщення, здає його та обладнання у технічно-справному стані, при цьому сплачує ФОП ОСОБА_3 фінансові зобов'язання на момент звільнення, включаючи компенсацію комунальних платежів.

Отже, сторони договору визначили, що у разі розірвання договору, зобов'язання по

сплаті орендної плати та комунальних платежів повинні бути виконані на користь ФОП ОСОБА_3, а не позивача.

Крім того, у позовній заяві позивач просила зобов'язати відповідача перерахувати плату за користування приміщеннями та комунальні платежі у порядку та на рахунки, визначені договором, який передбачав перерахування грошових коштів не на користь позивача.

27 липня 2017 року позивач направила на адресу відповідача повідомлення про необхідність розірвання договору надання приміщення від 4 січня 2016 року та необхідність сплати за користування приміщенням за період з квітня 2017 року по 27 липня 2017 року.

19 вересня 2017 року позивач направила відповідачу повідомлення про одностороннє розірвання договору надання приміщення від 4 січня 2016 року, з якого вбачається, що на час направлення повідомлення позивач отримала ключі від приміщення, а у приміщенні залишилося майно товариства (пункт 5 листа).

Позивачем суду не було надано доказів отримання відповідачем вказаних повідомлень, а з опису вкладення вбачається, що воно було направлено на адресу приміщення, у якому відповідач з 1 вересня 2017 року вже не перебував.

Суду першої інстанції позивачем не було надано доказів, що ФОП ОСОБА_3 не заперечувала проти отримання позивачем грошових коштів відповідно до умов п. 4.3. договору, а суд першої інстанції вказані обставини не перевірив.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не було надано доказів про розмір комунальних платежів, які просила позивач зобов'язати відповідача виплатити на її користь.

Крім того, суд не врахував, що пунктом 6.1. договору від 4 січня 2016 року сторони визначили, що ОСОБА_2 має право у випадку вчасної несплати або дострокового розірвання договору чи закінчення терміну його дії, самостійно відкрити та/або блокувати приміщення для забезпечення доступу до нього. При цьому схоронність майна товариства забезпечується протягом 15 діб, які надаються для повного розрахунку між сторонами. По закінченню цього терміну вважається, що товариство передало ОСОБА_2 майно безкоштовно у власність в рахунок погашення заборгованості без урахування реальної вартості майна, за принципом от хок .

У повідомленні позивача від 19 вересня 2017 року про одностороннє розірвання договору надання приміщення зазначено, що схоронність майна товариства буде забезпечуватися протягом 15 днів, які надаються для повного розрахунку між сторонами. По закінченню цього терміну вважається, що товариство передало позивачу майно безкоштовно у власність в рахунок погашення заборгованості без урахування реальної вартості майна.

Позивачем не було надано суду доказів передачі відповідачу майна, яке перебувало у приміщенні, отже на підставі п. 6.1. договору вважається, що товариство передало майно позивачу безкоштовно в рахунок погашення заборгованості, а відтак відповідач погасив свою заборгованість перед позивачем майном і правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості ще і у грошовому виразі не має.

Вимоги про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України є похідними від вимог про стягнення заборгованості, тому також не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції неповно з'ясував фактичні обставини справи, не оцінив надані докази, неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, позивач зобов'язана відшкодувати відповідачу сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Орган сертифікації Персонал-експерт задовольнити.

Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Орган сертифікації Персонал-експерт , третя особа: ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання виконати умови договору та стягнення суми відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка проживає у АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Орган сертифікації Персонал-експерт , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38590828, яке знаходиться у м. Києві, проспект Павла Тичини, 10, офіс 27, судові витрати у сумі 960грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2019 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк