Постанова

від 13.03.2019 по справі 590/448/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 590/448/16-ц

провадження № 61-26944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Гулька Б. І., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О. , УсикаГ. І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Свеська селищна рада Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Собини О. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Свеська селищна рада Сумської області, про усунення перешкод у встановленні меж земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі - продажу від 31 грудня 2004 року позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0675 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

26 грудня 2013 року він зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримав витяг з цього реєстру, індексний номер витягу: 15481341 від 26 грудня 2013 року.

Зазначена земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4, яка незаконно зайняла частину його земельної ділянки - близько 4 кв. м під будівлею теплиці.

Просив зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у встановленні меж земельної ділянки площею 0,0675 га кадастровий номер: НОМЕР_1, яка належить йому на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу за її рахунок теплиці, яка знаходиться частково, площею приблизно 3,6 кв. м у межах вказаної земельної ділянки, згідно абрису земельної ділянки, складеного Ямпільським районним виробничим відділом Сумської регіональної філії ЦДЗК від 22 квітня 2016 року, стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 13 липня 2017 року позов задоволено. Зобов'язаноОСОБА_4 . усунути перешкоди у встановленні меж земельної ділянки , площею 0,0675 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка належить позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу за її рахунок теплиці, яка знаходиться частково площею приблизно 3,6 кв. м у межах вказаної земельної ділянки, згідно абрису земельної ділянки, складеного Ямпільським районним виробничим відділом Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру від 22 квітня 2016 року. Проведено розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано порушенням права приватної власності позивача на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, з боку відповідача ОСОБА_4, яка збудувала на цій земельній ділянці теплицю. Суд дійшов висновку, що відповідно до норм статті 391 ЦК України, статті 152 ЗК України право позивача підлягає захисту у спосіб демонтажу теплиці, в порядку усунення перешкоди у встановленні меж земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Скасовано рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 13 липня 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Проведено розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно визначив межі земельних ділянок між сторонами спору по абрису, складеному Ямпільським районний виробничим відділом Сумської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру , реалізувавши виключне повноваження селищної ради. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильними застосуванням норм матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернуся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Сумської області від 31 серпня 2017 року та залишити в силі рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 13 липня 2017 року.

Заперечення на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначає, що суд першої інстанції фактично вирішив спір щодо меж земельної ділянки замість органу місцевого самоврядування - комісії з питань вирішення земельних спорів Свеської селищної ради.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу ОСОБА_3 мотивовано тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з грубим порушенням статті 8, частини четвертої статті 13, статті 41, частини другої статті 124 Конституції України, оскільки позивач купив земельну ділянку у ОСОБА_5, право власності на земельну ділянку виникло у нього відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 грудня 2004 року (стаття 131 ЗК України). Статті 125, 126 ЗК України, на які посилається суд апеляційної інстанції, регулюють набуття права власності на землю із земель державної або комунальної власності.

Правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення у нього права на земельну ділянку є договір купівлі-продажу земельної ділянки, що підтверджено записами з витягу з Державного земельного кадастру від 20 липня 2016 року та з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 грудня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що позивач відповідно до статті 152 ЗК України не має права вимагати у судовому порядку усунення перешкод з боку інших власників чи землекористувачів, чим позбавив його статусу не тільки власника земельної ділянки, а й землекористувача земельної ділянки, призначеної для будівництва.

У матеріалах справи є протокол засідання комісії з розгляду земельних спорів, до якого додано схему розташування спірних земельних ділянок, протокол щодо консультації з фахівцями району, рішення 30 сесії Свеської селищної ради 7 скликання від 21 червня 2017 року Про затвердження протоколу комісії , яким рекомендовано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановити межу між суміжними земельними ділянками відповідно по лінії АВ (додаток 1 до протоколу від 13 квітня 2017 року), яка співпадає з межею зареєстрованої земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1; і ОСОБА_4 у добровільному порядку перенести теплицю на відстань одного метра від земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1; розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею - 0,805 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 відповідно до рішення 15 сесії Свеської селищної ради 7 скликання від 01 серпня 2016 року.

Судом апеляційної інстанції також не взято до уваги, що рішенням Свеської селищної ради від 18 грудня 2014 року позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0675 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто в межах площі та розмірів земельної ділянки позивача відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 грудня 2004 року, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель, про що зазначено в рішенні Свеської селищної ради від 18 грудня 2014 року, без усунення перешкод виготовлення якої неможливо.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з договором купівлі - продажу земельної ділянки, серія ВВО №919838, від 31 грудня 2004 року, ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0675 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а. с. 57, 71).

Земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на земелю, НОМЕР_2, від 20 грудня 2004 року, згідно якого ОСОБА_5 на підставі рішення Свеської селищної ради від 22 жовтня 2004 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0675 га, що розташована по АДРЕСА_1 (а. с. 75).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 грудня 2013 року ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26 грудня 2013 року зареєстрував за собою право власності на земельні ділянки площею 0,0675 га, кадастровий номер НОМЕР_1, дата державної реєстрації земельної ділянки 20 грудня 2004 року, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 03 липня 2014 року (справа №590/106/14-ц) скасовано рішення 27 сесії 5 скликання Свеської селищної ради від 27 квітня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0928 га по АДРЕСА_2 а саме: в частині затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6 та видачі йому державного акта на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним державний акт НОМЕР_3, виданий 22 червня 2009 року, на право власності на земельну ділянку, площею 0,0928 га по АДРЕСА_2 виданий на ім'я ОСОБА_6 та скасовано реєстрацію у Книзі записів реєстрації державних актів за №010963600459 від 22 червня 2009 року. Скасовано рішення 15 сесії 24 скликання Свеської селищної ради від 22 жовтня 2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0675 га по АДРЕСА_1, а саме: в частині затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_5 та видачі йому державного акта на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним державний акт НОМЕР_2, виданий 20 грудня 2004 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0675 га по АДРЕСА_1 що виданий на ім'я ОСОБА_5 та скасовано реєстрацію в книзі записів реєстрації державних актів за № 60 від 20 грудня 2004 року (т. 1, а. с. 49-51).

Належна позивачу ОСОБА_3 земельна ділянка, яка знаходяться по АДРЕСА_1 межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_4, що знаходиться по АДРЕСА_2

Згідно з рішенням Свеської селищної ради від 05 листопада 2008 року Про надання дозволу на складання державного акта на право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_6 (а. с. 181) селищна рада вирішила погодитись з переходом до гр. ОСОБА_6, спадкоємця майна ОСОБА_7, права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_2 та надати йому дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на цю земельну ділянку. Площа земельної ділянки уточнюється технічною документацією.

Встановлено, що 02 липня 2009 року згідно з договором купівлі-продажу, серія ВМЕ №220541, посвідченого державним нотаріусом Ямпільської районної державної нотаріальної контори Лях В. В. за реєстровим №1364, ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку згідно з державним актом на право власності на землю, НОМЕР_3 від 22 червня 2009 року, виданого на підставі рішення Свеської селищної ради від 27 травня 2009 року, площею 0,0928 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 Право власності ОСОБА_4 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відомості щодо зміни власника земельної ділянки по АДРЕСА_2, кадастровий НОМЕР_4, внесені до Державного земельного кадастру про земельні ділянки (а. с. 57).

Колишнім власником земельної ділянки ОСОБА_5, були погоджені межі земельних ділянок у натурі з суміжними землевласниками, та передано йому на збереження межові знаки (а. с. 77).

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 02 вересня 2015 року (справа № 590/176/15-ц), яке ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 січня 2016 року залишино без змін (а. с. 56-59), визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, серії ВМЕ №220541 від 02 липня 2009 року, посвідчений нотаріусом Ямпільської державної нотаріальної контори Лях В. В. , та зареєстрований у реєстрі за № 1364. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1062716 від 20 лютого 2014 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Сумської області Черторижського Н. В. , відповідно до якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0928 га, кадастровий номер НОМЕР_4, форма власності: приватна, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 297008159256, номер запису про право власності 4733365. Зобов'язано державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Ямпільському районі Сумської області скасувати запис у Поземельній книзі зареєстрованої земельної ділянки на ОСОБА_4 із кадастровим номером НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0928 га. У частині позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення від стовпів, парканів відмовлено за безпідставністю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_10 про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку площею 0,0928 га та по АДРЕСА_2, звільнення її від кущів та дерев відмовлено за безпідставністю (а. с. 52-53).

Судом встановлено, що після набрання чинності рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 03 липня 2014 року про визнання державних актів недійсними нова технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, ОСОБА_3 не була виготовлена, матеріали цієї цивільної справи не містять документів про встановлення чи відновлення компетентними органами меж земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3, винесення цих земельних ділянок у натурі (на місцевості).

ОСОБА_4 було виготовлено технічну документацію із землеустрою на частину земельної делянки, а саме площею - 0,0805 га. Цей факт встановлено судом з пояснень відповідача ОСОБА_4 та показань державного кадастрового реєстратора ОСОБА_2, допитаної в судовому засіданні як свідка.

Згідно з інформації стосовно реєстрації, викладеної в листі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 29 травня 2017 року (а. с. 243), за результатами перевірки технічної документації ОСОБА_4 в реєстрації земельної ділянки відмовлено через помилку допущену на кадастровому плані в частині ОПИС МЕЖ , а саме: від В до Г землі гр. ОСОБА_4

У листі державний кадастровий реєстратор зазначив, що згідно з рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 02 вересня 2015 року скасовано договір купівлі - продажу земельної ділянки, серія ВМЕ №220541 від 02 липня 2009 року, виданий нотаріусом Ямпільської нотаріальної контори Лях В. В. , зареєстрований у реєстрі за №1364, та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11062716 від 20 лютого 2014 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Сумської області Черторижською Н. В. відповідно до якого було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0928 га, кадастровий номер НОМЕР_4, форма власності: приватна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:297008159256, номер запису про право власності: 4733365, тому земельна ділянка перейшла у комунальну власність Свеської селищної ради. Отже, земельна ділянка, яка встановлюється в натурі по АДРЕСА_2, межує: від В до Г з землями Свеської селищної ради.

22 квітня 2016 року ОСОБА_3 на підставі рішення Свеської селищної ради від 18 грудня 2014 року (а. с.176) звернувся до Ямпільського районного виробничого відділу Сумської регіональної філфї ДП Центр державного земельного кадастру з заявою про виконання робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з виконавцем робіт по виготовленню технічної документації укладено відповідний договір (а. с. 175, 177).

Згідно з технічним завданням на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та пояснювальної записки (а. с. 172-173) встановлено, що Ямпільським районним виробничим відділом Сумської регіональної філії ЦДЗК по зверненню ОСОБА_3 проведено 22 квітня 2016 року лише польові та камеральні роботи, з використання таких приладів та обладнання: електронний далекомір RED mini 2№70171, теодолітом 3Т5К (свідоцтва про повірку яких не надано суду); 50 метрова мірна стрічка. Прив'язка меж земельної ділянки проведена методом прокладання теодолітного ходу.

У процесі виконання робіт встановлено, що в межах земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, загальною площею 0,0675 га, частково розташована теплиця суміжного землекористувача ОСОБА_4, площею 3,6 кв. м. По лінії межі суміжного землекористувача межові знаки встановити неможливо, у зв'язку з відсутністю вільного доступу до поворотної точки Б . На підставі вищевикладеного розробка технічної документації щодо встановлення (відновлення) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_12, загальною площею 0,0675 га за адресою АДРЕСА_1, призупинено до вирішення спірних питань стосовно межі (а. с. 173).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України , визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавстава є справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змісту статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки ОСОБА_3.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки ОСОБА_3.) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 125 ЗК України (в чинній редакції) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України (в чинній редакції) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Верховний Суд виходить з того, що скасування державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 не зумовлює визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 31 грудня 2004 року, за яким ОСОБА_3 набув у власніть земельну ділянку.

Пунктом 15 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 грудня 2004 року сторони визначили, що право власності на земельну ділянку виникає у покупця з дня державної реєстрації цього договору в Сверській селищній раді.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 грудня 2013 року ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26 грудня 2013 року зареєстрував за собою право власності на земельні ділянки площею 0,0675 га, кадастровий номер НОМЕР_1, дата державної реєстрації земельної ділянки 20 грудня 2004 року, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 (а. с. 9), тобто оформив право власності на земельну ділянку відповівдно до вимог статті 126 ЗК України.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакцій чинній на час реєстрації позивачем права власності на земельну ділянку).

У позовній заяві позивач вказував, що з метою відновлення порушених прав на земельну ділянку, селищною радою йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Через зайняття відповідачем частини належної йому земельної ділянки Ямпільський районний виробничий відділ Сумської регіональної філії ДП Цетр ДЗК не може завершити виконання робіт щодо встановлення межових знаків із сторони земельної ділянки по АДРЕСА_2.

Згідно з статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права, чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи є ефективним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема , у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Дійшовши висновку про те, що лише власник або землекористувач має право вимагати усунення порушень його права на землю (частина друга статті 152 ЗК України), а у позивача не виникло право вимагати в судовому порядку усунення перешкод з боку інших власників чи землекористувачів, апеляційний суд не спростував встановлені судом першої інстанції обставини справи та твердження позивача про належність йому земельної ділянки на праві приватної власності та порушення його права з боку відповідача.

Суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку рішенню Свеської селищної ради від 21 червня 2017 року, прийняте в межах своїх повноважень відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні про затвердження протоколу комісії, яким рекомендовано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановити межу між суміжними земельними ділянками відповідно по лінії АВ (додаток 1 до протоколу від 13 квітня 2017 року), яка співпадає з межею зареєстрованої земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1. ОСОБА_4 у добровільному порядку перенести теплицю на відстань одного метра від земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1. Розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею - 0,805 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 відповідно до рішення 15 сесії Свеської селищної ради 7 скликання від 01 серпня 2016 року.

Верховний Суд виходить з того, що позивач просив усунути перешкоди з боку відповідача у встановленні меж земельної ділянки, оскільки відповідач не бажає у добровільному порядку перенести теплицю на відстань один метр від земельної ділянки ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції здійснив безпідставну переоцінку доказів у справі без належного на те мотивування та обґрунтування та дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на звернення до суду за захистом порушеного права.

Суд першої інстанції такі обставини з'ясував та надав їм належну правову оцінку. Апеляційний суд не навів переконливі аргументи на спростування таких висновків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 413 ЦПК України , установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 , 409 , 413 , 416, 419 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 31 серпня 2017 року скасувати, рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 13 липня 2017 року залишити в силі.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: Б. І. Гулько

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик