Рішення

від 09.04.2019 по справі 140/2586/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2586/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Журомській І. М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краса і мода до Управління з питань праці Луцької міської ради про визнання протиправними та скасування постанови та припису,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Краса і мода (далі - позивач, ТзОВ Краса і мода ) звернулося з позовом до Управління з питань праці Луцької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови, винесеної 20.11.2018 Управлінням з питань праці Луцької міської ради №ОМС-ВЛ789/1172/АВ/ФС про накладення штрафу в розмірі 335070 грн. (далі - постанова №ОМС-ВЛ789/1172/АВ/ФС) та припису про усунення виявлених порушень №ОМС-ВЛ789/1172/АВ/П від 05.11.2018 (далі - припис №ОМС-ВЛ789/1172/АВ/П).

Ухвалою від 22.12.2018 провадження у справі було відкрито, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 06.02.2019 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів - до 22.03.2019.

Ухвалою від 14.03.2019 підготовче провадження було закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним. За результатами інспекційного відвідування 29.10.2019 посадовими особами відповідача складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ОМС-ВЛ 789/1172/АВ, згідно якого у ході інспекційного відвідування встановлено порушення частини п'ятої статті 3 Закону України Про оплату праці - при відпрацюванні неповного робочого часу, а також при невиконанні місячної норми праці мінімальна заробітна плата не виплачується пропорційно до виконаної норми праці та частини третьої статті 6 Про оплату праці - не забезпечено диференціацію розмірів заробітної плати залежно від складності робіт та кваліфікації працівників.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено оскаржувані у даній справі припис №ОМС-ВЛ789/1172/АВ/П та постанову №ОМС-ВЛ789/1172/АВ/ФС.

Всупереч пункту 7 частини 6 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарювання , під час проведення інспекційного відвідування та оформлення його результатів, в Акті інспекційного відвідування не зазначено детальний опис виявленого порушення й немає посилання на відповідну вимогу законодавства на підставі положень якого Відповідачем було визначено місячну норму робочого часу для працівників позивача які працюють неповний робочий день. З цього випливає, що акт інспекційної перевірки, а як наслідок і прийняті на підставі нього рішення є необґрунтованими.

Також позивач вказує, що відповідачем було порушено строки винесення припису, оскільки відповідно до пункту 24 Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, який затверджено постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 26.04.2017 № 295, припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Разом з тим, заперечення позивача на Акт було розглянуто 02.11.2018, що підтверджується листом Управління з питань праці №37-9/220 від 02.11.2018, а припис внесено лише 05.11.2018, тобто з порушенням встановлених строків.

Також відповідач не повідомив товариство про розгляд стосовно нього справи про накладення штрафу, а відтак, розгляд самої справи провів без участі представника Товариства, чим порушив вимоги пунктів 6 та 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 17.07.2013 № 509, згідно з якими, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника; справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Крім того, позивач стверджує, що ним при здійсненні господарської діяльності дотримано вимог чинного законодавства про працю, а висновки щодо порушень викладені в акті інспекційного відвідування не відповідають вимогам такого законодавства, а отже винесені на підставі акту інспекційного відвідування рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

09.01.2019 відповідачем було надано відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тим, що доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних рішень є необґрунтованими та надуманими.

Інспекційне відвідування інспекторами праці відповідача було здійснено відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 26.04.2017 № 295. Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ОМС-ВЛ 789/1172/АВ від 29.10.2019 складений у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Також у відповідності до вимог законодавства керівнику підприємства винесено припис, яким зобов'язано усунути порушення виявленні в ході інспекційного відвідування.

У відповідності до абзацу восьмого частини шостої статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , головним спеціалістом, інспектором праці відділу інспектування управління з питань праці Луцької міської ради ОСОБА_5 у акті інспекційного відвідування було надано детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства та наведенням конкретних прикладів.

Акт за результатами інспекційного відвідування ТзОВ Краса і мода було складено 29.10.2018. При підписанні цього акту директор товариства ОСОБА_1 зазначив про те, що заперечення до акту будуть надані у визначений законодавством строк. 31.10.2018 року до управління з питань праці Луцької міської ради надійшли заперечення за підписом директора ТзОВ Краса і мода . Письмова вмотивована відповідь була надана 02.11.2018 року, тобто у визначений законодавством термін - не пізніше ніж через три робочих дні з дати надходження. Пунктом 24 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 26.04.2017 № 295, передбачено що припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після розгляду зауважень до акту. На виконання цієї вимоги законодавства директорові ТзОВ Краса і мода було внесено припис від 05.11.2018 року № ОМС-ВЛ789/1172/АВ/П, так як 2 листопада 2018 року - п'ятниця - останній робочий день тижня, відповідно, наступний робочий день - понеділок - 5 листопада.

Рішення про розгляд справи про накладення штрафу на ТзОВ Краса і мода від 06.11.2018 року № ОМС-ВЛ789/1172/АВ, із зазначенням конкретної дати, часу та місця розгляду, було направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом 07.11.2018 року (фіскальний чек ВПЗ 25 Волинської дирекції ПАТ Укрпошта № 4302517899080 від 07.11.2018р.). Враховуючи той факт, що після направлення цього листа від ОСОБА_1 не надходило жодних клопотань, розгляд справи відбувся у призначений час без участі директора ТзОВ Краса і мода відповідно до вимог п. 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 509 від 17.07.2013.

14.01.2019 та 14.03.2019 до суду було подано відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, які обґрунтовано тими ж доводами, що і, відповідно, позов та відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення викладенні у відповідних письмових заявах по суті справи, що були подані ними до суду.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 1500 грн.

Представники відповідача не висловили заперечень щодо співмірності здійснених позивачем витрат.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування 29.10.2019 посадовими особами відповідача складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ОМС-ВЛ 789/1172/АВ, згідно якого у ході інспекційного відвідування встановлено порушення частини п'ятої статті 3 Закону України Про оплату праці - при відпрацюванні неповного робочого часу, а також при невиконанні місячної норми праці мінімальна заробітна плата не виплачується пропорційно до виконаної норми праці та частини третьої статті 6 Про оплату праці - не забезпечено диференціацію розмірів заробітної плати залежно від складності робіт та кваліфікації працівників.

31.10.2018 позивачем було подано відповідачу заперечення на Акт інспекційного відвідування.

02.11.2018 від відповідача надійшла відповідь на заперечення за вих. №37-9/220, в якій було вказано, що в ході проведеного заходу контролю виявлено порушення вимог законодавства про працю, які зафіксовані в Акті інспекційного відвідування ТзОВ Краса і мода та роз'яснено, що дев'ятьом працівникам товариства належить донарахувати за березень місяць по 10,65 грн., за червень - по 11,21 та за серпень - по 10,14 грн., та необхідно забезпечити диференціації розмірів заробітної плати.

05.11.2018 року головним спеціалістом, інспектором праці відділу інспектування управління з питань праці Луцької міської ради ОСОБА_5 на підставі вказаного Акту інспекційного відвідування від 29.10.2018 внесено припис про усунення виявлених порушень № ОМС-ВЛ789/1172/АВ/П, яким позивача зобов'язано усунути викладені в Акті інспекційного відвідування порушення. Цей припис було оскаржено начальнику управління з питань праці, що підтверджується відповідним листом від 09.11.2018 за №7.

20.11.2018 начальник управління з питань праці Луцької міської ради на підставі Акта інспекційного відвідування від 29.10.2018 № ОМС -ВЛ789/1172/АВ розглянув щодо ТзОВ Краса і мода справу про накладення штрафу та виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС - ВЛ789/1172/АВ/ФС від 20.11.2018, якою на підставі абзацу четвертого частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до позивача застосовано фінансову санкцію у виді штрафу в розмірі 335 070,00 грн.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу було відправлено відповідачем за адресою проживання директора ТзОВ Краса і мода .

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, змістом спірних правовідносин є реалізація органом державного нагляду (контролю) своїх повноважень щодо перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства України про працю та притягнення до відповідальності винних осіб у випадку виявлення порушень.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарювання від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877), яким визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

При вирішенні даної справи суд виходить із завдань і основних засад адміністративного судочинства, що знайшли своє відображення в положеннях статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і відповідно до яких, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказане кореспондується з приписами статті 19 Конституції України, відповідно до яких, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, адміністративний суд при вирішенні справи покликаний надати оцінку діям суб'єкта владних повноважень щодо дотримання ним вимог чинного законодавства України при винесені оскаржуваних рішень, і перш за все, щодо дотримання уповноваженим органом порядку та процедури встановленої законом.

При цьому судом враховано положення частини другої третьої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з термінами визначеними статтею 1 Закону № 877, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону № 877, За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В силу положень частин четвертої та п'ятої статті 2 Закону № 877 дотримання вимог частини шостої статті 7 вказаного закону є обов'язковим при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Водночас, в розділі ІІІ Опис виявлених порушень графа Детальний опис виявленого порушення Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ОМС-ВЛ 789/1172/АВ від 29.102019, який став підставою винесення оскаржуваних рішень, зазначено, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що в березні, червні та серпні 2018 року дев'ятьма працівникам товариства Краса і мода , яким встановлено неповний робочий день, при нарахуванні заробітної плати за фактично відпрацьований час не було забезпечено мінімальної заробітної плати пропорційно до відпрацьованого часу. Однак далі детально описано порушення щодо двох працівників, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Також встановлено, що відповідно до наказу № 1 від 02.01.2018 затверджено штатний розпис ТзОВ Краса і мода , яким усім працівникам підприємства передбачено посадові оклади у розмірі 3723 грн., чим не забезпечено диференціацію розмірів заробітної плати відповідно до складності роботи та кваліфікації працівників. Водночас детально описано порушення щодо чотирьох працівників, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_10 як на момент здійснення інспекційного відвідування працевлаштованими було десять працівників, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією штатного розпису позивача.

Таким чином, при складені Акту інспекційного відвідування № ОМС-ВЛ789/1172/АВ від 29.102019 відповідачем не було дотримано вимог абзацу другого частини 6 статті 7 Закону № 877 в частині детального опису виявлених порушень, що в свою чергу має наслідком невизначеність та різночитання щодо обсягу та змісту виявлених порушень.

Відтак при складені Акту інспекційного відвідування № ОМС-ВЛ789/1172/АВ від 29.102019 відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини.

Оскаржуваною постановою № ОМС-ВЛ789/1172/АВ/ФС, що винесена на підставі вказаного Акту, на позивача було накладено штраф на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України.

Відповідно до цієї норми, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Із наведеного вбачається, що розмір штрафних санкцій передбачених вказаною нормою перебуває в безпосередній залежності до обсягу виявлених правопорушень, а тому у разі невизначеності такої складової застосування санкцій до суб'єкта господарювання є необґрунтованим.

Крім того, судом взято до уваги доводи позивача щодо неналежного повідомлення відповідачем про розгляд справи про накладення штрафу.

Відповідно пунктів 6, 7 Порядку № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Таким чином, надсилання повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за адресою місця проживання директора суб'єкта господарювання, а не за адресою підприємства, яке є об'єктом нагляду, є порушенням вимог пункту 6 Порядку № 509 і в подальшому здійснення розгляду справи без дотримання вказаних вимог, призвело до порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку, постанова № ОМС-ВЛ789/1172/АВ/ФС винесена відповідачем необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають істотне значення для винесення рішення, та в супереч вимогам чинного законодавства, якими визначено порядок її винесення.

Щодо припису № ОМС-ВЛ789/1172/АВ/П суд дійшов наступних висновків.

Припис це - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) звернена до суб'єкта господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

За своєю юридичною природою припис є індивідуальним правовим актом, що містить імперативну вимогу щодо поведінки суб'єкта на якого такий припис звернено, реалізація якої забезпечується державою шляхом встановлення відповідних санкцій у випадку невиконання.

В силу своєї імперативності обов'язковою умовою легітимності припису є його формальна визначеність, перш за все, щодо предмету регулювання - обсягу та змісту виявлених порушень вимог законодавства.

Обсяг та зміст виявлених порушень встановлюється актом, який складається за результатами заходу державного нагляду (контролю). Недотримання умови формальної визначеності в цій частині при складанні акту має наслідком винесення припису з нечітким предметом регулювання та невизначеним обов'язковим до виконання правилом поведінки для суб'єкта, на якого звернено припис.

Вказане суперечить суті такого інституту правового регулювання як припис та унеможливлює притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання за невиконання вимог припису в майбутньому.

Зважаючи, що оскаржувані у даній справі рішення були винесенні відповідачем на підставі Акту інспекційного відвідування № ОМС-ВЛ789/1172/АВ від 29.102019, який містить суперечності та є невизначеним в частині виявлених порушень, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Відтак постанова № ОМС-ВЛ789/1172/АВ/ФС про накладення штрафу від 20.11.2018 та припис про усунення виявлених порушень № ОМС-ВЛ789/1172/АВ/П від 05.11.2018 підлягають скасуванню, як такі, що винесені необґрунтовано та всупереч вимогам чинного законодавства України.

Щодо інших доводів сторін викладених сторонами у письмових заявах та усних поясненнях суд зазначає таке.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд враховує, що у справі Серявін та інші проти України , Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Із зазначеним кореспондуються приписи статті 76 КАС України, відповідно до яких достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На переконання суду проаналізовані в рішенні докази та обставини в своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд враховує те, що дану справу розглянуто за правилами загального провадження, так як характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення справи, вимагали проведення підготовчого провадження, про що було зазначено в ухвалі суду від 22.12.2018 про відкриття провадження у справі.

Відповідно до змісту Додатку №1 до Договру №11-18-єга-1 від 30.11.2018 вартість правової допомоги складає 1500,00 грн. З Додатку №1 вбачається, що позивачу були надані такі послуги: 1) попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин (1 год.); 2) вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, нормативної бази та судової практики (2 год.); 3) підготовка позовної заяви (3 год.).

Суд зазначає, що представником позивача в обґрунтування клопотання про стягнення витрат на правову допомогу надано докази виконання зазначених у Додатку №1 послуг (акт №11-18єга-1 здачі-прийому виконаних робіт адвокатом ОСОБА_11, розрахунковий документ (платіжне доручення), які свідчать про фактичне надання правової допомоги.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, суми підтверджених судових витрат, понесених позивачем в ході розгляду даної справи, їх співмірність, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Отже, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краса і мода необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань праці Луцької міської ради судовий збір у розмірі 1762,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №54 від 07.12.2018 та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1500,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення №52 від 04.12.2018.

Керуючись статтями 139, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарювання , суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанову Управління з питань праці Луцької міської ради про накладення штрафу уповноваженими особами №ОМС-ВЛ789/1172/АВ/ФС від 20 листопада 2018 року та припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ВЛ789/1172/АВ/П від 05 листопада 2018 року Управління з питань праці Луцької міської ради.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краса і мода (просп. Соборності, буд. 11а, м. Луцьк, Волинська обл., 43024, код ЄДРПОУ 13358298) за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань праці Луцької міської ради (вул. Богдана Хмельницького, буд. 19, м. Луцьк, Волинська обл., 43025) судові витрати в розмірі 3262 (три тисячі двісті шістдесят дві) гривні.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.04.2019.

Суддя Ф. А. Волдінер