Ухвала

від 22.04.2019 по справі 360/1727/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

22 квітня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/1727/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали за позовною заявою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Соснове до Сєвєродонецької міської ради, державного реєстратора Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування реєстраційного запису,

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Соснове (далі - позивач) до Сєвєродонецької міської ради (далі - І відповідач), державного реєстратора Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 (далі - ІІ відповідач), ОСОБА_2 (далі - ІІІ відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Сєвєродонецької міської ради щодо здійснення 01 квітня 2019 року реєстраційної дії № 13711070017000234 по внесенню змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміні складу засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Соснове , код ЄДРПОУ 30846714;

- скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Сєвєродонецької міської ради № 13711070017000234 від 01 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 квітня 2019 року державним реєстратором Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 вчинено реєстраційну дію по внесенню змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміні складу засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Соснове , код ЄДРПОУ 30846714. В результаті вказаних дій державного реєстратора до складу учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Соснове включено ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду - 10033,37 грн. Позивач вважає дії державного реєстратора протиправними у зв'язку з тим, що відповідно до вимог пункту 4.3 Статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Соснове у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника лише за згодою інших учасників товариства.

В порушення вимог абзацу третього частини п'ятої статті 17 та частини четвертої статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державний реєстратор провів реєстраційну дію за відсутності згоди інших учасників на вступ ОСОБА_2 до товариства, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально, та у день проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов'язаних із зміною складу учасників товариства, не видав (не надіслав поштовим відправленням з описом вкладення) виписку з Єдиного державного реєстру заявнику, товариству, особам, які були зазначені у цьому реєстрі як учасники товариства до проведення реєстраційної дії, та особам, які зазначені у цьому реєстрі як учасники товариства після проведення реєстраційної дії.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з пунктами третім, тринадцятим частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Соснове оскаржує дії суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора, пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, щодо зміни складу засновників товариства.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус (пункт 5 частини першої статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань ).

Змістом статті 6 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (у розумінні абзаців другого, п'ятого та дванадцятого пункту 8 частини першої статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань заявник - засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; уповноважений представник юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, - у разі подання документів для проведення інших реєстраційних дій щодо юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; інші особи відповідно до цього Закону).

Водночас статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей, може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування реєстраційної дії/запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ).

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб'єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.

Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб (пункти 7.22, 7.23 постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 904/5857/17).

Отже, звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, суд дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах ОСОБА_3 Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 16 жовтня 2018 року у справі № 811/1296/17.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Соснове до Сєвєродонецької міської ради, державного реєстратора Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування реєстраційного запису, роз'яснивши позивачеві право звернутися з даними позовними вимогами до господарського суду у порядку господарського судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_4